Спаський (Спасо-Преображенський) собор (константинопольська школа)1033 – після 1036 р.
За свідченням «Слова о полку Ігоревім», 1024 року завершилася «перших часів усобиця». Київську Русь було розподілено між двома суперниками, синами Володимира Великого, — Ярославом Новгородським (майбутнім Київським і Мудрим) та Мстиславом Тмутараканським (Чернігівським і Хоробрим). Більша, лівобережна частина Володимирового спадку дісталася звитяжнішому Мстиславові.
Хоробрий випередив Мудрого не лише на бранному полі. Він першим почав зводити монументальні споруди, котрі мали засвідчити могутність і значимість Чернігівського князівства. Тож у центрі Дитинця, на пагорбі над Десною, 1033 року Мстислав заклав Спаський собор. Коли за три літа князь несподівано помер, споруда досягла вже висоти людини, що стоїть на коні. Таким чином, саме в Чернігові височить храм, найдавніший з усіх збережених святинь східнослов’янських земель. Бо, приміром, Київську Святу Софію Ярослав Мудрий заклав на честь своєї перемоги над печенігами на чотири роки пізніше — лише у 1037-му. (Принаймні, так свідчить не тільки «Повість минулих літ», а й архітектура споруди: Мстиславів собор стилістично давніший за Софію Київську (див. відповідну статтю). Та й віднайдені останніми роками у Святій Софії графіті буцімто 1010-х років викликають сумнів щодо їх автентичності).
Від чернігівського Спаського собору, пізніше Спасо-Преображенського, поширилася традиція такої назви на собори й монастирі в усій Східній Європі.
За візантійською традицією стіни собору щедро прикрашені орнаментами із плінфи, якими можна милуватися годинами і щоразу знаходити нові «комбінації».
В храмі домінує чудовий іконостас класицистичного стилю (1795 — 1798 рр.), виконаний ніжинськими майстрами. Збережені дотепер розписи також належать до ХVІІІ століття. Є й давніші артефакти. Нині в інтер’єрі для оглядин звільнено від пізніших нашарувань верхню частину однієї з тендітних мармурових колон — типової «візантійки». Прикро, але від первісного фрескового розпису собору лишилися тільки жалюгідні сліди. Останній великий фрагмент — образ св. Теклі (перебував у музеї) — загинув у вирі останньої війни. І тільки зі старого фото крає серце прекрасна сподвижниця апостола Павла — із ніжним овалом обличчя, молитовними устами, великими очима, сповненими неземної печалі і любові…
Одначе втішмося — бо в усьому іншому Творець зберіг майже тисячолітній собор практично без змін. Лише південна башта на західному фасаді — пізніша, зведена над давньою хрещальнею для симетрії. Але й без цієї симетрії Спаський собор виглядає надивовижу молодо й радісно. Очевидно, такі в Чернігові земля і небо. Тож не дивно, що наш чернігвський візантієць вже давно став почесним українцем…
Усі фото
