«Наша Парафія»

Парафія святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів

 
БібліотекаХристиянство: віровчення та традиціїПраці Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України ФіларетаТом 7. Проповіді, промови, послання, доповіді, інтерв’ю

Послання


РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета
Преосвященним архіпастирям,
боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву та всім вірним
Української Православної Церкви
Київського Патріархату

«Небо і земля сьогодні з’єдналися, бо Христос народився; сьогодні Бог на землю при­йшов, і людина піднялася до неба; сьогодні Невидимий за природою стає видимим плоттю заради спасіння людей. Ради цього і ми, прославляючи Його, взиваємо: слава в вишніх Богу, і на землі мир, бо все це дарувало нам Твоє, Спасе наш, пришестя, слава Тобі».

(Стихира на літії)

Дорогі браття і сестри!
Христос народився, славімо Його!

Різдво Христове, яке ми святкуємо, не є тільки народною традицією, пов’язаною з колядками,вертепом, різдвяною зіркою, святочними гулян­нями та іншими радощами. Різдво Христове — це надзвичайна подія, яка відбулася у певний істо­ричний час. Сутність цієї священної події полягає в тім, що Бог, Який створив світ, і в тому числі лю­дину, стає Людиною, не перестаючи бути Богом. Тому під час різдвяного богослужіння ми виго­лошуємо: «З нами Бог, розумійте, народи, і поко­ряйтеся, бо з нами Бог». І в колядках ми співаємо: «Ой, радуйся, земле, Син Божий народився».

Боговтілення — це Божественна таємниця, яку людський розум не може збагнути. Ця вели­ка таємниця сприймається тільки вірою. Чому тільки вірою? Тому що людський розум не може осягнути Боговтілення. Він не може зрозуміти, як неосяжний Бог, Який є Духом, може стати істо­тою, обмеженою людською природою. Якщо людський розум не може осягнути Боговтілен­ня, тобто Різдво Христове, то чи означає це, що Боговтілення в дійсності не було, і це тільки міф? Ніскільки це не означає!

Хіба людині, з її обмеженими можливостя­ми, належить останнє слово у вирішенні цього питання з питань?! як можна розмірковувати про Бога, що Він може, а чого не може? Чи не люди­ною створене спотворене уявлення про Боже­ство? Хіба людські думки відповідають помислам Божим? Сам Бог через пророка Ісаю сказав: «Мої думки — не ваші думки, і Мої путі — не ваші путі».

Коли мова йде про Боговтілення і проте, що Бог дозволив Себе розіп’яти на хресті (Флп. 2, 7-8), чи не може людський розум скоріше припус­тити, що людина помиляється, вірячи в це, ніжте, що Бог може самопринизитися до такого стану? Хто жахається цього богоприниження і вагаєть­ся перед парадоксом всемогутності, святості Бога і розп’яття Його на хресті, той уподібнюється тим, про яких апостол Павло сказав, що проповідь про розп’ятого Христа — для іудеїв спокуса, а для еллінів безумство (1 Кор. 1, 23).

А що, коли Бог хотів відкрити Себе Богом і показати безмірність Своєї любові саме таким чином, що з любові до нас став Людиною, і та­кою Людиною, Яка віддала Себе на розп’яття? А що, коли Бог вимагає від людей саме віри у ней­мовірне? Якщо саме цією вірою у неймовірність Він бажає скрушити людську гординю і підкори­ти нашу злу волю Своїй благій волі?

Ніде, ніколи і ні в кому на землі не проявля­лася так слава і всемогутність, святість і любов, як в Ісусі Христі, народження Якого ми нині свят­куємо. Святе і Божественне світить нам у житті Господа нашого Ісуса Христа. Ці якості нашого Спасителя виявляються в такій повноті, з такою життєвою правдою і з такою переконливою ясністю, що ми повинні, подібно до Мойсея, зак­рити своє обличчя, щоб не осліпнути від світла, яке виходить від Христа. Усі святі, які дійсно ста­ли для Нього близькими, які жили в Ньому і для яких Він був живий, — усі вони черпали в Ньому свою життєву силу і були блаженні цим.

Скільки великих художників усіх часів нама­гались у своїх творіннях — іконах і картинах — втілити образ Богочоловіка, який одухотворяє людську душу. Лише в любові пізнається Бог. «Кожен, хто любить, народжений від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов» (1 Ін. 4, 7-8).

Син Божий, Господь наш Ісус Христос, на­родився від Пресвятої Діви Марії і став Людиною, щоб визволити нас від гріха і смерті. Визволен­ня від гріха і смерті називається спасінням. Про­цес спасіння почався з Різдва Христового, діє по сьогоднішній день і буде продовжуватися до другого пришестя Христа.

У наш час багато колишніх атеїстів після дов­гих часів невір’я або віри у «світле комуністичне майбутнє» відчули в душі глибоку віру і переміни­ли спосіб життя. Ми бачимо у храмах багато мо­лоді, дітей, молодих сімей. Будуються тисячі храмів. Це результат того, що вони отримали дар Божий — віру. Це ті сини і дочки, про яких говорив Господь: «Багато прийдуть зі сходу і заходу і возляжуть… у Царстві Небесному» (Мф. 8, 11).

На жаль, є й така молодь, і її не так мало, яка, шукаючи живої віри, пішла не тією дорогою, тобто такою дорогою, яка не веде до Царства Божого. Ми зустрічаємо і таких християн, які були свого часу хрещені, а потім втратили віру і тепер не вірять ні в Христа Спасителя, ні взагалі в Бога. Інші не відмовляються від Христа і від Бога, але не живуть по-християнськи і не виконують Його заповіді. У них роздвоєні душі. Чи не скаже Господь таким християнам, як колись юдеям: «Сини Царства виг­нані будуть у пітьму непроглядну» (Мф. 8, 12).

У наш час поряд з відродженням духовності відбувається «відступлення» у християнському середовищі як серед протестантів, католиків, так і серед православних. Результатом цього боговідступлення в християнському середовищі є те, що деякі керівники європейських держав сором­ляться навіть внести в проект Європейської Кон­ституції згадку, що Європа має християнські тра­диції. Хто перелічить серед нинішніх християн усіх безбожників, віровідступників та ідолопо­клонників? У нас нема на площах ідолів, перед якими кланяються і курять фіміам, але зате тяж­ко знайти людину, у якої не було б якого-небудь ідола. Одні поклоняються Бахусу — богу пияцт­ва, приносячи йому в жертву своє здоров’я. Інші віддаються розпусті, і цим ніби вшановують Венеру — богиню розпусти. У третіх богом є їхнє черево. Четверті поклоняються золотому тільцю; їхнім богом є багатство, пристрасть до наживи. Інші ганяються за славою і заради неї зневажа­ють і віру, і совість, і честь. Є і такі люди, для яких богом стало досягнення влади. Владолюбство стає своєрідною наркоманією. Усяка пристрасть є ідолопоклонством.

Християни, які підкорили себе цим порокам, перестали бути храмами Святого Духа. В їхніх душах уже не перебуває Бог. Європа декілька віків тому поставила в центр історичного проце­су не Бога, а людину, і результатом цього є сьо­годнішнє моральне падіння і бездуховність.

Різдво Христове, яке ми нині святкуємо, на­гадує нам про безмежну любов Бога до Свого творіння, до людей, заради спасіння яких Він зійшов з неба і став Людиною. Подумаймо, для чого ми живемо і якими дорогами ходимо: пря­мими Божими чи кривими. Віра в Бога закликає нас боротися з усіляким злом, і насамперед з гріхом у самому собі, любити своїх батьків, свою сім’ю, свою Батьківщину — Україну.

