«Наша Парафія»

Вивчення творчого доробку П. Демуцького, як керівника Охматівського хору відбувалося у декілька етапів. Проведення досліджень значною мірою залежало від політичної та суспільної ситуації в країні.

Перший етап вивчення культурного надбання Охматівського хору припадає на 1900-ті роки — у період його розквіту. У цей час з’являються статті у періодичних виданнях про діяльність хорового колективу, рецензії на концерти, відгуки музичних критиків та провідних мистецьких діячів. Початковий етап дослідження характеризується загальним описом діяльності колективу та П. Демуцького, як організатора і диригента; наукові праці мали публіцистично-описовий характер.

Хронологічні межі другого етапу дослідження можна окреслити 1930-ми роками. Багато наукових розвідок з’являється після смерті П. Демуцького. У цей час мають місце перші спроби дискрепції функціонування колективу, особливостей його виконавського стилю. Публікація Климентієм Квіткою наукового видання про творчу діяльність Охматівського хору [14] була відмічена вітчизняними мистецтвознавцями. Цінність проведеного дослідження, крім інших аспектів, підтверджується великою кількістю цитувань автора. Разом з тим, введення у науковий обіг маловідомих фактів, архівних джерел змушують критично аналізувати окремі результати дослідження К. Квітки, які є дискусійними.

Після другого етапу дослідження пройшло понад 30 років, доки про діяльність П. Демуцького, як диригента хору згадали знову. Визначними подіями стала публікація результатів грунтовної наукової розвідки Л. Ященка [23]. Вчений не лише здійснив передрук народних пісень, які зібрав П. Демуцький, а й зробив експланаторний аналіз його діяльності, як організатора Охматівського хору.

Сучасний етап досліджень характеризується наявністю двох особливостей. З одного боку, розширився інструментарій та технології наукових розвідок, з іншого — час та військові дії негативно вплинули на загальну кількість та якість матеріалів.

Дослідження існуючих архівних матеріалів присвячених діяльності Охматівського хору дозволило нам встановити історичні факти, введення у науковий обіг яких дозволить зменшити рівень ентропії щодо даного питання.

У багатьох публікаціях не завжди вірно наводяться відомості про дату заснування Охматівського хору. На нашу думку, це зумовлено тим, що сам Порфирій Демуцький помилявся, коли публікував інформацію про свій хоровий колектив у різних виданнях. Існує, принаймні, сім варіантів дат заснування Охматівського сільського хору: 1888; 1889; 1890; 1892; 1893; 1903; 1904.

Саме тому, доцільно, на нашу думку, проаналізувати джерельну базу щодо кожної дати заснування Охматівського хору.

Версія заснування хору у 1888 році раніше не була озвученою. Поміж тим, ми вважаємо, що наявні факти вказують на правомірність існування даної гіпотези. Вона грунтується на матеріалах листування П. Демуцького та М. Лисенка. З тексту листа [20, с. 189], датованого 20 червнем 1888 року стає зрозумілим, що П. Демуцький брав участь у церковних службах, як учасник співочого колективу. Він виступив організатором чоловічого тріо, що супроводжував співом Богослужіння щонеділі. Тобто, вже у 1888 році, було розпочато керівництво співочим колективом.

Це дає нам підставу вважати, що творчу діяльність П. Демуцький розпочав ще раніше, до переїзду в с. Охматів (1889 рік). Цікавим є, також, факти автобіографії [9, с. 169] П. Демуцького, де зазначено, що зацікавлення музикою (етнографічні записи) відбулося ще в юнацтві, в період навчання у духовному училищі. Саме тому, можна зробити висновок, що під час навчання у академії зацікавлення музикою зросло, оскільки окрім етнографічної діяльності П. Демуцький організував співочий колектив, що цілком співпадає з датою, вказаною у листі.

У контексті початку діяльності у якості керівника співочого колективу, П. Демуцький [9, с. 169] зазначає: «Ми зорганізувались в trio, котре і виступало в Янишівській церкві на службі Божій, де ми співали часами. Думаю, що це то й було зародком того живого діла, котре в Охматові розвилось до великого хорового організму».

Інформації про дане тріо є не багато, відомо що в нього входив сам Порфирій Демуцький (тенор), Григорій Бережицький (відомий респондент та соліст хору), щодо третього учасника, підтверджені дані відсутні. Разом з тим, аналіз матеріалів [9, с. 169] опосередковано вказує на те, що ним виступав Мина Лучка (бас), якого етнограф неодноразово згадує у своїх записах [9], як свого помічника, а також соліста хору.

