Знамено нашого спасіння
«І хто не візьме хреста свого і не піде за Мною слідом, той Мене не достойний» /Мф. 10, 38/.
Згадаймо «Розп’яття» Сальвадора Далі. Над такою маленькою кулею — нашою Землею — хрест із розп’ятим Спасителем світу. Його обличчя не видно — воно звернене до нас, нерозумних, суєтних дітей, яким часто несила і голови своєї підвести до високого Неба, щоб побачити не тільки тінь Його хреста, а й Його самого.
Хто зробив хрест ганебним місцем кари? Люди. Хто воздвиг того ж, але вже спасительного хреста? Так само люди. Чи змінилися вони? Напевне, що так, бо кожен святий хрест проростає з чийогось серця, випаллючи в ньому все темне і нечисте, готуючи людину до прийняття Бога.
Найголовніший хрест — той, що на Голгофі, в Єрусалимі, — завше дає пагони. І вони пронизують не лише простір, з’являючись у всіх куточках землі, а й час. Тому-то найдавніші хрести-знаки з’являються на керамічному посуді трипільських поселень (IV ст. до Різдва Христового) в Середньому Подніпров’ї задовго до втілення Господнього в маленькій Палестині. Чи ж випадково благословили ті хрести нашу святу землю — Україну — від Карпат до Слобожанщини, від Києва до Таврії?
Хрест в Україні є одним із найважливіших символів християнства протягом майже двох тисячоліть. Його носять на грудях, увінчують ним церкви, виносять під час хресних ходів, благословляють ним віруючих, ставлять при дорозі та на цвинтарях, прикрашають його зображенням численні церковні й побутові предмети. Словом, хрест був і залишається найпоширенішим священним символом Господньої благодаті, сили, добра, краси й любові.
Хрести, створені руками українців, різняться й за формою, і за матеріалом, і за розмірами — залежно від призначення. Ажурний кований надбанний хрест — зовсім не такий, як монументальний камінний, а різьблені барокові пелюстки виносних запрестольних хрестів майже дисонують з архаїкою нагрудних архієрейських.
Серед цього розмаїття можна б і розгубитися, якби не було в Україні місця, де на невеликій площі зібрані майже всі типи українських сакральних хрестів, притаманних різним історичним регіонам нашої держави. Отже — Музей народної архітектури та побуту України в Києві. Тут, у п’ятьох храмах Київщини, Черкащини, Поділля, Полісся й Закарпаття можна побачити найвидатніші зразки кованих, кам’яних і дерев’яних хрестів. Якщо ж зазирнути до старовинних селянських хат у всіх куточках музею, — у вічі впадуть майстерно вирізьблені на сволоках, намальовані на стінах — хрести, хрести, хрести…
І якщо в казці на перехресті лише одна дорога веде до бажаної мети, то у хресті всі рамена зводять наші думки й почування до основи, до істини, до дороги, — до життя, яким є Христос.
Протоієрей Андрій Власенко,
парафія Св. Архистратига Михаїла