У ці різдвяні дні сердечно вітаю вас, преос­вященні архіпастирі, боголюбиві пастирі, дорогі браття і сестри, зі святом Різдва Христового і Новим роком. Поздоровляю з Різдвом Христо­вим і Новим роком Президента України Леоніда Кучму, Верховну Раду, Уряд, Збройні сили Ук­раїни, всіх християн і весь український народ. Нехай Господь наш Ісус Христос, Який народив­ся у Віфлеємському вертепі від Пресвятої Діви Марії, дарує всім нам добре здоров’я, мудрість, мир, злагоду, духовну силу дбати про своє влас­не спасіння і вірно служити своєму народу.

Щиро вітаю зі святом Різдва Христового і Новим роком і нашу українську діаспору в Аме­риці і Канаді, в Європі, Австралії і Латинській Аме­риці та по всьому світу, — всіх українців, які з різних причин опинилися за межами своєї Батьківщини, але зберігають любов до рідного краю і разом з нами відзначають це велике християнське свято.

Нехай Милостивий Господь благословляє нашу Державу і наш український народ у Ново­му 2004 році і дарує мир, злагоду, добробут і радість. Будемо частіше згадувати про Бога і Його милості; будемо молитися Йому, щоб Він послав у наші серця любов, яка є основою зем­ного і вічного життя.

Христос народився, славімо Його!

Філарет,
Патріарх Київський і всієї Руси-України
Різдво Христове
2003/2004 рік
м. Київ

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського
і всієї Руси-України Філарет
Преосвященним архіпастирям,
боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву та всім вірним
Української Православної Церкви
Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!
Христос народився, славімо Його!

Різдво Христове має пряме відношення до нашого сьогодення, до сенсу нашого життя. Див­лячись на гріховність світу і руйнівну силу зла, а також відчуваючи безсилля людей у боротьбі з цим світовим злом, один із древніх філософів, майже у відчаї, сказав: «Якщо Син Божий не зійде з неба і не визволить людей від гріха і смерті, то світ загине». В минулому 2004 році Господь по­казав нам обличчя зла і силу добра. На власно­му досвіді ми відчули добро і зло. Україна стала ареною боротьби свободи і неволі, правди і не­правди, християнської любові й ненависті, демо­кратії і зловживання владою. За подіями в Ук­раїні стежить увесь світ. Саме у цей час ми відчули необхідність втручання Бога. Ми щиро молилися про Його допомогу і благали, щоб Він був милостивим до провин наших. З якою вірою і надією ми виголошуємо слова: «З нами Бог! Ро­зумійте, народи, і підкоряйтеся, бо з нами Бог!»

Ось чому ми, християни, сприймаємо Різдво Христове не як народне свято з традиційними колядками, вертепом, різдвяною зіркою та свя­точними гуляннями, а як пришестя у світ Сина Божого заради визволення людей від гріха і смерті, й від того зла, яке кожен із нас відчуває на собі, на власному досвіді.

Сама уява про народження Сина Божого від Пресвятої Діви Марії не може залишити байду­жим людське серце. Творець Всесвіту благозволив явитися у світ Немовлям в убогому вертепі, в оточенні пастухів. У цьому злиденному притул­ку, у яслах для худоби, а не в царському палаці, лежав «неосяжний Христос Бог» — Той, Хто три­має у Своїх руках усю вселенну, весь космос. Він смирив Себе, прийнявши подобу раба і ставши людиною. Господь Ісус Христос упокорив Себе для того, щоб посоромити людську гординю, щоб вселити смиренність у кожну людину.

Різдво Христове навіки з’єднало людину з Богом. Тому ми й виголошуємо: «З нами Бог!» Син Божий просвітив затьмарений розум люди­ни світлом істини, тому ми й не хочемо жити в суцільній неправді. Христос народився, щоб по­будувати Царство Боже, тобто Царство духовне, де живуть любов, а не ненависть, правда, а не кривда, милосердя, а не жорстокість, мир, а не ворожнеча, святість, а не гріх.

Син Божий втілився і зійшов на землю, щоб дарувати людям благодатні сили для боротьби з гріхом. Хто був на майданах і вулицях Києва та інших міст України, той відчув дію благодаті Свя­того Духа в серцях людей; тут панувала христи­янська любов, та любов, яку відчували перші християни на так званих агапах, тобто вечерях християнської любові.

Син Божий став людиною, щоб дарувати нам життя вічне. Людина назавжди залишилася б за­гиблою, якби Господь не подолав смерть. Господь прийняв наше тлінне тіло й оздоровив його Своїм Божеством, визволивши його від смерті.

З народженням Христа Спасителя пов’яза­но вбивство чотирнадцяти тисяч немовлят у Віфлеємі та його околицях. Цар Ірод вдався до такої жорстокості, намагаючись знищити Немов­ля Христа, щоб не втратити царську владу. Це було понад дві тисячі років тому, а скільки не­винних людей загинуло у XX столітті! А причина та сама: владолюбство! Намагання утримати вла­ду над людьми і цілими народами. Український народ перетерпів подібні несправедливість і жорстокість на власному досвіді. Владу, яку лю­дям дарує Бог, щоб вони захищали добро і тво­рили правду, треба відрізняти від владолюбства, яке є великим злом; воно приносить страждання і окремим людям, і всьому народу. Для справж­нього християнина бути при владі — це не благо­денство і шана, а тяжкий хрест, поєднаний з ве­ликими і численними трудами і турботами. Хто хоче мати владу і жити по-християнськи, той по­винен принести себе в жертву служінню людям і бути готовим до душевних страждань, великого терпіння і відповідальності за свої дії перед Бо­гом і людьми.

Христос приніс на землю мир. А примирені повинні жити між собою в мирі, однодумності у вірі й християнській любові, — як діти єдиного Бо­га і брати у Христі, як члени Його єдиного тіла — Церкви. Це особливо потрібно нам тепер, коли нашу Батьківщину — Україну сили зла намагають­ся розділити, посіяти смуту, внести спокуси у свідомість людей. І тому не дозволяйте замани­ти себе на шляхи неправди і розбрату. Будемо пам’ятати, що правдивий християнин той, хто уподібнюється Христу своїми ділами, помисла­ми і почуттями.

Дорогі браття і сестри! Сердечно вітаю вас з великим святом Різдва Христового і Новим ро­ком! Вітаю зі святом також усіх українців, які пе­ребувають за межами України і турбуються про її майбутню долю. Закликаю всіх вас, дорогі брат­тя і сестри, творити діла милосердя і любові. Молитвою і чесною працею сприяйте відновлен­ню нашого суспільства. Примножте свої гарячі молитви за духовне відродження народу, за єдність Церкви і всього українського народу, за мир між людьми і народами. Нехай наступне Новоліття буде для нас і для всієї України роком Божого благословення. Нехай мир, про який спо­вістили ангели у Віфлеємі, зміцнюється на землі і приносить усім радість і Боже благовоління. Бог миру і любові нехай буде з усіма нами.

Христос народився, славімо Його!

Філарет, Патріарх Київський
і всієї Руси-України Різдво Христове 2004/2005 рік
м. Київ

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета
боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву та всім вірним
Української Православної Церкви
Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!
Христос народився, славімо Його!

