Святе євангеліє від Марка
|
ГОСПОДА НАШОГО
ІИСУСА ХРИСТА СВЯТЕ ЄВАНГЕЛІЄ ВІД МАРКА, українською мовою. МОСКВА. Синодальная Типографія 1907. |
Глава 1.
Початок Євангелія Іисуса Христа, Сина Божого,
2. Як написано у пророків: ось Я посилаю Ангела Мого перед лицем Твоїм, що злагодить дорогу Твою перед Тобою (Малах. 3, 1),
3. Голос вопіющого в пустині: готуйте дорогу Господеві, рівняйте стежки Йому (Ісаїя 40, 3).
4. Зъявивсь Іоанн, хрестячи в пустині і проповідуючи хрещення покаяння задля прощення гріхів.
5. І виходили до нього вся Іудейська сторона та Ієрусалимляне, і хрестились од нього всі в Іордані ріці, сповідаючи гріхи свої.
6. Іоанн же носив одежу з верблюжого полосу і ремінний пояс на поясниці своїй, і їв акриди та дикий мед.
7. І проповідував, кажучи: йде дужчий від мене слідом за мною; у Нього я негоден, нахилившись, розвязати ремінь обувья Його.
8. Я хрестив вас водою, а Той хреститиме вас Духом Святим.
9. І сталось у ті дні, прийшов Іисус з Назарету Галилейського і хрестивсь од Іоанна в Іордані.
10. І як тільки вийшов з води, побачив (Іоанн), що небеса розкрились, і Дух, як голуб, спускавсь на Нього.
11. І голос був з неба: Ти Син Мій улюблений, в Тобі Моє благоволеніє.
12. І зараз Дух повів Його в пустиню.
13. І пробув там, у пустині, сорок днів, спокушаємий сатаною, і був з звірми, і Ангели служили Йому.
14. А як Іоанна взяли прийшов Іисус у Галилею, проповідуючи Євангеліє Царства Божого,
15. І кажучи, що сповнився час, і наближалось Царство Боже: покайтесь і віруйте в Євангеліє.
16. А як проходив Він понад морем Галилейським, то побачив Симона та Андрея, брата того Симона, що вони закидали мережі в море, бо вони були рибалки.
17. Сказав їм Іисус: ідіть за Мною, і Я зроблю, що ви будете ловцями людей.
18. І вони зараз, покинувши мережі свої, пійшли за Ним.
19. Пройшовши трохи звідтіля, Він побачив Іакова Зеведеєвого та Іоанна, брата його; вони в човні лагодили мережі.
20. І зараз позвав їх. І вони, покинувши батька свого Зеведея в човні з наймитами, пійшли за Ним.
21. І прийшли в Капернаум; і незабаром в суботу увійшов Він у синагогу і навчав.
22. І дивувались Його науці, бо Він учив їх, як маючий власть, а не як книжники.
23. І був у синагозі їх чоловік, що мав духа нечистого; і він закричав,
24. Кажучи: облиш, що Тобі до нас, Іисусе Назарянине? Прийшов єси погубити нас? Знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий.
25. Іисус спинив його, кажучи: замовкни й вийди з нього.
26. І нечистий дух стряс його дуже, і крикнув гучним голосом і вийшов з нього.
27. І жахнулись усі так, що питали один другого, кажучи: що се таке? і що то за наука така нова, що з силою і нечистим духам приказує, і слухають Його.
28. І розійшлась чутка про Нього скоро по всій стороні Галилейській
29. Як тільки вийшли вони з синагоги, то прийшли до госпбди Симонової й Андреєвої, з Іаковом та Іоанном.
30. Теща же Симонова лежала в гарячці, і зараз Йому сказали про неї.
31. Він підійшов і підняв її, взявши її за руку, і зараз покинула її гарячка, і вона служила їм.
32. А під вечір, як сонце сідало, приносили до Нього всіх недужих і біснуватих.
33. І ввесь город зібравсь до дверей.
34. І Він сцілив многих, що страждали від усяких недугів, і бісів многих повигонив, і забороняв бісам говорити, що вони знають, що Він Христос.
35. А вранці, як було ще дуже темно, Він, вставши, вийшов і пійшов у безлюдне місце і там молився.
36. І поспішили за Ним Симон і ті, що з ним були.
37. І знайшовши Його, сказали Йому: всі шукають Тебе.
38. І каже їм: ходім по сусідніх селах і городах, щоб Мені й там проповідувати, бо на те Я прийшов.
39. І проповідував у синагогах їх по всій Галилеї, і вигонив бісів.
40. І прийшов до Нього прокажений, благаючи Його, і падаючи перед Ним на коліна й кажучи Йому: коли Ти схочеш, то можеш мене очистити.
41. Іисус, змилосердившись, простяг руку, доторкнувсь до нього та й каже йому: хочу, очисться.
42. І як Вів промовив, зараз зійшла з нього проказа, і став чистим.
43. І погрозивши йому, зараз одіслав його,
44. І сказав: гляди ж, нікому нічого не говори, а пійди, покажись священикові і принеси за очищення своє, що звелів Моисей, на свідкування їм.
45. Він же, вийшовши, почав оповідати багато б розглашати чутку, так що Іисусові зовсім не можна було явно увійти в город, а пробував Він осторонь у безлюдних місцях, і приходили до Нього відусюди.
Глава 2.
І знов прийшов Він до Капернаума через кілька днів, і дійшла чутка, що Він в домі.
2. І зараз зійшлось туди так багато, що не можна було протовпитись до дверей; і Він говорив їм слово.
3. І прийшли до Нього з розслабленим; несли його четверо.
4. І не змігши підійти до Нього за народом, розкрили стелю (дома), де Він був, і пробравши її, спустили постіль, на якій лежав розслаблений,
5. Побачивши їх віру, Іисус сказав розслабленому: сину! прощаються тобі гріхи твої.
6. Були ж де-які з книжників, що тут сиділи й думали в серцях своїх:
7. Що Сей такі хули каже? Хто може прощати гріхи, окрім одного Бога?
8. І зараз Іисус зрозумів духом Своїм, що так вони собі думають, і сказав їм: нащо ви так думаєте в серцях своїх?
9. Що легше сказати розслабленому: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань, візьми постіль свою і ходи?
10. Отже, щоб ви знади, що Син Чоловічеський має силу прощати на землі гріхи, (каже розслабленому):
11. Кажу тобі: встань, візьми постіль свого та й іди до свого дому.
12. І той зараз устав, узяв постіль і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і славили Бога, кажучи: ніколи ми такого не бачили.
13. І знов пійшов до моря; і увесь народ ішов до Нього, і Він їх учив.
14. І проходячи, побачив Левія Алфеєвого, що сидів на митниці, і сказав йому: іди за Мною. І він встав і пійшов за Ним.
15. І сталося, коли Іисус возлежав у його господі, то багато митарів і грішників возлежало з Іисусом і з учениками Його: бо було їх багато, і ходили за Ним.
16. Книжники і фарисеї, побачивши, що Він їсть з митарями та грішниками, казали ученикам Його: як се, що Він їсть і пьє з митарями та грішниками?
17. І почувши, Іисус каже їм: не здоровим треба лікаря, а недужим. Я прийшов не праведників, а грішників призвати на покаяння.
18. Ученики ж Іоаннові та фарисейські постили; і підійшли вони до Нього та й кажуть: чому ученики Іоаннові та фарисейські постять, а Твої ученики не постять?
19. І сказав їм Іисус: чи можуть же гості весільні, поки жених з ними, постити? Доки мають жениха з собою, не можуть постити.
20. Прийдуть же дні, коли візьмуть од них жениха, і тоді поститимуть у ті дні.
21. Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, ато одірветься край нової латки від старого, і буде гірша дірка.
22. І ніхто не вливає молодого вина в старі міхи, ато молоде вино прорве міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але молоде вино у нові міхи вливати треба.
23. І довелось переходити Йому в суботу через засіяні поля; і ученики Його, йдучи по дорозі, зривали колосся.
24. А фарисеї казали Йому: глянь, нащо вони роблять у суботу, чого не годиться?
25. І Він сказав їм: хіба ви ніколи не читали, що вчинив Давид, коли був у нужді і зголоднів сам і ті, що з ним були?
26. Як він увійшов до Божого дому, за Авіаθара первосвященика, і їв хліби предложення, яких не дозволено було їсти нікому окрім священиків, і дав тим, що з ним були?
27. І сказав їм: субота ради чоловіка, а не чоловік ради суботи.
28. Тим-то Син Чоловічеський є господарь і суботи.
Глава 3.
І ввійшов Він знов у синагогу. Там був чоловік, що мав усохлу руку,
2. І назирали за Ним, чи не сцілить Він його в суботу, щоб Його обвинуватити.
3. І сказав Він чоловікові, що мав усохлу руку: стань посередині,
4. І говорить їм: що годиться робити в суботу: добро, чи зло? спасти душу, чи згубити? Вони ж мовчали,
5. І зирнувши на них гнівно, сумуючи, що серця їх закамяніли, сказав чоловікові тому: простягни руку твою; і він простяг, і стала рука його здорова, як і друга.
6. І вийшовши, фарисеї зараз радились супротив Його иродиянами, як би Його згубити.
7. Іисус же пійшов з учениками Своїми до моря; і багато народу з Галилеї йшло за Ним, і з Іудеї,
8. І з Ієрусалиму, і з Ідумеї, і зза Іордану. І ті, що з околиць Тира й Сидона, почувши, що Він діяв, великим натовпом прийшли до Нього.
