«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаБогослужбові книжки, церковні піснеспівиМінея святкова. Частина II

Місяць травень, 11-й день. Святих рівноапостольних Мефодія і Кирила, учителів слов’янських

Святих рівноапостольних Мефодія і Кирила, учителів слов’янських

На вечірні

На Господи, взиваю… стихири, глас 2.

Якими похвальними вінцями увінчаємо богомудрих учителів, які слов’янські народи, що сиділи у темряві невідання і тіні смертній, просвітили світлом Євангелія, Тройці єдиносущної великі проповідники; ними ж і ми, як дика олива, до благоплодного кореня православ’я прищепилися і прийняли від Христа Бога мир і велику милість (двічі).

Якими похвальними піснями ублажимо богомудрих учителів — Мефодія пустелелюбного, який у безмовному перебуванні плодами Духа збагатився, і Кирила золотогласного, який словами любомудрости придбав небесну премудрість і нерозумну мудрість агарянського марнослів’я посоромив; заради них Христос Бог наш дарував і нам велику милість.

Якими пісенними добротами прославимо богомудрих учителів — Мефодія, який знехтував всіма красотами світу заради любови Христової і в ангельському образі був добрим воїном Небесного Царя, і Кирила, який з молодости обрав собі премудрість у співжитіє, і від Бога даний талант подвоїв на славу Його; тими ж і ми пізнали присносущну Тройцю, Отця, і Сина, і Святого Духа, єдиного Бога; маємо від Христа Бога велику милість.

Якими духовними піснями вшануємо вас, о преблаженні учителі, ви бо заради спасіння слов’янських народів як апостоли трудилися, і для просвічення їх світлом богопізнання добре подвизалися; і зачинені до цього двері ви відкрили для нас через винайдення слов’янської писемности; через неї ми увійшли в таїнство Христового Благовіщення і його розуміємо, і приймаємо від Христа Бога мир і велику милість.

Слава… глас 6.

Апостолів єдинодушних, ієрархів похвалу, слов’янських народів просвітителів і теплих заступників, прийдіть, вірні, похвальними піснями оспіваємо, промовляючи: радуйся, Кириле, богослів’я сурма золотокована, таїнство Святої Тройці подібністю до сонця пояснив і тим хульні уста агарянські закрив; радуйся з ним і ти, Мефодію, що єдинодушно подвизався, молитвами і знаменнями йому співдіяв; і нині, отці блаженні, не переставайте молитися Христу Богу за нас, що з вірою і любов’ю вас величаємо.

І нині… богородичний.

Вхід. Прокимен дня. Паремії три.

Притч читання (10,7; 3,13-16).

Пам’ять праведника і похвалами, і благословення Господнє на главі його. Блажен муж, який знайшов премудрість, і смертна людина, яка придбала розум, тому що краще придбати її, ніж купувати скарби із золота і срібла. Вона дорожча за коштовне каміння, і ніщо із бажаного тобою не може порівнятися з нею. Довголіття — у правиці її, а в лівій руці у неї — багатство і слава; із вуст її виходить правда; закон же і милість вона на язиці носить. Послухайте мене, бо я буду говорити важливе, і висловлювання уст моїх — правда. Блажен муж, який зберігає путі мої, початок бо мій — початок життя, і бажання готуються Господом. Заради цього молю вас і пропоную мій голос синам людським; бо я, премудрість, створила раду, і розум, і смисл я прикликала. Моя рада й утвердження, мій розум, моя ж сила. Я люблю тих, хто мене любить; і ті, що шукають мене, придбають благодать. Зрозумійте ж, незлобиві, підступність, ненавчені ж, відкривайте серця. Послухайте мене знову, бо я скажу праведне і відкрию уста для істини, бо істини навчається гортань моя; мерзенні переді мною уста облудні. Всі слова уст моїх — правда, і нічого нема в них ні непокірного, ні розпутного. Все правдиве для тих, хто розуміє, і просте для тих, хто має розум. Бо я навчаю вас істини, нехай буде в Господі надія ваша, і сповнитеся Духа.

Притч читання (10, 31-32; 11, 1-12).

