Ігор Білозір
Народився 24 березня 1955 року в місті Радехів у Галичині. Навчався в Радехівській ЗОШ №1. Згодом переселився до Львова. У місті Лева проживав за адресою вул. Фредра, 4. Нині на цьому будинку висить пам’ятна табличка стосовно цього факту. Закінчив диригентське відділення Львівської консерваторії, навчався на композиторському відділенні (клас В. Камінського), яке не закінчив через непорозуміння, штучно створені в радянські часи. Від 1977 — керівник ВІА «Ритми Карпат» Львівського автобусного заводу, від 1979 — художній керівник і соліст ВІА «Ватра» Львівської обласної філармонії, що виконує більшість його пісень донині. Крім того, пише пісні для своєї коханої дружини, вокалістки Оксани Білозір, а також виконує деякі пісні сам.
8 травня 2000 року Ігор разом із друзями сидів у кав’ярні «Цісарська кава», що на проспекті Шевченка у Львові. За українську пісню російськомовні молодики вчинили над композитором розправу: кривдили й били його. Пізно ввечері, наздогнавши митця, вони забили його на смерть — 20 днів Ігор Білозір умирав в одній із львівських лікарень. 28 травня 2000 року серце композитора зупинилося.
Ігор Білозір увійшов в історію як талановитий співак, один із найсвітліших композиторів свого часу, людина високої гідності, християнської моралі, правдива, добра й незламна — людина, яка, за словами Лесі Українки, мала в серці те, що не вмирає.
Читайте виступ адвоката потерпілих у справі Ігоря Білозора.
Також читайте статтю: П’ять років без Ігоря Білозора — «Поступ», 30 травня.