9. І сказан ученикам Своїм, щоб наготовили Йому човна, ради народу, щоб не тиснулись до Нього.
10. Бо багатьох Він сцілив, і через те ті, що мали недуги, кидались до Нього, щоб до Нього доторкнутись.
11. І духи нечисті, як тільки бачили Його, падали перед Ним і кричали, кажучи: Ти єси Син Божий.
12. І Він пильно заказував їм, щоб не виявляли Його.
13. І зійшов на гору і покликав, кого Сам хотів, і ті прийшли до Нього.
14. І настановив дванадцять, щоб вони були з Ним і щоб посилати їх проповідувати,
15. І щоб вони мали силу сціляти недуги і виганяти бісів.
16. І (настановив) Симона, давши йому имя Петр,
17. І Іакова Зеведеевого, і Іоанна, брата Іакового, і дав їм имена Воанергес, то-б-то сказати: сини грома,
18. І Андрея, і Филиппа, і Варθоломея, і Матθея, і Θому, і Іакова Алфеєвого, і Θаддея, і Симона Кананита,
19. І Іуду Іскаріота, що й видав Його.
20. І прийшли в дом; і знов зійшовсь народ, так що не можна було їм і хліба ззісти.
21. І як почули домашні Його, то повиходили, щоб узяти Його, бо казали, що Він не при Собі.
22. А книжники, що прийшли з Ієрусалиму, говорили, що Він Вельзевула має і що вигонить бісів через князя бісовського.
23. І прикликавши їх, Він говорив їм притчами як може сатана вигонити?
24. І коли царство розділиться само в собі, не зможе устояти те царство.
25. І коли дом розділиться сам у собі, не зможе устояти той дом.
26. І коли сатана став проти себе і розділився, не зможе устояти, а тут йому й конець.
27. Ніхто не може рознести добро сильного, увійшовши в госпо́ду його, як перше не звяже сильного, і тоді тільки розграбує господу його.
28. Истинно кажу вам, що всі гріхи одпустяться синам чоловічеським і хули, якими б вони не хулили.
29. А хто скаже хулу на Духа Святого, не одпуститься тому ніколи, а підпаде той під вічну осуду.
30. Бо говорили: духа нечистого має.
31. Тоді прийшли Мати і брати Його, і стоячи надворі, послали до Нього, кличучи Його.
32. І круг Його сидів народ. Сказали Йому: ось Мати Твоя, і брати Твої, і сестри Твої надворі шукають Тебе.
33. І одповідаючи, сказав їм: хто Мати Моя та брати Мої?
34. І позирнувши кругом на тих, що сиділи коло Нього, сказав: ось Мати Моя і брати Мої.
35. Бо хто чинитиме волю Божу, той брат Мій, і сестра Моя, і Мати.
Глава 4.
І знов почав Він учити над морем; і зібралось до Нього стільки народу, що сам Він увійшов у човен і сидів на морі, а ввесь народ був на землі край моря.
2. І учив їх притчами багато, і в наученні Своїм говорив їм:
3. Слухайте: ось вийшов сіяч сіяти.
4. І сталось, коли він сіяв, инше упало при дорозі, і налетіли птахи й поклювали його,
5. Друге ж упало на каменисте місце, де не багато було землі, і зараз зійшло, бо не глибоко було в землі;
6. І як тільки сонце піднялось, зівъяло і, не маючи корня, посохло.
7. А инше упало проміж терен, і виріс терен і заглушив його, і не дало воно плоду.
8. Инше ж упало на добру землю і дало плід, що сходив і ріс, і вродило инше в тридцять крат, инше в шістьдесять, а инше в сто.
9. І сказав їм: хто має уші слухати, нехай слухає.
10. А як Він оставсь на самоті, то ті, що були коло Його з дванадцятьма, запитали Його про притчу.
11. І Він сказав їм: вам дано розуміти тайни Царства Божого, а тим, стороннім, усе буває у притчах,
12. Що вони очима дивляться, та не бачать, і ушима слухають, та не розуміють, і тим-то вони не навернуться, і їм не простяться гріхи.
13. І каже їм: ви не розумієте сієї притчі? І як же вам зрозуміти всі притчі?
14. Сіяч слово сіє.
15. Що при дорозі, то се ті, кому сіється слово, і як вони почують, зараз приходить сатана і одбирає слово, посіяне в серцях їх.
16. А що на каменистих місцях посіяно, то се також ті, що як тільки почують слово, зараз з радістью його приймають,
17. І не мають кореня в собі та й не постійні; а потім як трапиться туга, або напасть за слово, то зараз блазняться.
18. А що проміж терен посіяно, то се ті, хто чує слово,
19. Але клопоти віку сього і принада багацтва і инші бажання, увійшовши, глушать слово, і воно не дає плоду.
20. А що на добрій землі посіяно, то се ті, хто чує слово і приймає, і дає приплоду в тридцять крат, і в шістьдесять, і в сто.
21. І сказав їм: чи на те ж приносять свічку, щоб поставити її під посудиною, або під лавкою, а не щоб поставити її на свічнику?
22. Бо нема нічого потайного, що б не виявилось, ані закритого, що б не одкрилось.
23. Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
24. І сказав їм: вважайте, що чуєте: якою мірою міряєте, такою й вам одміриться, і доложиться вам, слухаючим.
25. Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того, й що має, одніметься.
26. І сказав: так і Царство Боже, як чоловік, що вкине сімя в землю,
27. І спить, і встає вночі і в день, а сімя сходить і росте, як — він того не знає.
28. Бо земля сама з себе родить перш зілля, потім колос, а далій повне зерно у колосі.
29. А як поспіє врожай, зараз посилає серп, бо настали жнива.
30. І сказав: до чого прирівняємо Царство Боже? або до якої притчі приложимо його.
31. Воно мов зерно горчишне, що коли сіється у землю, то є найменше від усіх зерен на землі;
32. А як посіється, то виростає і буває більше від усякого зілля і пускає такі віти, що й птахам небесним можна ховатись під тінью його.
33. І многими такими притчами Він проповідував їм слово, скільки змогли слухати;
34. А без притчі не говорив їм; ученикам же Своїм насамоті усе вияснював.
35. І сказав їм у той же день, уже під вечір: перевезімось на той бік.
36. І відпустивши народ, вони взяли Його, як був, у човні: і инші човни були з Ним.
37. І знялась велика вітряна буря; хвилі били у човен, так що він потопав.
38. А Він спав на кормі на прилавці. І розбудили Його й кажуть Йому: Учителю! не вже ж Тобі байдуже, що ми гинемо?
39. І Він, вставши, заказав вітрові і сказав морю: мовчи, перестань! І утих вітер, і стала тиша велика.
40. І сказав їм: чого ви такі боязькі? Як таки не маєте віри?
41. І полякались великим страхом і казали один другому: хто ж се Такий, що й вітер і море слухають Його?
Глава 5.
І прибули на той бік моря, у землю Гадаринську.
2. І тільки що вийшов Він з човна, зараз зустрів Його чоловік з гробовищ, що мав нечистого духа,
3. І жив у гробовищах, і ніхто не міг і ланцюгами його звязати.
4. Бо часто, як сковували його кайданами й ланцюгами, він розривав ланцюги і розбивав кайдани, і ніхто не міг його угамувати.
5. І завжди він день і ніч в горах та гробовищах кричав і бився об каміння.
6. Побачивши ж Іисуса оддалеки, прибіг і поклонився Йому.
7. І закричавши на ввесь голос, сказав: що Тобі до мене, Іисусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
8. Бо Іисус сказав йому: вийди, душе нечистий, з чоловіка.
9. І запитав його: як тобі имя? І одповів кажучи: имя мені легіон бо нас багато.
10. І благали Його дуже, щоб не висилав їх геть із сторони тієї.
11. Тут же по горі пасся великий гурт свиней.
12. І просили Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб ми в них увійшли.
13. І зараз їм дозволив Іисус. І вийшовши, нечисті духи увійшли у свиней; і гурт кинувся з кручі в море (а було їх коло двох тисяч), і потонув у морі.
14. А ті, що пасли свиней, побігли і розказали в городі і в селах. І повиходили побачити, що сталось.
15. І пришли до Іисуса і бачять, що біснуватий сидить, і одягнений, і при своїм розумі — той, що мав легіона, і полякались.
16. А ті, що бачили, розказали їм, як се сталось з біснуватим, і про свиней.
17. І почали благати Його, щоб одійшов од їх країв.
18. І коли Він увійшов у човен, тоді той, що був біснуватим, благав Його щоб бути з Ним.
19. Але Іисус не дозволив йому, а сказав до нього: іди до свого дому, до своїх, і розкажи їм, що Господь учинив тобі і як помилував тебе.
20. І він пійшов і почав проповідувати у Десятиградді, що учинив йому Іисус; і всі дивувались.
21. І як Іисус знов переправивсь у човні на той бік, то зібралось до Нього багато народу; і Він був край моря.
22. Аж ось прийшов один із старшин синагоги, на имя Іаїр, і побачивши Його, уклонився Йому до ніг.
23. І благав Його дуже, кажучи: дочка моя кончається; прийди, положи на неї руки, щоб одужала і була жива.
24. І пійшов з ним; а слідом за Ним пійшло багато народу і тиснулись до Нього.
25. Жінка ж одна, що дванадцять років була кровоточива,
26. І багато потерпіла від усяких лікарів, і все добро своє на них стратила, і ніякої помочі не здобула, а дійшла ще до гіршого,
27. Почувши про Іисуса, підійшла проміж народа ззаду і доторкнулась до Його одежі.