Вуста праведника виточують мудрість, а язик зловредний відсічеться. Вуста праведного знають благоприємне, а вуста нечестивих — розбещене. Неправильні терези — мерзенність перед Господом, але правильна вага угодна Йому. Прийде гордість, прийде і посоромлення; але зі смиренними — мудрість. Праведник, умираючи, залишає жаль; але раптова і радісна буває загибель нечестивих. Непорочність щирих буде керувати ними, а лукавство підступних погубить їх. Не допоможе багатство в день гніву, правда ж спасе від смерти. Правда непорочного вирівняє путь його, а нечестивий упаде від нечестя свого. Правда щирих спасе їх, а беззаконники впадуть від нечестя свого. Зі смертю людини нечестивої зникає надія, і очікування беззаконних гине. Праведник спасається від біди, а замість нього потрапляє в неї нечестивий. Вустами лицемір губить ближнього свого, але праведники прозірливістю спасаються. При благоденстві праведників веселиться місто, а після загибелі нечестивих буває торжество. Благословенням праведних підноситься місто, а вустами нечестивих руйнується. Недоумкуватий висловлює презирство до ближнього свого; але розумна людина мовчить.

Премудрости Соломона читання (4, 7-5, 7).

Праведник, якщо і помре передчасно, знайде спокій, бо не в довголітті — чесна старість, і не кількістю років виміряється; мудрість — сивина для людей, і непорочне життя — вік старости. Як той, що благовгодив Богу, він улюблений, і, як той, що жив серед грішників, преставився, вознісся, щоб злоба не змінила розуму його або лукавство не спокусило душу його. Бо вправляння в нечесті затьмарює добре, і жадання похоті розбещує розум нелукавий. Досягнувши довершености за короткий час, він виконав довгі роки; душа його стала угодною Господу, тому і прискорив Він — узяти його з середовища нечестя. А люди бачили це і не зрозуміли, навіть і не подумали про те, що благодать і милість зі святими Його і Провидіння про обраних Його. Праведник, помираючи, осудить живих нечестивців, і молодість, що швидко досягла довершености, — довголітню старість неправедного; бо вони побачать кончину мудрого і не зрозуміють, що Господь так визначив про нього і для чого поставив його в безпеку; вони побачать і знищать його, але Господь насміється над ними; і після цього вони стануть ганебним трупом і соромом між померлими навік, бо Він кине їх ниць безмовними і зрушить їх з основ, і вони вкінець запустіють і будуть в скорботі, і пам’ять про них загине; усвідомлюючи гріхи свої, прийдуть зі страхом, і беззаконня їхні осудять їх в особах їхніх. Тоді праведник з великою сміливістю стане перед лицем тих, що ганьбили його і зневажали подвиги його; вони ж, побачивши, збентежаться з великим страхом і здивуються несподіваності спасіння його і, розкаюючись і зітхаючи в тривозі духу, будуть говорити самі в собі: «Це той самий, якого колись ми ганьбили і він був предметом глузування. Безумні, ми вважали життя його божевіллям і кончину його безчесною! Як же він причислений до синів Божих і частка його між святими? Отже, ми збилися з дороги істини, і світло правди не світило нам, і сонце не сяяло над нами. Ми переситилися ділами беззаконними і загибельними і ходили пустелями непрохідними, а путі Господньої не пізнали».

На стиховні стихири, глас 8.

Світлосяйним життям вашим, рівноапостольні учителі, ви, як зірки небесні, на тверді церковній засяяли і, сіттю вашого вчення багато народів Христу уловивши, піднеслися до світла неприступного, де нині, з ангелами оселившись, молитеся за нас, що святу вашу пам’ять у Господі святкуємо.

Стих: Священики Твої зодягнуться у правду, і преподобні Твої зрадіють.

Прийдіть, вірні, прославимо учителів, апостолам рівнопрестольних і слов’ян славу; ними бо від омани бісівської визволившись, світло благовісти Христового прийняли і пізнали превічне Слово, і від мороку гріховного визволилися.

Стих: Уста праведника виточують премудрість, і язик його промовляє суд.

Кириле богомудрий і Мефодію боголюбивий, церков слов’янських апостоли і першовчителі, вірних заступники, благочестя ревнителі, Духа Святого органи милозвучні, нині ви маєте велику сміливість у Христа Пастиреначальника, моліться ж за нас, що святкуємо чесну пам’ять вашу, щоб Він визволив від тління життя наше як Многомилостивий.

Слава… глас той самий.