Різдво Христове, яке ми святкуємо кожного року, є основою нашого спасіння. Спасіння люд­ства від гріха і смерті без народження Сина Бо­жого Пресвятою Дівою Марією не могло відбу­тися. Різдво Христове по-інакшому називається Боговтіленням. Апостол Павло називає народжен­ня Сина Божого великою таїною благочестя: Бог явився у плоті (Див.:1 Тим. 3, 16).

Людський розум не може осягнути: як Бог, Який є абсолютним Духом, міг з’єднатися з плоттю? Як Творець Всесвіту в особі Сина Божого міг з’єднатися зі своїм творінням? Незбагненне чудо полягає в тім, що Бог дійсно став людиною, що Він явився в образі людини; невидимий Бог став видимим і жив серед людей.

За словами апостола Павла, Син Божий «при­низив Себе Самого, прийнявши образ раба, зро­бившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік» (Флп. 2, 7). Різдво Христове — це сход­ження Божества, приниження Бога до рабського вигляду людини. Ісус Христос народжується не в царських палатах, а в яслах для тварин у Віфлеємі.

Син Божий у повному розумінні є доверше­ною людиною, бо Він прийняв не тільки людське тіло, але й людську свідомість, людську волю, людські почуття. Він дійсно став одним із нас. Це твердження є тією ж мірою правдивим, як і твер­дження, що цей Чоловік є Бог.

Син Божий, прийнявши людську природу, вступив у внутрішню єдність, у соборність людсь­кого роду, включаючи його гріховність. Як люди­на, Він став нашим братом; як творче Слово Боже, Він є первородним із братів, тобто не просто лю­диною, як ми, а новою Людиною, другим Адамом.

Усе, що цей новий Чоловік — Господь наш Ісус Христос — думає і чого Він хоче, все, що Він ро­бить, — усе Він думає, хоче, терпить і робить у со­борному єднанні з людським родом, у реальній спільності Свого життя, смерті і воскресіння з на­шим життям, смертю і воскресінням. По суті Його життя — це і наше життя, Його смерть — і наша смерть, Його воскресіння — і наше воскресіння.

І наше спасіння полягає в тому, що через акт Таїнства хрещення ми включаємося в Бога, Який став Людиною, самою своєю істотою, самою сер­цевиною свого буття, а не тільки своїми думками, бажаннями і ділами. Бути спасенним або стати християнином — означає бути прийнятим у жит­тя Богочоловіка Ісуса Христа, в Його страждання і воскресіння. Спаситель — це та Людина, Яка при­йняла в Себе і несе в Собі все людство, що потре­бує спасіння. Тому Різдво Христове, або втілення Сина Божого, дійсно стоїть у центрі християнства. Тому апостол Павло називає Різдво Христове ве­ликою таїною. Церква Христова покликана здійснювати в земному житті наслідок Боговтілення. Спасіння треба розуміти як подолання в нас, людях, гріховних нахилів, як наше очищення до стану святості і як перемогу життя над смертю. Спасіння в такому розумінні не могло здійснити­ся людськими силами. Для цього потрібне було пришестя у світ Бога.

Присутністю і діянням Бога в людській душі є віра. Тому той, хто має живу віру, має благо­дать Божу, яка діє в його душі. Віра проймає всю людину, проникає в усі глибини людського духу і тому може й повинна вдосконалювати всі сто­рони життя. Через віру відбувається примирен­ня Боже у світі. У цьому діянні Божому повинна брати участь і людина. Участь християн у цій Божій справі різноманітна. Вона відбувається через богослужіння й молитву, через проповідь Євангелія, через християнський спосіб життя, через повсякденну миротворницьку діяльність у широкому розумінні слова.

Апостол Павло говорить, що Христос є мир наш (Див.: Еф. 2, 14). А це означає, що мир при­йшов на землю як наслідок Боговтілення. Мир як дар Божий стає надбанням кожної людини і благотворно впливає на її моральне життя. При­мирення людини з Богом — це особливий стан душі, коли душевний мир виявляється у повсяк­денному житті людини. Як сонячне світло викли­кає до життя рослини, так внутрішній мир душі неодмінно викликає добрі стосунки між людьми. Звичайно, створення таких стосунків — справа не­легка навіть серед однодумців і близьких за ду­хом та переконаннями людей. Тому Господь заповідав своїм послідовникам: «майте мир між собою» (Мк 9, 50). І святі апостоли неодноразо­во нагадували заповідь Христову берегти мир (Див.: 1 Сол. 5, 13; Рим. 14, 19; 1 Пет. 3, 11).

Надбання і дотримання миру є першочер­говим завданням християн України, особливо це стосується тих православних, які розпалюють во­рожнечу, ображають і принижують гідність своїх братів і сестер. Не може бути благодаті Божої в серцях тих православних, які дихають агресив­ністю і не бачать в українцях своїх братів і сес­тер по вірі. Без примирення православних ієрархів, духовенства і віруючих не може бути об’єднання українського православ’я. А укра­їнський народ чекає і ніяк не може дочекатися того дня, коли постане Єдина Помісна Українсь­ка Православна Церква.

Примирення і толерантне ставлення одне до одного потрібні також політичним і громадським діячам, особливо під час виборів. Не можна обра­жати людську гідність. Адже Син Божий для того і став Людиною, щоб назвати нас Своїми братами і сестрами. Першочергове завдання християн поля­гає в тому, щоб набути мир у собі. Але, здійснюю­чи це, ми як посланці Спасителя і Господа покли­кані умовляти людей примиритися з Богом (Див.: Кор. 5, 20), а також бути миротворцями серед лю­дей (Див.: Мф 5, 9; 1 Пет. 3, 11; Рим. 12, 18 та ін).

У ці різдвяні дні, коли наші серця наповню­ються духовною радістю, сердечно поздоровляю вас, преосвященні архіпастирі, боголюбиві пас­тирі, дорогі браття і сестри з великим святом Різдва Христового і Новим роком. Поздоровляю з Різдвом Христовим і Новим роком Президента України Віктора Ющенка, Верховну Раду, Уряд, Збройні сили України, всіх християн і весь укра­їнський народ. Щиро вітаю зі святом Різдва Хри­стового і Новим роком і нашу українську діаспо­ру в Сполучених Штатах Америки і Канаді, в Європі, Австралії і Латинській Америці та по всьо­му світу, людей, які з різних причин опинилися за межами своєї Батьківщини, але зберігають любов до рідного краю і разом з нами відзнача­ють це велике християнське свято.

Нехай зміцнить Господь усіх нас у доброму душевному і тілесному здоров’ї і надасть нам Свою благодатну допомогу в наших повсякден­них трудах на благо України і на славу Божу! Подякуймо Господу нашому Ісусу Христу, Який народився у Віфлеємських яслах, за Його благо­діяння у минулому році і просімо у своїх молит­вах, щоб благословення Боже було на кожній людині, яка чинить добро, на українському на­роді і на нашій Українській державі. Христос народився, славімо Його!

Філарет, Патріарх Київський
і всієї Руси-України Різдво Христове
2005/2006 рік
м. Київ

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета
Преосвященним архіпастирям,
боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву та всім вірним
Української Православної Церкви
Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!
Христос народився, славімо Його!

Ми завжди з великою радістю зустрічаємо свято Різдва Христового. Різдво Христове має пряме відношення до нашого сьогодення, до сенсу нашого земного життя. Спостерігаючи за навколишнім життям, ми інколи приходимо у відчай від тієї неправди і зла, які оточують нас. Людина настільки загрузла у гріху, що не здатна подолати його власними силами. Серйозно за­думайтесь над цим!

