П’ятницька церква (полоцько-смоленська школа)Злам ХІІ — ХІІІ ст.
П’ятницька церква на торгу у самісінькому центрі Чернігова присвячена святій мучениці Параскеві — покровительці шлюбу і чесної торгівлі. Цей невеликий однобанний храм, зведений видатним зодчим Петром Милонегом на самому початку такого трагічного для Руси-України ХІІІ століття, явив нову сторінку в давньоруському храмобудівництві. Статика кубічного простору поступилася динаміці Божественної вертикалі. Недарма здалеку П’ятницька церква нагадує ракету, спрямовану у неосяжність духовного Всесвіту. Три концентричні уступи арок-закомар, що з’єднують основний об’єм храму із основою купола — ну точнісінько ступені космічного корабля! Звісно, не всім подобався цей нестримний політ. Чимало орд — від монголо-татарської до більшовицької — намагалися його перервати. Та не вдалося: не дозволив Найголовніший Конструктор.
Перша відбудова церкви сталася у другій половині ХVІІ ст. коштом чернігівського полковника Василя Дуніна-Борковського та гетьмана Івана Мазепи. Наприкінці ХVІІІ-го вона мала класичний бароковий вигляд із фронтонами, заломами та ліпниною. У 1820-х роках до храму прибудували оригінальну дзвіницю-ротонду.
Такою церква достояла до Другової світової війни, коли пряме влучення авіабомби перетворило її на суцільні руїни. Тільки тоді й відкрилося, що пам’ятка є зовсім осібною серед інших домонгольських споруд Чернігова, і що її існуючі аналоги слід шукати в Смоленську та Гродно. Після війни багаторічними зусиллями архітектора-реставратора Петра Барановського церква постала у майже первісному вигляді. Майже — бо не були відновлені автентичні бічні притвори. Цікаво, що для робіт виготовили спеціальну цеглу шести різновидів за зразками і розмірами давньої плінфи, а блоки, знайдені під час розбирання руїн, вмурували в нові стіни, які, свою чергу, звели за древньою технологією. На жаль, за тодішньою чернігівською модою (див. Борисоглібський собор) були знищені всі барокові прибудови разом із дзвіницею. Так само прикро, що від початкового фрескового розпису у храмі лишилися тільки орнаменти в прорізах одного з вікон.
За часів незалежності П’ятницьку церкву повернули в користування власникові — помісній Церкві українського народу — Київському Патріархатові. І нехай під час богослужінь у храмі тіснувато (місця мало, а народу багато) — зате стає наочнішим, що таке молитися «єдиними устами і єдиним серцем».
Усі фото
