Вознесенська церква та дзвіниця1794 рік
Несподівана радість — найточніше визначення для широкої гами почуттів, що опанували душу після відвідин Вознесенської церкви. Ну хто б міг подумати, що у звичайному селі, яке не спромоглося зберегти навіть власну назву (до 1960 року воно звалося Черниця), зберігся «останній дубовий гігант Волині»!
Справді, церква вражає величчю і незвичними як для волинських храмів пропорціями. Надто високі у неї стіни, над якими возносяться в небеса досконало-пластичні бані. Втім, коли у зодчих є талант від Бога, ніщо не надто.
За твердженням о. настоятеля унікальною є й деревина брусів, з яких складено зруби. До вікон першого ярусу вона дубова, вище — букова! Причому, за його ж словами, бучину привезли із самих Карпат. Все може бути. Проте Карпати — то явна гіпербола; буки ростуть і значно ближче до Житомирщини, зокрема у Кременецьких горах. «Букова гіпотеза» виглядає вірогідно і з огляду на дату будівництва церкви: після другого розподілу Польщі (1793) кордони Російської імперії відсунулися якраз до східної межі букових пралісів Поділля.
За радянської влади церква слугувала зерносховищем, тому й не була сплюндрована. Ба більше — в інтер’єрі майже все лишилося на місці. Найцікавіші тут іконостас з унікальним різьбленим Нерукотворним Образом і не менш унікальна скульптурна Голгофа.
Суттєвої втрати церква зазнала вже у ХХІ столітті. Після останнього ремонту зникли надбанні ковані хрести. Уявлення про них можна скласти хіба за аналогією — над прекрасною триярусною дзвіницею хрест іще не поміняли. Але напевно скоро поміняють… Поспішайте бачити!
Усі фото