Кожний із нас хоче жити в любові, мирі, ра­дості і добробуті, і притому хоче жити вічно. А цього досягти неможливо, не подолавши гріх і смерть.

Бог, Який створив людину і світ, так полю­бив світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб спасти людину від гріха і смерті. Різдво Хри­стове означає зішестя Сина Божого на землю і з’єднання Його Божественного життя з нашим людським життям. Святкуючи Різдво Христове, Церква хоче переконати нас, що Бог не лишає світ і кожну людину без Своєї любові і Провидіння.

Різдво Христове, або втілення Сина Божо­го, є основною істиною, тобто одним із основ­них християнських догматів, спільним для всьо­го християнського світу. Без віри у втілення Сина Божого немає християнства; і той, хто не вірує в Ісуса Христа як Сина Божого, Творця всесвіту, той не є християнином.

Цей догмат сповідав ап. Петро від імені всіх апостолів, від усієї Церкви, коли на запитання Спасителя: «А ви за кого Мене вважаєте?» — вигукнув: «Ти є Христос, Син Бога живого!» (Мф. 16, 16).

Це було предметом апостольської проповіді від дня зішестя Святого Духа на апостолів. Ісус Христос є Сином Божим, Який прийняв людське єство нероздільно і незлитно. Хто не сповідує цієї істини, той є антихрист, як про це пише св. ап. Іоан Богослов.

Ісус Христос є істинний Бог і істинний чо­ловік, Який прийшов у світ задля спасіння лю­дей; Він прийняв добровільні страждання і хрес­ну смерть, воскрес, вознісся на небеса, і сидить праворуч Отця, і знову прийде для останнього суду і вічного Царства.

Догмат про Христа, що рівнозначно абсо­лютній істині, для православ’я і в наші дні є таким же сучасним, як і в епоху Вселенських Соборів. Для православ’я є абсолютно неприйнятним муд­рування деяких протестантських богословів і особливо тоталітарних сект, які вихолощують з повноти віри у Христа дорогоцінне зерно.

Віра у Христа як Сина Божого для право­славного християнина не є вченням у звичайно­му розумінні, вона — саме життя. Віра пронизує все його єство і проходить через усе його життя. З цією вірою християнин при Його Різдві, страж­дає разом з Ним, Його хресними муками, воскре­сає разом з Господом і з тремтінням чекає на Його славне пришестя. Без цієї віри просто немає хри­стиянства. Деякі сучасні християни на Заході, прагнучи «онаучнити» релігію, дійшли до того, що позбавили християнство духу і вогню, і зро­били його нудним та нежиттєвим.

У Різдві Христовому Бог став людиною, на­родившись від Святого Духа і Марії Діви, без плотського зачаття, і через те з’єднав у Своїй Особі Божественну і людську природи. У Своє­му земному житті Він явив Божественну всемо­гутність через чудотворіння і Божественну мудрість як пророк і учитель. Це була істинна і досконала Людина, вільна від будь-якого гріха. Він був другим Адамом — з оновленою природою. Його покірність волі Отця Небесного була без­межна і сягала хресної смерті. Він зробив Свою волю тотожною волі Божественній і тим підніс Свою людську природу до стану найвищої духов­ності і безсмертя. У Своїх душевних страждан­нях у Гефсиманії і тілесних — на Голгофі Він узяв на Себе весь тягар людських гріхів і тим самим, перемігши смерть, дарував нам вічне життя.

У спасінні людини виявилася творчість ма­теринської любові Ісуса Христа. У ній Він при­ймає горе і скорботу людей, як Свої власні, і несе їх до кривавого кінця. У цьому подвигу любові проявилось щось абсолютно нове і неповторне в історії людства. У спасительному подвигу Ісуса Христа виявилась людяність людини так глибо­ко і так високо, що кожен може сказати: якщо є десь місце, де він може знайти умиротворення і заспокоїти свою душу, так це — у Христі Ісусі.

У подвигу любові повинна виявлятися віра християнина. Особисте спасіння — це духовне народження самого себе для вічного життя че­рез уподібнення Христу. Через віру і любов, ви­явлену у добрих ділах, а також через несправед­ливі страждання християнин прилучається до Христа і Його спасительного подвигу і стає учас­ником вічного життя, заради якого народився Син Божий.

Христос приніс на землю мир, а це означає, що ми, християни, повинні жити в мирі, однодумстві у вірі й християнській любові, як діти єдиного Бога — брати і сестри у Христі. Це особ­ливо потрібно нам тепер, коли нашу Батьківщи­ну Україну сили зла намагаються розірвати, по­сіяти смуту, внести спокуси у свідомість людей. І тому не дозволяйте заманити себе на шляхи не­правди і розбрату. Будемо завжди пам’ятати, що правдивий християнин той, хто уподібнюється Христу своїми ділами, помислами і почуттями. Частіше порівнюйте себе з Христом і ставте себе поруч з Ним, і тоді зможете дати оцінку своїм вчинкам. І не забуваймо, що є правдивий Суд Божий не тільки після смерті, а й на землі.

Щиросердечно вітаю вас, дорогі браття і сестри, з великим християнським святом Різдва Христового і Новим Роком! Вітаю зі святом нашого українського Президента Віктора Ющенка, Уряд, Верховну Раду та Збройні сили України! Поздоровляю зі святом також усіх українців, які перебувають за межами України і вболівають за її долю!

У це велике свято миру і любові піднесімо хвалу Богу за всі Його благодіяння, даровані нам у минулому році і впродовж усієї історії України, і просімо Благословення Божого на подальші наші труди на благо єдиної Помісної Української Православної Церкви, на благоденственне і мир­не життя України і всього українського народу, щоб ми завжди єдиними устами і єдиним серцем співали ангельську пісню: «Слава в вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління» (Лк., 2, 14).

Христос народився, славімо Його!

Філарет, Патріарх Київський
і всієї Руси-України Різдво Христове 2006/2007 рік
м. Київ

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського
і всієї Руси-України Філарета

Преосвященним архіпастирям,
боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним
Української Православної Церкви
Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!
Христос воскрес!

Ще у Старому Завіті премудрий Соломон сказав, що «краще живому псу, ніж мертвому леву» (Еклез. 9, 4), і цим підкреслив, що життя має найбільшу цінність. І Господь говорить: «Яка користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою (тобто життя) згубить? Або що дасть людина взамін за душу свою (за життя своє)?» (Мф. 16, 26). Сьогоднішнє наше свято є торже­ством життя над смертю. Христос воскрес і Своїм воскресінням подолав смерть.

Смерть є найстрашнішим і найболючішим злом у світі. Людина найбільше боїться смерті, бо смерть неприродна, оскільки людина створе­на для життя вічного. У світі в усьому спостері­гається гармонія. А смерть є дисгармонією в при­роді, тому вона найбільше зло.

Людина не може подолати смерть; ми на­зиваємо смерть законом, хоча в дійсності смерть є швидше порушенням закону Божого, бо вона — наслідок гріха. Смерть може подолати тільки Бог, тому що Він має життя Сам у Собі. Бог привів світ із небуття до буття. Він вдихнув у неживе тіло життя. Для того, щоб подолати в людській природі смерть, Син Божий народився від Пре­святої Діви і став людиною — такою, як ми, в усьо­му, крім гріха.

Сьогодні ми святкуємо Воскресіння Христо­ве, коли Господь наш Ісус Христос Своєю смер­тю смерть подолав. Воскресіння Христове — найвеличніша світова подія. Тому Церква називає його торжеством із торжеств, святом над усіма святами. Воно є основою нашої віри. Якби не було воскресіння, то не було б і християнства. «Якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша», — говорить апостол Павло (1 Кор. 15, 14).

