Творіння святого Іоана Золотоустого. Том ІV. Книга 2
Повне зібрання творінь святителя Іоана Золотоустого. — К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2009. — Том 4. Книга 2. — 448с.
Святійшого Патріарха Київського
і всієї Руси-України
ФІЛАРЕТА
Кандидата богослів’я
Протоієрея Михайла Марусяка
Під редакцією
Патріарха Філарета (Денисенка)
Зміст
Бесіда 42. І встали ті мужі, і вирушили до Содому і Гоморри (Бут. 18, 16)
Бесіда 43. І прийшли два ангели в Содом увечері (Бут. 19, 1)
Бесіда 44. І встав Авраам рано-вранці, і пішов на місце, де стояв перед Богом (Бут. 19, 27)
Бесіда 45. Авраам піднявся звідти на південь й оселився між Кадесом і між Суром; і був тимчасово в Герарі (Бут. 20, 1)
Бесіда 46. І сказала: хто сказав би Аврааму: Сарра буде годувати дітей грудьми? Бо в старості його я народила сина (Бут. 21, 7)
Бесіда 47. І було: після цих подій Бог спокушав Авраама (Бут. 22, 1)
Бесіда 48. Сини Хета відповіли Аврааму: ти князь Божий посеред нас; у кращому із погребальних місць поховай померлу твою (Бут. 23, 5-6)
Бесіда 49. Ось родовід Ісаака, сина Авраамового (Бут. 25, 19)
Бесіда 50. І зачала Ревекка… Сини в утробі її почали битися (Бут. 25, 21-22)
Бесіда 51. Був голод у землі, більший за колишній голод, що був у дні Авраама (Бут. 26, 1)
Бесіда 52. І посіяв Ісаак на землі тій і одержав у той рік ячменю у стократ (Бут. 26, 12)
Бесіда 53. І був Ісав сорока років, і взяв собі за дружин Ієгудифу, дочку Беера хеттеянина, і Васемафу, дочку Елона хеттеянина (евеянина); і вони були тягарем для Ісаака і Ревекки (Бут. 26, 34-35)
Бесіда 54. Ревекка, покликавши молодшого сина свого, сказала йому… (Бут. 27, 42)
Бесіда 55. І Лаван сказав Якову: невже ти задарма будеш служити мені, тому що ти родич? Скажи мені, що заплатити тобі? (Бут. 29, 15)
Бесіда 56. І сказав Яків Лавану: дай дружину мою, тому що мені вже виповнився час, щоб увійти до неї (Бут. 29, 21)
Бесіда 57. Після того, як Рахиль народила Йосифа, Яків сказав Лавану: відпусти мене, і піду я у своє місце й у свою землю (Бут. 30, 25)
Бесіда 58. І глянувши, Яків побачив ополчення Боже, що ополчилося. І зустріли його ангели Божі. Яків, побачивши їх, сказав: це ополчення Боже. І нарік ім’я місцю тому Маханаїм (Полки) (Бут. 32, 1-2)
Бесіда 59. І прийшов Яків у Салим, місто Сихемське…, і купив частину поля в Еммора, батька Сихемового, за сто овець (монет). І поставив там жертовник, і закликав Бога Ізраїлевого (Бут. 33, 18-20)
Бесіда 60. І влаштував там жертовник, і назвав це місце Вефиль, бо тут явився йому Бог, коли він тікав від лиця Ісава, брата свого (Бут. 35, 7)
Бесіда 61. Ось житіє Якова. Йосиф сімнадцяти років пас худобу (батька свого) разом з братами своїми (Бут. 37, 2)
Бесіда 62. І побачив там Юда дочку одного хананеянина, якому ім’я Шуа (Сава), і взяв її, і ввійшов до неї. Вона зачала і народила сина, і він нарік йому ім’я Ір (Бут. 38, 2-3)
Бесіда 63. Начальник в’язниці і не дивився ні за чим завдяки Йосифу (Бут. 39, 23)
Бесіда 64. І вийшов Йосиф від лиця фараонового, і пройшов по всій землі Єгипетській. Земля ж за сім років вродила достатні жнива… І зібрав Йосиф хліба, як піску морського (Бут. 41, 46-49)
Бесіда 65. І пішли (Йосифові брати) з Єгипту, і прийшли в землю Ханаанську до Якова, батька свого, і сповістили його, сказавши: Йосиф, син твій, живий і тепер володарює над усією землею Єгипетською. Але серце його збентежилося, тому що він не вірив їм (Бут. 45, 25-26)
Бесіда 66. І прийшов час Ізраїлю померти, і покликав він сина свого Йосифа, і сказав йому: «Якщо я знайшов благовоління в очах твоїх, поклади руку твою під стегно моє і клянись, що ти зробиш мені милість і правду, не поховаєш мене в Єгипті, щоб мені лягти з батьками моїми; винесеш мене з Єгипту і поховаєш мене в їхній гробниці». Йосиф сказав: «Зроблю за словом твоїм». І сказав: «Клянися мені». І клявся йому. І поклонився Ізраїль на верх жезла його (Бут. 47, 29-31)
Бесіда 67. І сказав Ізраїль Йосифові: ось я вмираю; і Бог буде з вами, і поверне вас у землю батьків ваших; я даю тобі, переважно перед братами твоїми, одну ділянку (Сихем), яку я взяв із рук амореїв мечем моїм і луком моїм (Бут. 48, 21-22)
Вісім слів на книгу Буття 1
Слово 1. Виголошене на початку Чотиридесятниці на слова «на початку створив Бог небо і землю» (Бут. 1, 1), також про піст і милостиню
Слово 2. Чому про сонце, місяць, небо та інші створіння (Бог) сказав: «Нехай буде», а про людину: «Створімо», і що означає «за образом»?