28. Бо казала, що коли тільки до одежі Його доторкнусь, то одужаю.
29. І зараз кров у неї спинилась, і вона почула в тілі, що одужала від своєї немочи.
30. І в ту ж мить Іисус почув в Собі, що вийшла з Нього сила, і обернувшись до народу, сказав: хто доторкнувсь до Моєї одежі?
31. І сказали Йому ученики: Ти бачиш, як народ тиснеться до Тебе, і кажеш: хто доторкнувсь до Мене?
32. А Він позирав кругом, щоб побачити ту, що се зробила.
33. Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось з нею, підійшла, упала перед Ним і сказала Йому всю правду.
34. Він же сказав їй: дочко, віра твоя спасла тебе; іди в спокої і будь здорова від немочі твоєї.
35. Як Він ще говорив, приходять від старшини синагоги, кажучи: дочка твоя вмерла; нащо турбуєш ще Учителя?
36. Іисус же, зачувши сказане слово, зараз промовив до старшини синагоги: не бійся, тільки віруй.
37. І не дозволив іти за Собою нікому, окрім Петра й Іакова та Іоанна, брата Іакова,
38. І прийшов до дому старшини синагоги і бачить трівогу і плачущих і голосячих дуже.
39. І увійшовши, сказав їм: чого трівожетесь та плачете? дівча не вмерло, а спить.
40. І сміялись з Нього. Він же, виславши всіх, взяв батька дівчини й матірь і тих, що були з Ним, і увійшов туди, де дівча лежало.
41. І взявши дівча за руку, каже їй: таліθа кумі, тоб-то сказати: дівчино! кажу тобі: встань.
42. І зараз дівча встало і ходило: бо їй було років з двенадцать. І всі жахнулись з великим страхом.
43. І пильно наказав їм, щоб ніхто не довідався про се, і звелів дати їй їсти.
Глава 6.
І вийшовши звідтіля, Він прийшов до Свого краю, і за Ним ішли ученики Його.
2. І як прийшла субота, почав учити у синагозі. І багато з тих, що слухали, дивувались, кажучи: звідкіля у Нього те? і що-то за премудрість дана Йому, і як такі чудеса творяться Його руками?
3. Чи не Він же тесляр, син Марії, брат Іакова, і Іосії, і Іуди, і Симона? І сестри Його чи не тут же між нами? І блазнились Ним.
4. Сказав же їм Іисус: нігде пророк не буває без чести, хіба що в своїм краю та в родині і в своїм домі.
5. І не міг тут ні одного чуда сотворити, тільки деяких недужих сцілив, положивши на них руки.
6. І дивувався недовірству їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.
7. І прикликав дванадцятьох, і почав посилати їх подвоє, і дав їм силу над духами нечистими.
8. І наказав їм, щоб нічого не брали в дорогу, окрім одної палиці, — ні торби, ні хліба, ні грошей у чересі;
9. Щоб обувались у сандалії і не одягались у дві одежі.
10. І говорив їм: якщо увійдете у дом, там і оставайтесь, поки вийдете з того місця.
11. А як хто не прийме вас і не буде вас слухати, то, виходячи звідтіля, обтрусіть пил з ніг ваших, на свідкування їм. Истинно кажу вам: легше буде Содомові і Гоморі у день судний, ніж тому городові.
12. І вони пійшли й проповідували, щоб каялись;
13. І багато бісів виганяли, і багато недужих намащували оливою, і вони одужували.
14. І почув царь Ирод про Іисуса (бо имя Його зробилось звісним) і казав, що то Іоанн Хреститель воскрес з мертвих, і через те чудеса творяться від нього.
15. Инші говорили, що то Ілія, а инші казали, що то пророк або як один з пророків.
16. Ирод же, почувши, казав: се Іоанн, якому я одтяв голову: він воскрес з мертвих.
17. Бо той Ирод послав і взяв Іоанна і посадив його у темницю, ради Иродияди, жінки Филиппа, брата свого, що одружився з нею.
18. Бо Іоанн казав Иродові: не годиться тобі мати жінку твого брата.
19. Иродияда же злобилась на його і хотіла вбити його, та не могла.
20. Бо Ирод боявсь Іоанна, знаючи, що він чоловік праведний і святий, і беріг його, і слухаючи його, багато робив, і рад був його слухати.
21. І настав пригідний день, коли Ирод ради дня нарождення свого справляв вечерю вельможам своїм і тисячникам і начальникам Галилейським
22. І як дочка тієї Иродияди увійшла і танцювала, і догодила Иродові і возлежащим з ним, то царь сказав дівчині: проси у мене, чого хочеш, і дам тобі;
23. І поклявся їй: чого б ти не попросила, дам тобі, хоч би й половину царства мого.
24. Вона ж, вийшовши, питалась у матери своєї: чого просити? А та сказала: голови Іоанна Хрестителя.
25. І зараз підійшовши мітко до царя, просила, кажучи: хочу, щоб ти зараз дав мені на блюді голову Іоанна Хрестителя.
26. І засмутився царь, одначе задля клятьби і ради тих, що возлежали з ним, не схотів їй одмовити.
27. І зараз послав царь ката і звелів принести його голову.
28. Той пійшов, одтяв йому голову у темниці, і приніс її на блюді і подав дівчині, а дівчина подала її своїй матері.
29. Ученики його, зачувши, прийшли і взяли тіло його і положили І його у гробі.
30. І посходились апостоли до Іисуса і розказали Йому про все, що вони зробили і чому научили.
31. А Він сказав їм: ідіть самі окремо у безлюдне місце і спочиньте трохи. Бо приходило й одходило так багато народу, що їм і їсти було ніколи.
32. І поплили у безлюдне місце у човні сами.
33. Народ побачив, що вони плили, і багато пізнало їх; і пішки з усіх городів збігались туди, і попередили їх і зійшлись до Нього.
34. Як вийшов Іисус, то побачив багато народу і змилосердивсь над ними, бо вони були, як вівці без пастуха, і почав учити їх багато.
35. І як пройшло вже досить часу, то приступили до Нього ученики Його та й кажуть: місце се безлюдне, а час вже пізній;
36. Одпусти їх, нехай ідуть у окружні села й оселі та куплять собі хліба, бо їм нічого їсти.
37. А Він, одповідаючи, сказав їм: дайте ви їм їсти. І сказали Йому: хіба нам пійти і купити на двісті динаріїв хліба, щоб дати їм їсти?
38. Він же запитав їх: скільки хлібів маєте? ідіть, поглядіть. І довідавшись, вони сказали: пять хлібів і дві риби.
39. Тоді велів їм розсадити усіх рядками на зеленій траві.
40. І посідали ряд коло ряду, по сто і по пятьдесят.
41. І взяв пять хлібів і дві риби, підняв очі на небо, благословив і розломив хліби і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали їм; і обидві риби поділив на всіх.
42. І їли всі і вдовольнились.
43. І набрали шматків дванадцять кошиків повних, та й від риб.
44. А тих, що їли хліб, було тисяч з пять чоловік,
45. І зараз примусив учеників Своїх сісти в човен і плисти попереду на той бік до Віθсаїди, поки Він одпустить народ.
46. І одпустивши їх, і пійшов на гору помолитись.
47. Як настав вечір, то човен був серед моря, а Він один на землі.
48. І бачить, що вони бідкуються пливучи: бо вітер був супротивний їм; четвертої ж доби ночної підійшов до них, ідучи по морю, і хотів поминути їх.
49. А вони, побачивши, що Він іде по морю, думали, що то мара, і закричали.
50. Бо всі бачили Його і полякались. І зараз озвавсь до них і сказав їм: заспокойтесь, се Я; не бійтесь!
51. І увійшов до них у човен, і втих вітер; і вони і дуже сильно жахались в соби і дивувались.
52. Не навчило їх і чудо з хлібами, бо серце їх закамяніло.
53. І переправившись, прибули вони у землю Геннисаретську і причалили.
54. І як вийшли вони з човна, то люде зараз Його взнали,
55. І оббігши усю ту околицу, почали на постелях приносити недужих туди, де чули, що Він там є.
56. І куди тільки Він приходив, чи до села, чи до города, чи до якої оселі, клали недужих на майданах і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його доторкнутись, і хто тільки доторкався до Нього, спасався.
Глава 7.
І зійшлись до Нього фарисеї і де-які з книжників, що прийшли з Ієрусалиму.
2. І побачивши, що инші з учеників Його нечистими, се-б-то невмитими, руками їли хліб, докоряли.
3. Бо фарисеї і всі Іудеї, придержуючись прадідівських заповітів, не їдять, як не помиють добре рук.
4. І з торгу прийшовши, не їдять, не вмившись; і багато є иншого, що перейняли держати: обмивання кухлів, глеків, казанів і ослонів.
5. Потім питали Його фарисеї та книжники: чому ученики Твої не придержуються прадідівських заповітів, і невмитими руками їдять хліб?
6. А Він, одповідаючи, сказав їм: добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як написано: люде сі шанують Мене устами, а сердце їх далеко від Мене.
7. Але марно шанують Мене, навчаючи наукам, заповідям людським (Ісаїя 29, 13).
8. Бо ви, занехаявши заповідь Божу, держитесь заповіту людського, обмиваєте глеки та кухлі, і багато иншого дечого такого робите.
9. І додав їм: добре одкидаєте заповідь Божу,І щоб додержати ваш заповіт?
