Цілюща їжа
Чи хочете знати, як приготувати цілющу, найкориснішу і найсмачнішу їжу? З давніх давен відомо цей рятівний для душі й тіла «рецепт» — це зовсім не таємниця. Навчає нас цьому і Святе Письмо, і приклад багатьох праведників, навчає і великий чудотворець, засновник чернечого уставу та ігумен найбільшої святині нашої землі — Києво-Печерської Лаври — святий отець наш Феодосій Києво-Печерський1.
Одного разу келію преподобного Феодосія несподівано відвідав сам князь Ізяслав. Святий зустрів його зі щирою любов’ю і пригостив тим, що було в його убогому помешканні — їжею, яку їв сам. Скуштувавши ту їжу, князь здивувався і мовив:
— Отче, що це за диво? Мої слуги готують мені вишукані страви, я споживаю найліпші наїдки — і ті не завжди мені до смаку, але правду кажу тобі: ніколи не їв я такої смачної й поживної трапези, як твій убогий хліб. Відкрий мені секрет приготування цієї святої поживи!
— Якщо, ясновельможний владико, ти хочеш знати, чому це так, — смиренно відповів йому старець, — я скажу тобі. Передусім, коли брати-монахи збираються готувати їжу, один з них іде до ігумена і просить у нього благословення2. Потім, доземно вклонившись тричі перед святим вівтарем, запалює свічку, і цим вогнем розпалює дрова в пекарні. Коли ж настає час вливати воду в казан, брат каже старшому: «Благослови, отче!», — а той відповідає: «Бог благословить тебе, брате». Усяка справа починається в нас із благословення й молитви, тому така добра в нас їжа. А твої слуги, мабуть, коли працюють, сваряться та нарікають одне на одного. Тож справа їхня не без гріха, тому й псує їжу, і вона буває недобра.
— Істинно, це так, отче, як ти сказав, — вислухавши, відповів князь.
І справді це істина: там, де готують їжу в мирі та з молитвою, там і погані харчі стають добрими та корисними для здоров’я. А де немає молитви, там немає й благословення Божого, а тому зникає поживна сила будь-якого, навіть найліпшого харчу.
А що ж робити, коли ми купуємо вже приготовану їжу? Адже магазинна їжа проходить через руки багатьох, нерідко й сердитих, і навіть безбожних людей. Та й це для побожної людини не біда. Бо що заважає нам покропити куплену їжу свяченою водою, ознаменувати хрестом, щиро попросити Божого благословення — і з Божої милості ця їжа буде для нас цілющою та поживною.
Багато дарів дав нам Господь для подолання всякого зла — і зовнішнього, і внутрішнього: молитву, хрест, освячену воду, святі ікони, через які виливає невичерпне багатство Своєї благодаті, нарешті всі рятівні для душі таїнства церковні — усе це великі дари Божої милості, дані всім людям, як велика духовна зброя, чудотворні, благословенні Ним ліки.
Спробуйте — і пересвідчитеся, наскільки добріша їжа, зготована побожно. Наскільки преображується і саме наше життя, коли ми намагаємося освячувати кожну нашу справу молитвою і благословенням. Будемо старатися служити Богові та ближнім від усього серця, і побачимо справжнє світло, досягнемо невимовної радості та прославимо Бога чистим серцем на віки вічні. Амінь.
Ганна Куземська,
парафія Св. Архистратига Михаїла
anna@parafia.org.ua
- Преподобний Феодосій — засновник та ігумен Києво-Печерської Лаври. Пам’ять його вшановують 16 травня (н. ст.). [↩]
- Благословення Боже — це надання Божої сили (благодаті Святого Духа) для здійснення добра. На що Господь благословляє людей, те вони роблять добре й на добро. Господь дозволив і людям давати благословення: благословляють священики — усіх вірних, батьки — дітей, старші — молодших. Благословляючи, осіняють хресним знаменням (перехрещують) людину або багатьох людей рукою чи хрестом, Євангелієм, іконою, свічкою чи хлібом-сіллю. [↩]