Радуйся, двойця священна, що світлом пізнання нас осяяла: Кириле, духовної мудрости джерело живоносне, ти напоїв народи слов’янські, які відчували спрагу; Мефодію, молитви чиста оселя Христова; Йому ж ви у славі предстоїте, моліться щиро, щоб ми разом з вами Його величали і прославляли повіки.

І нині… свята.

Тропар, глас 4: Рівноапостольні вчителі слов’янських країн, Кириле і Мефодію, богомудрі, Владику всіх моліть, щоб усі народи слов’янські утвердив у православ’ї та однодумності, умиротворив світ і спас душі наші.

Слава: і нині, богородичний.

На ранній

На Бог Господь… тропар святих.

Слава: і нині, богородичний.

Після 1-ї кафизми сідальний, глас 3.

Тройці Живоначальній, Яку безперестанно прославляють ангельські сили, Яку і ви громогласно між народами проповідували, і якій нині у світлі неприступному предстоїте, Кириле і Мефодію, моліться щиро, щоб одержати прощення гріхів і позбавитися від вічного осудження нам, що з любов’ю шануємо вашу пам’ять.

Слава: і нині, богородичний.

Після 2-ї кафизми сідальний, глас 5.

Нехай радуються нині народи слов’янські, святу пам’ять богомудрих учителів радісно святкуючи, вони бо перші почали божественну літургію і всі церковні служби відправляти слов’янською мовою, і тим дали нам невичерпний колодязь води, що тече в життя вічне, і поки з нього п’ємо, ми безперестанно прославляємо вас, Кириле і Мефодію, ви ж у славі святих, радіючи, моліться щиро за спасіння душ наших.

Слава: і нині, богородичний.

Полієлей. Величання: Величаємо вас, святі рівноапостольні Мефодію і Кириле, що всі слов’янські країни ученням вашим просвітили і до Христа привели.

Після полієлея сідальний, глас 4.

Прийдіть, похвалами побожно вшануймо просвітителів наших, вони бо нагодували манною богомудрого вчення слов’янські народи, які без Слова Божого гинули від голоду, і перекладом благовісти Христового на рідну мову, як промінням сонця, просвітили; і ми, одержавши через них просвічення, вдячно взиваємо: радуйтеся, Кириле і Мефодію приснославні.

Слава: і нині, богородичний.

Ступеневі, 1-й антифон 4-го гласу.

Прокимен, глас 4: Священики Твої зодягнуться у правду, і преподобні Твої зрадіють.

Стих: Слухайте це, всі народи, почуйте всі, хто живе по вселенній.

Євангеліє від Іоана, зачало 35, від половини (10, 1-9),

Після 50-го псалма стихири, глас 6.

Апостолів єдинодушних, ієрархів похвалу, слов’янських народів просвітителів і теплих заступників, прийдіть, вірні, похвальними пісними оспіваємо, промовляючи: радуйся, Кириле, богослів’я сурма золотокована, таїнство Святої Тройці подібністю до сонця пояснив і тим хульні уста агарянські закрив; радуйся з ним і ти, Мефодію, що єдинодушно подвизався, молитвами і знаменнями йому співдіяв; і нині, отці блаженні, не переставайте молитися Христу Богу за нас, що з вірою і любов’ю вас величаємо.

Канон святим на 6, глас 3.

Пісня 1

Ірмос: Води колись…

Недомислюючи, як перейти води житейських турбот, преподобний Мефодію, ти покинув усі принади світу цього і, в ангельському образі проти невидимих ворогів воюючи, єдиному Богові ти служив, радісно взиваючи: Йому єдиному співаємо, бо Він прославився.

Ти був обраний від пелен, Кириле блаженний, не приймаючи молоко від чужих грудей, показуючи цим, що твій розум не повинен спокушатися чужим вченням, але, просвічений вченням святої православної віри, і сам маєш бути для багатьох учителем і просвітителем.

Водами вчення вашого зросившись, слов’янські країни і до цього часу приносять Владиці Христу плоди благоприємні; заради цього ублажає вас свята Церква, взиваючи: від бід визвольте нас, бо ви прославилися.

Богородичний: Води гріховні ввійшли до душі моєї, Владичице, і в болоті пристрастей потопаю; до Тебе прибігаю, Всенепорочна, — втихомир хвилювання нечистих помислів і даруй мені мирне життя.