10. Бо Моисей сказав: шануй батька твого й матірь твою; і — хто зневажає батька або матірь, смертью нехай вмре (Ісх. 20, 12; 21, 16).
11. А ви кажете: коли І хто скаже батькові або матері: корван, се-б-то дар Богові те, чим би ти користувався від мене,
12. Такому ви дозволяєте нічого вже не робити для батька свого або для матери своєї,
13. Відкидаючи слово Боже вашим звичаєм, що ви завели; і багато дечого такого робите.
14. І призвавши увесь народ, говорив їм: слухайте Мене всі, та розумійте.
15. Ніщо зі сторони не входить у чоловіка, що би могло його сквернити, а що виходить з нього, те сквернить чоловіка.
16. Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
17. І як Він од народа увійшов у дом, то ученики Його запитали Його про притчу.
18. Він сказав їм: чи то й ви без розуміння? Невже ж не розумієте, що все, що зі сторони входить у чоловіка, осквернити його не може?
19. Бо не в серце йому входить, а в живіт, і геть виходить, очищаючи всяку їжу.
20. А далі сказав: що виходить з чоловіка, те сквернить чоловіка.
21. Бо з середини, з серця людського виходять лихі думки, прелюбодійства, любодійства, душогубства,
22. Крадіж, здирства, лукавства, зради, непотрібства, лихе око, хули, гордощі, безумство.
23. Все се зло з середини виходить і сквернить чоловіка.
24. І вийшовши звідтіля, Іисус пійшов у краї Тирські і Сидонські, і увійшовши в дом, хотів, щоб ніхто не знав про Нього, та не міг утаїтись.
25. Бо почула про Нього жінка, котрої дочка мала нечистого духа, і прийшовши, припала до ніг Його.
26. А жінка та була невірна, родом Сирофиникиянка, і благала Його, щоб вигнав біса з її дочки.
27. Іисус сказав їй: дай перше наїстись дітям, бо не по правді було б одняти хліб у дітей і кинути псам.
28. Вона ж, озвавшись, сказала Йому: так, Господи; адже ж і пси під столом їдять крихти від дітей.
29. І сказав їй: за се слово іди; біс вийшов з дочки твоєї.
30. Вона вернулась до дому свого і застала, що біс вийшов, і дочка лежить на постелі.
31. І знов Іисус, вийшовши з країв Тирських і Сидонських, пійшов до моря Галилейського через краї Десятограддя.
32. І привели до Нього глухого й гугнивого і благали Його, щоб положив на нього руку.
33. І одвів його осторонь од народу, вложив пальці Свої в уші його і, плюнувши, доторкнувсь до язика його,
34. Та піднявши очі на небо, зітхнув і сказав йому: еффаθа, се-б-то: одкрийся.
35. І зараз одкрився слух його і розімікнулись звязки язика його, і він заговорив виразно.
36. І наказав їм, щоб нікому не говорили; але чим більш Він їм забороняв, тим більш вони розголошували.
37. І вельми дивувались кажучи: добре Він усе творить, і глухим дає чути й німим говорити.
Глава 8.
Тими днями, як зійшлось дуже багато народу, а нічого було їм їсти, Іисус, призвавши учеників Своїх, сказав їм:
2. Жаль Мені народа, що вже три дні вони пробувають зо Мною, і не мають чого їсти.
3. Коли їх голодних одпущу до домів їх, то вони ослабнуть на дорозі; бо инші з них прийшли здалека.
4. І одповіли Йому ученики Його: відкіля хто зможе тут у пустині нагодувати їх хлібом.
5. Він запитав їх: скільки у вас хлібів? Вони ж сказали: сім.
6. І звелів народові сісти на землю, і взявши сім хлібів, хвалу воздавши, ламав і давав ученикам Своїм, щоб роздали; і вони роздали народові.
7. І було у них рибок трохи. Поблагословивши, Він звелів і їх роздати.
8. Їли ж і вдовольнились, і зібрали шматків, що позоставались, сім коробок.
9. А було тих, що їли, тисяч з чотирі; і відпустив їх.
10. І зараз, сівши з учениками Своїми у човен, прибув у сторони Далмануθанські.
11. І вийшли фарисеї та й почали споритись з Ним і домагались од Нього ознаки з неба, спокушуючи Його.
12. І тяжко зітхнувши, сказав: чого сей рід ознаки домагається? Истинно кажу вам: не дасться родові сьому ознаки.
13. І покинувши їх, знов сів у човен і поплив на той бік.
14. І забули ученики Його взяти хлібів, і опріч одного хліба не мали з собою у човні.
15. І заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться росчини фарисейської та росчини Иродової.
16. А вони міркували між собою, кажучи: се — що хлібів не маємо.
17. І зрозумів Іисус та й каже їм: що ви думаете про те, що хлібів не взяли? Невже ж ще не розбираєте і не розумієте? Чи ще ж сердце у вас закамяніле?
18. Очі маєте і не бачите, уші маєте і не чуєте, і не памятаете?
19. Коли пять хлібів Я поділив на пять тисяч чоловік, скільки повних кошиків шматків ви набрали? Йому кажуть: дванадцять.
20. А коли сім на чотирі тисячі, скільки повних коробок шматків взяли? Вони сказали: сім.
21. І сказав їм: як же ви не розумієте?
22. І прийшов до Віθсаїди; і привели до Нього сліпого і благали Його щоб доторкнувсь до нього.
23. І взявши за руку сліпого, вивів його геть за село та, плюнувши йому на очі, положив на нього руки і запитав його, чи бачить він що.
24. Той, глянувши, сказав: бачу проходячих людей, як дерева.
25. А далі знов положив руки на очі його та й зробив його зрячим, і він сціливсь і став усе бачити ясно.
26. І одіслав його до дому, кажучи: не заходь у село і нікому в селі не розказуй.
27. І пійшов Іисус і ученики Його у села Кесарії Филиппової, і по дорозі питав учеників Своїх, кажучи їм: за кого вважають Мене люде?
28. Вони одповіли: за Іоанна Хрестителя, а другі за Ілію, а инші за одного з пророків.
29. А Він сказав: ви ж за кого Мене вважаєте? Петр, одповідаючи, сказав: Ти єси Христос.
30. І Він наказав їм, щоб нікому не говорили про Нього.
31. І почав учити їх, що Сину Чоловічеському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старші і первосвященики і книжники, і вбъють Його, і на третій день Він воскресне.
32. І говорив про те явно. А Петр, одізвавши Його, почав перечити їому.
33. Він же і обернувшись і глянувши на учеників Своїх, заборонив Петрові, кажучи: геть од Мене, сатано! бо ти думаєш не про те, що Божо, а про те, що людське.
34. І підізвавши народ та учеників Своїх, сказав їм: хто хоче йти за Мною, нехай одречеться від себе і візьме хрест свій та йде за Мною.
35. Бо хто хоче зберегти свою душу, той згубить її, а хто згубить душу свою ради Мене і Євангелія, той збереже її.
36. Бо що то поможе чоловікові, коли він цілий світ пригорне до себе, а душу свою занапастить?
37. Або який викуп дасть чоловік за душу свою?
38. Бо хто постидиться Мене і Моїх слів між родом сим прелюбодійним і грішним, того й Син Чоловічеський постидиться, як прийде у славі Отця Свого з Ангелами святими.
Глава 9.
І сказав їм: истинно кажу вам: єсть де-які між присутними тут, що не дізнають смерти, поки побачать Царство Боже, що прийшло у силі.
2. І через шість день взяв Іисус Петра й Іакова та Іоанна, і звів їх одних особно на гору високу і преобразився перед ними.
3. Одежа Його стала блискуча і дуже біла, мов сніг, як на земли біляр не може вбілити.
4. І явивсь їм Ілія з Моисеєм, і розмовляли з Іисусом.
5. І озвавшись, Петр сказав Іисусові: Равві! добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Ілії.
6. Бо не знав, що казати; страх бо напав на них.
7. І зъявилась хмара і заслонила їх, і почувсь голос з хмари, що говорив: се Син Мій улюблений; Того слухайте.
8. І зараз озирнувшись, вони нікого не бачили з собою, тільки одного Іисуса.
9. А коли сходили з гори, то Він наказав їм, щоб нікому не говорили, що бачили, поки Син Чоловічеський не воскресне з мертвих.
10. І задержали вони се слово в собі, питаючи один другого: що то єсть — воскреснути з мертвих?
11. Та й запитали Його, кажучи: як же книжники кажуть, що Ілії повинно попереду прийти.
12. Він же, одповідаючи, сказав їм: правда, Ілія, прийшовши попереду, все спорядить, та й Син Чоловічеський, як написано про Нього, багато потерпить і зневажений буде.
13. Одже ж Я вам кажу, що й Ілія прийшов, і зробили з ним, що схотіли, як писано про нього.
14. І прийшовши до учеників Своїх, побачив кругом них багато народу і книжників, що змагались з ними.
15. І зараз увесь народ, побачивши Його, сполохнувся та, підбігаючи, витав Його.
16. І запитав книжників: про що змагаєтесь з ними?
17. І озвавшись, один з народа сказав: Учителю! я привів до Тебе мого сина, що має духа німого.
18. І кожний раз, де б не напав на нього, кидає його, і він пускає піну і скрегоче зубами своїми і деревеніє; і я казав ученикам Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли.
19. Одповідаючи йому, Іисус сказав: о, роде невірний! доки буду з вами? доки буду терпіти вас? приведіть його до Мене.
20. І привели його до Нього. І як тільки біснуватий уздрів Його, зараз дух стряс його, і він упав на землю і валявсь, пускаючи піну.
