Церква св. Юра та дзвіниця (дрогобицька група)Кін. ХV — сер. ХVІІ ст.
Видатний український архітектор, мистецтвознавець та етнограф Григорій Логвин назвав цей храм симфонією архітектури, іконопису та ще чогось невловимого. І мав рацію. Це беззаперечна вершина дерев’яної галицької архітектури. В неповторному і незабутньому образі церкви злилися пластичність форм і вигадливий декор, гармонія ліній і непорушність традицій… Те саме стосується збереженого іконостасу та розписів, які суцільним килимом вкривають стіни й склепіння пам’ятки. Незабутнє враження справляє і дзвіниця ХVІІ століття — висока, могутня і також неповторна.
Багатюща біографія церкви містить і мандри (у Дрогобич храм продали із села Надієва на Франківщині), і численні зодчеські експерименти (які кінець-кінцем і зробили її унікальною) , і паломництво цілої армії туристів (як зі сходу, так і з заходу).
Громадськість неодноразово пропонувала включити храм св. Юра до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. У 2010-му ці старання вилилися в офіційне подання стосовно шістнадцятьох українських церков західного регіону (по вісім від України та Польщі — галицької, бойківської, лемківської та гуцульської народних шкіл). Трьох років не минуло — і таки включили. Але ж під яким титлом? На превеликий жаль, не під національним, а виключно географічним. Це, виявляється, просто такі собі «карпатські церкви». І що? Хтось запротестував, чи хоча б попросив внести уточнення? Аж ніяк. Держава вкотре мовчечки проковтнула цю зневагу.
Але ми, пам’ятаючи, що Бог зневаженим не буває, дякуймо Йому за все і працюймо далі.
Усі фото
