Трапезна Святодухівська церква Братського Богоявленського монастиря (Б,К)Кін. ХVІІ ст. (1631?), поч. ХІХ ст.
Деякі джерела стверджують, що корпус із трапезною, класами та домовою церквою заклав для Київської колегії (Могилянської академії) у 1631 році сам святитель Петро Могила. Все може бути, хоча усталеніша думка називає початком будівництва кінець ХVІІ ст., тобто час спорудження головного храму Братського монастиря — Богоявленського собору.
На долю споруди випало чимало випробувань — пожеж, добудов, перебудов, руйнувань, про які писати довго й нудно. Тим паче, що на сьогодні від початкової споруди зберігся тільки центральний об’єм, перекритий цегляним склепінням — щось на манір яйця-райця, зусібіч оббудованого, потинькованого і покритого міддю. Домова церква спочатку звалася Борисоглібською; Святодухівською вона стала після катастрофічної пожежі 1811 року, яка знищила весь Поділ.
Довгий час в церкві зберігалися благочестиві традиції: щороку 21 грудня тут обирали нових членів академічної корпорації, а 31 грудня правили літургію та панахиду, за якими згадували вікопомного митрополита Київського і всієї Руси Петра Могилу.
До 1864 року тут знаходилася фундаментальна академічна бібліотека, одна з найбільших в Україні. Наприкінці XVIII ст. вона нараховувала близько12 тис. томів. У радянський час будинок було передано якійсь сільсько-господарській трудовій громаді (цікаво — і де вони на Подолі орали землю та пасли худобу?), пізніше — міській лікарні № 15.
Після капітальної реставрації початку ХХІ ст. церква знову відродилася до життя: її надано громаді УПЦ Київського Патріархату.
Усі фото