21. І запитав Іисус батька його: як давно се сталось йому? Той сказав: змалечку.
22. І часто кидає його в огонь і в воду, щоб згубити його; але, якщо можеш, змилуйся над нами і поможи нам.
23. А Іисус сказав йому: коли що можеш вірувати, усе можна тому, хто вірує.
24. І зараз батько хлопяти, заголосивши, сказав кріз сльози: вірую, Господи! поможи моєму недовірству!
25. Іисус, бачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, кажучи йому: душе німий і глухий! Я тобі велю, вийди з нього та більше не входь у нього.
26. І закричав і вельми потряс його та й вийшов, і він зробивсь як мертвий, так що багато з народа говорили, що він умер.
27. Іисус же, узявши його за руку, підняв його, і він устав.
28. А як увійшов Іисус у дом, то ученики Його питали Його насамоті: чому не змогли ми його вигнати?
29. І сказав їм: сей рід нічим не можна вигнати, як тільки молитвою та постом.
30. І вийшовши звідтіля, проходили через Галилею, і Він не хотів, щоб хто знав.
31. Бо учив учеників Своїх і говорив їм, що Син Чоловічеський виданий буде у руки чоловічеські, і вбъють Його, і вбитий Він на третій день воскресне.
32. Але вони не зрозуміли слова, а запитати Його боялись.
33. І прийшов Він у Капернаум, і бувши в домі, запитав їх: про що ви дорогою міркрали проміж собою?
34. Вони ж мовчали, бо дорогою змагались один з другим, хто більший.
35. І сівши, підозвав дванадцятьох і сказів їм: коли хто хоче бути першим, нехай буде останнім з усіх і всім слугою.
36. І взявши дитя, постановив його посеред їх і, обнявши його, сказав їм:
37. Коли хто прийме одного з таких дітей в имя Моє, той Мене приймає: і хто Мене прийме, не Мене приймає, а Того, Хто Мене послав.
38. Озвався до Нього Іоанн, кажучи: Учителю! ми бачили одного чоловіка, що в Твоє имя виганяє бісів, а не ходить за нами, і ми заборонили йому, затим що не ходить за нами.
39. А Іисус сказав: не бороніть йому, бо нема такого, що зробить чудо в имя Моє і зможе скоро злословити Мене.
40. Бо хто не супротів вас, то за вас.
41. І коли хто напоїть вас кухлем води в имя Моє за те, що ви Христові, той, запевне кажу вам, не втеряє награди своєї.
42. І коли хто зблазнить одного з малих сих, що вірують в Мене, тому лучче б було, коли б почипити камінь млиновий на шию його та кинути у море.
43. І коли рука твоя спокушує тебе, відотни її: лучче тобі калікою увійти в жизнь, ніж з обома рукама увійти в пекло, в огонь невгасимий,
44. Де червяк їх не вмирає і огонь не вгасає.
45. І коли нога твоя спокушує тебе, відотни її: лучче тобі кривим увійти в Царство Боже, ніж з обома ногами вкинутим бути в пекло, в огонь невгасимий,
46. Де червяк їх не вмирає і огонь не вгасає.
47. І коли око твоє спокушує тебе, вирви його: лучче тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж з обома очима вкинутим бути в пекло огняне,
48. Де червяк їх не вмирає і огонь не вгасає.
49. Бо кожний огнем посолиться, і кожна жертва сілью посолиться.
50. Сіль — добра річ, але коли сіль висолоніє, то чим осолити її? Майте в собі сіль, і мир між собою майте.
Глава 10.
І піднявшись звідтіля, прийшов у краї Іудейські через той бік Іордану; і знов народ зійшовсь до Нього, і Він, як мав звичай, знов учив його.
2. І приступивши, фарисеї запитали Його, спокушуючи: чи годиться чоловікові розводитись з жінкою?
3. Він же, одповідаючи, сказав їм: що вам заповідав Моисей?
4. А вони промовили: Моисей дозволив написати розвідний лист та й розвестись.
5. І одповідаючи, Іисус сказав їм: через вашу запеклість серця він написав вам сю заповідь.
6. А зпочатку создання людей, чоловіком і жінкою сотворив їх Бог.
7. І для того покине чоловік батька свого й матірь
8. І зъеднається з жінкою своєю, і будуть обидва одно тіло; то вже їх буде не двоє, а одно тіло.
9. А що Бог спарував, чоловік нехай не розлучає.
10. І в домі знов запитали Його про се ученики Його.
11. І сказав їм: хто розведеться з жінкою своєю та ожениться з другою, той прелюбодійствує проти неї;
12. І коли жінка розведеться з чоловіком своїм та вийде за другого, то теж прелюбодійствує.
13. І приносили до Нього дітей, шоб доторкнувсь до них, а ученики забороняли тим, що приносили.
14. Побачивши те, Іисус гнівався і сказав їм: пустіть дітей іти до Мене і не бороніть їм, бо таких є Царство Боже.
15. Истинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде в нього.
16. І обнявши їх, положив руки на них і благословив їх.
17. І як виходив Він у дорогу, то прибіг один і, впавши перед Ним на коліна, запитав Його: Учителю благий! що мені робити, щоб жизнь вічну осягнути?
18. Іисус же сказав йому: що ти звеш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог.
19. Знаєш заповіді: Не прелюбодійствуй, не вбивай, не крадь, не свідкуй не по правді, не зобіжай, шануй батька твого і матірь (Ісх. 20, 12-17).
20. А той, одповідаючи, сказав Йому: Учителю! усе те я додержував з малку мого.
21. Іисус же, поглянувши на нього, уподобав його та й каже йому: одного не стає тобі: пійди, що тільки маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небі, і приходь та й іди за Мною, взявши хрест.
22. А він засмутився від слова сього і одійшов сумуючи, бо великі достатки мав.
23. І позирнувши кругом, Іисус каже ученикам Своїм: як трудно тим, що мають багацтво у Царство Боже увійти.
24. Ученики вжахнулись від слов Його. А Іисус, промовляючи, знов каже: діти! як трудно тим, що на багацтво надіються, увійти в Царство Боже.
25. Легше верблюдові крізь ушко голки пройти, ніж багатому в Царство Боже увійти.
26. Вони ж ще більше здивувались, кажучи проміж себе: хто ж може спастись?
27. Іисус же, поглянувши на них, сказав: людям се не можливе, та не Богові: бо у Бога все можливе.
28. А Петр почав говорити Йому: от ми усе покинули та пійшли за Тобою.
29. Іисус же, одповідаючи, сказав йому: истинно кажу вам: нема нікого, хто б покинув дом, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матірь, чи жінку, чи дітей, чи грунти ради Мене та ради Євангелія,
30. І не прийняв би тепер, у сей час, серед гонення, сто раз більш і домів, і братів, і сестер, і матери, і дітей, і грунтів, а на тім світі — жизні вічної.
31. І многі перші будуть останніми, і останні першими.
32. Були ж вони в дорозі, йдучи до Ієрусалиму, і Іисус ішов поперед їх, а вони жахались і, йдучи за Ним, боялись. І взявши дванадцять, Він знов почав їм говорити, що з Ним має бути:
33. От ми входимо в Ієрусалим, і Син Чоловічеський виданий буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його невірним;
34. І знущатимуться над Ним, і битимуть Його, і оплюють Його, і убъють Його, і Він на третій день воскресне.
35. І підійшли до Нього Іаков та Іоанн, сини Зеведеєві, кажучи: Учителю! ми хочемо, щоб Ти зробив нам, чого ми попросимо.
36. А Він сказав їм: чого ж ви хочете, щоб Я зробив вам?
37. Вони сказали Йому: дай нам, щоб один з правого, а другий з лівого боку у Тебе сів у славі Твоїй.
38. Іисус же сказав їм: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, що Я пью, і хреститись хрещенням, яким Я хрещусь?
39. Вони ж одповіли Йому: можемо. А Іисус сказав їм: чашу, що Я пью, питимете, і хрещенням, яким Я хрещусь, хреститиметесь;
40. А щоб сісти у Мене з правого, або з лівого боку, се не Я маю дати, а кому уготовано.
41. І почувши, десять почали ремствувати на Іакова та Іоанна,
42. А Іисус, підозвавши їх, сказав їм: ви знаєте, що ті, кого називають князями народів, панують над ними, і старші їх правлять ними.
43. Але проміж вас не так нехай буде: а хто у вас хоче бути старшим, нехай буде вам слугою,
44. І хто хоче у вас бути першим, нехай буде всім рабом.
45. Бо і Син Чоловічеський не на те прийшов, щоб Йому послужили, а щоб послужити й оддати душу Свою за спасення многих.
46. І приходять у Ієрихон. І як Він виходив з Ієрихону, і ученики Його, і народу багато, то син Тимеїв, Вартимей, сліпий, сидів на дорозі і просив,
47. І зачувши, що тут Іисус Назарянин, почав кричати та говорити: Сину Давидів Іисусе! змилуйся надо мною.
48. Многі зупиняли його, щоб замовк, а він ще голосніше кричав: Сину Давидів! змилуйся надо мною.
49. Іисус зупинився та звелів його покликати. І кличуть сліпого, кажучи йому: бодрись, устань, кличе тебе.
50. І той, зкинувши верхню одежу свою, встав і прийшов до Іисуса.
51. Озвавшись, сказав йому Іисус: що ти хочеш, щоб Я зробив тобі? Сліпий же сказав Йому: Учителю! щоб я прозрів.
