Мури та вежі Києво-Печерської ЛавриКін. ХVІІ ст. – поч. ХVІІІ ст.
Усі лаврські мури і вежі (окрім Малярної, що відбудована нанову у 1830-х) збереглися від часів Мазепи. Саме цей славетний гетьман власним коштом звів їх у 1698-1701 роках. Підставою для грандіозного будівництва стала Північна війна зі шведами. Подейкують, що тодішнє священноначаліє монастиря виявляло незадоволення такою «мілітарізацією». Та оскільки на той час Українська Церква вже була продана греками Московії за червінці й соболі, то й не мала права голосу.(далі…)
Всіхсвятська надбрамна церква Києво-Печерської Лаври (К)1696 – 1698 рр.
Нині над проїздом Економічної брами Києво-Печерської Лаври одразу впадає в око герб вікопомного гетьмана Івана Мазепи. Не всі й згадають, що довгі роки на цьому місці блимала на світ рівна гладінь стіни. Що ж, прийшов час, і Україна нарешті здобула право безборонно шанувати своїх кращих синів і доньок, в тому числі і Мазепу — найвидатнішого церковного фундатора й мецената. (далі…)
Церква преп. Феодосія Печерського (К)1698 – 1700 рр.
Церква преподобного Феодосія Печерського — одна із найвиразніших представниць української архітектури в цілому і козацького бароко зокрема. Чому? Бо й серед найдовершеніших храмів вирізняється витонченою простотою і невимушеною шляхетністю. Додає позитиву і тридільна, народна структура церкви, оригінально доповнена двома башточками — ходниками на хори. (далі…)
Велика дзвіниця Успенського собору Києво-Печерської Лаври (К, Г)1731 – 1745 рр.Архітектори: І.-Г. Шедель, Ф. Васильєв, С. Ковнір, І. Рубашевський
Про Велику Лаврську дзвіницю багато писати не варто. На те вона й велика — і за розмірами, і за величчю, і за значенням у духовній архітектурі України (в широкому розумінні слова). Дзвіницю треба слухати, на дзвіницю треба здійматися, дзвіницею треба пишатися. Бо такої дзвіниці точно немає ніде у світі…Тому найкраща порада для невгамовних духом — частіше знаходити її поглядом (і очей, і серця) серед свинцевих хвиль житейського моря. (далі…)
Ганнозачатіївська церква Києво-Печерської Лаври (на Дальніх печерах) (Б, К)1679 рік
Ганнозачатіївську церкву збудували над верхнім входом до Дальніх печер КПЛ на пожертву заможного київського міщанина Олександра Новицького. Початково над нею височіла традиційна українська баня («грушка з ковніром»), але після складних протиаварійних робіт 1811 року (дах підвісили, а стіни розібрали і склали нанову), «українку» заступила московитська шатрова глава, яка суттєво випадає із загального ансамблю Дальніх печер.(далі…)
Дзвіниця на Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври (К)1759 – 1762 рр.Архітектори Степан Ковнір, Іван Григорович-Барський (?)
У дитинстві (1960-ті) ми з батьками не раз відвідували галерею, що веде з Верхньої Лаври до Ближніх печер. Вона стрімко спускається донизу крізь монастирський сад і нижній ярус героїні даного мініопусу. Втім, тоді нас цікавили не так яблука чи стилістичні особливості пам’яток архітектури, як різні чудернацькі артефакти, виставлені на огляд у згаданій галереї. Серед експонатів особливо дивувала дитячу уяву мумія якогось єгипетського крокодила.(далі…)
Дзвіниця на Дальніх печерах Києво-Печерської Лаври (К)1754 – 1761 рр.Архітектор Степан Ковнір
Деякі дослідники вважають Ковніра тільки майстром-будівничим дивовижної дзвіниці на Дальніх печерах КПЛ, приписуючи авторство проекту чи то Шеделю, чи Григоровичу-Барському. Утім, справжній історик архітектури має бути не лише науковцем, а й неабияким поетом. Тому нам досить пригадати Ковнірівський корпус у тій же Лаврі чи церкву препп. (далі…)
Троїцька церква Китаївської пустині (К)1763 – 1767 рр.Архітектор Степан Ковнір
Про авторство Ковніра сперечаються, але у нас сумнівів немає. По-перше, Китаївська пустинь належала Лаврі і кому ж як не знаменитому лаврському зодчому-кріпакові було у 1760-х рр. будувати там новий храм?(далі…)
Стіни і башта Кирилівського монастиря (К, О)Сер. ХVІІІ ст.Архітектор Іван Григорович-Барський
Від 1748-го по 1760-й роки навколо славетної Кирилівської обителі за проектом молодого, але вже популярного зодчого Івана Григоровича-Барського звели стіни з чотирма кутовими баштами. (далі…)
Дзвіниця церкви Миколи Доброго (К, ЕК)1716 (1781, 1822) рік
В житії дзвіниці церкви Миколи Доброго є три етапи. Побудував її невідомий російський зодчий, але вже за два роки вона капітально погоріла. У 1781 році її відбудували за проектом Івана Григоровича-Барського, але вона знову погоріла у жахливій пожежі 1811 року. І лише тоді, вже за проектом Андрія Меленського, на початку 1820-х вона набула остаточниого вигляду.(далі…)
