Покровська церква1724 рік (перебудована 1847, зруйнована 2010)
Давні греки сказали б — невблаганний рок, ми скажемо — недовідомі шляхи Господні… За що на Сосницю така напасть — позбутися всіх своїх шістьох храмів (а серед них були справжні шедеври) — дізнаємося, вочевидь, тільки на Страшному Суді. Останню традиційну дерев’яну церкву містечко втратило зовсім недавно — восени 2010 року. Про неї і розмова.
На жаль, за життя старої Покровської церкви нам не вдалося переступити її порогу. Світлини інтер’єру нас також обминули. Тому й не відаємо, чи були після перебудови ХІХ ст. збережені ригелі, старі склепіння та інші конструктивні деталі, характерні для традиційних храмів. Але й без того хрещатий план церкви, криволінійні фронтони а-ля Григорович-Барський, трапецієві двері й високі стіни дружно свідчать про давність споруди. Лише церковний верх, оформлений у єпархіальному стилі, та прибудована пізніше псевдо-російська дзвіниця зовсім не вписуються в бароковий образ храму.
Але що це ми все в теперішньому часі? Пора перейти у минулий. Бо, за словами о. настоятеля та місцевих чиновників, на початок ХХІ століття церква струхнявіла настільки, що підлягала виключно знесенню. Тобто вони розводилися про капітальний ремонт, але чомусь замість дбайливих майстрів (які б мали обережно розібрати святиню по брусах і дошках, ретельно оглянувши і пронумеруваши всі елементи) до храму прибули трактори зі сталевими тросами. Ні, попотіти руйнівникам таки довелося — за свідченням самовидців, троси не витримували і рвалися: таки добре будували предки! Однак ніщо не спинило трактористів-реставраторів. Ох і засмутився б від такого видовища сосничанин Олександр Довженко, який у дитинстві, напевне, не раз молився у Покровській церкві!..
А от наскільки перейнялися долею храму його нинішні краяни, дізнаємося, коли знову побуваємо у Сосниці, де на нас має чекати у точності відтворена Покровська церква. Принаймні, в цьому запевняли громадськість ініціатори акту вандалізму. Поживемо — побачимо… І неодмінно доповнимо цей текст.
P.S. А ось і доповнення. Після поїздки у Сосницю восени 2013 року можемо розширити ілюстративний ряд хіба кількома останніми брусами старої церкви, що догнивають на обійсті. На превеликий жаль, «відреставрована» споруда тягне хіба на архітектурну пародію. Давати її фото поруч із зниклим шедевром — неетично по відношенню до давніх майстрів і антиестетично по відношенню до себе.
Вічная тобі пам’ять, чудовий храме… А вандалам і «реставраторам» — вічная ганьба.
Усі фото