У примітках про діяльність Охматівського хору М. Комаров зазначав, що Порфирій Демуцький часто експериментував із стилем виконання, ним був утворений церковний хор, який набув у околиці великої популярності. «Cлава його церковного хору, що спочатку розпочинався з тріо дійшла і до Києва до Святєйшего Сінода, П. Демуцький і його колектив був удостоєний благословення, як образцовий церковний хор» [2, с. 74]. Таким чином, перед створенням Охматівського хору П. Демуцький утворив тріо, що співало у церкві. Саме це передувало появі великого сільського хору, що був утворений етнографом пізніше, по переїзді в Охматів.

У контексті вищезазначеного Г. Зленко зазначав: «Порфирій Демуцький заснував хор церковний, який співав у місцевій церкві, однак, дуже скоро хор зажив розголосу довкола Охматова і його стали запрошувати у сусідні села під час місцевих храмових свят, що ще більше зміцнило славу хору» [12, с. 78–79].

Зі спогадів П. Демуцького про заснування колективу: «З початку моєї праці з своїм народнім півчим гуртком я розучував мелодії херувімські, дуже півуче „Святий Боже“, різні „Господи помилуй“, котрі були построєні в терцію проти основного голосу (альта), котрий вів мелодію — путь. Це мені давалось далеко легше ніж звичайне общєзнане придворне „Господи помилуй“, в широкім тоні, де терція од супутнього голосу одстояла далеко і не йшла поруч» [9, с. 169].

В автобіографії за 1925 рік Порфирій Демуцький зазначає: «я закінчив університет і поселився на Таращанщині в Охматові. Там я розпочав свою лікарську і науково-художню працю. Заснував лікарський пункт, почав збирати народні пісні, орнаменти, вишивки, а також організував селянський хор, котрий допомагав мені і збирати пісні і демонструвати їх на концертах» [9, с. 170]. Тобто, згідно із другої версії початком своєї науково-художньої діяльності П. Демуцький вказує 1889 рік.

Мистецтвознавець М. Комаров у примітках про діяльність Охматівського хору [2] також зазначає, що на момент концерту в Одесі (1904 рік) хор уже існував 15 років — тобто був заснований у 1889 році. Даної версії дотримувалися провідні вченні, а саме С. Барик [4], О. Бенч [5], О. Білий [6], М. Грінченко [8], П. Козицький [15], А. Лащенко [17], Л. Ященко [23].

Таким чином, 1889 рік, як дата заснування хору, найбільш розповсюджений у наукових працях, які присвячено діяльності Охматівського хорового колективу під орудою Порфирія Демуцького. Разом з тим, вищепоіменовані вчені, використавши матеріали автобіографії П. Демуцького за 1925 року, сприймають як доведений історичний факт дату заснування Охматівського хору у 1889 році. На нашу думку, такий підхід є дискусійним.

У листуванні П. Демуцького з М. Комаровим наводиться ще одна дата заснування Охматівського хору — 1900 рік. Так, у листі, який датовано 6.02.1904 року зазначається: «Я тільки розпочав свою працю. Хотя уже чотири годи, як я заснував своє співоче товариство» [1, с. 69]. Виникнення даної дати пояснюється, на нашу думку, тим, що диригент критично ставився до своєї діяльності і тому, лише тоді коли виконавська майстерність, на думку П. Демуцького, досягла високого рівня, — він вважав, що хор сформувався.

Набула поширення також версія заснування хору [19] у 1892 році. Автобіографія П. Демуцького, яку він написав у 1925 році містить також інформацію про те, що: «Охматівський хор існує й тепер: то доказ його життєздатності і музично-соціальної здібності. Йому уже 33 годи» [9, с. 170].

На початковому етапі дослідження діяльності Охматівського хору ми припустилися помилки, підтримавши дану версію [18, с. 180]. Проте, додаткове вивчення матеріалів дозволяє обгрунтувати висновок про іншу дату.

Гіпотеза щодо заснування Охматівського хору у 1903 році знайшла відображення у архівних матеріалах Уманського музею П. Демуцького. На жаль, автора тексту не можливо встановити.

Відомості наведені у статі П. Демуцького «Отрывки изъ дневника Охматовского крестьянскаго хора», надрукованій у номерах №5–6 часопису «Боян» за 1909 рік датою заснування хору визначають 1904 рік: «1905 годъ. Вотъ уже скоро будетъ два года, какъ въ с. Охматовъ… по моему почину и моимъ личнымъ трудомъ организовался народный хоръ». На помилковість даної версії вказував К. Квітка у науковій праці [14, с. 91]. Найбільш вірогідно, що зазначена П. Демуцьким дата є типографською помилкою. Сам К. Квітка датою заснування хору вважав 1893 рік. Враховуючи авторитет К. Квітки, як дослідника діяльності Охматівського хору, використання дати 1893 року деякими мистецтвознавцями спричинило поширенню дискусійної версії.

На хибність даної версії (1904 рік) вказує гастрольна діяльність колективу, що розпочалася у 1894 році, про що свідчать дослідження [5; 7; 8].

