Троїцька церква Зимненського монастиря1465 – 1475 рр.
Над гарною річкою Лугою, за мурами знаного Зимненського Свято-Успенського монастиря скромно умостилася давня-предавня Троїцька церква. Утім, дехто відносить її до домонгольських часів. Можливо, в цьому є рація, оскільки простий дводільний храм охороняє вхід до дуже древнього печерного комплексу. Саме тут оселилися перші подвижники зимненської Святої гори, які, можливо, пам’ятали самого рівноапостольного Мефодія. Пізніше тут молився, упокоївся і був похований Варлаам, перший ігумен Києво-Печерської Лаври. Про це нагадує підземний храм преподобного Варлаама Печерського… Подвизалися в зимненських печерах і такі світочі української землі як святителі Стефан та Амфілохій Володимир-Волинські та преподобний Нифонт, згодом єпископ Новгородський…
У радянські часи печери, як і весь монастир, зазнали нищівної руйнації. З відродженням обителі розчистили й підземні галереї, в яких знайшли сплюндровані чернечі поховання. Помолімося ж до святих подвижників зимненських, чиї останки нині з честю спочивають в окремій ніші-аркасолії, перед якою горить невгасима лампада…
Та повернімося до Троїцької церкви. Якщо вона і древніша, ніж вважають, то напевне повністю перебудована. Бо ось що, скажімо, пише про неї Григорій Логвин у своїй знаменитій книжці «По Україні»:
«Невеличка церква Трійці є першою ланкою в розвитку нового типу храму, де внутрішній простір розкривається не за візантійською контсруктивною системою (через підпружні арки — А.В.), а за допомогою зрізаного зімкнутого склепіння… Це ніщо інше, як повторення конструкції залому дерев’яної церкви. Застосування нового прийому, почате тут, в кінцевому результаті привело до створення таких шедеврів в українській архітектурі, як Юр`ївська церква у Видубецькому монастирі або триверхий Покровський собор у Харкові».
А ще Логвин звертає увагу на ліричний, домашній інтер`єр церкви із біленими нерівними стінами і нішками на манір запічок в селянській хаті. І цей момент — наближення церковної споруди до української душі, можливо, найважливіший крок в усій історії вітчизняного Відродження. Очевидно, саме так мовою архітектури найточніше перекладається вікопомний афоризм св. Афанасія Великого — «Бог воплотився, щоб людина обожилася»…
Усі фото
