«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаБогослужбові книжки, церковні піснеспівиМінея святкова. Частина II

Місяць липень, 23-й день Свято Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, заради Її чудотворної ікони «Почаївська»

На малій вечірні

На Господи, взиваю… стихири на 4, глас 4.

Настав день свята Твого, Пречиста, настав пресвітлий день нашої радости. Прийдіть, ченців собори, прийдіть, усі вірні люди, оспіваймо від чистого серця Матір Божу, і Її чудеса, на горі Почаївській явлені, прославмо.

Велика чудес Твоїх сила, Богородице, бо многих, що взивали до Тебе, від тяжких недуг Ти спасла, і невірних до віри навернула.

Як Синай і Фавор, ублажаємо гору Почаївську, як Влахернську церкву, шануємо тут храм Владичиці: подібне до тих місць у Почаївській обителі звершується, бо перебування слави Приснодіви тут являється.

Слава: і нині, глас 2.

Небесними вратами, і Поручителькою спасіння нашого, і віри православної утвердженням Ти єси, Богородице Пресвята; Твого ж заступництва чекаючи, в єдиний молитовний хор зійшлися, раби Твої, і підніжжю ніг Твоїх поклоняємося, і просимо просвічення і спасіння душ наших.

На стиховні стихири, глас 1.

Розчуленість сердець і в гріхах покаяння сьогодні підноситься від християн до престолу Пречистої Діви, бо вона благає за нас Христа Бога.

Стих: Слухай, Дочко, і споглянь, і прихили вухо Твоє.

Проречення Твоє бачимо здійсненим тут, Владичице, усі бо роди радісно Тебе ублажають. Тому взиваємо до Тебе з праведною Єлизаветою: благословенна Ти в жонах, і благословенний Плід утроби Твоєї.

Стих: Лицю Твоєму помоляться багаті народи.

Воістину блаженна утроба, що носила Тебе, Господи, і груди, які годували Тебе; нам же, що святкуємо свято Твоєї Пречистої Матері, носити Тебе в серцях наших допоможи, щоб і ми блаженства цього, за словом Твоїм, причастилися.

Слава: і нині, богородичний, глас 5.

Радуйся, преблагословенна Богородице Діво; радуйся, бо Ти скоро чуєш тих, хто молиться; радуйся, бісів страхання, і тих, хто кається, пристановище; радуйся, джерело благодаті у чудотворнім Твоїм образі, що лаврі Почаївській Ти дарувала.

Тропар написаний на великій вечірні.

На великій вечірні

На Господи, взиваю… ставимо стихів 8, і співаємо стихири, глас 5.

Прийдіть, українські собори, і від усіх народів, вірні, зберіться, на гору Почаївську піднімемось, у дім Матері Божої, і побачимо місце стопи Її, де Вона у вогняному стовпі в давнину явилася, і від джерела, що звідти витекло, з вірою приймемо окроплення, і чудотворній іконі Її поклонимося, просячи прощення гріхів наших, і душам нашим великої милости.

До Твого заступництва прибігаємо, Пречиста, і чудеса, що були від Тебе в обителі Почаївській, оспівуємо, бо тут сліпі й розслаблені зцілення радісно приймають, біснуваті визволяються, і мертві воскресають, і нема такого жорстокого серця, яке від споглядання святині Твоєї не розчулилося б; утверди ж, Всехвальна, благий намір тих, хто молиться до Тебе, і подай душам нашим велику милість.

Радуйся, благодатна Богородице, Твою паству з небес доглядаючи, від ангелів же спів приймаючи, наші пролиті сльози розчулення бачачи і молитовні зітхання чуючи; це бо краще за красномовство словесне до милосердя Тебе схиляє, щоб подати душам нашим велику милість.

Інші стихири, глас 2.

Твою ікону цілуючи, Владичице, і сліду стопи Твоєї поклоняючись, і велике Твоє заступництво згадуючи, достойних слів для Твого прославлення не знаходимо, але побожні сльози у мовчанні до Тебе приносячи, як на небі, себе відчуваємо і, стоячи перед Твоєю славою, молимо: спаси тих, що Тебе величають.

На горі Фаворській Петро з друзями Господнє Преображення бачив, і лептою слави Його насолоджуючись, так взивав до Нього: Господи, добре нам тут бути. Таке ж слово промовмо, браття, на горі явлення Матері Божої зібравшись, і Преображення слави Її, що тут було, пам’ятаючи і згадуючи, в розчуленості взиваймо до Неї: спаси тих, хто Тебе величає.