Дані часопису «Киевская старина» за 1904 рік [13, с. 70] містять інформацію про Охматівський хор, у якій зазначено: «колектив був заснований декілька років назад». Аналіз відомостей, а також часовий орієнтир «декілька років» — вказує, що хор був заснований після 1900 року, імовірно, у 1902–1903 роках.

На нашу думку, існування різних хронологічних меж початку функціонування Охматівського хору пояснюється тим, що П. Демуцький, як диригент, не одразу визначився виконавським іміджем та стилем.

У даному контексті Г. Зленко [12, с. 78] зазначав, що П. Демуцький спочатку користувався збірниками, які надрукував Андрій Конощенко-Грабенко та інші українські фольклористи, проте дуже швидко й сам почав етнографічну й фольклористичну діяльність, що використовувалася для роботи з хором та концертних виступів. Методички та ноти П. Демуцькому також дарував і Є. Чикаленко, на що вказує у [3, с. 52]: «Ми піднесли П. Демуцькому багато нот (хоч всі співаки і співають не знаючи нот)». Зі спогадів М. Комаровського [2] знаходимо інформацію про те, що на початковому етапі П. Демуцький користувався, також, і нотними записами народних пісень М. Лисенка.

Аналіз архівних матеріалів [1, с. 69] вказує, що керівник Охматівського хору розпочавши роботу з хоровим колективом звертався до творчої спадщини українських композиторів, які працювали в академічному спрямуванні, але потім визначився із виконавським стилем і зрозумів, що не потрібно шукати репертуар для хорового колективу, оскільки творами для нього є усна народна творчість народу. У подальшому, твори провідних українських композиторів не використовувались Охматівським хором як під час репетицій, так і під час гастрольної діяльності.

Наведемо фрагмент листа [1, с. 69] П. Демуцького до М. Комарова: «… я підкрався до самого серця народу і зумів розбутити в ньому таку жажду, яку я сам почував. Розбудивши, я став з ними шукати, де б ту жажду утолити… Шукали, шукали й потроху знаходимо… Повів я їх до старинних наспівів (Бортнянський, Ведель, Варламов). Не те! Тоді, потроху, звернувся я до рідної пісні… от це цілюща вода. От це той желанний нектар… Смакували і самі собі не вірили, що в тому своєму, рідному, з чим з малку зросли є такий великий смак! От коли розпочалася справжня праця .

Після визначення репертуарного спрямування розпочався активний етап становлення виконавського стилю колективу, а також праця П. Демуцького, як етнографа та фольклориста. У даному контексті П. Демуцький зазначав [1, с. 70], що «план його роботи зростає разом з ділом, і, хоч йому і доводиться часто терпіти невдачі, він не втрачає віри у свою справу».

Отже, детальний історіографічний аналіз вказує на те, що мистецька діяльність Порфирія Демуцького в Охматові розпочалася з церковного колективу, що згодом трансформувався у сільський хор. Проте, навіть визначившись з репертуаром хору у контексті народопісенного виконавства Порфирій Демуцький продовжив дослідження церковного співу, запис старовинних церковних мелодій, а також колективний спів під час Богослужіння. У своїх наукових розвідках К. Квітка [14, с. 191] зазначає: «Порфирій Демуцький увесь свій вік дбав про підвищення артистичного рівня церковного співу . Результатом його діяльності у цьому напрямку дослідженні церковної музики стала публікація духовних кантів і псальмів «Ліра і її мотиви» [11] 1903 року, а також «Літургії» [10] у 1922 році.

Враховуючи те, що П. Демуцький експериментував з різними стилями виконання (академічний спів, використання творів українських класиків, а також, спів літургійної музики у храмах) і складом виконавців (однорідні жіночі дуети, чоловічий церковний хор, змішаний народний хор) — він сам ідентифікує створення стилю Охматівського хору не у 1888 році, коли було засноване тріо, що співало у церкві, а у 1900–1905 роках, оскільки на той момент був чітко сформований співочий стиль та репертуар хорового колективу.

Проведений нами детальний аналіз архівних джерел вказує на те, що хор був заснований у 1888 році, ще до переїзду Порфирія Демуцького в село Охматів. Це твердження ґрунтується на наступних фактах:

1) Заснуванню хору передувала творча діяльність тріо, яку було розпочато у 1888 році; на це вказують матеріали листування з М. Лисенком.

Умови мистецької роботи у сільській місцевості мали свою специфіку, а саме часову обмеженість творчих занять, що було спричинено самим укладом життя (праця в полі, утримання господарства). Примітки М. Комарова, про діяльність П. Демуцького вказують на те, що слава його церковного хору, що розпочинався з тріо дійшла до центру губернії — м. Києва. Враховуючи вищезазначене, ми можемо зробити висновок, що П. Демуцький заснував співочий колектив у 1888 році, але раніше дати, що відображається у листі М. Лисенку (червень). Саме тому, є підстави стверджувати, що хор у с. Охматів був заснований П. Демуцьким у 1888 році.

