Борисоглібський собор (чернігівська школа)Друга пол. ХІІ ст.
Стосовно дати будівництва Борисоглібського собору думки різняться. Логвин та багато інших дослідників відносять його до 1120-х років: буцімто храм спорудив чернігівський князь Давид Святославович як усипальню для передчасно спочилого сина і для себе. Храм і справді став князівською усипальнею, але, на нашу думку (яку поділяють деякі фахівці), років на 50 пізніше. Очевидно, при такому розкладі точно визначити вік храму можна тільки фізичними методами аналізу, до яких наші доморощені дослідники іще не доросли.
За проминулі століття храм було сплюндровано не раз — монголами, поляками, німцями і, на жаль, українцями. Устиг він побувати домініканським костелом, пізніше зазнав вдалого відновлення у дусі бароко. Остання війна завдала храмові найсуттєвішої шкоди — він утратив склепіння і більшу частину апсид. Відновили собор уже не бароковим, а начебто у первісних формах, як їх уявляли автори проекту. Пошани до цих авторів ми не відчуваємо зовсім, оскільки окрім чисто фахових помилок вони обтяжили свою совість знищенням чудової барокої дзвіниці собору — буцімто для дотримання стилю ансамблю. Та попри всі випробування храм зберігся — і слава Богу.
Борисоглібський собор лаконічний і ясний, як кристал. За тодішньою європейською модою його оздобили різьбленими білокам’яними капітелями у так званому «звіриному» (романському) стилі, який згодом завдяки чернігівським і галицьким зодчим особливо відзначився у Володимиро-Суздальському князівстві. Слід визнати, що фантастичні чудовиська на стінах православного храму вписалися у християнський контекст набагато ліпше, ніж химери Нотр-Дам-де-Парі.
Натомість срібний поганський ідол, знайдений наприкінці ХVІІ століття при впорядкуванні території сусіднього із собором навчального закладу — чернігівського Колегіуму (за іншими даними — при ритті котловану під дзвіницю), не вписувався нікуди за визначенням. Тож на замовлення і за власним ескізом гетьмана-мистецтвознавця Івана Мазепи майстри із Данцига (Гданська) виготовили з того ідола високохудожні царські врата (1702 р.), які й сьогодні можна побачити у Борисоглібському соборі. А ще там можна побачити залишки фресок, мозаїк, князівські та святительські гробниці, прекрасну підбірку ікон. Тільки не забувайте, що, попри музейний статус, храм лишається храмом.
На тому стоїмо твердо.
Усі фото