Жодна світова релігія не вчить про воскре­сіння. Всі релігії вчать тільки про безсмертя душі, і тим самим визнають своє безсилля перед смер­тю. Тільки християнство сповідує віру у воскре­сіння Христове і загальне воскресіння всіх по­мерлих в їхніх тілах. Загальним воскресінням померлих буде відновлена гармонія в творінні, бо внаслідок гріха людини воно донині страж­дає (Див.: Рим. 8, 19-21).

Якби не було воскресіння Христового, то була б підірвана сама віра в Бога, віра в добро і його перемогу; в такому випадку був би втраче­ний сенс самого життя. Якби померлий Христос не воскрес, то на Голгофі відбулося б найбільше торжество зла над добром і диявола над святим і ідеальним. «Якщо Ти Син Божий, зійди з хрес­та, і ми увіруємо в Тебе. Інших спасав, а Себе не можеш спасти,» — глузувало зло над Христом Спасителем (Див.: Мк. 15, 31, 32). Якби Христос не воскрес, то людство впало б у безпросвітний відчай, говорячи: «Якщо і Цей Праведник — Ісус Христос — виявився безсилим проти зла, то на що сподіватися нам, грішним, і до чого готува­тися?!» І чи не стало б тоді людське життя справді лише «безглуздим і дурним жартом», або, за вис­ловом великого письменника-християнина, «ди­явольським водевілем»?

Але Христос воскрес! І диявол — отець не­правди і людиновбивця залишився посоромле ним і безсилим (Див.: Ін. 8, 44). Життя перемогло смерть, і зло зведено до нікчемності. Христос воскрес! І тому з повною підставою Церква ви­голошує: «Смерте, де твоє жало? Дияволе і пек­ло, де твоя перемога?»

Христос воскрес, і ми радіємо. Радіємо не тільки тому, що Сам Христос воскрес, а й тому, що і ми воскреснемо: воскреснуть усі померлі. Де гарантія того, що буде загальне воскресіння всіх померлих? Гарантію дає нам Господь наш Ісус Христос. Він сказав: «Істинно, істинно кажу вам: настане час, коли померлі почують голос Сина Божого, оживуть… і вийдуть ті, що чинили добро, у воскресіння життя, а ті, що чинили зло, у воскресіння суду» (Див.: Ін. 5, 25, 29.). Кому нам треба вірити — Ісусу Христу, Який сказав про Себе, що Він є істина і підтвердив це Своїми ділами, чи звичайній грішній людині, яка в усьому сумні­вається і часто помиляється? Звичайно ж, — Ісусу Христу, бо він Бог і воскрес із мертвих.

Невіруюча людина говорить: «Воскресіння мертвих неможливе!» А й справді, чи можуть воскреснути всі померлі? Безумовно, можуть! Чому? Чи є для цього якісь підстави? Є, оскільки у Бога немає нічого неможливого. Якщо Він із нічого сотворив цей прекрасний світ, то тим більше Він може воскресити тіло, яке вже існувало, але перетворилося на прах. Наша віра у загальне воскресіння ґрунтується на воскресінні Ісуса Христа і на Його словах, які є істиною.

Життя є дар Божий. Ми повинні берегти цей дар як святиню. Хто розтринькує своє здоров’я розбещеним гріховним життям, той зневажає Бога, Який дав йому здоров’я і життя. Хто не до­помагає хворим, старим, сиротам і всім знедо­леним людям, той не виконує заповідь про лю­бов до ближніх. Хто має владу або хто хоче взяти на себе цей тягар, але не турбується про добро­бут народу, а лише про себе, той, безумовно, буде поставлений на Суд Божий.

Воскресіння Христове надає нам силу жити, боротися зі злом, з гріхом, — насамперед, у са­мих собі, — і бути впевненими, що правда зав­жди перемагає, що любов сильніша за смерть. Воскресіння Христове переконує нас, що Бог не допустить торжества зла над добром. Людські страждання, несправедливі і трагічні події у світі Бог завжди припиняє і навіть зло спрямовує на добро. Вся історія людства є підтвердженням цього. Воскресіння Христове переконує нас, що Бог не залишив Своє творіння, в тому числі і кож­ного з нас. Він безмежно милостивий і чоловіколюбний і хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання істини.

У цей святковий день перемоги життя над смертю сердечно вітаю вас, дорогі браття і сест­ри, з Воскресінням Христовим. Поздоровляю з Пасхою Христовою нашого Президента Леоніда Кучму, Верховну Раду, український уряд, військо і весь український народ. Щиро вітаю зі святом і нашу українську діаспору в США і Канаді, Європі й Австралії, по всіх країнах, де живуть українці. Нехай Господь, що воскрес із мертвих, пошле в серця наші радість, душевний мир, здоров’я, успіх у добрих ділах і добробут. Будемо ж по­стійно молитися, щоб Він воскресив наші душі і дарував нам любов, яка є основою земного і вічного життя.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа не­хай буде з усіма вами!

Воістину Христос воскрес!

Філарет, Патріарх Київський
і всієї Руси-України Пасха Христова 2003 рік
м. Київ

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського
і всієї Руси-України Філарета

Преосвященним архіпастирям,
боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним
Української Православної Церкви
Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!
Христос воскрес!

Святий Іоан Золотоустий у своєму слові на Пасху закликає всіх людей до радості. Він гово­рить: «Увійдіть усі в радість Господа свого… Ба­гаті й бідні, один з одним святкуйте! Стримані й ліниві, день вшануйте! Ті, що постилися, і ті, що не постилися, — веселіться сьогодні!» Пасхальна радість повинна наповнити всіх і все.

Чому цього дня повинен радіти весь людсь­кий рід? Тому що Христос воскрес і переміг смерть. Нам треба серйозно сприймати цю подію, сприймати її всім єством і розуміти, що вона означає для нас. Ми віримо, що Бог ство­рив людину безсмертною душею і тілом. В одній істоті Він з’єднав духовне і тілесне, небо і зем­лю. Але гріх перших людей вніс в людську при­роду смерть і через це розділив двоєдину при­роду. Хоч безсмертна душа після тілесної смерті й продовжує існувати у потойбічному житті, але тіло перетворюється на порох земний; воно ніку­ди не зникає, бо матерія незнищима, як і дух.

Чому ж ми радіємо в пасхальні дні? Ми ра­діємо тому, що Бог, Який створив людину, Гос­подь наш Ісус Христос, оновив у Собі людську природу. Він знову з’єднав після смерті душу і тіло. Хочеш вір в це, а хочеш не вір! Але це справді так, бо так сказав і вчив Бог, а Йому тре­ба вірити. Апостол Павло говорить: «Як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих. Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть» (1 Кор. 15, 21-22).

Христос визволив нас не тільки від фізич­ної смерті, а й від смерті духовної, тобто від гріха. Гріх завдає людині не менше страждань, ніж тілесна смерть. Ми добре знаємо, як люди страж­дають від власних і чужих гріхів. Страждання від гріхів продовжуються у потойбічному житті у пеклі — в місці перебування грішників.

Христос Спаситель Своїми стражданнями, особливо в Гефсиманському саду і на Голгофі, переміг гріх Своєю людською природою і цим визволив нас від гріха. Тепер Він як Бог і Пере­можець гріха прощає гріхи людям, які каються. Ось чому апостол Павло разом з пророком Осією, звертаючись до смерті і пекла, яке утримувало грішників, взиває: «Смерте! Де твоє жало? Пек­ло! Де твоя перемога?» (1 Кор. 15, 55; Ос. 13, 14).