Пісня 3

Ірмос: Все, що з небуття…

Хто хоче за Мною йти, нехай візьме хрест свій і йде за Мною, — почувши це вухами і серцем своїм, преподобний Мефодію, ти поклав хрест чернечого життя на плечі свої і пішов за Христом; Його ж моли, щоб Він і мене, холодного, в любові Своїй утвердив.

Той, Хто в давнину показав Якову у сні ліствицю до небес, Той і тебе, святий Кириле, ще отроком заручив у дивному сні з найкращою за усіх дів, на ім’я Софія; це ж була Премудрість Божа, Яка утвердила тебе в любові до Всевишнього.

Той, Хто привів усе до буття, і вас, отці преславні, від утроби матері освятив Собі як обрані сосуди, щоб ви пронесли ім’я Його перед народами; тому, святкуючи вашу чесну пам’ять, молимо вас, Кириле і Мефодію, утвердити в сповіданні православної віри наш розум, який хитається.

Богородичний: Ти, що подала світові мир і Начальника тиші породила, втихомир хвилі моїх пристрастей, Пречиста, і на камені безстрастя утверди мене.

Сідальний святим, глас 4.

Ти уподібнив сонцю Тройцю Святу єдиносущну, Кириле богонатхненний, образ Святої Тройці — у створеному сонці, яке бачимо, промовляючи: подобою Бога Отця є сонячне коло, що не має ні кінця, ні початку; і, як від сонячного кола виходять промені світла, що освітлюють піднебесну, так від Бога Отця народжується Син, Отче сяяння; теплота ж вселенну оживляє, яка від того ж кола з промінням виливається і є подобою Духа Святого, що від Отця походить; дивне вчення твоє сприймаючи, і ми в Тройці єдиному Богу поклоняємося, прославляючи пам’ять твою, славний.

Слава: і нині, свята.

Пісня 4

Ірмос: Поклав Ти…

Поклав ти виконання заповідей, як камінь наріжний, на якому збудував храм душі твоєї, преподобний Мефодію, сотворивши його оселею Духа Святого; я ж, оселя гріха, до тебе припадаю, всеблаженний, — очисти мене росою молитов твоїх, щоб я, дякуючи, взивав: слава силі Твоїй, Господи.

Дай мені, Владико, зрозуміти те, що Тобі угодне, взивав ти, блаженний Кириле, коли з юним царем ти був відданий до навчання; тому разом з людською мудрістю ти одержав Дух Премудрості і страх Божий, а земну мудрість змінив у ніщо, взиваючи: слава силі Твоїй, Господи.

Ти поклав любов до Творця твого у серці твоїм, як печать, всеблаженний; заради цього земну заручницю і славу світу цього відкинув, Кириле, і, як птах, від тенет, що його ловлять, утікав; і досяг тихого пристановища ченців, і в ризу радування одягнувся, співаючи з Мефодіем: слава силі Твоїй, Господи.

Богородичний: Поклавши беззаконня мої і неправду перед собою, бачу, що вони примножилися більше, ніж пісок морський; до Тебе прибігаю, Всенепорочна, — струпи душі моєї зціли, щоб я взивав до Народженого Тобою, дякуючи: слава силі Твоїй, Господи.

Пісня 5

Ірмос: Коли побачив Ісая…

Як запашна квітка, розцвів ти в пустелі, преподобний Мефодію, молитвами, всенічною і постом душу твою прикрасивши, і на землі пожив, як ангел, і нині з ангелами бачиш, радіючи, Світло невечірнє, що володіє світом.

Ти молився в пустелі Богові, Якого прославляють ангели, але примусово до Царгорода повернений був і саном священства прикрашений, щоб показати людям путь спасіння, світлом навчання просвітивши, безкровну жертву за всіх приносячи Світлу невечірньому, що володіє світом.

Джерелом невичерпним премудрости явився ти, богоносний Кириле, коли був посланий царем до сарацинів, які хулили Пресвяту Тройцю, для умовленим; вони не змогли потопити тебе каламутними водами зловчення, бо ти був осяяний з неба Світлом невечірнім.

Богородичний: Будучи неплідним деревом, як я, окаянний, не жахаюся загрози посічення? Скоро прибігай до Богоблагодатної, душе моя; якщо Вона не заступить тебе, не побачиш ти Світло невечірнє, що володіє світом.

