Покровська церква1775 (1706?)
На сьогодні — найліпше збережена церква школи. Це зазначає іще Стефан Таранушенко у своїй основоположній праці «Монументальна дерев’яна архітектура Лівобережної України», маючи на увазі і первісні форми, і загальний стан храму (http://savchook.com/books/taranushenko-dereviana-monumentalna-arhitektura/).
Покровська церква подібна до Миколаївської із сусіднього Городища. У них схожий тип плану, обидві тризрубні і триверхі, у обох особлива конструкція першого залому та центрального верху. Однаково широко застосовано різьблені трямки (вузькі стяжки) і ригелі, що відзначаються майстерністю виконання і вишуканим смаком. Це дозволяє припустити, що обидві церкви спорудила одна зодчеська артіль, яка мала від Бога особливе благословення — недарма ж їхні творіння, на відміну від багатьох-багатьох навіки зниклих храмів школи, таки витримали всі буревії вітчизняної історії.
Втім, у синявської церкви є й унікальна особливість. Це чи не єдиний дерев’яний храм в Україні із хрестоподібнимим вікнами церковного верху. Їх аж чотири і всі вони дуже стильно і гарно оформлені. Іще щедріше оздоблені і всі карнизи церкви — від стін до маківок. Годі й шукати бароковішу церкву!
Всередині храму теж панує бароко — і старовинне, і сучасне. Під останнім розуміємо світлі поверхні і яскраво помальовані деталі інтер’єру. Проте вони чомусь не дуже ріжуть око… Можливо, тому, що історично українське бароко бувало не тільки біло-зелено-золотим, а й веселково-строкатим, як пір’ячко Жар-птиці?..
Усі фото
