Євген Станкович
Навчався в музичному училищі міста Ужгорода. У 1962–1963 роках навчався у Львівській державній консерваторії імені М. В. Лисенка у Адама Солтиса, у 1965–1970 роках — на композиторському факультеті Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського у Бориса Лятошинського і Мирослава Скорика.
У 1970–1976 роках працював редактором у видавництві «Музична Україна». З 1988 року — професор Національної музичної академії України, завідувач кафедри композиції. У 1990–1993 роках був головою Правління Спілки композиторів України; з 2005 року — голова Національної спілки композиторів України.
Вже з перших композицій Станкович проголошує себе як композитор великого драматичного дарування. Його вишукана композиторська техніка, детальна поліфонічна фактура та споглядальний ліризм викликає до спогадів стиль епохи Барокко, а повнокровна пост-романтична оркестровка додає музиці теплоту та експресію. Творчість Станковича надзвичайна в показі емоційної свободи, досконалої технічної майстерності та гнучкості форми.
Серед його творів:
- Фольк-опера: «Коли цвіте папороть» (1978, лібретто А. Стельмашенка).
- Балети: «Ольга» (1982, лібретто Ю. Іллєнка), «Прометей-Распутін» (1985, лібретто Ю. Іллєнка), «Майська ніч» (1988, лібретто за творами Миколи Гоголя), «Ніч перед Різдвом» (1990, за творами Миколи Гоголя), «Вікінги» (1999, балет, лібретто О. Биструшкіна).
- Вокально-симфонічні твори: симфонія № 3 («Я стверджуюсь») (1976, для соліста, мішаного хору та симфонічного оркестру, слова П. Тичини), «Купало» (1978–2000, друга дія із опери «Цвіт папороті», для камерного хору, перекладення М. Гобдича), Симфонія-Диптих (1985, для хору a cappella, на слова Тараса Шевченка), Реквієм-Каддиш «Бабин Яр» (1991, для тенора, баса, хору та оркестру, слова Д. Павличка), «Чорна Елегія» (1991, для хору та оркестру, слова П. Мовчана), «Панахида за померлими з голоду» (1993, для солістів, двох мішаних хорів, чтеця та симфонічного оркестру, слова Д. Павличка), «Нехай прийде царство Твоє» (1994, на біблійні тексти, для мішаного хору та симфонічного оркестру), твори для жіночого хору a cappella (1997), твори для мішаного хору a cappella (1998, на слова Івана Франка), «Господи, Владико наш» (1998, концерт для хору а cappella на тексти із Біблії), Псалом № 27 (1999, для чоловічого хору «До Тебе, Господи, взиваю я»), Псалом № 22 (1999, для жіночого хору), Псалом № 83 (2000, для мішаного хору a cappella), «Слово о полку Игоревом» (2001, для сопрано, тенора, баритона, баса, мішаного хору та симфонічного оркестру).