Пісня 6

Ірмос: Безодня остання…

Як безодня морська, Бог наш, неосяжний розумом і невимовний словами, — говорив ти, премудрий Кириле, агарянам, що сперечалися з тобою, Ту безодню морську хто наважиться перепливти на вутлому човні свого розуму? Одні потопають, впадаючи в оману та єресі; інші хвилюються нерозумінням і сумнівом, не вміючи взивати: як Петра, Господи, спаси мене.

В болоті розуму через оману загрузнувши, агаряни таємно піднесли тобі отруту смертельну, а Той, Хто сказав: коли щось і смертне вип’єте, не пошкодить вам, — зберіг тебе здоровим і з честю в Царград повернув. Ти ж, царем і патріархом достойно вшанований, не гордився, а взивав: як Петра, Господи, спаси мене.

Для народів, які в безодні богоневідання гинуть, виділіть мені Варнаву і Савла на діло, на яке покликав їх, — сказав колись Дух Святий ученикам; Той Самий Дух і вас, отці преподобні, повелів послати в країни слов’янські і людей, що сидять у темряві і тіні смертній, просвітити світлом учення вашого, взиваючи: як Петра, Господи, спаси нас.

Богородичний: Безодня остання гріхів покрила мене, і, охоплений страхом, жахаюся остаточного потоплення, моління приношу Тобі, Всенепорочна: помилуй грішну мою душу, простягни руку Твою як Блага і, як Петра спас Син Твій, так спаси мене, Владичице.

Кондак, глас 3: Просвітителів наших шануймо священну двойцю, що перекладом Божественних писань виточили нам джерело богопізнання, з якого аж донині сповна черпаючи, ми ублажаємо вас, Кириле і Мефодію, що перед престолом Вишнього стоїте і тепло молитеся за душі наші.

Ікос: Чеснотами осяяних проповідників благочестя, істинних стовпів і основу Церкви, сурми божественні Христових догматів, богоносних отців Кирила і Мефодія, прийдіть, вірні, прославимо; бо вони відігнали від нас морок невіри, і попалили вогнем Духа єресі нечестя, перекладом Писання перемінили народи слов’янські із дикої оливи на благоплідну, і привели до віри Христової божественним хрещенням, і наповнили всю вселенну безліччю чудес, тому предстоять Вседержителю Богу як вінценосці. До них же взиваємо: отці божественні й рівноапостольні, моліться Христу, щоб Він дарував усім слов’янським народам твердість у православній вірі і єдинодумність примирив світ і спас душі наші.

Пісня 7

Ірмос: Раніше ідолу золотому…

Спершу на самоті перебуваючи, свою душу, як Богом насаджений рай, виростив ти, Мефодію; потім пішов на апостольську проповідь разом з богомудрим Кирилом, у країнах слов’янських потрудився, де ви, як юнаки в печі, не опалені вогнем нечестя, співали: отців Боже, благословенний Ти.

Юдеїв і сарацинів посоромив ти, премудрий Кириле, і Хазарську країну святим хрещенням просвітив, визволивши множество полонених, у пустелі безводній солону воду на солодку перетворив, люди ж, спасені тобою, виголошували: Боже отців, благословенний Ти.

Ви були сосудами обраними, отці преподобні, щоб проповідувати ім’я Господнє перед народами, тому й інші країни слов’янські зажадали просвітитися світлом вашого вчення; вам же судилося перемінити солодкість безмовного життя на апостольський труд, щоб багатьох привести до Христа, і разом з ними співати: отців Боже, благословенний Ти.

Богородичний: Я є сосуд, повний пристрастей, Пресвята Богородице Діво, і смерти остаточної і вогняної погрози страшуся; але Ти, Пречиста, спаси мене, загиблого, силою підпережи мій дух, щоб я розірвав пута гріховні і подячно взивав: Ти, що народила Визволителя полонених, благословенна.

Пісня 8

Ірмос: Полум’ям вогню…

Духовним світлом благодаті завжди осяяний, прийняв ти сан священства, блаженний Кириле, і за допомогою Духа Святого ти винайшов слов’янські письмена, щоб через переклад богонатхненних книг на рідну мову люди просвітилися і взивали: благословляйте, всі діла Господні, Господа.