Дорогі браття і сестри! Виголошуючи «Хри­стос воскрес!» або відповідаючи на вітання «Воі­стину воскрес!», ми сповідуємо віру у власне во­скресіння. Наше серце впевнене, що після смерті ми воскреснемо і наша душа з’єднається з нашим тілом. Можливо це чи ні? Коли ми виголошуємо «Христос воскрес!», ми свідчимо, що наше воскре­сіння стало можливим. Нашу віру утверджує во­скресіння Христа. Якщо Христос помер і воскрес, то чому наше воскресіння неможливе? Син Бо­жий для того і став людиною, щоб оновити людсь­ку природу і зробити неможливе можливим.

Якщо ж хтось виголошує «Воістину Христос воскрес!» і не вірує в загальне воскресіння мерт­вих, той лжець, бо одне виголошує устами, а інше має в душі.

Апостол Павло, який навчився Євангелію не від людей, а отримав одкровення від Бога, сказав: «Тлінному цьому належить одягнутися в нетління, і смертному цьому одягнутися в без­смертя. Коли ж тлінне це вдягнеться в безсмер­тя, тоді збудеться слово написане: «Поглинута смерть перемогою» (1 Кор. 15, 53-54). І пророк Ісая за вісім століть до Різдва Христового прорік, кажучи: «Так говорить Господь: поглинута буде смерть навіки, і витре Господь Бог сльози з усіх облич» (Іс. 25, 8).

Маючи вічне майбутнє і радіючи з цього, ми не повинні забувати і про наступне: воскреснуть всі — і мертві, і живі, і ненароджені, але доля всіх буде різною. Одні будуть блаженствувати у славі Божій, а інші страждатимуть у царстві зла. Кож­на людина вільно обирає своє вічне життя на землі. Сенс земного життя в тім і полягає, щоб тут обрати своє грядуще. Тепер наше майбутнє залежить від нас. Христос Спаситель все зробив для нашого спасіння. Хочеш мати вічне блажен­ство, обирай віру і любов до Бога і ближніх. Не хочеш?! Твоя справа, чоловіче! Тобі Бог дару­вав свободу і не порушує її. Але пам’ятай, що вічне життя є і Суд Божий також!

Воскресіння Христове дає нам надію і в сьо­годенному житті. Віра в Бога допомагає нам бо­ротися з власними гріхами і вадами і перетво­рювати суспільне життя на краще. Вона свідчить, що неможливо будувати своє благополуччя на чужому горі. Якщо в країні багато знедолених і покривджених, то це означає, що країна хвора, її треба лікувати. Там, де панує соціальне зло, там немає ні здорового глузду, ні християнської лю­бові. Віра в Бога нагадує нам про Суд Божий і про те, що у потойбічне життя ми нічого з собою не візьмемо, все залишиться тут, на землі; з нами підуть у вічність тільки духовні скарби. Знедоле­ного і хворого віра втішає і говорить: не сумуй, поруч з тобою Бог, Він допоможе тобі, звертай­ся до Нього в молитві. А багатому Бог нагадує, що твоє багатство — не твоє, а Боже. Він дав тобі, щоб ти розумно і з любов’ю до ближніх управ­ляв ним. Знай же, чоловіче, що Бог сильний і позбавить багатства. Воскресіння Христове дає нам надію, що Бог може духовно воскресити і Україну.

Дорогі браття і сестри! В цей радісний день — день перемоги життя над смертю — сердечно поздоровляю вас і наших співвітчизників-українців у діаспорі з найбільшим християнським святом — Воскресінням Христовим.

Щиро вітаю з Пасхою Христовою Президен­та України Леоніда Кучму, Верховну Раду, укра­їнський уряд, Збройні сили України, всіх христи­ян — православних, католиків і протестантів, весь український народ.

Усе зло світу перемагається таїною Воскре­сіння Христового, і під його промінням зникають страждання, хвороби і людська несправедливість, бо Христос переміг гріх і смерть! Воскресіння Христове надає віруючим впевненість в оста­точній перемозі добра над злом, у вічному тор­жестві добра. Підносячи молитви до Господа на­шого Ісуса Христа, благаймо Його, щоб Він благословив нашу славну Україну, відкрив людям двері духовного оновлення, дарував народам світу мир. Будемо постійно молитися, щоб Гос­подь воскресив наші душі і послав у наші серця любов, яка є основою земного і вічного життя.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа не­хай буде з усіма вами!

Амінь.

Воістину Христос воскрес!

Філарет, Патріарх Київський
і всієї Руси-України
Пасха Христова
2004 рік
м. Київ

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського
і всієї Руси-України Філарета

Преосвященним архіпастирям,
боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним
Української Православної Церкви
Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!
Христос воскрес!

Пасха — це споконвіку світле свято для пра­вославних людей. Пасха — це торжество життя, яке святкує перемогу над смертю. Православну Церкву справедливо називають Церквою Воскреслого Христа. Православ’я справді знахо­дить свій найвищий вираз у торжестві Воскре­сіння. «Смерті святкуємо умертвіння, пекла зни­щення, іншого, вічного життя початок…» Ці натхненні слова великоднього богослужіння роз­кривають причину нашої радості.

Сьогодні Церква святкує Воскресіння Хрис­тове і в своїх піснеспівах прославляє Воскреслого Господа. В той же час наша віра свідчить про те, що прийде час, коли і всі померлі воскреснуть. Воскресіння Христове є початком загального воскресіння. Без нього і покаяння, і прощення гріхів, і боротьба з людськими пороками й вада­ми хоч би і мали певну вартість, але, зрештою, закінчувалися б нічим.

У наших думках іноді виникає сумнів: чи не є це солодкий міф, яким ми самі себе заспокоює­мо. Не те що віра у загальне воскресіння, а й віра у воскресіння Христа навіть у серцях деяких апо­столів народжувалася в муках сумніву. Апостоли безперечно визнавали Ісуса Христа Сином Божим. Але вони спочатку не могли зрозуміти, заради чого їхньому Вчителеві треба було вмирати, щоб після смерті знову ожити. В їхній уяві воскресіння Христове було в суперечності з Його смертю. Хіба Той, Хто зціляв безнадійно хворих та воскрешав померлих, не міг Сам уникнути смерті?!

Подібні думки виникають і у багатьох з нас стосовно загального воскресіння померлих. Наш розум не може збагнути, яким чином воскрес­нуть тіла померлих? Адже практично всі вони зітліли і перетворилися на порох, а деякі з них не мають і місця поховання. Так говорить людський розум, розум, затьмарений гріхами, розум, непросвітлений Божественною благодаттю. Навіть Пресвята Діва Марія під час Благовіщен­ня запитала архангела Гавриїла, як це може ста­тися Різдво, коли Вона мужа не знає.

І тут перед нами постає питання, кому віри­ти: нашому розуму, який говорить, що воскре­сіння мертвих неможливе, чи Богу, Який свідчить, що воскреснуть мертві?! Невіра Богові привела людей до гріха і смерті. Боже слово правдиве. Господь Ісус Христос сказав: «Я є істина». Бог нікого і ніколи не обманював. Він сказав Адаму: не їж, бо помреш. Адам не повірив і помер. Архангел Гавриїл сказав Діві Марії: народиш Сина. Вона повірила і, будучи Дівою і залишаючись Дівою, народила Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа.

