![](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2015/04/УІ-4.1-150x150.jpg)
Церква Різдва св. Іоана Предтечі та дзвіниця1896 рік
Гарно написав про лехнівський храм Іван Биков, професійний архітектор і великий аматор дерев’яної УЦА:
«Чудо народної архітектури. …Цей гордий храм-красень є живим підтвердженням того, що українці будували козацькі храми і за пізнього царату. Він збудований у 1896 р. (далі…)
![Георгіївська церква, с. Селище](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2012/12/1.1.12.3-ж-150x150.jpg)
Георгіївська церква1910 рік
Про цю церкву, либонь, найчастіше доводилося читати й чути, що вона «козацька». Але мусимо розчарувати фантазерів: вона таки єпархіальна. Той факт, що село Селище буцімто ніколи не було закріпаченим, нічого не міняє. Інша річ — прекрасні куполи храму — досконалої грушеподібної форми, яскравої ознаки українського бароко.(далі…)
![Успенська церква, с. Вільховець](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2015/04/У_-5.7-150x150.jpg)
Успенська церкваСер. ХІХ ст.
Українство вільховецької церкви подібне до українства храму в Лехнівці. Але тут, як на нас, воно висловлене з відчутно більшим почуттям та силою. Це тому, що Успенський храм — симетрично-дев’ятидільний. До того ж бічні, поставлені хрестом верхи церкви — потужні і світлові; ще й наслідують центральну баню своїми обрисами, як і належить в народній УЦА. (далі…)
![Церква Різдва Пресвятої Богородиці, м. Васильків (присілок Западинці)](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2015/04/У_-8.5-150x150.jpg)
Церква Різдва Пресвятої Богородиці1859 рік
Церква трошки дивна. Якщо дивитися на неї із західного боку (прямо чи під невеликим кутом), вона створює враження гармонійного традиційного храму, мало не в народному дусі. Та варто включити у поле зору вівтарний зруб — враження зникає: надто маденький і неспівмірний у церкви вівтар. (далі…)
![](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2018/11/УІ-9.6-150x150.jpg)
Покровська церква1882 рік
За переказами, ожегівська церква постала стараннями простого селянина Івана Заїнчуківського (Зайончківського? — напевне українізованого поляка). Саме він назбирав гроші на будівництво по людях та монастирях. За це й був вшанований вдячними нащадками: фундатор храму спочиває на церковному обійсті під великим чавунним хрестом. (далі…)
![](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2018/11/УІ-10.12-150x150.jpg)
Церква свв. Козьми та Даміана1874 рік
Безперечно, церква у Коленцях — найоригінальніша на Київщині. Такого несподіваного і водночас переконливого сполучення восьмериків і четвериків немає і в давнішій дерев’яній архітектурі, не кажучи про історизм (подібна за планом споруда є у недалекому селі Вовчків, але загалом їй далеко до коленцівського шедевру).(далі…)
![](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2018/11/УІ-10а.14-150x150.jpg)
Церква св. Олександра Невського1899 – 1902 рр.
Автор початкового проекту церкви — український архітектор і патріот рідного краю, киянин Стефан Рикачов (поч. 1820-х — 1898). Ініціатори будівництва — феневицькі селяни, які «ніжайше» просили Синод дозволити їм збудувати храм в пам’ять спочилого імператора Олександра ІІІ. (далі…)
![](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2018/11/УІ-12а.17-150x150.jpg)
Миколаївська церква1898 рік (1850-ті ?)
Єдина стара дерев’яна церква Кагарличчини пишається народним наївом стінопису. Такого щиро-українського Собору архангелів ви точно деінде не побачите. Небожителі зображені на склепінні церковного верху у канонічній седмичисленній кількості: свв. Михаїл, Гавриїл, Рафаїл, Уриїл, Салафіїл, Єгудиїл та Варахіїл.(далі…)
![](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2015/04/УІ-11-150x150.jpg)
Церква Різдва Пресвятої Богородиці1910 рік
Як на нас, з точки зору народності Різдвобогородична церква у Владиславці — найкращий зразок казьонного пізньоєпархіального стилю. Тобто коефіціент українства у неї один з найвищих серед еклектичних посестер. (далі…)
![Церква св. мц. Параскеви, с. В'юнище](https://parafia.org.ua/UCA/wp-content/uploads/2015/04/У_-12.1-150x150.jpg)
Церква св. мц. Параскеви1891 рікНині в Переяславському музеї просто неба
Чому цілком пересічна єпархіальна церква, то того ж сплюндрована розміщеним у ній Музеєм космонавтики (отакий чорний гумор побутував в Переяславі у радянські часи) потрапила до нашого каталогу? Причина цьому — не Тарас Шевченко, який хоч і побував у Вьюнищі у серпні 1845 року, майбутню церкву, природно, бачити не міг. (далі…)