На скелі пустельній спочатку явилася Ти, Владичице, світлом вогню просвічення вірних тут прообразуючи, і про купину неопалиму людям нагадуючи; потім же з небес видіння Твого заступництва ченцям почаївським явила Ти, як покров Твій, Андрієм у давнину бачений. Нас же, що молимося, світлом духовним просвіти і спаси тих, що Тебе величають.

Слава: і нині, глас той самий.

Непрохідні врата, тайно запечатані, благословенна Богородице Діво, прийми моління наше і принеси Твоєму Сину і Богу, щоб Він спас Тобою душі наші.

Вхід. Прокимен дня. Паремії три.

Буття читання (28, 10-17).

Вийшов Яків із Вирсавії і пішов у Харан, і прийшов на одне місце, і залишився там ночувати, тому що зайшло сонце. І взяв один із каменів того місця, і поклав собі під голову, і ліг на тому місці. І побачив сон: ось, ліствиця стоїть на землі, а верх її торкається неба; і ось, ангели Божі піднімаються і сходять по ній. І ось, Господь стоїть на ній і промовляє: Я Господь, Бог Авраама, отця твого, і Бог Ісаака; не бійся. Землю, на якій ти лежиш, Я дам тобі і твоєму потомству; і буде потомство твоє — як пісок земний; і поширишся ти до моря і на схід, і на північ, і на південь, і благословляться у тобі й у твоєму потомстві всі племена земні; і от, Я з тобою, і збережу тебе всюди, куди ти не підеш; і поверну тебе в цю землю, бо я не залишу тебе, доки не виконаю того, що Я сказав тобі. Яків прокинувся від сну свого і сказав: істинно Господь присутній на цьому місці; а я не знав! І убоявся він і сказав: яке страшне це місце! Це не що інше, як дім Божий, це врата небесні!

Виходу читання (3, 1-8).

Мойсей пас овець у Іофора, тестя свого, священика Мадіамського. Одного разу провів він отару далеко в пустелю і прийшов до гори Божої, Хориву. І з’явився йому ангел Господній у полум’ї вогню із середини тернового куща. І побачив він, що терновий кущ горить вогнем, але кущ не згоряє. Мойсей сказав: піду і подивлюся на це велике явище, чому кущ не згоряє. Господь побачив, що він іде дивитися, і воззвав до нього Бог із середини куща, і сказав: Мойсей! Мойсей! Він сказав: ось я, Господи! І сказав Бог: не підходь сюди; зніми взуття твоє з ніг твоїх, тому що місце, на якому ти стоїш, є земля свята. І сказав йому: я Бог отця твого, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. Мойсей закрив обличчя своє, тому що боявся подивитися на Бога. І сказав Господь Мойсею: Я побачив страждання народу мого в Єгипті і почув крик його від приставників його; я знаю скорботи його і йду визволити його від руки єгиптян і вивести його з землі цієї і ввести його у землю добру і велику, де тече молоко і мед, у землю Хананеїв, Хеттеїв, Аморреїв, Ферезеїв, Гергесеїв, Евеїв та Ієвусеїв.

Пророцтва Єзекиїля читання (43, 27; 44, 1-4).

Так говорить Господь: після закінчення цих днів, у день восьмий і далі, священики будуть приносити на жертовнику всепалення ваші і мирні жертви ваші; і Я буду милостивим до вас, говорить Господь Бог. І привів Він мене назад до зовнішніх воріт святилища, що звернені на схід, і вони були зачинені. І сказав мені Господь: врата ці будуть зачинені, і не відкриються, і ніяка Людина не пройде крізь них, бо Господь, Бог Ізраїлів, увійшов через них, і вони будуть зачинені. Лише князь — як князь — сяде в них, щоб їсти хліб перед Господом; увійде через притвор цих врат і тим самим шляхом вийде. Потім привів мене через північні ворота до храму, і я бачив, і ось, слава Господня наповнила дім Господа.

На літії стихири, глас 6.

Струмки зцілень завжди виточуєш, Діво, вірним, що приходять до цілющої стопи Твоєї, Богоневісто. Задарма бо проливаєш з неї щедро і багато недужим зцілення: сліпим даєш ясно бачити, багатьох кульгавих, то прибігали до Тебе, Ти виправила, і розслаблених зцілила, подаючи всім, що просять, спасіння, і душам нашим велику милість.

