Павло Муравський: чистий спів спонукає до чистоти життя
Муравський Павло Іванович — нар. 6 грудня 1914 р. с. Дмитрашківка Ольгопільського повіту Кам’янець-Подільської губернії.
Український хоровий диригент, Народний артист України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, професор Національної музичної академії імені П. І. Чайковського, почесний академік Академії мистецтв України, герой України.
Павло Іванович Муравський, а також режисер Сергій Марченко — автор документальної стрічки про видатного музиканта — були нещодавно гостями студії в передачі Олександра Шокала «Лад» на ІІІ каналі Національної радіокомпанії України («Радіо «Культура»). Головна тема передачі — «Чистота хорового співу спонукає людей до чистого, високоморального життя і сприяє наведенню ладу в суспільстві».
«Він ніби сивий ворон з японського вірша-хайку», — зачудовано подумала я, коли маестро, втомлений годинною розмовою у прямому ефірі, тихо примостився в куточку радіостудії. Переді мною сиділа людина-легенда, талант якої цілком реальний і, водночас, — незбагненний, майже казковий, як країна Японія для більшості з нас.
Народився майбутній патріарх вітчизняного хорового мистецтва в селі Дмитрашівка на Вінниччині. У листопаді 2009 року там відкрито Музей-садибу Павла Муравського, засновано фестиваль хорового мистецтва його імені.
Герой України, народний артист України Павло Муравський розпочав творчу діяльність на Далекому Сході, у створеному ним Червонофлотському ансамблі пісні й танцю Північної Тихоокеанської флотилії. Муравський свого часу був художнім керівником і головним диригентом Державної академічної хорової капели «Трембіта» і Державної заслуженої хорової капели «Думка», викладав у Львівській консерваторії. У планах видатного диригента — створення Взірцевого президентського хору. Павло Іванович Муравський є автором унікальної методики природно-акапельного співу на основі української народної традиції хороспіву. Упродовж сорока років Муравський очолює хор студентів диригентсько-хорового факультету Київської консерваторії (нині Національна музична академія імені П. Чайковського), що під його орудою не лише виконує функцію навчального колективу, а й також веде гастрольну діяльність. У репертуарі хору — шедеври української та зарубіжної музики, сучасні твори. Колектив здійснив низку аудіозаписів хорової літератури, зокрема в 1977 році — 37 творів Миколи Леонтовича.
Ще за часів свого студентства я любила відвідувати державні іспити випускників-хоровиків столичної консерваторії. У концертній частині іспитів бере участь навчальний хор факультету. Годі й казати, що слухати цей колектив завжди легко й цікаво. Павло Іванович розповів мені: «Наші випускники опановують культуру співу, відповідні професійні навички. Проблема в тім, що музичні училища, звідки до Академії приходять абітурієнти, зазвичай навчають співати в супроводі фортепіано. А це темперований стрій!»
Усі клавішні інструменти, для зручності гри на них, налаштовуються і звучать у штучному, так званому рівномірно-темперованому строї музики. Згадаймо лишень збірник творів «Добре темперований клавір» великого Баха. Для фортепіано така система — справді добре, а для вокалу не годиться, бо в живій природі панує інший, натуральний звукоряд.
«Високий рівень хорового виконавства досягається співом аcapella (на основі народної традиції) в межах натурального ладу і наполегливою працею, — продовжує Муравський. — Хормейстер повинен мати розвинений вокальний слух, чути найменші інтонаційні відхилення. Чому так легко слухати наш колектив? Бо ми прагнемо до вокальної чистоти в поєднанні з м’яким тембром, щоб у слухачів виникло бажання безкінечно слухати цей лад».
Він говорив спокійно, впевнено і тихо, ледь посміхаючись очима. Щаслива людина, чиє життєве надбання — безліч подій, сотні учнів, любов земляків, далеких і близьких. І — відчуття безмежжя світоладу…