Слово 3. Що означає «за подобою» і чому ми не володарюємо над звірами, коли Бог сказав, щоб ми володарювали над ними, і про те, що це є справою великого піклування Божого
Слово 4. Про те, що гріх увів три види рабства. Проти тих, які неуважно слухають і не шанують батьків
Слово 5. Про те, що не за Адама ми караємося, що ми одержали більше благ, ніж ним принесено зла, якщо ми уважні до самих себе. Проти неуважних до вбогих
Слово 6. Про древо — від нього Адам одержав пізнання добра і зла, чи він мав це знання ще до споживання. Про піст і про те, що вдома необхідно роздумувати над тим, що було сказано в церкві
Слово 7. Чому дерево називається деревом пізнання добра і зла. Про те, що означають слова «сьогодні ж будеш зі Мною в раю» (Бут. 2, 9; Лк. 23, 43)
Слово 8. Про хмарний день і зібрання єпископів. Про заповідь, дану Адамові. Про те, що отримання закону було ознакою великого піклування
П’ять слів про Анну 2
Слово 1. Про те, що і під час П’ятидесятниці, і постійно потрібно пам’ятати про піст, що не тільки він, але й пам’ять про нього приносить користь. Про Боже Провидіння і про те, що його немаловажним проявом служить природна любов батьків до дітей. Про те, що не тільки батьки, але й матері зобов’язані виховувати дітей. І нарешті про Анну.
Слово 2. Про віру Анни, про її мудрість і смирення. Про честь, що личить священикам. Про те, що необхідно молитися і перед, і після прийняття їжі
Слово 3. Про Анну і про виховання Самуїла. Про те, наскільки корисне пізнє народження (дітей) і наскільки небезпечно і згубно не піклуватися про дітей
Слово 4. До тих, що залишають священні зібрання і йдуть на видовища. Про те, що бути в церкві не тільки корисніше, ніж бути на видовищах, але й приємніше. Про другу молитву Анни і про те, що потрібно молитися безупинно і всюди: чи будемо на площі, чи в дорозі, чи в ліжку
Слово 5. До тих, які приходять до церкви тільки у свята, і про те, що таке свято. До тих, які нарікають на Провидіння Боже за те, що в житті є багаті й бідні. Про те, що бідність дуже повчальна і в усьому подає більше задоволення і безпеки, ніж багатство. Про Анну
Три бесіди про Давида і Саула 3
Бесіда 1. Про Давида і Саула, та про незлобливість. Про те, що необхідно милувати ворогів і не лихословити відсутніх
Бесіда 2. Про те, що не тільки докладати трудів задля доброчинності, але й хвалити її – це велике благо. Про те, що Давид здобув більшу перемогу, коли помилував Саула, ніж тоді, коли подолав Голіафа, і, вчинивши це, він більше приніс користі собі, ніж Саулу. Про його виправдання перед Саулом
Бесіда 3. Про те, що ходити на видовища згубно, бо це веде до перелюбу і буває причиною невдоволення та розбрату. Про те, що Давид у ставленні до Саула перевершив усяку міру терпіння. Про те, що переносити зі смиренням крадіжки, – те саме, що подати милостиню
- «Вісім слів на книгу Буття» були виголошені, як думають, першого року проповідницької діяльності св. Іоана Золотоустого в Антіохії 386 року. Деяким підтвердженням цього служать початкові слова 2-ої з цих бесід, у яких Святитель говорить про сміливість, виявлену ним в обранні настільки високого предмета для своїх повчань, який являє історію створення світу, і його надією не на свої сили, а на силу молитви Церкви. [↩]
- Ці слова були виголошені св. Іоаном Золотоустим до антіохійського народу 387 року, невдовзі після бесід, які були виголошені ним з нагоди повалення царських статуй (т. 2), на що вказують його вислови в першому слові про Анну. [↩]
- Три бесіди про Давида і Саула були виголошені 387-го року. [↩]