Прийдіть, вірні, дивне явлення ікони Божої Матері, що на горі Почаївській, прославимо; преславно бо велично в обителі Почаївській засяяла, невичерпну благодать чудес усім проливаючи. Тому устами і серцем, піснями і співом духовним цей святий день з усіма, хто на гору Почаївську приходить, світло святкуємо.

Слава: і нині, глас той самий. Заспівайте, українські люди, пісню нову Цариці Божій Матері, що сотворила чудо, новіше за чудеса давні, на горі Почаївській; бо Вона сильні стріли агарянські, що на Неї татари направляли, на голови їхні назад повертала, немічних же підперезала силою з висоти і піднесла смиренних. Їй переможну пісню возсилаємо і, припадаючи, взиваємо: заступнице наша тепла, Мати Господа Вишнього, слава Тобі.

На стиховні стихири, глас 3.

Хто сповістить про силу Твою, Богородице, — цілюще джерело Почаївське? Невичерпними даруваннями сповнена, многі і надприродні твориш зцілення, не тільки тілесні хвороби лікуючи, але й душевні наші пристрасті змиваючи і всім подаючи велику милість.

Стих: Слухай, Дочко, і споглянь, і прихили вухо Твоє.

Від Твоїх чудес, Богородице, невірні розчулюються і православну віру сповідують, і єретики від єресей відмовляються і до пастви церковної приєднуються, біснуваті від мук демонських визволяються, і жорстокі серця смиряються; також і душі наші покаянням просвіти, подаючи нам велику милість.

Стих: Лицю Твоєму помоляться багаті народи.

Після визволення від невірних Твоєї лаври, Владичице, ікону Твою православні люди радісно прийняли, як колись Животворчий Хрест Сина Твого із полону персидського; тому зцілення, що від неї бувають, також примножилися, їх же не позбав і нас, що молимося Тобі, подаючи душам нашим мир і велику милість.

Слава: і нині, глас 8.

Той, що сидить на херувимах і оспівується серафимами, із утроби Діви благозволив народитися, і Її як матір Божу для молитви закликати нас навчив; спочатку в Кані Галилейській Її молитву за людей прийняв і донині ради Її молитов прохання наші виконує. Прийдіть же, християнські люди, на місце чудес Пресвятої Богородиці і, моління ваші перед Її іконою проливаючи, у несумнівній вірі утвердіться, щоб прийняти нам від Неї велику милість.

На благословення хлібів тропар, глас 5.

Перед святою Твоєю іконою, Владичице, ті, що моляться, зцілень сподобляються, віри істинної пізнання приймають і агарянські нашестя відбивають. Тому ж і нам, що до Тебе припадаємо, гріхів прощення випроси, помислами благочестя серця наші просвіти і до Сина Твого молитву нашу вознеси за спасіння душ наших (тричі).

На ранній

На Бог Господь… тропар свята (тричі).

Після 1-і кафизми сідальний, глас 4.

Богородице, Ти завжди милостиво слухала молитовні гласи християн від країв землі, Почаївську ж гору місцем явлень Своїх Ти обрала, і заради цього сюди поспішають християни, їхні ж благання не відкинь, Владичице, але і праведним і грішним будь заступницею.

Слава: і нині, той самий.

Після 2-ї кафизми сідальний, глас 7.

Відкрий врата твої, свята лавро Почаївська, і прийми безліч людей, що приходять і святу ікону Владичиці поцілувати зворушено хочуть, і разом з братією ченців моління возносять до Христа Бога, щоб молитвами Приснодіви, Матері Своєї, Він був милостивим до рабів Своїх.

Слава: і нині, той самий.

Полієлей. Величання: Величаємо Тебе, Пресвята Діво, і шануємо чесну ікону Твою, її ж від літ давніх на горі Почаївській прославила єси.

Після полієлея сідальний, глас 6.

Нині за всі чудеса Твої, Владичице, що були на горі Почаївській, подяку Тобі Церква приносить. Тому людей Твоїх, що зійшлися, з небес благослови, розум наш створи цнотливим, і житіє наше виправити допоможи, і за спасіння душ наших моління до Бога піднеси, молимося Тобі.

Слава: і нині, той самий.

Ступеневі, 1-й антифон 4-го гласу.

