Церква Різдва св. Іоана Предтечі та дзвіниця1896 рік
Гарно написав про лехнівський храм Іван Биков, професійний архітектор і великий аматор дерев’яної УЦА:
«Чудо народної архітектури. …Цей гордий храм-красень є живим підтвердженням того, що українці будували козацькі храми і за пізнього царату. Він збудований у 1896 р. (далі…)
Георгіївська церква1910 рік
Про цю церкву, либонь, найчастіше доводилося читати й чути, що вона «козацька». Але мусимо розчарувати фантазерів: вона таки єпархіальна. Той факт, що село Селище буцімто ніколи не було закріпаченим, нічого не міняє. Інша річ — прекрасні куполи храму — досконалої грушеподібної форми, яскравої ознаки українського бароко.(далі…)
Успенська церкваСер. ХІХ ст.
Українство вільховецької церкви подібне до українства храму в Лехнівці. Але тут, як на нас, воно висловлене з відчутно більшим почуттям та силою. Це тому, що Успенський храм — симетрично-дев’ятидільний. До того ж бічні, поставлені хрестом верхи церкви — потужні і світлові; ще й наслідують центральну баню своїми обрисами, як і належить в народній УЦА. (далі…)
Церква Різдва Пресвятої Богородиці1859 рік
Церква трошки дивна. Якщо дивитися на неї із західного боку (прямо чи під невеликим кутом), вона створює враження гармонійного традиційного храму, мало не в народному дусі. Та варто включити у поле зору вівтарний зруб — враження зникає: надто маденький і неспівмірний у церкви вівтар. (далі…)
Покровська церква1882 рік
За переказами, ожегівська церква постала стараннями простого селянина Івана Заїнчуківського (Зайончківського? — напевне українізованого поляка). Саме він назбирав гроші на будівництво по людях та монастирях. За це й був вшанований вдячними нащадками: фундатор храму спочиває на церковному обійсті під великим чавунним хрестом. (далі…)
Церква свв. Козьми та Даміана1874 рік
Безперечно, церква у Коленцях — найоригінальніша на Київщині. Такого несподіваного і водночас переконливого сполучення восьмериків і четвериків немає і в давнішій дерев’яній архітектурі, не кажучи про історизм (подібна за планом споруда є у недалекому селі Вовчків, але загалом їй далеко до коленцівського шедевру).(далі…)
Церква св. Олександра Невського1899 – 1902 рр.
Автор початкового проекту церкви — український архітектор і патріот рідного краю, киянин Стефан Рикачов (поч. 1820-х — 1898). Ініціатори будівництва — феневицькі селяни, які «ніжайше» просили Синод дозволити їм збудувати храм в пам’ять спочилого імператора Олександра ІІІ. (далі…)
Миколаївська церква1898 рік (1850-ті ?)
Єдина стара дерев’яна церква Кагарличчини пишається народним наївом стінопису. Такого щиро-українського Собору архангелів ви точно деінде не побачите. Небожителі зображені на склепінні церковного верху у канонічній седмичисленній кількості: свв. Михаїл, Гавриїл, Рафаїл, Уриїл, Салафіїл, Єгудиїл та Варахіїл.(далі…)
Церква Різдва Пресвятої Богородиці1910 рік
Як на нас, з точки зору народності Різдвобогородична церква у Владиславці — найкращий зразок казьонного пізньоєпархіального стилю. Тобто коефіціент українства у неї один з найвищих серед еклектичних посестер. (далі…)
Церква св. мц. Параскеви1891 рікНині в Переяславському музеї просто неба
Чому цілком пересічна єпархіальна церква, то того ж сплюндрована розміщеним у ній Музеєм космонавтики (отакий чорний гумор побутував в Переяславі у радянські часи) потрапила до нашого каталогу? Причина цьому — не Тарас Шевченко, який хоч і побував у Вьюнищі у серпні 1845 року, майбутню церкву, природно, бачити не міг. (далі…)