52. Іисус сказав йому: іди, віра твоя спасла тебе. І зараз він прозрів та й пійшов дорогою за Іисусом.
Глава 11.
І коли наближились до Ієрусалиму, до Віθфагії і Віθанії, біля гори Елеонської, посилає двох учеників Своїх,
2. І говорить їм: пійдіть у село, що против вас, і як тільки увійдете в нього, зараз найдете привъязане осля, на яке ніхто ще з людей не сідав; одъязавши його, приведіть.
3. А коли хто скаже вам: що се ви робите? то скажіть, що Господь його требує, і зараз одпустить його сюди.
4. Вони пійшли і знайшли осля, привъязане коло воріт на роздорожжі, і одъязали його.
5. І де-які, що стояли тут, казали їм: що се ви робите, нащо одвязуєте осля?
6. А вони одказали, як звелів Іисус, і ті пустили їх.
7. І привели осля до Іисуса і положили на нього одежу свою, і Він сів на нього.
8. Многі ж розстилали одежу свою по дорозі, а инші різали віття з дерев та встилали дорогу.
9. Ті, що йшли попереду і за Ним, покликували, кажучи: осанна!1 благословен, Хто йде в имя Господнє!
10. Благословенне царство отця нашого Давида, що наступає в имя Господнє! Осанна на вишинах.
11. І ввійшов Іисус в Ієрусалим і в храм, і оглядав усе, і як настав уже пізній час, то вийшов у Віθанію з дванадцятьма.
12. А вранці, як вертались вони з Віθанії, схотів їсти,
13. І побачивши здалеку смоковницю, покриту листями, підійшов, чи не знайде чого на ній, і прийшовши до неї, нічого не знайшов, тільки листя, бо ще не пора була для смокв.
14. І озвавшись, Іисус сказав їй: нехай ніколи повік ніхто не їсть з тебе плоду! І чули те ученики і Його.
15. І прийшли знов Ієрусалим, і як Іисус увійшов у храм, почав вигонить тих, що продавали та купували в храмі, а столи міняйлів і ослони тих, що голубів продавали, поперевертав.
16. І не дозволяв, щоб хто й посудину переніс через храм.
17. І учив, кажучи їм: чи не написано: дом Мій домом молитви зватиметься для всіх народів, а ви зробили його вертепом розбійників (Ісаїя 56, 7).
18. І почули книжники і первосвященики, і придумували, як би Його згубити, бо боялись Його через те, шо ввесь народ дивувавсь Його ученню.
19. І як стало пізно, Він вийшов геть з города.
20. А вранці мимойдучи, побачили, що смоковниця засохла до кореня.
21. І згадавши, Петр каже Йому: Равві, глянь, смоковниця, що Ти прокляв, всохла.
22. Одповідаючи, Іисус сказав їм:
23. Майте віру Божу. Бо истинно кажу вам: коли хто скаже горі сій: рушся і кинься у море, і не сумніватиметься у серці своїм, а матиме віру, що станеться по його слову, то буде йому, що тільки скаже.
24. Тим-то кажу вам: усе, що тільки у молитві попросите, віруйте, що одержите, і буде вам.
25. І як стоїте на молитві, то прощайте, коли на кого що маєте, щоб і Отець ваш, що на небі, простив вам гріхи ваші.
26. А коли ви не прощаєте, то і Отець ваш, що на небі, не простить вам гріхів ваших.
27. І прийшли знов у Ієрусалим, і коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященики і книжники і старші,
28. Та й кажуть Йому: якою властью Ти се робиш? і хто дав Тобі таку власть, щоб се робити?
29. Іисус же, одповідаючи, сказав їм: запитаю вас і Я про одну річ; відкажіть Мені, то й Я скажу вам, якою властью се творю:
30. Хрещення Іоаннове з неба було, чи від людей? Скажіть Мені.
31. Вони ж міркували проміж себе, кажучи: коли скажемо: з неба, то скаже: чому ж ви не йняли віри йому.
32. А коли скажемо: від людей, то боязно народа; бо всі думали про Іоанна, що він воистину був пророк.
33. І озвавшись, сказали Іисусові: не знаємо. І одповідаючи, Іисус сказав їм: так і Я вам не скажу, якою властью се творю.
Глава 12.
І почав говорити їм притчами: один чоловік насадив виноградник, і обгородив тином, і викопав винотоку, і збудував башту, та передав його виноградарям і відъїхав.
2. І в свою пору послав він до виноградарів слугу, щоб взяв од виноградарів овощу з винограду.
3. Вони ж, взявши його, побили і одіслали ні з чим.
4. І знов послав до них другого слугу; вони, й на того кидаючи камінням, пробили йому голову і одіслали його з безчестям.
5. І знов иншого послав, і того вбили; і багато других — одних били, а инших повбивали.
6. Ще ж мав він одного сина улюбленого свого; і того послав до них на останок, кажучи: посоромляться сина мого.
7. А ті виноградарі сказали собі: сей є наслідник; ходім, убьємо його, і наше буде наслідство,
8. Та взявши його, вбили і викинули його геть з винограднику.
9. Що ж зробить господарь виноградника? Прийде й скарає смертью виноградарів, і виноградник оддасть иншим.
10. Чи вже ж ви не читали сього писання: камінь, що занедбали будівничі, той став у голову угла.
11. Від Господа те сталось, і дивне воно в очах наших (Псал. 117, 22-23).
12. І хотіли взяти Його, та побоялись народу: бо зрозуміли, що се про них сказав притчу; і зоставивши Його, одійшли.
13. І послали до Нього де-кого з фарисеїв та иродиян, щоб зловити Його на слові.
14. Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю! знаємо, що Ти праведний і не догожаєш нікому, бо не дивишся на лице людей, а истинно на путь Божу наставляєш. Чи повинно платити подать кесареві, чи ні? Давати нам, чи не давати?
15. А Він, знаючи їх лукавство, сказав їм: що ви Мене спокутуєте? Принесіть Мені динарій, щоб Я побачив.
16. Вони принесли. І сказав їм: чиє се обличчя й напис? Вони сказали Йому: кесареве.
17. І одповідаючи, сказав їм Іисус: оддавайте кесареве кесареві, а Боже Богові. І дивувались Йому.
18. І прийшли до Нього саддукеї, що кажуть, нібито воскресення нема та й запитали Його, кажучи:
19. Учителю! Моисей написав нам, що коли у кого брат помре і зоставить жінку, а дітей не зоставить, то щоб брат його оженився з жінкою його і одродив сімя братові своєму.
20. Семеро братів було; і перший взяв жінку і вмер, не зоставивши дітей;
21. І другий взяв її та й вмер, і той не зоставив дітей; і третій теж.
22. І семеро її брали, і не зоставили плоду. А після всіх вмерла й жінка.
23. Так у воскресення, коли воскреснуть, которому буде вона жінкою? Бо семеро мали її за жінку.
24. І озвавшись, Іисус сказав їм: чи не через те ви й помиляєтесь, не знаючи писання, ні сили Божої?
25. Бо коли воскреснуть із мертвих, то не будуть женитися, ані заміж виходити, а будуть як ангели на небесах.
26. А про мертвих, що вони воскреснуть, чи вже ж не читали у книгах Моисеєвих, як при купині промовив до нього Бог, кажучи: Я Бог Авраамів, Бог Ісааків і Бог Іаковів (Ісх. З, 6)?
27. А Бог не є Бог мертвих, а Бог живих. Тим-то ви дужо помиляєтесь.
28. І приступив один з книжників і, слухаючи, як вони змагаються, та побачивши, що Іисус добре відказав їм, запитав Його: яка перша з усіх заповідей?
29. Іисус одповів йому, що перша з усіх заповідей: слухай, Ізраїлю! Господь Бог ваш Господь єдиний є;
30. І возлюби Господа Бога твого усім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. От перша заповідь (Второз. 6, 4-5).
31. І друга подібна до неї: возлюби ближнього твого, як себе самого (Лев. 19, 18). Більшої від сих другої заповіди немає.
32. І сказав Йому книжник: добре, Учителю! Ти истинно сказав, що один єсть Бог і нема иншого окрім Його;
33. І що любити Його всім сердем, і всією думкою, всією душею, і всією силою, та любить ближнього, як себе самого; се більше, ніж усі всесожженя і жертви.
34. Іисус же, побачивши, що він розумно відповів, сказав йому: недалеко ти від Царства Божого. І ніхто вже більше не важився Його питати.
35. І озвавшись, Іисус сказав, навчаючи у храмі: як се кажуть книжники, що Христос є син Давидів?
36. Бо сам Давид сказав Духом Святим: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, поки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх (Псал. 109, 1).
37. Так коли сам Давид зве Його Господом, то як же Він йому син? І багато народу слухало Його з утіхою.
38. І Він говорив їм у наученню Своїм: стережіться книжників, що люблять у шатах ходити та (приймати) витання на торгах,
39. Та щоб сидіти на перших місцях у синагогах і на покуті на обідах.
40. Сі, що заїдають доми вдовиць і напоказ довго моляться, приймуть тяжчий суд.
41. І сівши Іисус супротив скарбниці храмової, дививсь, як народ клав гроші у скарбницю. Многі заможні клали багато.
42. І прийшла одна убога вдова і положила дві лепти, чи-то кодрант2.
43. І підізвавши учеників Своїх, сказав їм: истинно кажу вам, що ся вдовиця убога положила більш усіх, що клали у скарбницю:
44. Бо всі з лишку свого клали, а вона зі злиднів своїх усе, що тільки мала, положила, увесь прожиток свій.
Глава 13.