Найперше як основу нашої віри неземні слова сина Громового: споконвіку було Слово, — прогриміли ви, отці всехвальні, потім переклали ви Псалтир милозвучну, якою і нині свята Церква взиває, радіючи: благословляйте, всі діла Господні, Господа.

Духовним скарбом збагатили ви нас, отці достохвальні: божественна літургія слов’янською мовою почала вами звершуватися; цієї благодаті причасниками будучи донині, і ми ублажаємо вас, співаючи: благословляйте, всі діла Господні, Господа.

Богородичний: Вогонь спокус і напастей злих обіймає мене; до Тебе прибігаю, Богородице Діво, не зневаж моління раба Твого, Пречиста, але визволи від лютих бід, щоб я, благословляючи Тебе, благословляв і прославляв ім’я Твоє повіки.

Пісня 9

Ірмос: Тебе, неопалиму купину…

Xто може достойно прославити тебе, всехвальний Мефодію; хто перелічить подвиги і труди твої, які ти як апостол взяв на себе заради спасіння людей, Кириле; найбільше ж ми, навчені вами славити Бога Вишнього рідною мовою, єдинодушно вас величаємо.

Тобі, блаженний Кириле, що уже діло виконав і житіє скінчив, було сповіщено з неба про кончину твою, і ти, прийнявши це з радістю, взивав: звеселився дух мій, коли сказали мені: ввійдемо у двори Господні; потім же, бажаючи, до горнього світу піднісся і там з небесними синами Тройцю єдиносущну завжди величаєш.

Прийнявши єпископство Моравської церкви, преподобний Мефодію, ти взяв на себе великі труди і подвиги, проповідуючи віру святу, і перетерпів багато бід і гонінь, нині ж разом зі святим Кирилом радієш; моліться за нас, щоб ми завжди вас величали як наших заступників.

Богородичний: Вища за всіх ангелів і чесніша за херувимів, благаємо Тебе: заступництвом святих Кирила і Мефодія на наше смирення змилосердившись, визволи нас із глибини гріховної і позбав нас вічного засудження, щоб ми разом з ними Тебе, Матір Світла і Богородицю, надію всіх нас, величали.

Світильний: Учителі святі, пам’ять вашу радісно святкуючи, молимо вас щиро: утвердіть на камені сповідання Христового народи, які ви збагатили скарбами благовісти, і збережіть у мирі життя наше.

Слава: і нині, богородичний.

На Хваліте… стихири, глас 4.

Кириле і Мефодію богомудрі, апостолів наслідуючи, єдинодушно дбаючи про спасіння загиблих людей, як орли, що швидко літають, слов’янські країни облетіли, світлом богопізнання просвітили і привели до Ісуса Чоловіколюбця і Спаса душ наших.

Працівники виноградника Христового, благочестя насадителі, людей слов’янських, як драхму загублену, з ревністю шукаючи, знайшли, богоносні отці; її прийняв у скарбницю життя вічного, радіючи з ангелами, Ісус Чоловіколюбець і Спас душ наших.

Святої Тройці поборники і заблудлих наставники, ви перемогли злохулителів агарянських і нечестя юдейське посоромили; Церкву, яку ви придбали богоугодними трудами і потом вашим, збережіть від Я напастей ворожих непошкодженою і благоприємною Ісусу Чоловіколюбцю і Спасу душ наших.

Слава… глас 6

Просвітителів наших пам’ять побожно святкуючи, люди, подячно взиваймо: радуйтеся, світильники пресвітлі, що країни слов’янські світлом богопізнання осяяли; радуйтеся, пастирі добрі, що словесних овець, розсіяних у хащах невір’я, в єдине зібрали і до Пастиреначальника Христа привели; Його ж прославляючи, вас ублажаємо.

І нині… богородичний.

Велике славослів’я, і відпуст.

На літургії

Блаженні з канону святих, пісні 3-я і 4-а.

Прокимен, глас 7: Чесна перед Господом смерть преподобних Його.

Стих: Що віддам Господу за все, шо Він воздав мені?

Апостол до Євреїв, зачало 318 (7, 26-8, 2).

Алилуя, глас 2: Священики Твої зодягнуться у правду, і преподобні Твої зрадіють.

Євангеліє від Матфея, зачало II (5, 14-19).

Причасний: В пам’ять вічну…


Пошук

Сторінки

Важливе

Останні відгуки

Канали RSS

Нагору