Мученики й сповідники Михаїл, князь чернігівський і його боярин Федір чудотворці
Мученик Михаїл, князь чернігівський з молодих літ полюбив Бога, був лагідним і милосердним до бідних, уникав мирської слави, яку вважав тоншою від павутини. Спочатку був переяславським князем, а з 1225 р. чернігівським. Під час нападу татар подався на Угорщину.
У 1245 р. повернувся до зруйнованого Києва й наступного року був викликаний Батиєм до орди. Коли перед його побаченням з ханом поганські жерці за дорученням хана зажадали від нього виконання поганських обрядів, князь Михаїл рішуче відмовився це зробити. «Не хочу бути християнином за іменем, а робити, як погани», — сказав він. Його в цьому підтримував боярин Федір, який прибув разом із ним до орди. Тоді кати почали мучити князя й відрубали йому голову (20 вересня 1246 р.). Потім боярину Федорові почали обіцяти різні почесті, якщо він виконає поганські обряди, які відмовився виконати князь Михаїл. Боярин Федір не погодився. Після тяжких мук йому було відрубано голову.
Тіла мучеників князя Михаїла і боярина Федора викинули на з’їдання псам, але Бог зберіг їх. Вони були перевезені побожними людьми до Чернігова. Швидко після своєї смерти обидва були канонізовані.
У 1572 р. Москва, зайнявши Чернігів, вивезла їхні мощі. До святих зараховано також преподобну Єфросинію (пам’ять 25 вересня), доньку князя Михаїла. З 1227 р. до смерті в 1258 р. вона була черницею в Суздалі. Пам’ять мучеників і сповідників Михаїла, князя чернігівського і його боярина Федора чудотворців церкви вшановується З жовтня (20 вересня за ст. ст.). Детальніший опис життя цих мучеників можна прочитати в «Житії святих» Димитрія Ростовського за 20 вересня.