Прокимен, глас 4: Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді.

Стих: Слухай, Дочко, і споглянь, і прихили вухо Твоє.

Все, що дише… Євангеліє від Луки, зачало 4 (1, 39-49, 56).

Після 50-го псалма стихира, глас 5.

Прийдіть, українські собори, і від усіх народів, вірні, зберіться, на гору Почаївську піднімемось, у дім Матері Божої, і побачимо місце стопи Її, де вона у вогняному стовпі в давнину явилася, і від джерела, що звідти витекло, з вірою приймемо окроплення, і чудотворній іконі її поклонимося, просячи прощення гріхів наших, і душам нашим великої милости.

Канон, глас 8.

Пісня 1

Ірмос: Співаймо Господеві, що провів людей Своїх через Червоне море, бо Він єдиний славно прославився.

Божу Матір оспіваймо, вірні, моління до Неї приносячи, і чудотворному Її образу поклонімося з вірою і любов’ю.

О, Владичице, убогу похвалу нашу не відкинь і гріховною нечистотою не погребуй, але людей, що припадають, прийми як Блага, Благого ж Мати.

Гора Почаївська, раніше темна і невідома, Твоїм явленням Синаю уподібнилася, бо там вогонь купину не опалив, Тебе прообразуючи, тут же Ти Сама у вогні християнам явилася.

Очі ваші блаженні, о, пастирі овець, що Владичицю на горі Почаївській побачили, і тим чести вифлеємських пастирів сподобилися; тому блаженні ті християни, які цього не бачили, але з вірою місцю цьому поклоняються.

Роди українські й від усіх народів вірні, зійшовшись на місце явлення Владичиці, чудотворному Її образу поклонімося і свої гріхи оплачмо, радіймо ж за милосердя Господнє.

Вогняний стовп, Владичице, Тебе ченцям і пастирям явив, нам же вогонь ревности вклав у душу, щоб віру істинну зберігати, від усяких же слів єретичних відвертатися і гріховну оману відкидати від сердець наших.

Катавасія: Відкрию уста мої…

Пісня 3

Ірмос: Ти єси утвердження тих, хто притікає до Тебе, Господи, Ти єси Світло затьмарених, і оспівує Тебе дух мій.

Дар священний, нагороду за прийняття подорожніх прийняла христолюбива Анна — ікону Твою, Владичице, від руки святителя, від якої побачила зцілення свого сліпого від народження брата; її ж в обитель Почаївську на загальне шанування подарувала.

Ікону Почаївську Пречистої Богородиці цілуємо, вірні, і покаяння за гріхи наші приносимо і приймаємо здоров’я, визволення від недолі, і поміч від Владичиці в усіх добрих намірах.

Квітка прекрасна на древі благосіннолиственому явилася — чудотворна ікона Богородиці на святій горі Почаївській; просіть, вірні, і дасться вам, за словами Христа, милосердя дар, житію вашому потрібний.

Те, що у тимчасовому житії потрібно буває, о, браття, мало корисне, і це дарує нам Господь, за молитвою Матері Своєї. Однак, хто терпить, того ублажає і нагороджує вічною радістю на небесах; помолися, Владичице, щоб і нам її дарувати.

Почаївська церква чудодійний слід стопи Твоєї, Богородице, покриває й ікону Твою зберігає, і є для вірних небесним входом; о, Владичице, допоможи тим, що моляться в ній, відкласти земні піклування, і бажати єдиного на потребу, і в молитві тепло просити.

Що то за безумство іконоборців, які ікону Твою, Владичице, в Почаївській обителі полонили і піддали нарузі! Покарання Боже зразу ж навели на себе через біснування жінки; і многих охопив жах.

Сідальний, глас 6: Ріка, що повноводо тече, спокою не знає, припинити водну течію не може; так і моління Твої, Владичице, що постійно за людей підносяться, не припиняються, але охороняють праведних від падіння, грішних же до покаяння піднімають; нам же, що Твоєму образу поклоняємося, подвійну благодать розчулення дарують, і взивати до Тебе з архангелом і Єлизаветою нас спонукають: благословенна Ти в жонах, і благословенний Плід утроби Твоєї.

Пісня 4

Ірмос: Почув, Господи, провидіння Твого таїнство, зрозумів діла Твої і прославив твоє Божество.

