Троїцька церква1723 (1763?) рік
Троїцька церква, можливо, наймонументальніша в усій сіверсько-чернігівській школі. Водночас вона найменш знана серед усіх храмів Менського району. Тож виправляємо ситуацію.
Коли саме постала церква, достеменно невідомо: на дошці, повішеній на храм за часів УРСР, значиться «1763»; натомість у літературі зустрічається поважніша цифра — 1723.
Незалежно від дати храм у зодчих вийшов пречудовий і, за винятком традиційно втрачених первісних хрестів, залишається майже неушкодженим часом і людьми. Дзвіниця, прибудована до церкви в часи історизму (десь у 1880-х), витримана так само у статечно-монументальному дусі. Очевидно, перебудовники мали не тільки спущене згори завдання, але й власний смак і розуміння. Таке траплялося не часто… На жаль, форма бані була виправлена явно не на користь церкві. До речі, точно так «поправили» «малоросійські» бані і на Миколаївській церкві із недалекого Городища (див. відповідний розділ).
Церква височить на невеликому горбку, що є частиною давньоруського городища. На храмовому обійсті збереглися залишки цвинтаря, де спочиває кілька поколінь місцевого шляхетського роду Даниловичів. Скоріше за все, саме на їх панські кошти і була збудована церква. Як свідчить надгробок із давно втраченим хрестом, один з останніх похованих тут Даниловичів (Григорій Григорович) був вихователем останнього імператора Російської імперії Миколи ІІ. Царство Небесне їм обом…
У храмі дивовижним чином збереглися артефакти ХVІІІ століття, зокрема, Богородична ікона із пророчого ряду іконостасу, чия стилістика свідчить на користь пізнішої дати спорудження церкви. Про те саме говорить і відсутність різьблених ригелів. Але нехай прихильники 1723 року побудови не переймаються: минає будь-яка gloria mundi, лишаються тільки скарби духовні…