Миколаївська церква і дзвіниця (центральна група)1618 рік
Григорій Логвин заспівав полянській церкві справжній дифірамб. Зокрема, назвав її найяскравішою, найархаїчнішою і найчарівнішою представницею школи. Після пожежі, яка значно пошкодила Миколаївську церкву у Чернівцях (1607 р.), і перебудови Хрестовоздвиженської церкви у Підвальному (1567 р.) вона, очевидно, є найдревнішою автентичною дерев’яною пам’яткою північної Буковини.
Архітектурно церква гранично проста і іззовні прикрашена тільки фігурними випустами-кронштейнами вівтарного зрубу, що утворюють своєрідні арки. Всередині зберігся старий іконостас, можливо, навіть одночасний із храмом.
А тепер — пряма мова романтичного Логвина: «В напівтемряві (інтер’єру церкви) зникають контури простору і зеніт бані зовсім тоне у пітьмі; вибагливо мерехтить слабким світлом позолота іконостасу та де-не-де ледь помітні вишивані рушники. Будували церкву в Поляні руки чудового народного майстра, чужого усьому неприродньому, зманіженому. Його поетичному поглядові бачилися звичні з дитинства форми милої буковинської хати»…
Усі фото