Як Він виходив з храму, один з учеників Його сказав Йому: Учителю! подивись, яке каміння і яке будівля!
2. Озвавшись, Іисус сказав Йому: бачиш се велике будівля! Не зостанеться тут каменя на камені, щоб не було його зруйновано.
3. І коли сидів на горі Елеонській просто храму, то питали Його насамоті Петр, і Іаков, і Іоанн, і Андрей:
4. Скажи нам: коли се і яка ознака, коли все те має скінчитися!
5. Іисус же, одповідаючи їм, почав говорити: стережіться, щоб хто не облестив вас.
6. Бо багато прийде під Моїм именем, кажучи, що се Я, і многих облестять.
7. Коли ж почуєте про войни й про чутки воєнні, не жахайтесь: бо повинно тому бути, але то ще не кінець.
8. Бо встане народ на народ і царство на царство, і місцями буде земля трястись, і будуть голоди і колотнеча. Осе початок туги.
9. Стережіться ж ви сами: бо видадуть вас на суд, і битимуть у синагогах, і поведуть до воєвод і до царів за Мене на свідкування їм.
10. І у всіх народів перше повинно бути проповідане Євангеліє.
11. А коли поведуть вас, щоб видати, не клопочіться заздалегідь, що вам казати, і не роздумуйте: а що дасться вам у той час, те й кажіть, бо не ви казатимете, а Дух Святий.
12. І видасть на смерть брат брата і батько сина і повстануть діти на батьків і вбиватимуть їх.
13. І будуть ненавидіти вас усі за имя Моє; хто ж витерпить до кінця, той спасений буде.
14. Коли ж побачите, що гидота зпустіння, про яку віщував пророк Даниіл, стоїть там, де не гоже (хто читає, нехай, розуміє), тоді хто буде в Іудеї, нехай тікає у гори;
15. І хто на покрівлі, нехай не сходить в хату і не входить взяти що з хати своєї;
16. І хто на полі, нехай не вертається назад, щоб узяти одежу свою.
17. Горе ж вагітним і годуючим матерям у ті дні.
18. Моліться, щоб не довелось вам утікати зимою.
19. Бо буде в ті дні така туга, якої не бувало від початку создання, що создав Бог, і до сього часу, і не буде.
20. І коли б Господь, не вкоротив днів тих, то не спаслась би ніяка тварь; але задля вибраних, що вибрав, Він вкоротить дні.
21. Тоді коли хто вам скаже: осьде Христос, або онде, не йміть віри.
22. Бо встануть лжехристи і лжепророки і покажуть ознаки і чудеса, щоб отуманити, як можна буде, й вибраних.
23. Ви ж стережіться; от наперед Я вам сказав усе.
24. А після тієї туги, у ті дні сонце затьмиться і місяць не дасть свого світла.
25. І зорі спадуть з неба, і сили, що на небі, порушаться.
26. Тоді уздрять Сина Чоловічеського, як Він ітиме на хмарах з силою й славою великою.
27. І тоді пошле Він Ангелів Своїх і збере вибраних Своїх од чотирьох вітрів, од краю землі до краю неба
28. Від смоковниці ж навчіться притчі: як віття її стає вже мягке й пускає листя, то знаєте що близько літо.
29. Так і ви: коли побачите, що оте діється, знайте, що близько, під дверима.
30. Истинно кажу вам: не перейде рід сей, як отеє все станеться.
31. Небо й земля перейдуть, а слова Мої не перейдуть.
32. Про день же той або годину ніхто не знає, ні Ангели, що на небі, ні Син, а тільки Отець.
33. Глядіть же, будьте на сторожі та моліться, бо не знаєте, коли час наступить.
34. Отак, як би чоловік, відъїжжаючи, покинув дом свій та, давши слугам своїм власть і кожному своє діло, воротареві велів пильнувати;
35. Так і ви будьте на сторожі, бо не знаєте, коли прийде господарь дома, чи у вечері, чи опівночі, чи як півні заспівають, чи вранці;
36. Щоб, прийшовши несподівано, не застав вас сплячими.
37. А що кажу вам, то кажу всім: будьте на сторожі.
Глава 14.
Два дні було до Пасхи й опрісноків. І придумували первосвященики й книжники, як би хитрощами взяти Іисуса та вбити;
2. Але казали: тільки не в свято, щоб не було колотнечі в народі.
3. Як був Він у Віθанії, в господі Симона прокаженого, і возлежав, то прийшла жінка, маючи кухлик мира нардового чистого й дорогого, та розбивши кухлик, злила Йому на голову.
4. Де-які ремствували проміж себе і говорили; нащо така трата мира?
5. Бо можна було б його продати більш, ніж за триста динаріїв, та роздати убогим. І дорікали їй.
6. Іисус же сказав: те її; нащо її турбуєте? вона добре діло зробила для Мене.
7. Бо убогих завжди маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро чинити, а Мене не завжди маєте.
8. Вона ж, що змогла, зробила: заздалегідь намастила тіло Моє на похорон.
9. Истинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє се по всьому світу, сказано буде й про те, що вона вчинила, на память їй.
10. А Іуда Іскаріот, один з дванадцати, пійшов до первосвящеників, щоб видати Його їм.
11. Вони ж, почувши, зраділи і обіщали дати йому срібників. І він міркував, як би у пригідний час Його видати.
12. У перший день опрісноків, коли готовили пасхове ягня, кажуть Йому ученики Його: де хочеш, щоб ми, пійшовши, спорядили Тобі їсти пасху.
13. І Він послав двох з учеників Своїх і сказав їм: пійдіть у город, і стріне вас чоловік, що нестиме глек води; ідіть за ним.
14. І куди він увійде, скажіть господареві дома, що Учитель каже: де світлиця, щоб Мені їсти там пасху з учениками Моїми?
15. І той покаже вам горницю велику, прибрану, готову; там приготуйте нам.
16. І пійшли ученики Його, і прийшли у город, і знайшли, як Він сказав їм, і спорядили пасху.
17. І як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.
18. І коли вони возлежали й їли, Іисус сказав: истинно кажу вам: один з вас видасть Мене, той, що їсть зо Мною.
19. Вони ж почали сумувати й говорити Йому один по одному: чи не я? і другий: чи не я?
20. А Він, озвавшись сказав їм: один з дванадцяти, що вмочає зо Мною в миску.
21. Однак же Син Чоловічеський іде, як написано про Нього: але горе тому чоловікові, через кого Син Чоловічеський виданий буде; лучче б було не родитися чоловікові тому.
22. І коли вони їли, Іисус, взявши хліб і поблагословивши, розломив і дав їм і сказав: прийміте, ядіте: сіє єсть тіло Моє.
23. І взявши чашу і воздавши хвалу, подав їм, і всі з неї пили.
24. І сказав їм: сія єсть кров Моя нового завіту, що за многих проливається.
25. Истинно кажу вам: не питиму вже від плоду виноградного до того дня, як питиму нове вино в Царстві Божім.
26. І проспівавши молитву, пійшли на гору Елеонську.
27. І говорить їм Іисус: усі ви зблазнитесь за Мене сієї ночи: бо написано: ударю пастуха, і розсиплються вівці (Захар. 13, 7).
28. А потім, як воскресну, то попережу вас у Галилеї.
29. Петр же сказав Йому: хоч і всі зблазняться, тільки не я.
30. І сказав йому Іисус: истинно кажу тобі, що тепер, сієї ночи, перше, ніж півень двічі заспіває, ти тричі відцураєшся від Мене.
31. Він же ще більше запевняв: та хоч би мені і вмерти з Тобою, не відцураюсь од Тебе. Те ж і всі говорили.
32. І прийшли до місця, що зветься Геθсіманія; і сказав ученикам Своїм: посидьте тут, поки Я пійду, помолюсь.
33. І взяв з Собою Петра й Іакова й Іоанна, і почав жахатися й тужити.
34. І сказав їм; тяжко сумна душа Моя до смерти: будьте тут і пильнуйте.
35. І одійшовши трохи, впав на землю і молився, щоб, коли можна, минула Його ся година;
36. І говорив: Авва Отче! усе можливе Тобі; пронеси мимо Мене сю чашу; одначе не як Я хочу, а як Ти.
37. І вертається і знаходить, що вони сплять, і каже Петрові: Симоне! ти спиш? не зміг ти й одної години попильнувати?
38. Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу: бо дух бодрий, та тіло немощне.
39. І знов пійшов і молився, промовивши те ж саме слово.
40. І вернувшись, знов знайшов, що вони сплять, бо очі в них злипались, і вони не знали, що Йому одповідати.
41. І прийшов утрете та й каже їм: ви все ще спите й почиваете. Годі, прийшов час; от Син Чоловічеський видається у руки грішників.
42. Встаньте, ходім; ось той, що видає Мене, наблизився.
43. І зараз, як ще Він говорив, приходить Іуда, один з дванадцяти, і з ним багато народу з мечами й кіями від первосвящеників і книжників і старших.
44. А той, що видавав Його, дав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, Той і єсть: беріть Його і ведіть обережно.
45. І прийшовши, зараз підійшов до Нього та й каже Йому: Равві, РаввіІ та й поцілував Його.
46. А вони наложили на Нього руки свої і взяли Його.
47. Один же якийсь з тих, що стояли, вихопив меч, та вдарив слугу первосвященика й одтяв йому ухо.
48. І озвавшись, Іисус сказав їм: неначе на розбійника вийшли ви з мечами та кіями, щоб Мене взяти.