2) Листування з М. Комаровим, а також примітки останнього про діяльність П. Демуцького, де зазначається, що створення Охматівського хору розпочиналося з чоловічого тріо, що реформувалось у хор.

На цей же факт вказують й матеріали біографії П. Демуцького за 1925 рік.

Список використаних джерел

1. Одеська національна бібліотека ім. М. Горького. Відділ рідкісних видань та рукописів. ф. 28/2. Листування П. Демуцького — М. Комарова. 69-73 арк.
2. Одеська національна бібліотека ім. М. Горького. Відділ рідкісних видань та рукописів. ф. 28/2. Примітки М. Комарова про діяльність Охматівського хору. 74–75 арк.
3. Одеська національна бібліотека ім. М. Горького. Фонд рідкісних видань та рукописів. ф. 28/9. Листи Є. Чикаленка до М. Комарова. 52–54 арк.
4. Барик С. Порфир Данилович Демуцький: (життя і діяльність) / С. Барик // Життя й Революція. — 1927. — № 7—8. — С. 130–135.
5. Бенч О. Професійний народний хоровий спів. / О. Бенч // Київське музикознавство. — 2009. — № 30. — С. 1–15.
6. Білий В. Два ветерани української етнографії // В. Білий / П. Д. Демуцький «Ліра і її мотиви». Додатки. Біографічні матеріали. — Х.: Видавець Савчук О.О. — 2012. — 308 с.
7. Вакульчук О. Музично-фольклористична спадщина П. Демуцького / О. Вакульчук // Рукописна та книжкова спадщина Украïни. — 2000. — № 6. — С. 118.
8. Грінченко М. П. Д. Демуцький: [некролог] / М. Грінченко // Червоний шлях. — 1927. — № 7–8. — С. 317–318. — Підпис Мик. Грінченко
9. Демуцький П. Автобіографія / П. Демуцький // П. Д. Демуцький, «Ліра і її мотиви». Додатки. Біографічні матеріали. — Х.: Видавець Савчук О. О. — 2012. — 308 с.
10. Демуцький П. Літургія / П. Демуцький. — К.: [7-я Гостип.], 1922. — 16 с.
11. Демуцький П. Лира й ийи мотивы / збыравъ в Кыйивщыни П. Демуцькый. — К.: Гл.складъвъ кн. И магазинъ Леона Идзиковскаго (Нотопечатня и друкарня И. И. Чоклова), 1903. — 58 с.
12. Зеленко Г. З iсторiï Охматiвського хору П. Демуцького /Г. Зленко// Народна творчiсть i етнографiя. — 1978. — №1. — С. 18 — 22.
13. Концерты крестьянскаго Охматовскаго хора // Кіевская старина. Ежемесячні исторический журналъ. — 1904. — Томъ LXXXV. — С. 72.
14. Квітка К. Порфирій Демуцький / К. Квітка // Вибрані статті. — Ч. 2. — К. : Муз. Україна, 1986. — 120 с.
15. Козицький П. Український рапсод: (пам’яті П. Демуцького)/ П. Козицький//Музика. — 1927. — № 2. — С. 6–7.
16. Концерт украинского крестьянского хора // Одеський листок. — 1904.- 28 березня (10 квітня). — С. 6.
17. Лащенко А. З історії київської хорової школи / А. Лащенко. — К.: Муз.Україна, 2007. — 198 с.
18. Пиж’янова Н. Порфирій Демуцький — основоположник професіоналізації в галузі аматорського хорового руху в Україні / Н. Пиж’янова // Науковий вісник Одеської національної музичної академії ім. А. В. Нежданової. — Одеса: «Астропринт», 2013. — Вип. 17. — С. 177–185.
19. Скопцова О. Становлення та особливості розвитку народного хорового виконавства в Україні (кінець ХІХ — ХХ століття): автореф. дис. канд. мистецтвознав. 17.00.01 / О. М. Скопцова; Київ нац. ун-т культури і мистецтв. — К., 2005. — 20 с.
20. Шевченко Т. в епістолярії відділу рукописів. К.: Наукова Думка, 1966. — 492 с.
21. Юбилей Н.В. Лысенко// Южные записки. — 1904. — № 11. — 11 января. — С 61–63.
22. Юрченко М. Духовна музика / М. Юрченко // Історія української музики: в 6 т. / М. Юрченко / М. М. Юрченко. — К.: Наукова думка, 1992. — Т. IV : 1917 — 1941. — С. 105 — 124.
23. Ященко Л. П.Д. Демуцький: Нарис про життя і творчість/Л. Ященко. — К.: Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури, 1957. — 47 с.

Залишити відгук »