Коли прийшов час і день повернення ікони Твоєї в обитель Почаївську від іконоборців, що її полонили, зраділи преподобний Іов з братією, цілуючи її; нині ж кожного дня і години християни, що приходять в обитель Твою, таку ж радість і віру перед нею засвідчують.

Я, грішний, лінощами поневолений, о, Владичице, благого Бога завжди гріхами своїми прогнівляю і не насмілююсь очі мої піднести до Нього; але, припадаючи до Твого чудотворного образа, перед яким ті, що каються, прощення від Тебе приймають, взиваю: Господа, Сина Твого, умилостив і для мене заступництвом Твоїм.

Хіба знайдеться такий закам’янілий серцем і безумний муж, який не розчулиться, стоячи в церкві Почаївській і поклоняючись святиням Твоїм, Владичице, згадуючи про чудеса, що були від них, і бачачи народ, що з вірою молиться!

Многі сліпі й кульгаві бачили зцілення перед іконою Твоєю, Владичице, чули глухі й німі знову говорили; там біснуваті, напившись води від стопи Твоєї, від бісів визволялися. Тому прийми і мою молитву, щоб визволитися від бісівських пристрастей і світло спасіння Христового завжди бачити.

Будучи полоненим у землі турецькій, чернець Твоєю силою, Владичице, на повітрі на гору Почаївську був перенесений; і мене, теж сущого в полоні пристрастей, нині, в день слави Твоєї, від них визволи і приєднай до хору, що з вірою і любов’ю Тебе оспівує.

До Твого чудотворного образа прийшов, Владичице, водою від сліду стопи Твоєї умився скручений недугою юнак і миттєво зцілився; сліпа отроковиця, принесена сюди, прозріла; померле немовля воскресло; і мене, що припадаю, теж від смертоносного зневір’я звільни і душевні мої очі відкрий.

Пісня 5

Ірмос: Зранку взиваю до Тебе, Господи: спаси нас, бо Ти є Бог наш, іншого, крім Тебе, не знаємо.

Хоч і грішніший я від безлічі людей, що до Твоєї, Владичице, ікони припадають, хоч і всі вірою своєю мене перевищили, однак і мене, окаянного, не залиш без Твого заступництва, бо Ти являєш безодню милости людям в обителі Твоїй.

Як до всіх, що призивають Тебе, милостивою буваєш і чуєш тих, хто думкою іконі Твоїй поклоняється, так воскресила Ти отрока за молитвою прабабки його; і нині, о, Владичице, до всіх, що в усіх краях землі до Тебе моляться, будь милостивою.

Ось, Владичице, людей безліч на святу гору Твою приходять, отримати милість Твою бажають — вірні разом з маловірними, праведні і грішні, з ними ж і чужі для Церкви святої заходять; усіх бо помилуй, усім світло істинної віри подай на спасіння.

Чому я, грішний, Пречистій Богоматері поклоняючись і виправити життя своє обіцяючи, знову до попередніх гріхів повертаюся? Горе мені! Невже я зліший за невірних агарян, які на горі Почаївській принесли покаяння і стали добрими християнами?

Хоч і лютими були агаряни турецькі, що святу обитель Твою, Владичице, обложили; хоч і стріли в Тебе, що явилась з небес, пускати насмілилися, але ті стріли на голови їхні поверталися, і вони серцем сокрушенним покаялися і силу Твою сповідали.

З Іовом преподобним Тебе, Владичице, на небі бачачи, коли агаряни збентежені втікали, ченці почаївські заспівали Тобі пісню достойну, з угодником Тобі тепло дякуючи.

Пісня 6

Ірмос: Ризу мені подай світлу Ти, що одягаєшся світлом, як ризою, Многомилостивий Христе Боже наш.

Ті з агарян, що Тебе, Владичице, на небі побачили, один одного питали: що це за страшне видіння? І одні, будучи у смутку, один одного вбивали; інші ж, прийнявши віру в серце, просили хрещення; після цього протягом усього свого житія ченці силу Твою оспівували.

Ченці і мирські люди, віруючи у Твоє заступництво, Владичице, збагатилися духовними даруваннями; маловірні ж просвітилися, — як тоді агарян, що не знали Христа, Ти привела їх до пізнання Його.

Зберігши пам’ять про Твоє, Владичице, заступництво, агаряни, в землю турецьку повернувшись, дітям своїм про явлення Твоє спогади передали. Тим більше нам, християнам, чудеса Твої, що були на горі Почаївській, пам’ятати подобає.

