Успенський собор Єлецького монастиря (чернігівська школа)Сер. ХІІ ст.
Назва монастиря походить від ялини, на гілках якої преподобному Антонію Печерському явилась ікона Пресвятої Богородиці. Певно, це була визначна подія в духовній історії Чернігова. Недаремно і монастирський Успенський собор, збудований століття по тому на такому святому місці, так удався своїм творцям. Видовжені вікна і гладінь білих стін, досконалі пропорції і бездоганна композиція створюють враження небувалої піднесеності, майже крилатого ширяння. Неабиякою цікавиною храму є збережена дотепер стародавня тепла хрещальня — каплиця з оздобленою аркатурою апсидою, що виходить у південну наву. В тій апсиді хоч і погано, але збереглися первісні фрески, за стилем подібні до фресок Кирилівської церкви у Києві.
Сплюндрований монголами собор достояв у руїні до другої половини ХVІ століття, коли зазнав оновлення в новому ренесансно-бароковому дусі. Згодом до нього прибудували усипальню шляхетського роду Лизогубів, що гарно вписалася в образ древнього храму. Та ховали в соборі не лише Лизогубів. За давньою традицією тут спочивають ті благодійники та жертводавці, які найбільше прислужилися розбудові і оздобленню святині. Один із найвизначніших ктиторів собору і монастиря — генеральний обозний, чернігівський полковник Василь Дунін-Борковський, чий портрет від кінця ХVІІ ст. і аж до настання радянської доби прикрашав стіну храму. Нині він експонується в Чернігівському художньому музеї. Портрет цікавий і глибоко психологічний, але на разі не про те: за спиною ктитора на картині виведено славнозвісний образ Єлецької Богоматері. Полковник дуже шанував цю ікону і пожертвував чималі кошти на коштовний оклад для неї. На жаль, давня ікона загубилася у вирі революційних подій і тепер у різних містах і весях ми можемо бачити лише пізніші списки образу — не давніші ХVІІ століття. Тож дуже вірогідно, що на портреті Дуніна-Борковського міг зберегтися найточніший список чудотворної ікони…
Усі фото