Те, що не сприймається розумом, сприй­мається вірою. Господь говорить, що всі померлі воскреснуть. Не запитуй: як? У Бога все можли­ве, у Нього немає неможливого. Він із небуття привів усе до буття. Невже Той, Хто створив космос і людину, не може оживити давно померлі тіла; вони померлі, але існують, бо матерія, як ми знаємо, незнищима.

Наша віра в загальне воскресіння мертвих ґрунтується не тільки на тому, що так сказав Господь Бог, а й на Воскресінні Ісуса Христа. Хіба можна було мертвій людині воскреснути. А Христос Спаситель воскрес; воскрес силою Свого Божества.

Воскресіння Христове зміцнює нашу віру. Згадаймо знову апостолів, які спочатку не віри­ли, що їх померлий Учитель воскрес. Але ж потім вони увірували, бо побачили Його своїми очима і доторкнулися до Нього своїми руками. Апосто­лу Фомі Господь сказав, що він увірував, бо по­бачив, але блаженні ті, які не бачили, а увірува­ли (див. Іоан. 20, 29).

Ці слова Христа Спасителя стосуються і нас, бо ми не бачили воскреслого Господа, але віруємо в Його воскресіння. І нашу віру ми засвідчуємо кож­ного разу, коли виголошуємо: «Христос воскрес!» Або коли відповідаємо: «Воістину воскрес!» Коли ми це промовляємо, хіба ми не переконані, що говоримо правду?! Якщо ж не віримо, то навіщо лжесвідчимо?! Навряд чи знайдеться християнин, який, виголошуючи: «Христос воскрес», дійсно не вірить в те, про що він свідчить.

Христос воскрес, хоч Його воскресіння за­лишається незбагненним для нашого розуму. Чому ж у деяких християн виникає сумнів у за­гальному воскресінні померлих? Невже Бог може обманути нас? Чи у Творця всесвіту не вистачить премудрості і могутності здійснити Своє слово? Адже Він словом сотворив небо і землю, і все, що в них. Радість, з якою християни святкують Пасху, тобто Воскресіння Христове, свідчить, що ми впевнені у нашому власному воскресінні.

Воскресіння Христове дає людству нове життя, і кожна людина може бути носієм цього життя. Воскресіння Христове стверджує нас у вірі, що життя людське не обривається, як нитка, що воно повне глибокого змісту і значення. У Воскресінні Христовому міститься джерело все­осяжної радості, до якої причетні всі люди.

Віра у воскресіння Христа вселяє в нас упев­неність, що Бог завжди перемагає. Віра у воскре­сіння Христа дає нам надію, що й у земному житті добро перемагає зло. Весь світ був свідком, як, за допомогою Божою, в Україні добро і демо­кратія перемогли зло і насилля. Тому й у трудно­щах, і навіть у стражданнях, ми не повинні втра­чати надію на краще. Ми віримо, що Господь і надалі буде милостивим до України і благосло­вить український побожний народ та його Помісну Українську Православну Церкву, визнану вселенським православ’ям.

У ці святі дні сердечно вітаю вас, преосвя­щенні архіпастирі, боголюбиві пастирі, чесне чер­нецтво, улюблені браття і сестри, зі святом Воскресіння Христового, яке зміцнює нашу надію на вічне життя. Вітаю зі святом Пасхи Президента України Віктора Ющенка, Прем’єр-міністра Юлію Тимошенко, Верховну Раду, українське військо, всіх християн і весь український народ. Поздоровляю зі святом Воскресіння Христового ук­раїнців, які живуть за межами України, але ду­шею і серцем завжди з нами і не забувають ні рідного краю, ні віри своїх батьків, ні добрих зви­чаїв своїх предків.

Нехай Воскреслий Господь наш Ісус Христос подасть усім нам Свою благодатну поміч на спра­ви добрі. «Святкуючи оновлення життя нашого, — говорить св. Григорій Богослов, — оновлюємося і ми духовно! Усе в природі оновлюється — нині весна природна і весна духовна, весна видима і весна невидима. О, якби ми сподобилися її там, духовно змінившись тут, і оновленими перейшли в нове життя в Христі Ісусі, Господі нашому! Йому ж, Воскреслому, всяка слава, і честь, і держава, зі Святим Духом, на славу Бога Отця». Воістину Христос воскрес!

Філарет,
Патріарх Київський і всієї Руси-України
Пасха Христова
2005 рік м. Київ

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета

Преосвященним архіпастирям,
боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву та всім вірним
Української Православної Церкви
Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!
Христос воскрес!

Серед християнських свят Православна Цер­ква особливою урочистістю, особливою радістю відзначає свято Пасхи Христової. Чому? Тому що Воскресіння Христове переконує неупереджену людину, що Ісус Христос є Син Божий. Людина сама себе воскресити не може. Воскреслий Хри­стос особливу увагу учеників звертав на Своє тіло, для того, щоб показати, що після смерті, яка була незаперечною, з Ним сталося воскресіння. Ученики справді бачили і відчували на дотик те саме тіло, яке страждало на хресті, а тепер — про­славлене і не змінене воскресінням.

Євангеліст розповідає про це так: «Сам Ісус став посеред них (учеників) і сказав їм: мир вам! Вони схвилювалися і злякалися, гадаючи, що бачать духа. Але Він сказав їм: чого хвилюєтесь, чому такі думки входять до сердець ваших? По­гляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. До­торкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене. І, сказавши це, показав їм руки і ноги. Коли ж вони від радості ще не вірили і дивувалися, Він сказав їм: чи має­те тут якусь їжу? Вони подали Йому частину пе­ченої риби і стільниковий мед. І, взявши, їв пе­ред ними» (Як. 24, 36-43).

Переконавши учеників, і не тільки їх, але й інших Своїх послідовників, яким Він теж являв­ся, Ісус Христос беззаперечно довів, що Він воскрес, а значить, що Він є Син Божий і Творець світу, Який прийшов оновити Своє творіння. Для нас, і взагалі для всього людства, це має дуже важливе значення.

Якщо Він Син Божий, одна з Трьох Осіб Свя­тої Тройці, а Бог може бути тільки один, то все Його вчення є Божественним Одкровенням і є абсолютною істиною. Христос сказав Сам про Себе: Я є істина. Це означає, що всі людські вчення, тобто вчення інших релігій і наук, є правди­вими тільки в тій частині, що не протирічить Бо­жественному Одкровенню, тобто Священному Писанню. Всі інші людські вчення можуть бути правдоподібними, але не істинними.

Ось чому проповідь апостолів була не стільки проповіддю про моральне вчення, скільки свідченням про Воскресіння Ісуса Христа. Чудеса, тобто надприродні явища, що пере­вершують закони природи, які звершували апо­столи і які й донині звершуються в Церкві, підтверджують правдивість проповіді про Во­скресіння. Якби не було цих чудес, то люди мог­ли б мати сумнів у правдивості як Воскресіння Ісуса Христа, так і Його вчення.

Воскресіння Христове — це основа нашої віри та її опора. Своїм Воскресінням Ісус Христос показав вічність Свого вчення, спасенність Своєї смерті, велич і силу благодатних дарів, які подаються в заснованій Ним Церкві.

Воскресіння Христове стало запорукою вічного життя людей. У час смутку і скорботи, коли ми переживаємо смерть наших близьких, воскре­сіння Христове вселяє в наші серця надію. Воно дає нам бадьорість і силу, щоб перемагати сум і тугу. Воскресіння Христове єднає живих і помер­лих в одну сім’ю. Воскресіння Христове дарувало людям найдосконалішу радість. Ось чому в пас­хальні дні ми відчуваємо особливе піднесення.