- Оркестрові твори: Увертюра (1968), Концерт для віолончелі з оркестром (1970), Симфонієта (1971), Симфонія № 1 (Симфонія Larga) (1973, для струнних інструментів), Симфонія № 2 («Героїчна») (1975, для симфонічного оркестру), Симфонія № 4 («Лірика») (1977, для камерного оркестру), Симфонія № 5 («Пасторалей») (1980, для скрипки та симфонічного оркестру), Ганука для оркестру (1992), Поема скорботи (1992, для оркестру), «Аве Марія» (1997, поема для оркестру), Концерт для альта та симфонічного оркестру (1999). Камерні твори: Сонатина для фортепіано (1966), Концертіно для флейти та скрипки (1968), Сюїта для струнного квартету (1971), Соната № 3 для віолончелі та фортепіано (1971), Камерна симфонія № 1 для скрипки, флейти, кларнета, тромбона, арфи, фортепіано, літавр, дзвонів та ксилофону (1971), Соната для фортепіано (1972). Дві п’єси для скрипки та віолончелі (1972), «На верховині» триптих для скрипки та фортепіано (1972), Квартет для струнних (1973), Елегія пам’яті С. Людкевича для струнного оркестру (1979), Камерна симфонія № 2 для двох флейт, гобоя, кларнета, фагота, фортепіано, ударних та струнних інструментів (1980), Камерна симфонія № 3 для флейти та 12 струнних інструментів (1982), Камерна симфонія № 4 (Пам’яті поета) для баритона та камерного оркестру, слова О. Пушкіна (1987), «Диктум» для камерного оркестру (1987), «Музика рудого лісу» тріо для скрипки, віолончелі та фортепіано (1992), «Сумної дримби звуки» п’єса для віолончелі та фортепіано (1992), Музика небесних музикантів, квінтет для флейти, гобоя, кларнета, фагота та валторни (1993), Камерна симфонія № 5 «Потаємні поклики», для кларнета та камерного оркестру (1993), «Що сталося в тиші після відлуння», для флейти, кларнета, скрипки, віолончелі,фортепіано та ударних (1994), «Тривоги осінніх днів». Концерт для валторни та камерного ансамблю. Камерна симфонія № 6 (1995), «Квітучий сад та яблука, що падають у воду» Тріо для кларнета, альта та фортепіано (1996), «Смиренна пастораль», для скрипки, альта та віолончелі (1996), «Гра над прірвою», Концерт для кларнета соло (1996), Соната для кларнета соло (1996), Монолог для кларнета соло, п’єса (1996), «Жертва отрока Господнього», Пассакалія для органу (1996), Камерна симфонія № 7 для скрипки соло, клавесина, челести, фортепіано та камерного оркестру (1996–1998), Камерна симфонія № 8 для голосу, флейти, кларнета, скрипки, віолончелі, фортепіано та ударних інструментів (1997), «Шлях і кроки» (1997, п’єса для скрипки та камерного оркестру), «Українська поема», п’єса для скрипки та фортепіано (1997), «Елегія», для струнного квартету (1997), «Іділія», для флейти та фортепіано (1998), Дві Пассакалії «Для віку, що приходить та віку, що минає» для флейти, кларнета, гобоя, фортепіано та струнного оркестру (1998), «Свято труб» для 16 труб (1998), «Quid pro quo», Камерна симфонія № 9 для фортепіано соло та струнного камерного оркестру (2000).
- Музика до художніх, телевізійних, документальних кінофільмів, серіалів, мультфільмів, театральних вистав: «Народжена революцією» (1973), «Мавка» (1980), «Ярослав Мудрий» (1981), «Княгиня Ольга» (1983), «Устим Кармелюк» (1985), «Вкрадене щастя» (1986), «Кам’яна душа» (1988), «Ізгой» (1991), «Час збирати каміння» (1994–1995), «Вирок» (1996), т/с «Роксолана» (1996–1997).
Твори Станковича звучали в концертних залах Канади, США, Німеччини, Франції, Іспанії, Югославії, Китаю, Філіпін та країнах Східної Європи. В січні 1992 року Євген Станкович був головою жюрі Першого Міжнародного фестивалю сучасної музики в Канаді. Композиції Станковича були записані в багатьох країнах, в тому числі такими компаніями, як Мелодія, Аналекта, ЕйЕсВі та Наксос.
Указом Президента України Віктора Ющенко № 28/2009 від 16 січня 2009 року за визначний особистий внесок у примноження світової скарбниці музичного мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність на ниві збагачення національної культури композитору, голові правління Національної спілки композиторів України Євгену Федоровичу Станковичу присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.
Дійсний член (академік) Академії мистецтв України (1997). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1980). Народний артист УРСР (1986). Лауреат премії імені М. Островського (1976). Лауреат Державної премії імені Т. Г. Шевченка (1977). Лауреат премії Міжнародної трибуни композиторів ЮНЕСКО (1985). Лауреат премії конкурсу Європейського радіо (1979). Лауреат міжнародних премій за музику до кінофільмів. Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (19.09.2002, за значні особисті заслуги перед Українською державою в галузі розвитку музичного мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (16.09.2002, за значний особистий внесок у відродження та розвиток українського музичного мистецтва, вагомі творчі здобутки, високий професіоналізм).
