Церква Різдва Христового (Серця Христового) василіанського монастиря1612 рік (перебудована 1903)
Про знамениту жовківську церква гарно написано у Вікіпедії. Надаємо їй слово (у нашій редакції).
«Як і уся Жовква, нова церква Різдва Христового була зведена в ренесансному стилі — хрестоподібна в плані, з високою навою, вузькими вікнами та напівкруглою банею. За зовнішнім виглядом церква виявилася подібною до храму св. Лаврентія, головної католицької церкви міста, майбутньої усипальні родини Жолкевських. Завершили будівництво наприкінці XVII століття, за часів (і за підтримки) правнука Станіслава Жолкевського — короля Яна ІІІ Собеського.
Наприкінці ХVІІ ст. церкву прикрасив чудовий іконостас, створений самим Іваном Рутковичем із учнями. (Цей витвір вважають вершиною творчості славетного ікономаляра. На початку ХІХ ст. іконостас потрапив у село Нову Скваряву, а за століття (у 1937 р.) прикрасив експозицію Національного Музею ім. Шептицького у Львові – А.В.).
1903 року, під час святкування 300 років Магдебурзького права Жовкви, церкву Різдва Христвового перебудували за проектом Едгара Ковача. Старий вівтар розібрали і до первісної ренесансної нави додали новий трансепт з куполом та вівтарем, що зробило храм удвічі більшим. Нове обличчя церкви стало цілком еклектичним — круглий ребристий купол на барабані з великими круглими «ілюмінаторами» та маленькими маківками з хрестами, що обрамляють купол, величезні напівкруглі вікна і навіть кельтські хрести на рогах трансепту. Новий храм освятили на честь Серця Христового.
У 1910 році капличку при храмі розписав молодий художник Юліан Буцманюк. 25-річний митець, учень Модеста Сосенка, приємно здивував і ченців, і колег по цеху незвичним трактуванням традиційних для церковного стінопису сюжетів.
Стінопис в каплиці став подією в мистецькому житті не лише української спільноти Жовкви, а й всієї Галичини. У 1930-х роках Юліан Буцманюк поновив роботу над стінописом жовківського храму. Він ще більше розвинув національну тему — склепіння прикрасили сюжети на тему козаччини та українських визвольних змагань.
Друга Світова війна та радянська окупація не дали змоги Буцманюку докінчити справу — він устиг розписати лише половину храму. В решті церкви майстер тільки намітив фігури та орнаменти різкими мазками.
За радянських часів храм передали Російській православній Церкві. Нові господарі знищили все, що не збігалось з московськими традиціями та радянською ідеологією. (Втім, є відомості, що перед тим, десь у 1950-х, розписи Буцманюка (зокрема, сюжети у бабинці) завершив панотець Володимир Ярема (в майбутньому – діяч третього відродження УАПЦ ) – А.В.).
Тільки у 1989 році, коли храм повернули греко-католикам, історичний інтер’єр храму відновили, і історія національного відродження на його стінах знову приваблює туристів та самих жовківчан».
Додамо від себе: слово «приваблює» надто мляве як на те, що ви побачите у храмі. Амінь.
Усі фото
