Станіслав Людкевич
1898–1907 — навчався на філософському факультеті Львівського університету.
Теорію композиції вивчав самостійно в своєї матері-піаністки, а також у Мечислава Солтиса (Львів), О. Цемлінського та Г. Греденера (Відень).
Від 1901 працював учителем (Львів, Перемишль).
Редагував журнал «Артистичний вісник» (1905–1907).
Один із організаторів Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка у Львові, 1910–1915 — його директор, від 1919 — викладач теоретичних дисциплін і інспектор філій.
Працював із хорами «Боян», «Бандурист», «Сурма».
Від 1936 — голова музикологічної комісії НТШ.
Від 1939 — професор, завідувач кафедри теорії та композиції Львівської консерваторії. Одночасно 1939–1951 — старший науковий співробітник Львівської філії Інституту фольклору АН УРСР.
Творчість Людкевича перейнята громадянським пафосом, позначена масштабним національним колоритом.
До найграндіозніших творів композитора належить кантата-симфонія «Кавказ», написана на вірші однойменної поеми Шевченка. Першу частину твору композитор закінчив 1905, всю партитуру — 1913. Прем’єра відбулася 1914 у Львові силами хору товариства «Боян» на концерті, присвяченому 100-річчю від дня народження Кобзаря. Диригував автор.
Кантату «Заповіт» Людкевич створив до 120-річчя від дня народження Кобзаря (1934). Перше її виконання відбулося 1935 (львівський хор «Боян» під керуванням автора). У 1950-х Людкевич заново відредагував кантату — і в такому вигляді вона ввійшла до кращих зразків кантато-ораторіального жанру.
