Вiсiм головних пристрастей
Ці пристрасті називають смертними, бо вони призводять до важких душевних і тілесних хвороб і зрештою відлучають від Бога. Смертними вони стають тоді, коли людина перестає усвідомлювати їх, каятися в них і боротися з ними.
1. Догоджання череву (церковнослов’янською — чревоугодіє)
Обжерливість, ласолюбство, недотримання постів, уживання їжі поза потребою. Пияцтво, куріння, наркоманія, які призводять до марнування життя і є повільним самогубством. Неправильне і зайве догоджання плоті, її вдоволенню, відпочинку. Нестриманість у своїх бажаннях. Егоїзм, від якого втрата вірності Богові, Церкві, людям.
Протилежна цій пристрасті чеснота, що долає її, — Стриманість.
2. Хтивість (любодіяніє)
Розпалення тіла похіттю, хтиві відчуття та налаштованість душі й тіла. Прийняття нечистих помислів, утримання їх у собі, насолодження ними, бажання їх. Блудні мрії та захоплення. Незберігання органів чуття, особливо дотику, від чого виникає зухвалість, яка нищить усі чесноти. Розпуста. Лихослів’я (злі слова, матюкання). Читання, переглядання того, що розпалює похіть. Блуд (дошлюбні близькі стосунки; зловживання близькими стосунками у шлюбі), перелюб. Гріхи блудні протиприродні.
Долає цю пристрасть Цнотливість.
3. Грошолюбство (сребролюбіє)
Прив’язаність до речей, загалом до майна рухомого й нерухомого. Захоплення піклуванням про добробут. Любов до подарунків. Корисливість. Бажання бути багатим, прагнення збагатитися, розміркування про засоби збагачення. Приймання хабарів у будь-який спосіб. Жадібність, скнарість. Боязнь старості, несподіваного зубожіння, хвороби, звільнення з роботи, вигнання. Недовіра Богові, Його піклуванню, маловірство. Страх1. Затримання платні працівникам. Заробіток грішною справою. Привласнення чужого, державного. Лихварство, здирство. Жорстокосердість до вбогих і нужденних. Крадіжка, грабунок.
Долає цю пристрасть Безкорисливість.
4. Гнів2 (гнів)
Запальність, прийняття гнівних помислів: обмірковування докорів, помсти. Збурення серця, ярість, що засліплює розум, збурення ближнього, крик, суперечка, лайливі, жорстокі, дошкульні слова, кривдження, штовхання, удари, убивство. Наклепи, осуд. Злопам’ятність, ненависть, ворожнеча, помста.
Долає цю пристрасть Лагідність.
5. Печаль (печаль)
Засмученість, туга, відкидання надії на Бога. Недовіра Богові, невдячність за все, що трапляється, слабодухість, відчуття самотності, покинутості, безнадії. Маловірство. Нетерплячість, недокоряння собі. Образа на ближнього. Нарікання. Зречення хреста, намагання зійти з нього.
Долає цю пристрасть Блаженний плач (покаянний, який з’єднує з Богом і сповнює радістю).
6. Духовна недбалість (униніє)3
Нехіть до будь-якої духовної справи, особливо ж до молитви. Духовне знесилення, збайдужіння. Пригніченість. Неувага та поспіх у молитві. Покинення молитви та читання духовних книг. Неблагоговіння. Бездіяльність. Лінощі. Надмірний відпочинок, сон, лежання, солодка знемога. Переходження з місця на місце. Безнадія. Зневіра. Обтяжливість перебуванням на самоті, часті гостювання. Пустомовство, жарти, блюзнірство. Непослух. Забуття гріхів, забуття заповідей Божих. Позбавлення страху Божого. Надмірне піклування про земне, суєтне. Залежність від телевізора, комп’ютера тощо, марнування життя в будь-який спосіб. Зачерствілість. Жорстокість. Запеклість. Відчай.
Долає цю пристрасть Тверезіння (пильнування своїх дій і думок, увага в молитві).
7. Марнославство (тщеславіє)
Пошук слави людської. Хвалькуватість. Бажання й шукання земної та суєтної почесті, пошани. Захоплення науками, мистецтвом, спортом та будь-якою діяльністю задля слави. Любов до модного, дорогого одягу, машин, речей. Увага до свого зовнішнього вигляду, обличчя, голосу та інших якостей тіла; самолюбування або ненависть до своїх зовнішніх вад. Бажання привертати до себе увагу. Показова незалежність. Догоджання людям, потурання їхнім гріхам заради їхнього схвального ставлення. Страх здаватися смішним, негарним, нерозумним. Лицемірство. Сором сповідати свої гріхи. Приховування своїх недоліків, гріхів перед людьми та духівником. Брехня. Лестощі. Лукавство. Самовиправдання. Сперечання. Сваволя. Самовпевненість. Заздрість. Приниження ближнього. Мінливість настрою. Безсовісність. Норов і життя бісівські.
Долає цю пристрасть Смирення.
8. Гординя (гординя)
Презирство до ближнього. Надавання собі переваги. Наполягання на власній думці, цілковита довіра до своїх думок, висновків. Нахабство. Невизнання авторитетів. Дошкульне, їдке насміхання. Відкидання Христового смирення. Втрата простоти. Втрата любові до Бога та ближнього. Затьмареність, грубість, приземленість розуму та серця. Життя за своєю плотською волею. Хула. Невірство. Збочений розум. Непослух Законові Божому та Церкві (вченню святих отців). Читання окультних, єретичних, розпусних і суєтних книг. Хибна філософія. Безбожництво. Невігластво духовне. Смерть душі (цілковите відпадіння від Бога).
Долає цю пристрасть Любов.
Юліус Карольсфельд. Вигнання бісів. Гравюра. Німеччина, XIX ст.
- Будь-який страх, крім страху Божого (однієї з найвищих чеснот), є гріховним і руйнівним для людини, оскільки є ознакою маловірства. [↩]
- Цю пристрасть не можна плутати з о́бразним поняттям гніву Божого, де гнівом алегорично названо неприйняття Богом будь-якої кривди, коли Господь відступає від нерозкаяного грішника чи спільноти грішників, що стає для них катастрофою: «Бог — Суддя праведний, непохитний, довготерпеливий і не посилає гніву щодня. Коли ж хто не кається, Він гострить меч Свій, готує зброю Свою і направляє на нього» (Пс. 7:12–13); «І хто встоїть перед лицем Твоїм у час гніву Твого?» (Пс. 75:8). [↩]
- Церковнослов’янське слово униніє має два значення: 1) пригніченість, безнадія, журба; 2) недбалість і бездіяльність у справі спасіння: одна з головних смертних пристрастей. Цю пристрасть найчастіше перекладають як зневіра, безнадія або лінощі. Проте все це — пагони саме духовної недбалості. [↩]
