Троїцька церква1648 – 1650 рр.
Тростянецький Троїцький храм постав за часів Визвольної війни під проводом Хмельницького. Кошти на святу справу виділив шляхтич Адам Гулевич, родич вікопомної Галшки Гулевичівни, фундаторки Києво-Могилянської академії. Часи були неспокійні, тож тридільна церква традиційно отримала вигляд справжньої фортеці із обхідною галереєю. Так само на випадок облоги з-під неї проклали два підземні ходи, один з яких вів до сусіднього села, а другий, за переданням, буцімто до самого Луцька. Та перевірити передання неможливо — підземелля давно в аварійному стані.
Головною святинею церкви є чудотворна ікона Тростянецької Божої Матері. Подарували її громаді ті ж Гулевичі. Образ стоїть у спеціальній каплиці над бабинцем, яка носить поетичну назву — «Божа гірка». За переказом, ікону встановили безпосередньо у процесі будівництва другого ярусу храму.
Про вік святині сперечаються, хоча найчастіше називають ХV ст. Ім’я іконописця невідоме, натомість достеменно, що цей геніальний майстер створив іще один шедевр — образ Христа-Вседержителя із Троїцької церкви с. Річиця на Рівненщині, який можна побачити у Рівненському краєзнавчому музеї. Тростянецька ікона належить до типу Провідниці — по-грецькому Одигітрії, найдревнішого типу богородичних ікон. Масивний дубовий кивот ХІХ ст. дуже добре узгоджено зі спокійним і по-волинськи стриманим настроєм ікони. Реставратори як мінімум тричі підновлювали образ. Але і Сама Божа Матір не раз рятувала Свою ікону.
Очевидці розказують, що під час Другої світової війни Троїцьку церкву було сплюндровано. Вогонь знищив навіть сходи і двері до каплиці, але і чудотворний образ, і все начиння Божої гірки лищилися абсолютно неушкодженими! У ті ж воєнні роки селяни вирішили сховати святиню у надійніше, як їм здавалося, місце, і спробували винести її із каплиці. Аж раптом ікона несподівано обважніла настільки, що й кілька чоловіків не подужали зрушити її з місця! Натомість назад, на стіну каплиці, вона перейшла легко, як пір’їнка.
Коли по війні за наказом безбожної влади у церкві зробили стайню та облаштували стійла для коней, хтось подав ідею викинути святиню геть. Але оскільки підняти її знову не вдалося, нечестивці наважилися на страшну справу — розпиляти ікону навпіл… Аж раптом у каплиці зчинилося шумовиння, повалив дим і грянув грім, та ще й такий, що тріснула стіна! Звісно, налякані блюзніри назавжди облишили свій намір…
У вересні 1990 р. сталося чудесне оновлення святого образа. Спочатку засяяли золотаві ризи Богородиці, а потім — обличчя, яке стало більш виразним, яскравішим. Переказують, що кілька днів Божу гірку заливало небесне сяйво…
Не дивно, що у Тростянець приїздять і приходять прочани різних конфесій — і православні, і греко-, і римо-католики: Пресвята Богородиця радо приймає усіх. Особливо людно у Тростянці в неділю перед святом Успіння, у день вшанування чудотворної ікони.
Вшануємо Пречисту Діву коліносхильною молитвою і ми… І, звісно, попросимо здоров’я для рідних та близьких. Про численні зцілення повідають численні екс-вото, тобто приношення вірних, що за традицією вміщують перед образом. Їх не раз викрадали злодії, але люди все несуть і несуть нові хрестики, обручки, серіжки, кулончики… Напевне, якби зібрати їх докупи за весь час існування храму, вони б заповнили Божу Гірку ущерть. Та ніяким золотом і сріблом не виміряти подяку сердечну, яка давно заповнила ущерть увесь Божий світ…
Усі фото
