Успенська церква1591 – 1629 рр.
Слава Богу, у містах на заході України збереглися древні Руські вулиці, які точно і безапеляційно свідчать про споконвічну назву нашої країни. А коли на одній з таких вулиць подибуєш прекрасний український храм кінця ХVІ ст., душу сповнює певність у незнищенності нашого коріння і нашого майбуття.
Пишучи про львівський Успенський собор, без дифірамбів не обійтися. Тож сміливо визначимося: цей храм є одним з найяскравіших символів духовної культури Руси-України.
Чому? Бо він в дивовижний спосіб сполучив гармонійну простоту вітчизняних народних церков зі стриманим пафосом європейського ренесансу. А на додачу здіймає в інтер’єрі неабияку хвилю бароко, замикаючи її у кристалічні береги українського модерну.
Архітектори видатного храму, спорудженого на замовлення Львівського православного братства, відомі: це Павло Римлянин, Амвросій Прихильний і Войцех Капинос. Цікаво, що десь посередині будівництва було вирішено докорінно поміняти основний будматеріал — замість цегли узяли тесаний камінь. Освячення храму набуло всеукраїнського значення: 26 січня 1631 р. разом із львівським єпископом Єремією (Тисаровським) його звершив київський архімандрит Петро (Могила).
Стосовно мистецького оздоблення храму надаємо слово Вікіпедії (у нашій редакції):
«Різьбарські роботи по каменю виконали львівські різьбарі Костянтин і Яків Кульчицькі. Найцінніші ікони церкви (Страсного циклу) залишилися від первісного іконостаса 1630 — 1638 рр., виконаного львівськими митцями Федором Сеньковичем та Миколою Петрахновичем. Нинішній іконостас ХІХ ст. належить пензлю Мартина Яблонського.
Остаточно інтер’єр святині усталився у 1926 — 1927рр., коли її було оздоблено високомистецькими вітражами Петра Холодного-старшого».
Далебі, служити і молитися в такій церкві — велике щастя. Втім, це щастя приступне кожному, хто завітає до дивовижного храму.
Усі фото