До образа Твого думкою припадаючи, муж, що впав у колодязь, від безумовної смерти спасся, і непошкодженим із глибини був піднятий, проповідуючи Твоє милосердя.

Хотів би і я, Владичице, спасеним Тобою людям у вірі уподібнюватися; хотів би і я Твоє заступництво в житті моєму мати, але через множество гріхів моїх послаблюється моя віра. Її ж укріпи, Владичице, в мені, що взиваю: вірую, допоможи подолати моє невірство.

Рів омани латинської на сто дев’ять років поглинув обитель Почаївську, але Твоїм, Богородице, заступництвом знову вона на висоту православ’я піднялася і лаврою стала іменуватися; її ж у православній вірі непохитною збережи аж до часу другого пришестя Сина Твого і Бога.

Кондак, глас 1: Джерелом зцілень і віри православної утвердженням явилася Почаївська Твоя ікона, Богородице; тому і нас, що до неї прибігаємо, від бід і спокус визволи, лавру Твою непошкодженою збережи, православ’я в навколишніх країнах утверди і гріхи відпусти тим, хто молиться Тобі, бо Ти все можеш, що хочеш.

Ікос: Повстаньте з гробів ваших, ченці почаївські, і скажіть нам: яких чудес Пресвятої Богородиці ви були свідками і глядачами, як мертві перед Її іконою воскресали; як демони від людей, яких вони мучили, втікали; як недужі зцілялися; як невіруючі починали вірувати; як ганьбителі там каялися? Це бо дивним бувало людям і ангелам. Ми ж, усе це, що було і донині буває, згадуючи, зі страхом і розчуленістю до святої ікони Пречистої Богоматері молитовно припадаємо і примовляємо: о, милостей безодне і благодіянь скарбе, відпусти гріхи тим, що моляться Тобі, бо ти все можеш, що хочеш.

Пісня 7

Ірмос: Від Юдеї прийшли юнаки у Вавилон колись, вірою Троїчною полум’я в печі подолали, співаючи: отців Боже, благословенний Ти.

Акафістний спів приносили перед іконою Твоєю, Пречиста, православні люди, коли обитель Почаївська була повернута Церкві, тому прощення гріхів усім виблагай, нам же, що молимося Тобі, над ворогами перемогу даруй.

Молися за упокоєння душ людей православних, Владичице, разом же і за всіх, хто для повернення лаври Твоєї із єретичного полону потрудився; нам же, що до Тебе прибігаємо, подай однодумність і мир.

І нині будь милостивою до народу нашого, Владичице, і мир подай, підкорюючи протиборців — ворогів і супротивників.

Перед Твоєю іконою, Богородице, православним християнам поверненою, знову приймають зцілення вірні; бо не минуло з того часу й одного літа, а вже чотирма чудами Ти прославила Церкву Христову, на втіху людям.

Раю небесного сподоби, Владичице, нас, що святу лавру Твою, як земний рай, шануємо і Твої милості з теплою вірою оспівуємо.

Авраам Господній день здалеку бачив, і радувався, і жив очікуванням того дня; побачивши ж здалеку Твою Почаївську церкву і сповнившись упованням на Твою поміч, якась кульгава жона в ту ж мить зцілилася, і, як олень, підскочила і поспішила до Твоєї обителі.

Пісня 8

Ірмос: Царя Небесного, Його ж оспівують воїнства ангелів, хваліть і прославляйте по всі віки.

Біснуватій жінці, яка прийшла у град Київ з Уральських країв, явилася Богородиця з преподобним Іовом і на гору Почаївську ту покликала, де подала їй здоров’я і навчила славити Своє заступництво.

Умивши очі свої в купелі Силоамській, сліпонароджений отримав зір Христовим повелінням; умившись же водою від стопи в церкві Почаївській, зцілилася сліпа отроковиця. Також і нашу сліпоту від пристрастей зціли, Владичице, — тих, хто водою від сліду стопи Твоєї з вірою окроплюються.

Цю зцілену отроковицю побачивши, прабаба її в той же час від омани уніатської відмовилася і сповідала православну віру, в якій утверди і нас, рабів Твоїх, о, Владичице.

Люди Божі на гору Твою, Владичице, приходять, обітниці подвигів благочестивих там приносять, які ділом виконати допоможи їм, Богородице.

