Воздвиженська церква (архаїчна група) та дзвіниця1613 рік
Воздвиженська церква знаходиться начебто у затінку свого достославного сусіди, храму св. Юра — про неї і пишуть менше, і до ЮНЕСКО не узяли. Але це несправедливо. Як на нас, вона заслуговує бути в усіх поважних реєстрах і списках.(далі…)
Церква св. Юра та дзвіниця (дрогобицька група)Кін. ХV — сер. ХVІІ ст.
Видатний український архітектор, мистецтвознавець та етнограф Григорій Логвин назвав цей храм симфонією архітектури, іконопису та ще чогось невловимого. І мав рацію. Це беззаперечна вершина дерев’яної галицької архітектури. В неповторному і незабутньому образі церкви злилися пластичність форм і вигадливий декор, гармонія ліній і непорушність традицій…(далі…)
Церква св. мц. Параскеви (П’ятниці) (центральна група) та дзвіниця1815 рік
Окрім парафіян до третьої дерев’яної дрогобицької церкви втрапляють вельми рідкісні відвідувачі. Хоча географічно це не складно — храм розташований на тій самій лінії, що й два древні шедеври міста — церкви св. Юра і Воздвиженська. Дарма, що вулиця побита ямами, дарма, що пече сонце чи падає сніг — церква заслуговує на пильну увагу. Місце — чудове, архітектура — оригінальна, романтичний настрій — забезпечено.(далі…)
Іллінська церква (архаїчна група)1698 рік та дзвіниця, ХІХ ст.
До 1775 року церква була монастирською (сама обитель документально згадується від 1570 року). Добре, що секуляризація в Австрійській імперії не зайшла так далеко, як в Російській, де закриття монастирів призводило до втрати багатьох давніх храмів.(далі…)
Покровська церква та дзвіниця (архаїчна група)XVІІ ст.
Чудова церковця заховалася на високому миску у горішній частині села. Дістатися її можна розмитим путівцем, наостанок завернувши у геть непримітну вуличку. Натомість церковний ансамбль вельми примітний навіть серед плеяди видатних храмів Дрогобиччини. Тут все на місці: гармонійні двосхилі дахи, гонт на стінах і покрівлях, старий кутий хрест на маківці, «епічні» вінці нижнього ярусу і унікальна лава під піддашшям… Доповнює враження прекрасна дзвіниця, цілком співмірна із храмом.(далі…)
Введенська церква (архаїчна група) та дзвіниця1835 рік
Церква дуже сухих і лаконічних обрисів, проте стоїть в надзвичайно гарному місці — на крутому пагорбі, під яким дзюркочить маленька річечка. Горбок не заважає святині називатися долішньою (відносно розташування другої сільської церкви). Раніше її зусібіч оточувало каре красенів-ясенів, які на початку 2010-х рр. зазнали жорстокої атаки гербофобів. І хоч храм відкрився всім вітрам і поглядам, це не зробило його красивішим. Зате навіть оббита бляхою дзвіниця виглядає цілком естетно.(далі…)
Успенська церква (архаїчна група?)1667 (1835?) рік та дзвіниця, 1751 р.
Церква досить дивна і навіть двозначна, через що ми так і не визначилися із її груповою приналежністю. З огляду на двозрубність (наявні висока нава і витягнутий за рахунок захристії вівтар) — вона архаїчна (див. нарис про П’ятницьку церкву у Буську). Натомість з огляду на будову і форму нави — вона класична галичанка, тобто належить до центральної групи.(далі…)
Михайлівська церква (архаїчна група)1598 рік та дзвіниця ХІХ ст.
Про церкву написано багато — можливо, й забагато. Але все якось одноманітно. Тому будемо небагатослівними (все й так зрозуміло) і подаємо лишень короткі тези.(далі…)
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (центральна група)1705 рік
Іконостас церкви Різдва Богородиці приписують самому Івану Рутковичу та його найкращим учням. І це зрозуміло: за структурою, композицією та стилем він дуже подібний до славетного, так званого Жовківського іконостасу, чиїм автором достеменно є цей видатний ікономаляр. (Згаданий прототип, що нині експонується у Національному музеї ім. Шептицького (Львів), походить із мурованого храму Різдва Христового 1612 р., який донині прикрашає Жовкву).(далі…)
Троїцька церква (центральна група)1720 рік
Церква — класика галицької сакральної архітектури. Проте з-поміж десятків (а то й сотень) подібних храмів її вирізняють вельми гармонійні форми, а також мурована прибудова-захристія ХVІІІ ст. Вірогідно, остання мислилася і як протипожежний бункер із запасним виходом. Храм звели на кошти жовківських міщан і тодішнього власника «ідеального міста Жовкви» Костянтина Собеського — сина звитяжного переможця турків короля Яна Собеського (до речі, русина, тобто українця за походженням). (далі…)
