Вежа-дзвіниця костелу св. архідиякона ЛаврентіяПерша – третя чверть ХVІІ ст.
Про пам’ятку гарно написала журналістка Вікторія Шовчко. Єдине, що вона забула вказати — власне дату її будівництва. Тож доповнюємо інформацію: збудували вежу- дзвіницю у два етапи — на початку ХVІІ ст. як оборонну вежу, а десь у середині того ж століття доповнили останню власне дзвоновим ярусом.
А тепер — позичений текст (у нашій редакції).
«В епоху постійних воєн і татарських набігів, в часи, коли міжусобні сутички не були незвичайною подією, будь-яке місто, що претендувало на звання торгового, повине було, перш за все, подбати про безпеку своїх громадян і приїжджих купців.
Саме тому це і стало однією з першорядних задач, якою перейнявся новий власник невеликого селища Винники — Станіслав Жолкевський (1547 — 1620), вирішивши перетворити його на фамільну резиденцію. Для цього він доручив розробку плану одному з провідних архітекторів східної Польщі — Павлу Щасливому ( ? — 1610).
І ось на світ народився проект укріпленого центру нового міста Жовкви, де кожна споруда будувалося не тільки з урахуванням її громадського призначення, а й виконання можливих оборонних функцій на випадок військових дій. Так і не дочекавшись втілення своєї ідеї в життя, автор проекту помер, але в лічені роки (з 1613 по 1621 роки) його план ідеального міста знайшов матеріальне втілення.
Одним з унікальних рішень, яке було прийнято на озброєння — це поєднати в одній будівлі дзвіницю розташованого поруч костелу святого Лаврентія і вузол західної оборони для захисту головної міської брами, яка відкривала шлях до міста. Так з’явилася на світ вежа-дзвіниця, яка з честю витримала разом з усією Жовквою історичні буревії чотирьох століть.
Замикаюча західний кут оборонного периметра жовківської фортеці, вежа біля Глинських воріт являє собою восьмигранний в плані чотириярусний оштукатурений (виключаючи високий цоколь) об’єм, складений з дикого необробленого каменю і цегли.
Три нижніх яруси її, згідно фортифікаційній призначенням, мають бійниці (по одній на кожній грані), а верхній, дзвоновий, вирізняється стрільчастими вікнами.
Зовнішній декор будівлі вежі-дзвіниці складають аркатурний фриз верхнього ярусу з пілястрами тосканського ордеру і мідна барокова главка виразного абрису».
На останок практична порада. Будете у Жовкві — пройдіть Глинськими воротами до недалекої дерев’яної церкви Різдва Пресвятої Богородиці, а дорогою помилуйтеся дзвіницею у різних ракурсах. Не пошкодуєте!
Усі фото