49. Щодня був Я з вами в храмі, навчаючи, і ви не брали Мене; та нехай справдяться Писання.
50. І всі, покинувши Його, розбіглись.
51. Один якийсь молодик ішов за Ним, одягнений по голому тілу покривалом; і того молодика схопили.
52. Він же, покинувши покривало, голий утік од них.
53. І привели Іисуса до первосвященика, і зійшлись до Нього всі первосвященики і книжники і старші.
54. І Петр оддалеки йшов слідом за Ним, аж у середину в двір первосвященика, і сів з слугами та грівся біля огня.
55. Первосвященики й увесь сінедріон шукали свідчення на Іисуса, щоб осудити Його на смерть, та не знаходили.
56. Бо многі не по правді свідкували, і свідчення їх не сходились.
57. Де-які, піднявшись, неправидно свідчили на Нього, кажучи:
58. Ми чули, як Він казав: Я зруйную храм сей рукотворений і в три дні збудую инший нерукотворений.
59. Та й се свідчення їх теж не сходилось.
60. І став первосвященик посередині та й запитав Іисуса, кажучи: що же Ти нічого не відказуєш? що вони на Тебе свідчать?
61. Він же мовчав і нічого не відповідав. Знов первосвященик запитав Його: чи Ти Христос, Син Благословенного?
62. Іисус же сказав: се Я. І ви уздрите Сина Чоловічеського, що сидітиме праворуч сили і йтиме на хмарах небесних.
63. Первосвященик же, розідравши одежду свою, сказав: яких ще треба нам свідків?
64. Ви чули хулу? Як вам здається? Вони ж усі присудили, що Він повинен вмерти.
65. І инші почали плювати на Нього, закривати Йому лице, і бити Його, і говорити Йому: відгадай. І слуги били Його по щоках.
66. Коли Петр був на дворі внизу, прийшла одна з челядок первосвященика,
67. І побачивши Петра, як він грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Іисусом Назарянином.
68. Він же одрікся, кажучи: не знаю і навіть не розумію, що ти кажеш. І вийшов геть на передній двір; і півень заспівав.
69. А челядка, побачивши його знов, почала говорити тим, що стояли: і отсей з них.
70. Він же знов одрікся. Трохи згодом ті, що стояли тут, знов сказали Петрові: а справді ти з них, бо ти галилеянин, і мова твоя схожа.
71. А він почав божитися й клястися: не знаю чоловіка того, про якого кажете.
72. І вдруге заспівав півень. І згадав Петр слово, що сказав Йому Іисус: перше ніж двічі заспіває півень, ти тричі відцураєшся від Мене. Та й почав плакати.
Глава 15.
Зараз вранці зклали раду первосвященики з старшими й книжниками і весь сінедріон і, зъязавши Іисуса, повели й оддали Його Пилатові.
2. І запитав Його Пилат: чи Ти царь Іудейський? Він же, одповідаючи, сказав йому: ти кажеш.
3. І наговорювали на Нього первосвященики багато.
4. Пилат же запитав Його знов, кажучи: що ж Ти нічого не відказуєш? бач, як багато на Тебе свідчать.
5. Іисус нічого більше І не відповів, так що Пилат дивувавсь.
6. На всяке свято він одпускав їм одного вязня, якого вони просили.
7. Був же в темниці один, що звався Варавва, з товаришами своїми, що в час бунту вчинили душогубство.
8. І народ з великим криком почав просити про те, що він завжди робив їм.
9. Пилат же, озвавшись, сказав їм: хочете, я відпущу вам Царя Іудейського?
10. Бо він знав, що з зависти первосвященики Його видали.
11. Первосвященики ж намовили народ, щоб лучче пустив їм Варавву.
12. Пилат же, озвавшись, знов їм сказав: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Іудейським?
13. А вони знов закричали, кажучи: розпни Його.
14. Пилат же сказав їм: що ж злого зробив Він? А вони ще гірше кричали: розпни Його.
15. І Пилат, хотівши догодити народові, відпустив їм Варавву, а Іисуса, бивши, оддав, щоб розпяли Його.
16. Воїни ж одвели Його в середину двора, себ-то притор, і зібрали всю ватагу.
17. І одягли Його в багряницю і, сплівши вінець з тернини, положили на Нього.
18. І почали витати Його й казати: радуйся, Царю Іудейський!
19. І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього та, падаючи на коліна, кланялись Йому.
20. І коли вже наглумились над Ним, то зняли з Нього багряницю й одягли Його в одежу Його, та й повели розпинати Його.
21. І примусили одного прохожого Симона Киринейського, що йшов з поля, батька Александрового й Руфового, щоб ніс хрест Його.
22. І привели Його на місце Голгоθу, себ-то сказати: лобне місце.
23. І дали Йому пити вино з смирною, Він же не прийняв.
24. І ті, що розпинали Його поділили одежу Його, кинувши жереб на неї, кому що взяти.
25. Була ж третя година, і розпяли Його.
26. І був напис вини Його написаний: Царь Іудейський.
27. І з Ним розпяли двох розбійників, одного з правого, а другого з лівого боку Його.
28. І справдилось писання, що каже: і до беззаконників прирівняли Його (Ісаїя 53, 12).
29. І ті, що проходили мимо, глузували з Нього, похитуючи головами своїми й кажучи: овва! Ти, що руйнуєш храм і в три дні будуєш!
30. Спасися Сам і зійди з хреста.
31. Теж і первосвященики з книжниками насміхаючись, говорили один до другого: инших спасав, чи вже ж спасти Себе не може?
32. Христос, Царь Ізраїльський нехай же тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і повіримо Йому. І розпяті з Ним дорікали Йому.
33. Як же настала шоста година, тьма була по всій землі до години девятої.
34. А години девятої зкрикнув Іисус голосно: Елоі, Елоі! лама савахθані? себ-то сказати: Боже Мій, Боже Мій! нащо Ти Мене покинув?
35. І де-які з тих, що тут стояли, почувши се, казали: ось Він Ілію кличе.
36. А один підбіг і, намочивши губку в оцет та настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стійте, побачимо, чи прийде Ілія зняти Його.
37. Іисус же, заголосивши вельми, спустив дух.
38. І завіса в храмі роздерлась на двоє од верху до низу.
39. Сотник же, що стояв супротив Його, бачу, чи, як Він, заголосивши так, спустив дух, сказав: воистину чоловік сей був Син Божий.
40. Були тут і жінки, що оддалеки дивились; між ними була Марія Магдалина, і Марія, Іакова молодшого і Іосії мати, і Саломія,
41. Котрі, як був Він і в Галилеї, ходили за Ним і Йому служили, і багато инших, що прийшли з Ним до Ієрусалиму.
42. І як настав вже вечір, бо то була пятниця, що перед суботою,
43. Прийшов Іосиф з Арімаееї, поважний порадник3, що і сам сподівавсь Царства Божого, і насмілившись, прийшов до Пилата та просив тіла Іисусового.
44. Пилат здивувався, що Він вже вмер, і покликавши сотника, запитав, чи вже вмер.
45. І довідавшись од сотника, віддав тіло Іосифові.
46. І той, купивши плащаницю і знявши Його, обгорнув плащаницею і положив Його у гробі, що вибитий був у скелі камяній, і привалив камінь до дверей гробу.
47. А Марія Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його положили.
Глава 16.
Як минула субота, Марія Магдалина і Марія Іаковова і Саломія накупили пахощів, щоб пійти намастити Іисуса.
2. І дуже рано, у перший день по суботі прийшли до гробу, як зійшло сонце,
3. Та й кажуть собі: хто одвалить нам камінь од дверей гроба?
4. І глянувши, побачили, що камінь уже одвалений, а він був дуже великий.
5. І увійшовши в гроб, побачили і молодика, що сидів праворуч і був одягнений в білу одежу, та й вжахнулись.
6. Він же їм каже: не вжахайтесь; ви Іисуса шукаєте Назарянина розпятого. Він воскрес; нема Його тут. Ось місце, де Він був положений.
7. От ідіть і скажіть ученикам Його і Петрові, що Він буде поперед вас у Галилеї: там Його побачите, як Він сказав вам.
8. І вони, вийшовши хутко, побігли від гробу; їх обняв трепет і острах, і нікому нічого не сказали, бо боялись.
9. Іисус же, воскреснувши рано, у перший день тижня, явись найперше Марії Магдалині, з котрої вигнав сім бісів.
10. Вона пійшла й сповістила тих, що були з Ним, а тепер плакали та ридали.
11. А вони, почувши, що Він живий, і що вона бачила Його, не повірили.
12. Після ж того двом з них на дорозі явився в иншим виді, як йшли вони до села.
13. Вони, вернувшись, сповістили других, та і тим не повірили.
14. Опісля явивсь Він одинадцятьом їм, як вони возлежали на вечері, і дорікав їм за недовірство і жорстокість серця,що тим, котрі бачили Його воскресшого, не йняли віри.
15. І сказав їм: ідіть по всьому світу й проповідуйте Євангеліє усій тварі.
16. Хто увірує й охреститься, спасений буде, а хто не увірує, осуждений буде.
17. Ознаки ж віруючим такі будуть: именем Моїм вигонитимуть бісів, говоритимуть новими мовами.
18. Братимуть змій, і хоч би що отрутне випили, не зашкодить їм; положать руки на недужих, і ті здорові будуть.
19. Господь же, після розмови з ними, вознісся на небо і сів праворуч Бога.
20. А вони, вийшовши, проповідували всюди, і Господь допомагав і слово ствержував наступаючими вслід ознаками. Амінь.
