Бесіда 4. Про царя Давида й апостола Павла, про покаяння. Про різні вислови Псалтиря, які стосуються Христа, і про те, щоб ми не зневірювалися у своєму спасінні.
Недавно ви чули слова піснеписця Давида: «Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї і з великого милосердя Твого прости провини мої» (Пс. 50, 3). І ще той же Давид волає: «Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму» (Пс. 50, 12). Чому ж пророк говорить: «Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї»? Бо де милість, там, безсумнівно, є і спасіння; де милість, там немає суду; де милість, там не вимагається звіту.
— Я бажаю, — говорить він, — бути тільки помилуваним, звільни мене від моєї немочі.
Тому і волає Давид: «Серце чисте створи в мені, Боже». Той, хто вчинив безліч славних справ, отримав стільки трофеїв, убив Голіафа, задушив лева, мав таку відвагу від Святого Духа, говорить: «Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї і з великого милосердя Твого прости провини мої».
— Мене, — каже, — колишнього землероба, Ти зробив царем. Зробивши царем, поставив пророком, допоміг мені отримати перемогу на війні, позбавити влади Голіафа не тілесною могутністю, а силою віри, одягнув мене порфірою, відкинув іншого і підніс мене, дарував мені багатство. «Отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм» (Пс. 50, 6).
Те, що занепало від гріха, відновила благодать. А що ти, пророче, сам віддаси Богу? «Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе» (Пс. 50, 15). Не згадуючи про царство, він говорить про пророцтво.
— Ти удостоїв мене такої честі, що відкрив мені Сина Свого і зробив Його відомим для мене. Я пізнав, що Ти маєш Сина, Який прийняв людське єство, я довідався, що Ти маєш співпрестольного Собі, і я сповістив усьому світу про Його прихід (із неба), про хрест, поховання, воскресіння Його, сказав про суд Його, сказав про спасіння язичників, сказав про обрання апостолів, сказав про відпадіння юдеїв, сказав про покликання Церкви, сказав про лик дів, сказав про сидіння Його праворуч Тебе. «Бо Ти істину полюбив, невідоме й таємне мудрості Твоєї явив Ти мені» (Пс. 50, 8).
Де ж він сповістив це? Послухай самого пророка, як він говорить про сходження (Сина Божого) з неба: «Він зійде, як дощ на траву (руно)» (Пс. 71, 6), бо Син Божий, зійшовши, не потрясав світом, не метав блискавок, не скидав громів, прийшов не з відкритим Божеством. Якби Він відкрив Своє Божество, то й гори не витримали б цього, і сонце згасло б. Якби Він відкрив Своє єство, то місяць зник би, земля загинула б, вся наша природа знищилася б. Тому Він і прийшов тихо і без шуму так, що й ніхто не знав. Прийшов для всіх непомітно і вселився в дівичу утробу.
О дивні й надзвичайні діла! Камінь розпадається, а утроба не розривається; гори руйнуються, а утроба носить Бога. Як я поясню це, як розповім? О безумство богохульника! Скажи: як рабиня носила Бога в утробі? Ти, який досліджуєш високе, поясни низьке. Як Всюдисущий був в утробі й водночас був на небі? Те, що Він сидів на (Божественному) Престолі і водночас перебував в утробі Діви, я знаю, а як — не знаю. Те, що Він явився, що Він має явитися, не спричиняючи ані сум’яття, ані шуму, ані загибелі, ані руйнування, я сприймаю вірою, а не досліджую розумом: «Він зійде, як дощ на траву (руно)».
Так, ти сказав про Його Царство, сказав і про зраду: «Чоловік, що їв хліб мій і на якого я надіявся, підняв проти мене п’яту свою» (Пс. 40, 10). Скажи ж про суд Його: «Навіщо бунтуються народи і люди замишляють марне?» (Пс. 2, 1). Скажи і про хрест: «Пробили руки й ноги мої. Можна перелічити всі кості мої» (Пс. 21, 17-18). Скажи і про жовч, яку Йому давали: «Дали в їжу мені жовч і в спрагу мою напоїли мене оцтом» (Пс. 68, 22). Скажи і про помазання Його: «Ти намастив оливою голову мою» (Пс. 22, 5). Скажи і про хрещення Його: «Біля води спокійної виховав мене» (Пс. 22, 2). Скажи і про таїнства Його: «Ти наготував переді мною трапезу на очах гнобителів моїх» (Пс. 22, 5). Скажи про чашу Його: «Чаша Твоя, що напоює, найкраща» (Пс. 22, 5). Скажи про відпадіння юдеїв: «Не прийму ні телят від дому твого, ні козлів із дворів твоїх» (Пс. 49, 9). Скажи і про хулу на Нього юдеїв: «Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому» (Пс. 21, 9). Скажи і про спасіння язичників: «Проси у Мене, і дам Тобі народи у спадщину Твою» (Пс. 2, 8). Скажи і про поховання Його: «Ти, Господи, не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму бачити тління» (Пс. 15, 10). Скажи і про вознесіння Його на небеса: «Зійшов Бог при окликах радості, Господь — при звуках сурмних» (Пс. 46, 6). Скажи і про обрання апостолів: «Замість батьків Твоїх будуть сини Твої» (Пс. 44, 17). Скажи і про лик дів: «Приведені будуть діви (до Царя) вслід за нею» (Пс. 44, 15). Скажи і про покликання Церкви: «Стала Цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена» (Пс. 44, 10). Скажи і про сидіння Його праворуч Отця: «Сказав Господь Господу моєму: «Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх» (Пс. 109, 1).
