Преподобний Серапіон, чернець Печерський, єпископ Володимирський та Суздальський
Святитель, преподобний Печерський Серапіон спочатку був ченцем, а потім архімандритом Києво-Печерського монастиря в XIII ст. Одий із небагатьох письменників-проповідників того століття, твори якого дійшли до нас. Він був сильним проповідником. У Києві виголосив багато проповідей, із яких збереглося лише п’ять: «О казнях Божих і о ратіх» (дві різні під тим самим заголовком), «Поученіє да престанем от гріх наших…», «Слово о маловіри» і п’ята — без заголовку. Крім них, йому приписують ще й інші твори, але їхнє авторство точно не вияснене. В проповідях, що збереглися й напевно належать преподобному Серапіону, йдеться про давню могутність Київської держави, красу Києва, про татарську навалу й спустошення татарами міст і сіл Київської Русі, руйнування ними храмів Божих, осквернення ними святощів та про муки нашого народу під татарським ярмом. Причину цих нещасть він убачав у гніві Божому за гріхи нашого народу.
Наприкінці свого життя, у 1274 р., був поставлений єпископом Володимирським і Суздальським. Упокоївся 1275 р. Пам’ять преподобного Серапіона вшановується 20 квітня (7 квітня за ст. ст.).
