Костел св. архидиякона Лаврентія1604 – 1618 рр.Архітектори: Павло Щасливий, Амвросій Прихильний, Павло Римлянин
Хоча храм початково зведено як костел, за багатьма ознаками він питомо український. Очевидно, його фундатор Станіслав Жолкевський і архітектори зважали на місцеві смаки. Та й назагал тодішні галицькі церкви і костели відрізнялися хіба плануванням. Декор, особливо зовнішній, був подібний до загальноєвропейських зразків пізнього Відродження.
Про багату і цікаву архітектуру храму написано чимало. Та ми зупинимося лише на кількох сторінках його біографії, необхідних для розуміння значення святині в спільній історії України та Польщі. Ось що пише Вікіпедія.
«…Костел був закритий 1946 року і перетворений на склад мінеральних добрив. Через пошкодження даху відбулось знищення дерев’яних конструкцій даху, замокання склепінь, що призвело до падіння елементів ліпного оздоблення. Було знищено орган, значно пошкоджено фігури, барельєфи надгробків, розбито більшість пам’ятних таблиць, пограбовано поховання у крипті. Значних втрат зазнали надгробки фундації Яна ІІІ, де були відбиті голови, руки фігур. Ікону з вівтаря (Богородиця з Немовлям, XVII ст. художник Карло Дольчі) 1953 вивезли до Ермітажу в Ленінграді.
До 1980-х років було завдано значної шкоди оздобленню костелу, що став першим храмом Жовківщини, який повернули 1989 року віруючим РКЦ. Військо Польське передало 1992 року в дар костелу 11200 кг мідного листа для покриття дахів. Ще 2500 кг подарував 1993 року президент міста Краків. З 1990-го реставрацією костелу зайнялися польські фахівці завдяки коштам польської Фундації охорони пам’яток. На 2010-і роки відновлено значну частину давнього оздоблення костелу з заміною пропалих вівтарних образів новими, що переважно походять з інших храмів Львівщини. Доволі багато фігур, картин з костелу перебуває у музеях Львова, Кракова, зокрема портрети родин-фундаторів.
…За кількістю поховань значних державних і військових діячів жовківський костел не мав аналогів у Речі Посполитій і його називали «малим Вавелем». Після 1946 надгробки, епітафії, пам’ятні плити зазнали значних пошкоджень і їхнє відновлення тривало майже 20 років».
Слава Богу, нині завдяки професійним реставраторам вже можна вповні оцінити красу і славу видатного храму. І зробити це краще особисто. Завітайте до Жовкви — не пошкодуєте!
Усі фото
