Казанська церкваХVІІІ ст. (обкладена цеглою кін. ХХ ст.)
Ми стоїмо на давньому церковищі, над широкою долиною річки Замглай неподалік її впадіння в Десну. Місце — казкової краси. А от однобанна тридільна церковця проста і сухувата за формами. Та насправді вона краща, ніж здається, оскільки безсовісним чином обкладена силікатною цеглою. Лише в одному місці цегли не вистачило і видно стару шалівку. На щастя, старий і наївний, посічений часом хрест іще не поміняли на «більш» православний, новий і блискучий.
Всередині теж усе по-старому (це видно крізь вікно), із зворушливим саморобним начинням часів останньої війни. А от старе дерев’яне панікадило вже не потрібно і потроху догниває біля старого пня… Та навіть у такому печальному вигляді Казанська церква западає в душу глибше, ніж сусідня Вознесенська, збудована за єпархіальним трафаретом на сто років пізніше…