Ангели на небесах Твою славу постійно оспівують, Богородице, на землі ж люди до Твого заступництва звертатися не перестають; їхні зітхання не відкинь як блага, краще ж на місці явлення Твого тих благання почуй.

Велика Твого заступництва сила, о, Владичице, заради нього Син Твій і Бог наш грішним прощення дарує: тим, хто подвизається, — кріпкість, і тим, хто в безнадійності, — утіху.

Пісня 9

Ірмос: Воістину Богородицю, Тебе сповідуємо, спасенні Тобою, Діво Чиста, з безплотними чинами Тебе величаємо.

Не тільки один по одному подвизаються християни на горі Почаївській, але й від подвійно святого града Києва, зібравшись, вірні, поміч від цієї чудотворної ікони в годину минулого розорення одержали, і образ її написали й у святу лавру принесли.

Також і в грядущі літа спасай нас, Владичице, від нападу чужинців і міжусобної боротьби, від голоду ж і вогняного підпалення, тому що ослаблюється кріпкість душ наших, зневірою наповнюємось у бідах, будучи нерозумними.

Земля українська Почаївську ікону Владичиці і святу лавру її, як царську діадему, зберігає і цим хвалиться; однак і російська країна, в граді Тобольську, чудотворну подобу тієї ж Почаївської ікони молитвою ченців собі випросила.

Українську землю, о, Владичице, як підніжжя гори Твоєї, від бід і спокус визволи, і в благочесті її збережи до кінця віків.

Уже безсоромно піднялися ганебні голоси серед християнського поселення; не дай же, Богородице, рабам Твоїм в оману їх упасти, але віру православну підігрівай у серцях наших завжди.

Ось, прийшов час заступництва Пресвятої Богородиці, бо примножилися спокуси; ось, час наших до Неї зітхань. О, браття! Промовмо від усього нашого серця: Владичице, допоможи людям Твоїм!

Світильний: Видіння дивне: у вогні Пресвята Діва, чудеса ж незчисленні від ікони Почаївської нам сповіщаються. Встаньмо ж, о, люди, від гріховного сну, виправлення житія нашого зі сльозами просімо, і Матері Божій з вірою нині поклонімося.

На Хваліте… стихири на 4, глас 4.

Оспіваймо, люди, пресвяту Діву чисту, що на горі Почаївській у давнину пастирям явилася, нині ж усю країну нашу звідти облагодіяла; знає бо Владичиця як прохання наші на добро виконувати, і серця наші зворушенням наповнювати, і рабів Своїх від бід і недолі зберігати.

Не гребуй нами, грішними, милосердна Мати, через маловір’я наше від нас не відвернися, але нашу віру благодатною Твоєю допомогою примнож, і жертву хвали приносити Тобі рабів Твоїх навчи.

Сліпих, кульгавих і згорблених, які до святої Твоєї ікони припадали, всемогутнім дійством Твого заступництва Ти зцілила, Богородице; бісів, що людей мучили, відігнала; православну віру агарянам і єретикам Ти відкрила. Також і наші молитви не відкинь, Пренепорочна, але прохання наші про спасіння сповни.

Слава: і нині, глас 8.

Твоїми знаменнями, Богородице Владичице, славиться гора Почаївська, і всякий народ християнський силу Твою сповідує; заради них невірні православними стають, грішники до покаяння приходять, ліниві духовних подвигів прагнуть. Їм же і нас уподібнюватися навчи, блага, Тобі тепло дякувати нас підійми і сподоби нас завжди оспівувати славу Сина Твого, єдиного від Святої Тройці, славимого Бога нашого.

Славослів’я велике, єктенії, і відпуст.

На літургії

Блаженні з канону, пісні 3-я і 6-а, на 8. Після входу тропар свята. Слава: і нині, кондак. Прокимен, глас 3.

Пісня Богородиці: Величає душа Моя Господа, і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм.

Стих: Бо зглянувся на смирення раби Своєї; ось бо віднині ублажатимуть Мене всі роди.

Апостол до Євреїв, зачало 320 (9, 1-7).

Алилуя, глас 2: Воскресни, Господи, у спокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї.

Стих: Клявся Господь Давиду істиною і не відрікся від неї.

Євангеліє від Луки, зачало 54 (10, 38-42).

Причасний: Чашу спасіння прийму і ім’я Господнє призову.


Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору