Послання
- Різдвяне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 2003/2004 року
- Різдвяне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 2004/2005 року
- Різдвяне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 2005/2006 року
- Різдвяне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 2006/2007 року
- Пасхальне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 2003 року
- Пасхальне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 2004 року
- Пасхальне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 2005 року
- Пасхальне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 2006 року
- Пасхальне послання Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 2007 року
↑РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета
Преосвященним архіпастирям,
боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву та всім вірним
Української Православної Церкви
Київського Патріархату
Христос народився, славімо Його!
Різдво Христове, яке ми святкуємо, не є тільки народною традицією, пов’язаною з колядками,вертепом, різдвяною зіркою, святочними гуляннями та іншими радощами. Різдво Христове — це надзвичайна подія, яка відбулася у певний історичний час. Сутність цієї священної події полягає в тім, що Бог, Який створив світ, і в тому числі людину, стає Людиною, не перестаючи бути Богом. Тому під час різдвяного богослужіння ми виголошуємо: «З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог». І в колядках ми співаємо: «Ой, радуйся, земле, Син Божий народився».
Боговтілення — це Божественна таємниця, яку людський розум не може збагнути. Ця велика таємниця сприймається тільки вірою. Чому тільки вірою? Тому що людський розум не може осягнути Боговтілення. Він не може зрозуміти, як неосяжний Бог, Який є Духом, може стати істотою, обмеженою людською природою. Якщо людський розум не може осягнути Боговтілення, тобто Різдво Христове, то чи означає це, що Боговтілення в дійсності не було, і це тільки міф? Ніскільки це не означає!
Хіба людині, з її обмеженими можливостями, належить останнє слово у вирішенні цього питання з питань?! як можна розмірковувати про Бога, що Він може, а чого не може? Чи не людиною створене спотворене уявлення про Божество? Хіба людські думки відповідають помислам Божим? Сам Бог через пророка Ісаю сказав: «Мої думки — не ваші думки, і Мої путі — не ваші путі».
Коли мова йде про Боговтілення і проте, що Бог дозволив Себе розіп’яти на хресті (Флп. 2, 7-8), чи не може людський розум скоріше припустити, що людина помиляється, вірячи в це, ніжте, що Бог може самопринизитися до такого стану? Хто жахається цього богоприниження і вагається перед парадоксом всемогутності, святості Бога і розп’яття Його на хресті, той уподібнюється тим, про яких апостол Павло сказав, що проповідь про розп’ятого Христа — для іудеїв спокуса, а для еллінів безумство (1 Кор. 1, 23).
А що, коли Бог хотів відкрити Себе Богом і показати безмірність Своєї любові саме таким чином, що з любові до нас став Людиною, і такою Людиною, Яка віддала Себе на розп’яття? А що, коли Бог вимагає від людей саме віри у неймовірне? Якщо саме цією вірою у неймовірність Він бажає скрушити людську гординю і підкорити нашу злу волю Своїй благій волі?
Ніде, ніколи і ні в кому на землі не проявлялася так слава і всемогутність, святість і любов, як в Ісусі Христі, народження Якого ми нині святкуємо. Святе і Божественне світить нам у житті Господа нашого Ісуса Христа. Ці якості нашого Спасителя виявляються в такій повноті, з такою життєвою правдою і з такою переконливою ясністю, що ми повинні, подібно до Мойсея, закрити своє обличчя, щоб не осліпнути від світла, яке виходить від Христа. Усі святі, які дійсно стали для Нього близькими, які жили в Ньому і для яких Він був живий, — усі вони черпали в Ньому свою життєву силу і були блаженні цим.
Скільки великих художників усіх часів намагались у своїх творіннях — іконах і картинах — втілити образ Богочоловіка, який одухотворяє людську душу. Лише в любові пізнається Бог. «Кожен, хто любить, народжений від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов» (1 Ін. 4, 7-8).
Син Божий, Господь наш Ісус Христос, народився від Пресвятої Діви Марії і став Людиною, щоб визволити нас від гріха і смерті. Визволення від гріха і смерті називається спасінням. Процес спасіння почався з Різдва Христового, діє по сьогоднішній день і буде продовжуватися до другого пришестя Христа.
У наш час багато колишніх атеїстів після довгих часів невір’я або віри у «світле комуністичне майбутнє» відчули в душі глибоку віру і перемінили спосіб життя. Ми бачимо у храмах багато молоді, дітей, молодих сімей. Будуються тисячі храмів. Це результат того, що вони отримали дар Божий — віру. Це ті сини і дочки, про яких говорив Господь: «Багато прийдуть зі сходу і заходу і возляжуть… у Царстві Небесному» (Мф. 8, 11).
На жаль, є й така молодь, і її не так мало, яка, шукаючи живої віри, пішла не тією дорогою, тобто такою дорогою, яка не веде до Царства Божого. Ми зустрічаємо і таких християн, які були свого часу хрещені, а потім втратили віру і тепер не вірять ні в Христа Спасителя, ні взагалі в Бога. Інші не відмовляються від Христа і від Бога, але не живуть по-християнськи і не виконують Його заповіді. У них роздвоєні душі. Чи не скаже Господь таким християнам, як колись юдеям: «Сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну» (Мф. 8, 12).
У наш час поряд з відродженням духовності відбувається «відступлення» у християнському середовищі як серед протестантів, католиків, так і серед православних. Результатом цього боговідступлення в християнському середовищі є те, що деякі керівники європейських держав соромляться навіть внести в проект Європейської Конституції згадку, що Європа має християнські традиції. Хто перелічить серед нинішніх християн усіх безбожників, віровідступників та ідолопоклонників? У нас нема на площах ідолів, перед якими кланяються і курять фіміам, але зате тяжко знайти людину, у якої не було б якого-небудь ідола. Одні поклоняються Бахусу — богу пияцтва, приносячи йому в жертву своє здоров’я. Інші віддаються розпусті, і цим ніби вшановують Венеру — богиню розпусти. У третіх богом є їхнє черево. Четверті поклоняються золотому тільцю; їхнім богом є багатство, пристрасть до наживи. Інші ганяються за славою і заради неї зневажають і віру, і совість, і честь. Є і такі люди, для яких богом стало досягнення влади. Владолюбство стає своєрідною наркоманією. Усяка пристрасть є ідолопоклонством.
Християни, які підкорили себе цим порокам, перестали бути храмами Святого Духа. В їхніх душах уже не перебуває Бог. Європа декілька віків тому поставила в центр історичного процесу не Бога, а людину, і результатом цього є сьогоднішнє моральне падіння і бездуховність.
Різдво Христове, яке ми нині святкуємо, нагадує нам про безмежну любов Бога до Свого творіння, до людей, заради спасіння яких Він зійшов з неба і став Людиною. Подумаймо, для чого ми живемо і якими дорогами ходимо: прямими Божими чи кривими. Віра в Бога закликає нас боротися з усіляким злом, і насамперед з гріхом у самому собі, любити своїх батьків, свою сім’ю, свою Батьківщину — Україну.
У ці різдвяні дні сердечно вітаю вас, преосвященні архіпастирі, боголюбиві пастирі, дорогі браття і сестри, зі святом Різдва Христового і Новим роком. Поздоровляю з Різдвом Христовим і Новим роком Президента України Леоніда Кучму, Верховну Раду, Уряд, Збройні сили України, всіх християн і весь український народ. Нехай Господь наш Ісус Христос, Який народився у Віфлеємському вертепі від Пресвятої Діви Марії, дарує всім нам добре здоров’я, мудрість, мир, злагоду, духовну силу дбати про своє власне спасіння і вірно служити своєму народу.
Щиро вітаю зі святом Різдва Христового і Новим роком і нашу українську діаспору в Америці і Канаді, в Європі, Австралії і Латинській Америці та по всьому світу, — всіх українців, які з різних причин опинилися за межами своєї Батьківщини, але зберігають любов до рідного краю і разом з нами відзначають це велике християнське свято.
Нехай Милостивий Господь благословляє нашу Державу і наш український народ у Новому 2004 році і дарує мир, злагоду, добробут і радість. Будемо частіше згадувати про Бога і Його милості; будемо молитися Йому, щоб Він послав у наші серця любов, яка є основою земного і вічного життя.
Христос народився, славімо Його!
Патріарх Київський і всієї Руси-України
Різдво Христове
2003/2004 рік
м. Київ
↑РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського
і всієї Руси-України Філарет
Преосвященним архіпастирям,
боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву та всім вірним
Української Православної Церкви
Київського Патріархату
Христос народився, славімо Його!
Різдво Христове має пряме відношення до нашого сьогодення, до сенсу нашого життя. Дивлячись на гріховність світу і руйнівну силу зла, а також відчуваючи безсилля людей у боротьбі з цим світовим злом, один із древніх філософів, майже у відчаї, сказав: «Якщо Син Божий не зійде з неба і не визволить людей від гріха і смерті, то світ загине». В минулому 2004 році Господь показав нам обличчя зла і силу добра. На власному досвіді ми відчули добро і зло. Україна стала ареною боротьби свободи і неволі, правди і неправди, християнської любові й ненависті, демократії і зловживання владою. За подіями в Україні стежить увесь світ. Саме у цей час ми відчули необхідність втручання Бога. Ми щиро молилися про Його допомогу і благали, щоб Він був милостивим до провин наших. З якою вірою і надією ми виголошуємо слова: «З нами Бог! Розумійте, народи, і підкоряйтеся, бо з нами Бог!»
Ось чому ми, християни, сприймаємо Різдво Христове не як народне свято з традиційними колядками, вертепом, різдвяною зіркою та святочними гуляннями, а як пришестя у світ Сина Божого заради визволення людей від гріха і смерті, й від того зла, яке кожен із нас відчуває на собі, на власному досвіді.
Сама уява про народження Сина Божого від Пресвятої Діви Марії не може залишити байдужим людське серце. Творець Всесвіту благозволив явитися у світ Немовлям в убогому вертепі, в оточенні пастухів. У цьому злиденному притулку, у яслах для худоби, а не в царському палаці, лежав «неосяжний Христос Бог» — Той, Хто тримає у Своїх руках усю вселенну, весь космос. Він смирив Себе, прийнявши подобу раба і ставши людиною. Господь Ісус Христос упокорив Себе для того, щоб посоромити людську гординю, щоб вселити смиренність у кожну людину.
Різдво Христове навіки з’єднало людину з Богом. Тому ми й виголошуємо: «З нами Бог!» Син Божий просвітив затьмарений розум людини світлом істини, тому ми й не хочемо жити в суцільній неправді. Христос народився, щоб побудувати Царство Боже, тобто Царство духовне, де живуть любов, а не ненависть, правда, а не кривда, милосердя, а не жорстокість, мир, а не ворожнеча, святість, а не гріх.
Син Божий втілився і зійшов на землю, щоб дарувати людям благодатні сили для боротьби з гріхом. Хто був на майданах і вулицях Києва та інших міст України, той відчув дію благодаті Святого Духа в серцях людей; тут панувала християнська любов, та любов, яку відчували перші християни на так званих агапах, тобто вечерях християнської любові.
Син Божий став людиною, щоб дарувати нам життя вічне. Людина назавжди залишилася б загиблою, якби Господь не подолав смерть. Господь прийняв наше тлінне тіло й оздоровив його Своїм Божеством, визволивши його від смерті.
З народженням Христа Спасителя пов’язано вбивство чотирнадцяти тисяч немовлят у Віфлеємі та його околицях. Цар Ірод вдався до такої жорстокості, намагаючись знищити Немовля Христа, щоб не втратити царську владу. Це було понад дві тисячі років тому, а скільки невинних людей загинуло у XX столітті! А причина та сама: владолюбство! Намагання утримати владу над людьми і цілими народами. Український народ перетерпів подібні несправедливість і жорстокість на власному досвіді. Владу, яку людям дарує Бог, щоб вони захищали добро і творили правду, треба відрізняти від владолюбства, яке є великим злом; воно приносить страждання і окремим людям, і всьому народу. Для справжнього християнина бути при владі — це не благоденство і шана, а тяжкий хрест, поєднаний з великими і численними трудами і турботами. Хто хоче мати владу і жити по-християнськи, той повинен принести себе в жертву служінню людям і бути готовим до душевних страждань, великого терпіння і відповідальності за свої дії перед Богом і людьми.
Христос приніс на землю мир. А примирені повинні жити між собою в мирі, однодумності у вірі й християнській любові, — як діти єдиного Бога і брати у Христі, як члени Його єдиного тіла — Церкви. Це особливо потрібно нам тепер, коли нашу Батьківщину — Україну сили зла намагаються розділити, посіяти смуту, внести спокуси у свідомість людей. І тому не дозволяйте заманити себе на шляхи неправди і розбрату. Будемо пам’ятати, що правдивий християнин той, хто уподібнюється Христу своїми ділами, помислами і почуттями.
Дорогі браття і сестри! Сердечно вітаю вас з великим святом Різдва Христового і Новим роком! Вітаю зі святом також усіх українців, які перебувають за межами України і турбуються про її майбутню долю. Закликаю всіх вас, дорогі браття і сестри, творити діла милосердя і любові. Молитвою і чесною працею сприяйте відновленню нашого суспільства. Примножте свої гарячі молитви за духовне відродження народу, за єдність Церкви і всього українського народу, за мир між людьми і народами. Нехай наступне Новоліття буде для нас і для всієї України роком Божого благословення. Нехай мир, про який сповістили ангели у Віфлеємі, зміцнюється на землі і приносить усім радість і Боже благовоління. Бог миру і любові нехай буде з усіма нами.
Христос народився, славімо Його!
і всієї Руси-України Різдво Христове 2004/2005 рік
м. Київ
↑РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета
боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву та всім вірним
Української Православної Церкви
Київського Патріархату
Христос народився, славімо Його!
Різдво Христове, яке ми святкуємо кожного року, є основою нашого спасіння. Спасіння людства від гріха і смерті без народження Сина Божого Пресвятою Дівою Марією не могло відбутися. Різдво Христове по-інакшому називається Боговтіленням. Апостол Павло називає народження Сина Божого великою таїною благочестя: Бог явився у плоті (Див.:1 Тим. 3, 16).
Людський розум не може осягнути: як Бог, Який є абсолютним Духом, міг з’єднатися з плоттю? Як Творець Всесвіту в особі Сина Божого міг з’єднатися зі своїм творінням? Незбагненне чудо полягає в тім, що Бог дійсно став людиною, що Він явився в образі людини; невидимий Бог став видимим і жив серед людей.
За словами апостола Павла, Син Божий «принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік» (Флп. 2, 7). Різдво Христове — це сходження Божества, приниження Бога до рабського вигляду людини. Ісус Христос народжується не в царських палатах, а в яслах для тварин у Віфлеємі.
Син Божий у повному розумінні є довершеною людиною, бо Він прийняв не тільки людське тіло, але й людську свідомість, людську волю, людські почуття. Він дійсно став одним із нас. Це твердження є тією ж мірою правдивим, як і твердження, що цей Чоловік є Бог.
Син Божий, прийнявши людську природу, вступив у внутрішню єдність, у соборність людського роду, включаючи його гріховність. Як людина, Він став нашим братом; як творче Слово Боже, Він є первородним із братів, тобто не просто людиною, як ми, а новою Людиною, другим Адамом.
Усе, що цей новий Чоловік — Господь наш Ісус Христос — думає і чого Він хоче, все, що Він робить, — усе Він думає, хоче, терпить і робить у соборному єднанні з людським родом, у реальній спільності Свого життя, смерті і воскресіння з нашим життям, смертю і воскресінням. По суті Його життя — це і наше життя, Його смерть — і наша смерть, Його воскресіння — і наше воскресіння.
І наше спасіння полягає в тому, що через акт Таїнства хрещення ми включаємося в Бога, Який став Людиною, самою своєю істотою, самою серцевиною свого буття, а не тільки своїми думками, бажаннями і ділами. Бути спасенним або стати християнином — означає бути прийнятим у життя Богочоловіка Ісуса Христа, в Його страждання і воскресіння. Спаситель — це та Людина, Яка прийняла в Себе і несе в Собі все людство, що потребує спасіння. Тому Різдво Христове, або втілення Сина Божого, дійсно стоїть у центрі християнства. Тому апостол Павло називає Різдво Христове великою таїною. Церква Христова покликана здійснювати в земному житті наслідок Боговтілення. Спасіння треба розуміти як подолання в нас, людях, гріховних нахилів, як наше очищення до стану святості і як перемогу життя над смертю. Спасіння в такому розумінні не могло здійснитися людськими силами. Для цього потрібне було пришестя у світ Бога.
Присутністю і діянням Бога в людській душі є віра. Тому той, хто має живу віру, має благодать Божу, яка діє в його душі. Віра проймає всю людину, проникає в усі глибини людського духу і тому може й повинна вдосконалювати всі сторони життя. Через віру відбувається примирення Боже у світі. У цьому діянні Божому повинна брати участь і людина. Участь християн у цій Божій справі різноманітна. Вона відбувається через богослужіння й молитву, через проповідь Євангелія, через християнський спосіб життя, через повсякденну миротворницьку діяльність у широкому розумінні слова.
Апостол Павло говорить, що Христос є мир наш (Див.: Еф. 2, 14). А це означає, що мир прийшов на землю як наслідок Боговтілення. Мир як дар Божий стає надбанням кожної людини і благотворно впливає на її моральне життя. Примирення людини з Богом — це особливий стан душі, коли душевний мир виявляється у повсякденному житті людини. Як сонячне світло викликає до життя рослини, так внутрішній мир душі неодмінно викликає добрі стосунки між людьми. Звичайно, створення таких стосунків — справа нелегка навіть серед однодумців і близьких за духом та переконаннями людей. Тому Господь заповідав своїм послідовникам: «майте мир між собою» (Мк 9, 50). І святі апостоли неодноразово нагадували заповідь Христову берегти мир (Див.: 1 Сол. 5, 13; Рим. 14, 19; 1 Пет. 3, 11).
Надбання і дотримання миру є першочерговим завданням християн України, особливо це стосується тих православних, які розпалюють ворожнечу, ображають і принижують гідність своїх братів і сестер. Не може бути благодаті Божої в серцях тих православних, які дихають агресивністю і не бачать в українцях своїх братів і сестер по вірі. Без примирення православних ієрархів, духовенства і віруючих не може бути об’єднання українського православ’я. А український народ чекає і ніяк не може дочекатися того дня, коли постане Єдина Помісна Українська Православна Церква.
Примирення і толерантне ставлення одне до одного потрібні також політичним і громадським діячам, особливо під час виборів. Не можна ображати людську гідність. Адже Син Божий для того і став Людиною, щоб назвати нас Своїми братами і сестрами. Першочергове завдання християн полягає в тому, щоб набути мир у собі. Але, здійснюючи це, ми як посланці Спасителя і Господа покликані умовляти людей примиритися з Богом (Див.: Кор. 5, 20), а також бути миротворцями серед людей (Див.: Мф 5, 9; 1 Пет. 3, 11; Рим. 12, 18 та ін).
У ці різдвяні дні, коли наші серця наповнюються духовною радістю, сердечно поздоровляю вас, преосвященні архіпастирі, боголюбиві пастирі, дорогі браття і сестри з великим святом Різдва Христового і Новим роком. Поздоровляю з Різдвом Христовим і Новим роком Президента України Віктора Ющенка, Верховну Раду, Уряд, Збройні сили України, всіх християн і весь український народ. Щиро вітаю зі святом Різдва Христового і Новим роком і нашу українську діаспору в Сполучених Штатах Америки і Канаді, в Європі, Австралії і Латинській Америці та по всьому світу, людей, які з різних причин опинилися за межами своєї Батьківщини, але зберігають любов до рідного краю і разом з нами відзначають це велике християнське свято.
Нехай зміцнить Господь усіх нас у доброму душевному і тілесному здоров’ї і надасть нам Свою благодатну допомогу в наших повсякденних трудах на благо України і на славу Божу! Подякуймо Господу нашому Ісусу Христу, Який народився у Віфлеємських яслах, за Його благодіяння у минулому році і просімо у своїх молитвах, щоб благословення Боже було на кожній людині, яка чинить добро, на українському народі і на нашій Українській державі. Христос народився, славімо Його!
і всієї Руси-України Різдво Христове
2005/2006 рік
м. Київ
↑РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета
Преосвященним архіпастирям,
боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву та всім вірним
Української Православної Церкви
Київського Патріархату
Христос народився, славімо Його!
Ми завжди з великою радістю зустрічаємо свято Різдва Христового. Різдво Христове має пряме відношення до нашого сьогодення, до сенсу нашого земного життя. Спостерігаючи за навколишнім життям, ми інколи приходимо у відчай від тієї неправди і зла, які оточують нас. Людина настільки загрузла у гріху, що не здатна подолати його власними силами. Серйозно задумайтесь над цим!
Кожний із нас хоче жити в любові, мирі, радості і добробуті, і притому хоче жити вічно. А цього досягти неможливо, не подолавши гріх і смерть.
Бог, Який створив людину і світ, так полюбив світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб спасти людину від гріха і смерті. Різдво Христове означає зішестя Сина Божого на землю і з’єднання Його Божественного життя з нашим людським життям. Святкуючи Різдво Христове, Церква хоче переконати нас, що Бог не лишає світ і кожну людину без Своєї любові і Провидіння.
Різдво Христове, або втілення Сина Божого, є основною істиною, тобто одним із основних християнських догматів, спільним для всього християнського світу. Без віри у втілення Сина Божого немає християнства; і той, хто не вірує в Ісуса Христа як Сина Божого, Творця всесвіту, той не є християнином.
Цей догмат сповідав ап. Петро від імені всіх апостолів, від усієї Церкви, коли на запитання Спасителя: «А ви за кого Мене вважаєте?» — вигукнув: «Ти є Христос, Син Бога живого!» (Мф. 16, 16).
Це було предметом апостольської проповіді від дня зішестя Святого Духа на апостолів. Ісус Христос є Сином Божим, Який прийняв людське єство нероздільно і незлитно. Хто не сповідує цієї істини, той є антихрист, як про це пише св. ап. Іоан Богослов.
Ісус Христос є істинний Бог і істинний чоловік, Який прийшов у світ задля спасіння людей; Він прийняв добровільні страждання і хресну смерть, воскрес, вознісся на небеса, і сидить праворуч Отця, і знову прийде для останнього суду і вічного Царства.
Догмат про Христа, що рівнозначно абсолютній істині, для православ’я і в наші дні є таким же сучасним, як і в епоху Вселенських Соборів. Для православ’я є абсолютно неприйнятним мудрування деяких протестантських богословів і особливо тоталітарних сект, які вихолощують з повноти віри у Христа дорогоцінне зерно.
Віра у Христа як Сина Божого для православного християнина не є вченням у звичайному розумінні, вона — саме життя. Віра пронизує все його єство і проходить через усе його життя. З цією вірою християнин при Його Різдві, страждає разом з Ним, Його хресними муками, воскресає разом з Господом і з тремтінням чекає на Його славне пришестя. Без цієї віри просто немає християнства. Деякі сучасні християни на Заході, прагнучи «онаучнити» релігію, дійшли до того, що позбавили християнство духу і вогню, і зробили його нудним та нежиттєвим.
У Різдві Христовому Бог став людиною, народившись від Святого Духа і Марії Діви, без плотського зачаття, і через те з’єднав у Своїй Особі Божественну і людську природи. У Своєму земному житті Він явив Божественну всемогутність через чудотворіння і Божественну мудрість як пророк і учитель. Це була істинна і досконала Людина, вільна від будь-якого гріха. Він був другим Адамом — з оновленою природою. Його покірність волі Отця Небесного була безмежна і сягала хресної смерті. Він зробив Свою волю тотожною волі Божественній і тим підніс Свою людську природу до стану найвищої духовності і безсмертя. У Своїх душевних стражданнях у Гефсиманії і тілесних — на Голгофі Він узяв на Себе весь тягар людських гріхів і тим самим, перемігши смерть, дарував нам вічне життя.
У спасінні людини виявилася творчість материнської любові Ісуса Христа. У ній Він приймає горе і скорботу людей, як Свої власні, і несе їх до кривавого кінця. У цьому подвигу любові проявилось щось абсолютно нове і неповторне в історії людства. У спасительному подвигу Ісуса Христа виявилась людяність людини так глибоко і так високо, що кожен може сказати: якщо є десь місце, де він може знайти умиротворення і заспокоїти свою душу, так це — у Христі Ісусі.
У подвигу любові повинна виявлятися віра християнина. Особисте спасіння — це духовне народження самого себе для вічного життя через уподібнення Христу. Через віру і любов, виявлену у добрих ділах, а також через несправедливі страждання християнин прилучається до Христа і Його спасительного подвигу і стає учасником вічного життя, заради якого народився Син Божий.
Христос приніс на землю мир, а це означає, що ми, християни, повинні жити в мирі, однодумстві у вірі й християнській любові, як діти єдиного Бога — брати і сестри у Христі. Це особливо потрібно нам тепер, коли нашу Батьківщину Україну сили зла намагаються розірвати, посіяти смуту, внести спокуси у свідомість людей. І тому не дозволяйте заманити себе на шляхи неправди і розбрату. Будемо завжди пам’ятати, що правдивий християнин той, хто уподібнюється Христу своїми ділами, помислами і почуттями. Частіше порівнюйте себе з Христом і ставте себе поруч з Ним, і тоді зможете дати оцінку своїм вчинкам. І не забуваймо, що є правдивий Суд Божий не тільки після смерті, а й на землі.
Щиросердечно вітаю вас, дорогі браття і сестри, з великим християнським святом Різдва Христового і Новим Роком! Вітаю зі святом нашого українського Президента Віктора Ющенка, Уряд, Верховну Раду та Збройні сили України! Поздоровляю зі святом також усіх українців, які перебувають за межами України і вболівають за її долю!
У це велике свято миру і любові піднесімо хвалу Богу за всі Його благодіяння, даровані нам у минулому році і впродовж усієї історії України, і просімо Благословення Божого на подальші наші труди на благо єдиної Помісної Української Православної Церкви, на благоденственне і мирне життя України і всього українського народу, щоб ми завжди єдиними устами і єдиним серцем співали ангельську пісню: «Слава в вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління» (Лк., 2, 14).
Христос народився, славімо Його!
і всієї Руси-України Різдво Христове 2006/2007 рік
м. Київ
↑ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського
і всієї Руси-України Філарета
Преосвященним архіпастирям,
боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним
Української Православної Церкви
Київського Патріархату
Христос воскрес!
Ще у Старому Завіті премудрий Соломон сказав, що «краще живому псу, ніж мертвому леву» (Еклез. 9, 4), і цим підкреслив, що життя має найбільшу цінність. І Господь говорить: «Яка користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою (тобто життя) згубить? Або що дасть людина взамін за душу свою (за життя своє)?» (Мф. 16, 26). Сьогоднішнє наше свято є торжеством життя над смертю. Христос воскрес і Своїм воскресінням подолав смерть.
Смерть є найстрашнішим і найболючішим злом у світі. Людина найбільше боїться смерті, бо смерть неприродна, оскільки людина створена для життя вічного. У світі в усьому спостерігається гармонія. А смерть є дисгармонією в природі, тому вона найбільше зло.
Людина не може подолати смерть; ми називаємо смерть законом, хоча в дійсності смерть є швидше порушенням закону Божого, бо вона — наслідок гріха. Смерть може подолати тільки Бог, тому що Він має життя Сам у Собі. Бог привів світ із небуття до буття. Він вдихнув у неживе тіло життя. Для того, щоб подолати в людській природі смерть, Син Божий народився від Пресвятої Діви і став людиною — такою, як ми, в усьому, крім гріха.
Сьогодні ми святкуємо Воскресіння Христове, коли Господь наш Ісус Христос Своєю смертю смерть подолав. Воскресіння Христове — найвеличніша світова подія. Тому Церква називає його торжеством із торжеств, святом над усіма святами. Воно є основою нашої віри. Якби не було воскресіння, то не було б і християнства. «Якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша», — говорить апостол Павло (1 Кор. 15, 14).
Жодна світова релігія не вчить про воскресіння. Всі релігії вчать тільки про безсмертя душі, і тим самим визнають своє безсилля перед смертю. Тільки християнство сповідує віру у воскресіння Христове і загальне воскресіння всіх померлих в їхніх тілах. Загальним воскресінням померлих буде відновлена гармонія в творінні, бо внаслідок гріха людини воно донині страждає (Див.: Рим. 8, 19-21).
Якби не було воскресіння Христового, то була б підірвана сама віра в Бога, віра в добро і його перемогу; в такому випадку був би втрачений сенс самого життя. Якби померлий Христос не воскрес, то на Голгофі відбулося б найбільше торжество зла над добром і диявола над святим і ідеальним. «Якщо Ти Син Божий, зійди з хреста, і ми увіруємо в Тебе. Інших спасав, а Себе не можеш спасти,» — глузувало зло над Христом Спасителем (Див.: Мк. 15, 31, 32). Якби Христос не воскрес, то людство впало б у безпросвітний відчай, говорячи: «Якщо і Цей Праведник — Ісус Христос — виявився безсилим проти зла, то на що сподіватися нам, грішним, і до чого готуватися?!» І чи не стало б тоді людське життя справді лише «безглуздим і дурним жартом», або, за висловом великого письменника-християнина, «диявольським водевілем»?
Але Христос воскрес! І диявол — отець неправди і людиновбивця залишився посоромле ним і безсилим (Див.: Ін. 8, 44). Життя перемогло смерть, і зло зведено до нікчемності. Христос воскрес! І тому з повною підставою Церква виголошує: «Смерте, де твоє жало? Дияволе і пекло, де твоя перемога?»
Христос воскрес, і ми радіємо. Радіємо не тільки тому, що Сам Христос воскрес, а й тому, що і ми воскреснемо: воскреснуть усі померлі. Де гарантія того, що буде загальне воскресіння всіх померлих? Гарантію дає нам Господь наш Ісус Христос. Він сказав: «Істинно, істинно кажу вам: настане час, коли померлі почують голос Сина Божого, оживуть… і вийдуть ті, що чинили добро, у воскресіння життя, а ті, що чинили зло, у воскресіння суду» (Див.: Ін. 5, 25, 29.). Кому нам треба вірити — Ісусу Христу, Який сказав про Себе, що Він є істина і підтвердив це Своїми ділами, чи звичайній грішній людині, яка в усьому сумнівається і часто помиляється? Звичайно ж, — Ісусу Христу, бо він Бог і воскрес із мертвих.
Невіруюча людина говорить: «Воскресіння мертвих неможливе!» А й справді, чи можуть воскреснути всі померлі? Безумовно, можуть! Чому? Чи є для цього якісь підстави? Є, оскільки у Бога немає нічого неможливого. Якщо Він із нічого сотворив цей прекрасний світ, то тим більше Він може воскресити тіло, яке вже існувало, але перетворилося на прах. Наша віра у загальне воскресіння ґрунтується на воскресінні Ісуса Христа і на Його словах, які є істиною.
Життя є дар Божий. Ми повинні берегти цей дар як святиню. Хто розтринькує своє здоров’я розбещеним гріховним життям, той зневажає Бога, Який дав йому здоров’я і життя. Хто не допомагає хворим, старим, сиротам і всім знедоленим людям, той не виконує заповідь про любов до ближніх. Хто має владу або хто хоче взяти на себе цей тягар, але не турбується про добробут народу, а лише про себе, той, безумовно, буде поставлений на Суд Божий.
Воскресіння Христове надає нам силу жити, боротися зі злом, з гріхом, — насамперед, у самих собі, — і бути впевненими, що правда завжди перемагає, що любов сильніша за смерть. Воскресіння Христове переконує нас, що Бог не допустить торжества зла над добром. Людські страждання, несправедливі і трагічні події у світі Бог завжди припиняє і навіть зло спрямовує на добро. Вся історія людства є підтвердженням цього. Воскресіння Христове переконує нас, що Бог не залишив Своє творіння, в тому числі і кожного з нас. Він безмежно милостивий і чоловіколюбний і хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання істини.
У цей святковий день перемоги життя над смертю сердечно вітаю вас, дорогі браття і сестри, з Воскресінням Христовим. Поздоровляю з Пасхою Христовою нашого Президента Леоніда Кучму, Верховну Раду, український уряд, військо і весь український народ. Щиро вітаю зі святом і нашу українську діаспору в США і Канаді, Європі й Австралії, по всіх країнах, де живуть українці. Нехай Господь, що воскрес із мертвих, пошле в серця наші радість, душевний мир, здоров’я, успіх у добрих ділах і добробут. Будемо ж постійно молитися, щоб Він воскресив наші душі і дарував нам любов, яка є основою земного і вічного життя.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з усіма вами!
Воістину Христос воскрес!
і всієї Руси-України Пасха Христова 2003 рік
м. Київ
↑ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського
і всієї Руси-України Філарета
Преосвященним архіпастирям,
боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним
Української Православної Церкви
Київського Патріархату
Христос воскрес!
Святий Іоан Золотоустий у своєму слові на Пасху закликає всіх людей до радості. Він говорить: «Увійдіть усі в радість Господа свого… Багаті й бідні, один з одним святкуйте! Стримані й ліниві, день вшануйте! Ті, що постилися, і ті, що не постилися, — веселіться сьогодні!» Пасхальна радість повинна наповнити всіх і все.
Чому цього дня повинен радіти весь людський рід? Тому що Христос воскрес і переміг смерть. Нам треба серйозно сприймати цю подію, сприймати її всім єством і розуміти, що вона означає для нас. Ми віримо, що Бог створив людину безсмертною душею і тілом. В одній істоті Він з’єднав духовне і тілесне, небо і землю. Але гріх перших людей вніс в людську природу смерть і через це розділив двоєдину природу. Хоч безсмертна душа після тілесної смерті й продовжує існувати у потойбічному житті, але тіло перетворюється на порох земний; воно нікуди не зникає, бо матерія незнищима, як і дух.
Чому ж ми радіємо в пасхальні дні? Ми радіємо тому, що Бог, Який створив людину, Господь наш Ісус Христос, оновив у Собі людську природу. Він знову з’єднав після смерті душу і тіло. Хочеш вір в це, а хочеш не вір! Але це справді так, бо так сказав і вчив Бог, а Йому треба вірити. Апостол Павло говорить: «Як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих. Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть» (1 Кор. 15, 21-22).
Христос визволив нас не тільки від фізичної смерті, а й від смерті духовної, тобто від гріха. Гріх завдає людині не менше страждань, ніж тілесна смерть. Ми добре знаємо, як люди страждають від власних і чужих гріхів. Страждання від гріхів продовжуються у потойбічному житті у пеклі — в місці перебування грішників.
Христос Спаситель Своїми стражданнями, особливо в Гефсиманському саду і на Голгофі, переміг гріх Своєю людською природою і цим визволив нас від гріха. Тепер Він як Бог і Переможець гріха прощає гріхи людям, які каються. Ось чому апостол Павло разом з пророком Осією, звертаючись до смерті і пекла, яке утримувало грішників, взиває: «Смерте! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога?» (1 Кор. 15, 55; Ос. 13, 14).
Дорогі браття і сестри! Виголошуючи «Христос воскрес!» або відповідаючи на вітання «Воістину воскрес!», ми сповідуємо віру у власне воскресіння. Наше серце впевнене, що після смерті ми воскреснемо і наша душа з’єднається з нашим тілом. Можливо це чи ні? Коли ми виголошуємо «Христос воскрес!», ми свідчимо, що наше воскресіння стало можливим. Нашу віру утверджує воскресіння Христа. Якщо Христос помер і воскрес, то чому наше воскресіння неможливе? Син Божий для того і став людиною, щоб оновити людську природу і зробити неможливе можливим.
Якщо ж хтось виголошує «Воістину Христос воскрес!» і не вірує в загальне воскресіння мертвих, той лжець, бо одне виголошує устами, а інше має в душі.
Апостол Павло, який навчився Євангелію не від людей, а отримав одкровення від Бога, сказав: «Тлінному цьому належить одягнутися в нетління, і смертному цьому одягнутися в безсмертя. Коли ж тлінне це вдягнеться в безсмертя, тоді збудеться слово написане: «Поглинута смерть перемогою» (1 Кор. 15, 53-54). І пророк Ісая за вісім століть до Різдва Христового прорік, кажучи: «Так говорить Господь: поглинута буде смерть навіки, і витре Господь Бог сльози з усіх облич» (Іс. 25, 8).
Маючи вічне майбутнє і радіючи з цього, ми не повинні забувати і про наступне: воскреснуть всі — і мертві, і живі, і ненароджені, але доля всіх буде різною. Одні будуть блаженствувати у славі Божій, а інші страждатимуть у царстві зла. Кожна людина вільно обирає своє вічне життя на землі. Сенс земного життя в тім і полягає, щоб тут обрати своє грядуще. Тепер наше майбутнє залежить від нас. Христос Спаситель все зробив для нашого спасіння. Хочеш мати вічне блаженство, обирай віру і любов до Бога і ближніх. Не хочеш?! Твоя справа, чоловіче! Тобі Бог дарував свободу і не порушує її. Але пам’ятай, що вічне життя є і Суд Божий також!
Воскресіння Христове дає нам надію і в сьогоденному житті. Віра в Бога допомагає нам боротися з власними гріхами і вадами і перетворювати суспільне життя на краще. Вона свідчить, що неможливо будувати своє благополуччя на чужому горі. Якщо в країні багато знедолених і покривджених, то це означає, що країна хвора, її треба лікувати. Там, де панує соціальне зло, там немає ні здорового глузду, ні християнської любові. Віра в Бога нагадує нам про Суд Божий і про те, що у потойбічне життя ми нічого з собою не візьмемо, все залишиться тут, на землі; з нами підуть у вічність тільки духовні скарби. Знедоленого і хворого віра втішає і говорить: не сумуй, поруч з тобою Бог, Він допоможе тобі, звертайся до Нього в молитві. А багатому Бог нагадує, що твоє багатство — не твоє, а Боже. Він дав тобі, щоб ти розумно і з любов’ю до ближніх управляв ним. Знай же, чоловіче, що Бог сильний і позбавить багатства. Воскресіння Христове дає нам надію, що Бог може духовно воскресити і Україну.
Дорогі браття і сестри! В цей радісний день — день перемоги життя над смертю — сердечно поздоровляю вас і наших співвітчизників-українців у діаспорі з найбільшим християнським святом — Воскресінням Христовим.
Щиро вітаю з Пасхою Христовою Президента України Леоніда Кучму, Верховну Раду, український уряд, Збройні сили України, всіх християн — православних, католиків і протестантів, весь український народ.
Усе зло світу перемагається таїною Воскресіння Христового, і під його промінням зникають страждання, хвороби і людська несправедливість, бо Христос переміг гріх і смерть! Воскресіння Христове надає віруючим впевненість в остаточній перемозі добра над злом, у вічному торжестві добра. Підносячи молитви до Господа нашого Ісуса Христа, благаймо Його, щоб Він благословив нашу славну Україну, відкрив людям двері духовного оновлення, дарував народам світу мир. Будемо постійно молитися, щоб Господь воскресив наші душі і послав у наші серця любов, яка є основою земного і вічного життя.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з усіма вами!
Амінь.
Воістину Христос воскрес!
і всієї Руси-України
Пасха Христова
2004 рік
м. Київ
↑ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського
і всієї Руси-України Філарета
Преосвященним архіпастирям,
боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним
Української Православної Церкви
Київського Патріархату
Христос воскрес!
Пасха — це споконвіку світле свято для православних людей. Пасха — це торжество життя, яке святкує перемогу над смертю. Православну Церкву справедливо називають Церквою Воскреслого Христа. Православ’я справді знаходить свій найвищий вираз у торжестві Воскресіння. «Смерті святкуємо умертвіння, пекла знищення, іншого, вічного життя початок…» Ці натхненні слова великоднього богослужіння розкривають причину нашої радості.
Сьогодні Церква святкує Воскресіння Христове і в своїх піснеспівах прославляє Воскреслого Господа. В той же час наша віра свідчить про те, що прийде час, коли і всі померлі воскреснуть. Воскресіння Христове є початком загального воскресіння. Без нього і покаяння, і прощення гріхів, і боротьба з людськими пороками й вадами хоч би і мали певну вартість, але, зрештою, закінчувалися б нічим.
У наших думках іноді виникає сумнів: чи не є це солодкий міф, яким ми самі себе заспокоюємо. Не те що віра у загальне воскресіння, а й віра у воскресіння Христа навіть у серцях деяких апостолів народжувалася в муках сумніву. Апостоли безперечно визнавали Ісуса Христа Сином Божим. Але вони спочатку не могли зрозуміти, заради чого їхньому Вчителеві треба було вмирати, щоб після смерті знову ожити. В їхній уяві воскресіння Христове було в суперечності з Його смертю. Хіба Той, Хто зціляв безнадійно хворих та воскрешав померлих, не міг Сам уникнути смерті?!
Подібні думки виникають і у багатьох з нас стосовно загального воскресіння померлих. Наш розум не може збагнути, яким чином воскреснуть тіла померлих? Адже практично всі вони зітліли і перетворилися на порох, а деякі з них не мають і місця поховання. Так говорить людський розум, розум, затьмарений гріхами, розум, непросвітлений Божественною благодаттю. Навіть Пресвята Діва Марія під час Благовіщення запитала архангела Гавриїла, як це може статися Різдво, коли Вона мужа не знає.
І тут перед нами постає питання, кому вірити: нашому розуму, який говорить, що воскресіння мертвих неможливе, чи Богу, Який свідчить, що воскреснуть мертві?! Невіра Богові привела людей до гріха і смерті. Боже слово правдиве. Господь Ісус Христос сказав: «Я є істина». Бог нікого і ніколи не обманював. Він сказав Адаму: не їж, бо помреш. Адам не повірив і помер. Архангел Гавриїл сказав Діві Марії: народиш Сина. Вона повірила і, будучи Дівою і залишаючись Дівою, народила Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа.
Те, що не сприймається розумом, сприймається вірою. Господь говорить, що всі померлі воскреснуть. Не запитуй: як? У Бога все можливе, у Нього немає неможливого. Він із небуття привів усе до буття. Невже Той, Хто створив космос і людину, не може оживити давно померлі тіла; вони померлі, але існують, бо матерія, як ми знаємо, незнищима.
Наша віра в загальне воскресіння мертвих ґрунтується не тільки на тому, що так сказав Господь Бог, а й на Воскресінні Ісуса Христа. Хіба можна було мертвій людині воскреснути. А Христос Спаситель воскрес; воскрес силою Свого Божества.
Воскресіння Христове зміцнює нашу віру. Згадаймо знову апостолів, які спочатку не вірили, що їх померлий Учитель воскрес. Але ж потім вони увірували, бо побачили Його своїми очима і доторкнулися до Нього своїми руками. Апостолу Фомі Господь сказав, що він увірував, бо побачив, але блаженні ті, які не бачили, а увірували (див. Іоан. 20, 29).
Ці слова Христа Спасителя стосуються і нас, бо ми не бачили воскреслого Господа, але віруємо в Його воскресіння. І нашу віру ми засвідчуємо кожного разу, коли виголошуємо: «Христос воскрес!» Або коли відповідаємо: «Воістину воскрес!» Коли ми це промовляємо, хіба ми не переконані, що говоримо правду?! Якщо ж не віримо, то навіщо лжесвідчимо?! Навряд чи знайдеться християнин, який, виголошуючи: «Христос воскрес», дійсно не вірить в те, про що він свідчить.
Христос воскрес, хоч Його воскресіння залишається незбагненним для нашого розуму. Чому ж у деяких християн виникає сумнів у загальному воскресінні померлих? Невже Бог може обманути нас? Чи у Творця всесвіту не вистачить премудрості і могутності здійснити Своє слово? Адже Він словом сотворив небо і землю, і все, що в них. Радість, з якою християни святкують Пасху, тобто Воскресіння Христове, свідчить, що ми впевнені у нашому власному воскресінні.
Воскресіння Христове дає людству нове життя, і кожна людина може бути носієм цього життя. Воскресіння Христове стверджує нас у вірі, що життя людське не обривається, як нитка, що воно повне глибокого змісту і значення. У Воскресінні Христовому міститься джерело всеосяжної радості, до якої причетні всі люди.
Віра у воскресіння Христа вселяє в нас упевненість, що Бог завжди перемагає. Віра у воскресіння Христа дає нам надію, що й у земному житті добро перемагає зло. Весь світ був свідком, як, за допомогою Божою, в Україні добро і демократія перемогли зло і насилля. Тому й у труднощах, і навіть у стражданнях, ми не повинні втрачати надію на краще. Ми віримо, що Господь і надалі буде милостивим до України і благословить український побожний народ та його Помісну Українську Православну Церкву, визнану вселенським православ’ям.
У ці святі дні сердечно вітаю вас, преосвященні архіпастирі, боголюбиві пастирі, чесне чернецтво, улюблені браття і сестри, зі святом Воскресіння Христового, яке зміцнює нашу надію на вічне життя. Вітаю зі святом Пасхи Президента України Віктора Ющенка, Прем’єр-міністра Юлію Тимошенко, Верховну Раду, українське військо, всіх християн і весь український народ. Поздоровляю зі святом Воскресіння Христового українців, які живуть за межами України, але душею і серцем завжди з нами і не забувають ні рідного краю, ні віри своїх батьків, ні добрих звичаїв своїх предків.
Нехай Воскреслий Господь наш Ісус Христос подасть усім нам Свою благодатну поміч на справи добрі. «Святкуючи оновлення життя нашого, — говорить св. Григорій Богослов, — оновлюємося і ми духовно! Усе в природі оновлюється — нині весна природна і весна духовна, весна видима і весна невидима. О, якби ми сподобилися її там, духовно змінившись тут, і оновленими перейшли в нове життя в Христі Ісусі, Господі нашому! Йому ж, Воскреслому, всяка слава, і честь, і держава, зі Святим Духом, на славу Бога Отця». Воістину Христос воскрес!
Патріарх Київський і всієї Руси-України
Пасха Христова
2005 рік м. Київ
↑ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета
Преосвященним архіпастирям,
боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву та всім вірним
Української Православної Церкви
Київського Патріархату
Христос воскрес!
Серед християнських свят Православна Церква особливою урочистістю, особливою радістю відзначає свято Пасхи Христової. Чому? Тому що Воскресіння Христове переконує неупереджену людину, що Ісус Христос є Син Божий. Людина сама себе воскресити не може. Воскреслий Христос особливу увагу учеників звертав на Своє тіло, для того, щоб показати, що після смерті, яка була незаперечною, з Ним сталося воскресіння. Ученики справді бачили і відчували на дотик те саме тіло, яке страждало на хресті, а тепер — прославлене і не змінене воскресінням.
Євангеліст розповідає про це так: «Сам Ісус став посеред них (учеників) і сказав їм: мир вам! Вони схвилювалися і злякалися, гадаючи, що бачать духа. Але Він сказав їм: чого хвилюєтесь, чому такі думки входять до сердець ваших? Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене. І, сказавши це, показав їм руки і ноги. Коли ж вони від радості ще не вірили і дивувалися, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу? Вони подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед. І, взявши, їв перед ними» (Як. 24, 36-43).
Переконавши учеників, і не тільки їх, але й інших Своїх послідовників, яким Він теж являвся, Ісус Христос беззаперечно довів, що Він воскрес, а значить, що Він є Син Божий і Творець світу, Який прийшов оновити Своє творіння. Для нас, і взагалі для всього людства, це має дуже важливе значення.
Якщо Він Син Божий, одна з Трьох Осіб Святої Тройці, а Бог може бути тільки один, то все Його вчення є Божественним Одкровенням і є абсолютною істиною. Христос сказав Сам про Себе: Я є істина. Це означає, що всі людські вчення, тобто вчення інших релігій і наук, є правдивими тільки в тій частині, що не протирічить Божественному Одкровенню, тобто Священному Писанню. Всі інші людські вчення можуть бути правдоподібними, але не істинними.
Ось чому проповідь апостолів була не стільки проповіддю про моральне вчення, скільки свідченням про Воскресіння Ісуса Христа. Чудеса, тобто надприродні явища, що перевершують закони природи, які звершували апостоли і які й донині звершуються в Церкві, підтверджують правдивість проповіді про Воскресіння. Якби не було цих чудес, то люди могли б мати сумнів у правдивості як Воскресіння Ісуса Христа, так і Його вчення.
Воскресіння Христове — це основа нашої віри та її опора. Своїм Воскресінням Ісус Христос показав вічність Свого вчення, спасенність Своєї смерті, велич і силу благодатних дарів, які подаються в заснованій Ним Церкві.
Воскресіння Христове стало запорукою вічного життя людей. У час смутку і скорботи, коли ми переживаємо смерть наших близьких, воскресіння Христове вселяє в наші серця надію. Воно дає нам бадьорість і силу, щоб перемагати сум і тугу. Воскресіння Христове єднає живих і померлих в одну сім’ю. Воскресіння Христове дарувало людям найдосконалішу радість. Ось чому в пасхальні дні ми відчуваємо особливе піднесення.
Воскресіння Христове спонукає нас боротися з гріхом. Воно запалює нас прагнути до моральної чистоти, до святості. Воно навчає нас бачити в людині брата і сестру, образ і подобу Божу. Воскресіння Христове надихає нас на боротьбу проти неправди та кривди. Воно надихає на труд і побожне життя.
Воскресіння Христове дало новий напрямок життю людини. Воно зробило земне життя осмисленим і цілеспрямованим. У майбутньому — не смерть, не загибель, не знищення, а інше існування, «іншого, вічного життя початок».
Воскресіння Христове — настільки важлива подія в історії людства, що св. ап. Павло визначає ним істинність усього християнського вчення: «Якщо Христос не воскрес, — каже він, — то й проповідь наша марна, марна і віра ваша» (1 Кор. 15, 14). Воскреслий Христос, за словами апостола Павла, — первісток серед померлих (див.: 1 Кор. 15, 20). Отже, у Своєму воскресінні Він став початком і нашого воскресіння. Смерть для християнина тепер втрачає свою жахливість. Ось чому в ці пасхальні дні свята Церква урочисто співає: «Смерті святкуємо умертвіння!» Смерте! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога? У ці пасхальні дні, у свято перемоги життя над смертю, щиро вітаю вас, преосвященні архіпастирі, боголюбиві пастирі, чесне чернецтво, улюблені браття і сестри зі святом Воскресіння Христового. Поздоровляю з Пасхою Христовою Президента України Віктора Ющенка, Верховну Раду України, Український уряд, Збройні сили України, всіх християн усіх Церков і весь український народ. Сердечно вітаю зі світлоносним святом усе українство, в усіх країнах світу, на всіх континентах. Нехай оновить воскреслий Спаситель наші духовні сили на добрі справи для блага нашої святої помісної Української Православної Церкви і для подальшого зміцнення та процвітання Української держави і зростання добробуту українського народу, на славу Господа нашого Ісуса Христа, Якому належить честь і поклоніння навіки-віків. Амінь. Воістину Христос воскрес!
Пасха Христова
2006 рік
м. Київ
↑ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського
і всієї Руси-України Філарета
Преосвященним архіпастирям,
боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву та всім вірним
Української Православної Церкви
Київського Патріархату
Христос воскрес!
Першим словом воскреслого Ісуса Христа, з яким Він звернувся до жон-мироносиць, цих перших благовісниць Його Воскресіння, було: «Радуйтеся!» Чому вони повинні були радуватися? Не тільки тому, що побачили живим свого Учителя, а тому, що була переможена смерть у людській природі. В особі воскреслого Ісуса Христа людська природа визволилася від гріха і смерті. Ця світла звістка наповнила серця жон-мироносиць, а згодом і серця апостолів невимовною радістю. Апостольське благовістування відтоді почало зводитися до Воскресіння Ісуса Христа, а значить, до перемоги над смертю. Смерть є найбільшим ворогом людей. Вона припиняє людську діяльність і перетворює на ніщо труди людини.
Звістка про Воскресіння Христа і донині така сама радісна і так само переповнює наші серця духовною радістю. Вона пронеслася по всьому світу і полонила душі віруючих людей. До неї горнуться всі стражденні й обтяжені недолею, шукаючи в ній душевного заспокоєння.
Воскресіння Христове є наріжним каменем християнства, без віри у воскресіння християнства немає і не може бути. Святий апостол Павло говорить: «Якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна» (1 Кор. 15, 17). Але Христос воскрес силою Свого Божества. Інакше і бути не могло, бо неможливо було, щоб «тління втримало Начальника життя». Своїм воскресінням з мертвих Христос переконливо довів, що Він є Бог, Який з’єднався з людською природою, і що Його вчення — це Божественне одкровення, дане людям.
І коли Церква Христова урочисто святкує «смерті умертвлення», коли в християнських храмах з уст пастирів Церкви лунає повне захвату привітання: «Христос воскрес!» і коли у відповідь на це паства, що наповнює храми, єдиними вустами з глибини свого серця радісно відповідає: «Воістину воскрес!» — відчувається непохитна віра християн у Воскресіння Христа.
Воскресіння Христове стало запорукою вічного життя людства. У час смутку і скорботи, коли ми переживаємо смерть наших близьких, Воскресіння Христове вселяє в наші серця велику надію. Воно дає нам бадьорість і силу, щоб перемагати сум і тугу. Воскресіння Христове єднає живих і померлих в одну сім’ю. Воскресіння Христове дарувало людині найсолодшу радість.
Воскресіння Христове спонукає нас боротися з гріхом. Воно запалює нас прагнути моральної чистоти, святості. Воно навчає нас бачити в кожній людині брата і сестру, образ і подобу Божу. Воскресіння Христове надихає нас на боротьбу проти неправди і кривди. Воно надихає нас на труд і побожне життя.
З істини Воскресіння Христового випливає і погляд на земне життя як на початок вічного життя. Ця істина спонукає християнина не тільки дбати про особисту духовну довершеність, але й активно брати участь у побудові такого суспільства, в якому пануватимуть мир і справедливість, братерська співдружність і достаток плодів земних.
Апостол Павло каже: «Браття мої, що тільки істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне слави, що тільки чеснота й похвала, про те помишляйте» (Флп. 4, 8). Ці слова апостола Павла повинні бути дороговказом для всіх нас, як треба жити і діяти в наш час. Не треба впадати у відчай, коли ми бачимо навколо себе несправедливість, неправедне збагачування, владолюбство та інші пороки сучасного світу. На Голгофі теж панували неправда і зло, але Христос Своїм Воскресінням переміг не тільки смерть, але й усіляке зло.
Історія вчить нас, що в житті завжди перемагають правда і любов, бо з ними Бог. Тому той, хто з’єднує себе з неправдою, приречений на поразку. Воскресіння Христове є яскравим доказом цього.
Вітаю вас, преосвященні архіпастирі, всечесні отці, дорогі браття і сестри зі святом Воскресіння Христового! Поздоровляю з Пасхою Христовою Президента України Віктора Ющенка, Верховну Раду України, Уряд, Збройні сили України, християн усіх Церков і весь український народ! Сердечно вітаю зі світлоносним святом все українство в усіх країнах світу, на всіх континентах Землі!
Нехай воскреслий Господь оновить наші духовні сили на добрі справи для блага утворення в Україні єдиної Помісної Української Православної Церкви, для подальшого зміцнення та процвітання Української держави і для покращення добробуту людей, на славу Господа нашого Ісуса Христа, Якому подобає всяка слава, честь і поклоніння навіки-віків. Амінь!
Воістину Христос воскрес!
Промови | Зміст | Слово при врученні архіпастирських жезлів