Так, Давиде, ти сповістив пророцтва про все, навіщо волаєш: «Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму» (Пс. 50, 12)? Ти — цар, ти одягнений в діадему, ти одягнувся у порфіру.
— Але, — каже він, — все це є листям, ніччю і сновидінням. Я шукаю іншої краси. Даруй мені Духа Святого, щоб Ти знову розмовляв зі мною і я розмовляв з Тобою. Дух відступив від мене, як відступає голуб, побачивши бруд. Я хочу повернути Його. Тоді прийду і з’явлюся перед лицем Твоїм. А зараз, утративши відвагу перед Тобою, я не можу перенести цього.
Бачиш, як Давид сповідається перед Богом? Тому зверни увагу, наскільки велике зло гріх. Який гріх? Перелюб, убивство, порушення закону, порушення заповідей Божих. Говорю це не для того, щоб засудити пророка, а щоб краще показати його розкаяння. Пророк належно виконав написане: «Пригадай Мені; станемо судитися; говори ти, щоб виправдатися» (Іс. 43, 26). Його виправдали слова, які він вимовив: «Згрішив я перед Господом». Потім прийшов пророк Нафан і сказав: «І Господь зняв з тебе гріх твій» (2 Цар. 12, 13). Швидко був учинений гріх, а ще швидше — розкаяння. Згрішивши з дружиною Урії, він був уражений цим гріхом і, приступивши до написання псалма, сказав: «Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї». Через повне розкаяння він отримав повне відпущення гріха.
А як був помилуваний Павло? Господь сказав йому: «Савле, Савле! Чому ти гониш Мене?» (Діян. 9, 4). О людинолюбство Владики! Людині Він говорить: «Чому ти гониш Мене?» Він наслідує тут Свого Отця. Як Той говорив єврейському народу: «Народе Мій! Що зробив Я тобі і чим обтяжував тебе? Відповідай Мені» (Мих. 6, 3), так і Син Його говорить: «Савле, Савле! Чому ти гониш Мене?» Що ж Павло? Він відповів: «Хто Ти, Господи?», Який говориш зі мною? О розсудливий раб! Він негайно сповідує владу Господа: «Хто Ти, — каже, — Господи?» Господь же сказав йому: «Я — Ісус, Якого ти гониш… Встань і йди до міста; і сказано буде тобі, що тобі треба робити» (Діян. 9, 5-6). І той, який колись був вовком, тепер став вівцею; колись був гонителем, тепер став євангелістом; колись був будяком, тепер став пшеницею; колись був гонителем і згубником, тепер став правителем народу; колись був руйнівником Церкви, тепер вона довіряється йому; колись був винищувачем винограду, тепер став його насаджувачем; колись був свинцем, тепер став золотом.
Так і ти, улюблений, волай при великому шумі своїх гріхів і негайно почуєш Господа. Великим є людинолюбство Владики. Бог став людиною, зійшов і вселився у дівочу утробу, і кого закликав? Волхвів. А після них кого? Блудницю. А після неї кого? Розбійника. А після нього кого? Богохульника. О дивні і надзвичайні діла! Початком покликання були великі грішники. Оскільки весь світ перебував у поганому стані, люди були віддані гріховному сну, юдейству і великій безпечності, тому Він, прийшовши, спочатку покликав до Церкви грішників, щоби потім ніхто не зневірювався у своєму спасінні. Ти нечестивий? Пригадай розбійника. Ти нечистий? Пригадай блудницю. Ти хулив Бога? Пригадай Павла, який хулив Його. Ти невірний? Пригадай волхвів.
Я знаю, як гріх доводить до відчаю. Диявол вигострює меч, налягає і говорить тобі такі слова: ти все своє життя проводив з блудницями, водночас порушував клятви, чинив перелюб гірше за всіх у цьому житті. Такими є слова диявола. Але ти сміливо приступай до протилежних справ. Ти впав? То встань. Ти чинив блуд? Розкайся. Ти чинив перелюб? Виправся. Не великим є твоє покаяння, зате великим є людинолюбство Владики. Поки ти маєш дихання і ще знаходишся на постелі, звершуй покаяння; складність справи приверне людинолюбство Боже. Прикладай ці ліки і ти приборкаєш полум’я. Знаю, улюблений, що багато є душевних ран, але кожна рана має свої, відповідні готові для неї ліки. Ти маєш Церкву, яка подає дари Духа. Ти маєш сонм мучеників і багато іншого, що може навертати тебе від гріха до праведності. Ви чули про деякі гріхи праведників, але бачили і їхнє швидке розкаяння словами і сльозами. Так, сам Давид волав: «Обмиваю ложе моє сльозами моїми» (Пс. 6, 7). І Павло говорив: «Але помилуваний, тому що так чинив за невіданням, у невірстві» (1 Тим. 1, 13).
Отже, і ми, згадуючи про тих, які раніше грішили й удостоїлися Царства Небесного, не будемо зневірюватися у своєму спасінні за благодаттю і людинолюбством Господа нашого Ісуса Христа, Якому слава і держава з Отцем і Святим Духом навіки-віків. Амінь.
Тлумачення на псалми. Бесіда 3 | Зміст | Післямова до бесід на Псалми. Вірш на честь великого світильника і вчителя Церкви Золотоустого