Воскресіння Христове спонукає нас бороти­ся з гріхом. Воно запалює нас прагнути до мо­ральної чистоти, до святості. Воно навчає нас бачити в людині брата і сестру, образ і подобу Божу. Воскресіння Христове надихає нас на боротьбу проти неправди та кривди. Воно надихає на труд і побожне життя.

Воскресіння Христове дало новий напрямок життю людини. Воно зробило земне життя ос­мисленим і цілеспрямованим. У майбутньому — не смерть, не загибель, не знищення, а інше існу­вання, «іншого, вічного життя початок».

Воскресіння Христове — настільки важлива подія в історії людства, що св. ап. Павло визна­чає ним істинність усього християнського вчен­ня: «Якщо Христос не воскрес, — каже він, — то й проповідь наша марна, марна і віра ваша» (1 Кор. 15, 14). Воскреслий Христос, за словами апосто­ла Павла, — первісток серед померлих (див.: 1 Кор. 15, 20). Отже, у Своєму воскресінні Він став по­чатком і нашого воскресіння. Смерть для хрис­тиянина тепер втрачає свою жахливість. Ось чому в ці пасхальні дні свята Церква урочисто співає: «Смерті святкуємо умертвіння!» Смерте! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога? У ці пасхальні дні, у свято перемоги життя над смертю, щиро вітаю вас, преосвященні архі­пастирі, боголюбиві пастирі, чесне чернецтво, улюблені браття і сестри зі святом Воскресіння Христового. Поздоровляю з Пасхою Христовою Президента України Віктора Ющенка, Верховну Раду України, Український уряд, Збройні сили України, всіх християн усіх Церков і весь укра­їнський народ. Сердечно вітаю зі світлоносним святом усе українство, в усіх країнах світу, на всіх континентах. Нехай оновить воскреслий Спаситель наші духовні сили на добрі справи для бла­га нашої святої помісної Української Православ­ної Церкви і для подальшого зміцнення та процвітання Української держави і зростання добробуту українського народу, на славу Госпо­да нашого Ісуса Христа, Якому належить честь і поклоніння навіки-віків. Амінь. Воістину Христос воскрес!

Філарет, Патріарх Київський і всієї Руси-України
Пасха Христова
2006 рік
м. Київ

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського
і всієї Руси-України Філарета

Преосвященним архіпастирям,
боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву та всім вірним
Української Православної Церкви
Київського Патріархату

Дорогі браття і сестри!
Христос воскрес!

Першим словом воскреслого Ісуса Христа, з яким Він звернувся до жон-мироносиць, цих перших благовісниць Його Воскресіння, було: «Радуйтеся!» Чому вони повинні були радувати­ся? Не тільки тому, що побачили живим свого Учителя, а тому, що була переможена смерть у людській природі. В особі воскреслого Ісуса Хри­ста людська природа визволилася від гріха і смерті. Ця світла звістка наповнила серця жон-мироносиць, а згодом і серця апостолів невимовною радістю. Апостольське благовістування відтоді почало зводитися до Воскресіння Ісуса Христа, а значить, до перемоги над смертю. Смерть є найбільшим ворогом людей. Вона при­пиняє людську діяльність і перетворює на ніщо труди людини.

Звістка про Воскресіння Христа і донині така сама радісна і так само переповнює наші серця духовною радістю. Вона пронеслася по всьому світу і полонила душі віруючих людей. До неї горнуться всі стражденні й обтяжені недолею, шукаючи в ній душевного заспокоєння.

Воскресіння Христове є наріжним каменем християнства, без віри у воскресіння християн­ства немає і не може бути. Святий апостол Пав­ло говорить: «Якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна» (1 Кор. 15, 17). Але Христос воскрес силою Свого Божества. Інакше і бути не могло, бо неможливо було, щоб «тління втримало На­чальника життя». Своїм воскресінням з мертвих Христос переконливо довів, що Він є Бог, Який з’єднався з людською природою, і що Його вчен­ня — це Божественне одкровення, дане людям.

І коли Церква Христова урочисто святкує «смерті умертвлення», коли в християнських хра­мах з уст пастирів Церкви лунає повне захвату привітання: «Христос воскрес!» і коли у відповідь на це паства, що наповнює храми, єдиними вус­тами з глибини свого серця радісно відповідає: «Воістину воскрес!» — відчувається непохитна віра християн у Воскресіння Христа.

Воскресіння Христове стало запорукою вічного життя людства. У час смутку і скорботи, коли ми переживаємо смерть наших близьких, Воскресіння Христове вселяє в наші серця вели­ку надію. Воно дає нам бадьорість і силу, щоб перемагати сум і тугу. Воскресіння Христове єднає живих і померлих в одну сім’ю. Воскресіння Хри­стове дарувало людині найсолодшу радість.

Воскресіння Христове спонукає нас бороти­ся з гріхом. Воно запалює нас прагнути мораль­ної чистоти, святості. Воно навчає нас бачити в кожній людині брата і сестру, образ і подобу Божу. Воскресіння Христове надихає нас на бо­ротьбу проти неправди і кривди. Воно надихає нас на труд і побожне життя.

З істини Воскресіння Христового випливає і погляд на земне життя як на початок вічного життя. Ця істина спонукає християнина не тільки дбати про особисту духовну довершеність, але й активно брати участь у побудові такого суспіль­ства, в якому пануватимуть мир і справедливість, братерська співдружність і достаток плодів зем­них.

Апостол Павло каже: «Браття мої, що тільки істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне слави, що тільки чеснота й по­хвала, про те помишляйте» (Флп. 4, 8). Ці слова апостола Павла повинні бути дороговказом для всіх нас, як треба жити і діяти в наш час. Не тре­ба впадати у відчай, коли ми бачимо навколо себе несправедливість, неправедне збагачуван­ня, владолюбство та інші пороки сучасного світу. На Голгофі теж панували неправда і зло, але Христос Своїм Воскресінням переміг не тільки смерть, але й усіляке зло.

Історія вчить нас, що в житті завжди пере­магають правда і любов, бо з ними Бог. Тому той, хто з’єднує себе з неправдою, приречений на по­разку. Воскресіння Христове є яскравим доказом цього.

Вітаю вас, преосвященні архіпастирі, всечесні отці, дорогі браття і сестри зі святом Во­скресіння Христового! Поздоровляю з Пасхою Христовою Президента України Віктора Ющен­ка, Верховну Раду України, Уряд, Збройні сили України, християн усіх Церков і весь український народ! Сердечно вітаю зі світлоносним святом все українство в усіх країнах світу, на всіх конти­нентах Землі!

Нехай воскреслий Господь оновить наші духовні сили на добрі справи для блага утворення в Україні єдиної Помісної Української Православної Церкви, для подальшого зміцнення та процвітання Української держави і для покращення добробуту людей, на славу Господа нашого Ісуса Христа, Якому подобає всяка слава, честь і поклоніння навіки-віків. Амінь!

Воістину Христос воскрес!


Промови | Зміст | Слово при врученні архіпастирських жезлів

Можете використовувати такі теґи: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Будь ласка, не коментуйте з доменів mail.ru, yandex.ua/yandex.ru тощо. Ви не будете отримувати сповіщення про відповіді на відгуки. Не користуйтеся послугами країни-окупанта.


Пошук

Допомога ЗСУ

Сторінки

Останні відгуки

Канали RSS


Українська Церковна Архітектура














Нагору