В четвер 5-го тижня Великого посту
Дзвонар дзвонить о четвертій годині ночі. Ми збираємося в церкві, і священик починає за звичаєм. Читець: Царю Небесний… Трисвяте, і по Отче наш… Господи, помилуй (12 разів). Слава: і нині. Прийдіть, поклонімось… Два псалма — 19 і 20, і звичайні тропарі, єктенія. Далі читається Шестипсалміє, і після нього співаємо Алилуя, і троїчні тропарі за звичаєм, далі читаємо єдину кафизму 8. Потім читаємо сідальні з Октоїха. Потім житіє преподобної Марії Єгипетської, на дві частини. Далі псалом 50. Пісні не читаємо. Після цього починаємо Великий канон повільно, із розчуленим серцем, чинячи після кожного тропаря три поклони.
Пісня 1
Ірмос: Помічник і покровитель став мені на спасіння. Це Бог мій, і прославлю Його, Бога Отця мого, і звеличу Його; бо Він славно прославився!
Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене!
З чого почну оплакувати окаянного мого життя діяння? Який же покладу початок, Христе, нинішньому риданню? Але як милосердний подай мені відпущення гріхів.
Гряди, окаянна душе, разом із плоттю твоєю, Творцеві всіх сповідайся, покинь нарешті колишню нерозсудливість і принеси Богу в покаянні сльози.
Наслідуючи в переступі первозданного Адама, пізнав я себе відкинутим від Бога, від вічного Царства і блаженства Його через гріхи мої.
Горе мені, окаянная душе, чому ти уподібнилася першій Єві: затьмарила спокусою свій погляд, й уразила тебе її гіркота — торкнулася ти дерева і скуштувала зухвало безумства поживу.
Замість Єви тілесної постала в мені Єва числена — плотські пристрасні помисли, що солодять мою думку, але споживаю завжди гіркий напій.
Справедливо був вигнаний з Едему Адам, бо не зберіг єдину Твою заповідь, Спасе. Яке ж страждання чекає на мене, що завжди відкидаю Твої животворчі слова?
Перевершив я Каїнове вбивство і свідомо став убивцею душевного сумління, оживив плоть і поборював душу злими моїми діяннями.
Не уподібнився я, Ісусе, праведному Авелю й ніколи не приносив Тобі ні дарів приємних, ні діл богоугодних, ні жертви чистої, ані життя непорочного.
Подібно до Каїна, окаянна душе, принесли ми Творцеві нечестиві діяння, і жертву порочну, і все нікчемне життя — разом, тому і засуджені!
Оживотворив Ти, Творче, земний порох і дав мені плоть і кості, й дихання та життя, але, Сотворителю мій, Визволителю мій і Судде, прийми мене, що каюся.
Сповідую Тобі, Спасе, гріхи, що вчинив, душі і тіла мого рани, бо їх заподіяли мені, мов розбійники, внутрішні убивчі помисли.
Хоч і згрішив я, Спасе, але знаю, що Ти — Чоловіколюбець: караєш милостиво, і гаряче милуєш, і бачиш сльози плачу мого, й поспішаєш, як люблячий батько, що кличе блудного.
Покинутого перед Твоїми вратами, Спасе, не відкинь мене, негідного, на старості до пекла, але перед кінцем, Чоловіколюбче, даруй мені відпущення гріхів.
Розбійникам до рук потрапив я своїми помислами; вони мене уразили, і тепер я весь у ранах, але Ти, Христе Спасе, прийди і зціли мене.
Священик бачив мене і не зупинився, й левит у біді залишив нагого; Ісусе, що з Марії засяяв, прийди і помилуй мене.
Агнче Божий, Ти взяв гріхи всіх, візьми і з мене тяжкий тягар гріховний і як милосердний подай мені сльози зворушення.
Покаяння час, приходжу до Тебе, Сотворителя мого, візьми з мене тяжкий тягар гріховний і як милосердний подай мені сльози зворушення.
Не погидуй мною, Спасе, не відкинь мене од лиця Твого, зніми з мене важкий тягар гріховний і як милосердний подай мені відпущення гріхів.
Вільні й невільні провини мої, явні й таємні, відомі й невідомі — усе, Спасе, як Бог очисти і спаси мене.
Від ранньої юности, Христе, переступав я Твої заповіді, провів життя в зневіри і пристрастях, тому благаю, Спасе: хоч при кінці спаси мене.
Багатство душевне, Спасе, змарнував я у блуді, тому не маю плодів благочестивих; будучи голодним, взиваю до Тебе: милости подателю, Господи, спаси мене.
До Тебе припадаю, Ісусе, згрішив я перед Тобою, очисти мене, візьми з мене тяжкий тягар гріховний і як милосердний подай мені сльози зворушення.
Не увійди на суд зі мною, вносячи мої діяння, досліджуючи слова і викриваючи помисли, а у щедротах спаси мене, Всесильний, нехтуючи мої провини.
Марії Єгипетській
Глас той самий.
Приспів: Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас.
Ти подай мені світлосяйну благодать від вищого Божественного промислу, щоб уникнути затьмарення пристрастями і щиро оспівувати подвиги твого, Маріє, житія.
Схилившись перед Божественним Христовим законом, ти прийшла до Нього, полишивши нестримне прагнення насолод, і всі чесноти з благоговінням виконала, як єдину.
Андрію: Преподобний отче Андрію, моли Бога за нас.
Молитвами твоїми, Андрію, визволи нас від пристрастей безчесних і спільниками царства Христового покажи нині тих, що з вірою і любов’ю оспівують тебе, всехвальний.
Слава…
Троїчний: Присносущна Тройце, в Якій поклоняємось єдиному Богу, зніми з мене тягар гріхів моїх і як милосердна подай мені сльози розчулення.
І нині…
Богородичний: Богородице, надіє і заступнице усім, хто Тебе прославляє, зніми з мене важкий тягар гріхів моїх і як Владичиця чиста прийми мене, що каюся.
Закінчуємо кожну пісню тим самим ірмосом, обидва хори разом. Якщо у пісні два творці, то співаємо ірмоси обох.
Пісня 2
Ірмос: Слухай, небо, — і звіщу, і прославлю Христа, Який від Діви воплотився.
Слухай, небо, і звіщу; земле, почуй голос того, хто кається перед Богом і прославляє Його.
Почуй мене, Боже, Спасе мій, зглянься милостивим Твоїм оком і прийми моє тепле сповідання.
Згрішив я, Господи, більше за всіх, один згрішив перед Тобою, але як Бог змилуйся, Спасе, над творінням Твоїм.
Буря зла охопила мене, милосердний Господи, але, як Петрові, простягни й мені руку.
Як блудниця, і я приношу сльози; очисти мене, Спасе, Твоїм милосердям.
Осквернив я плоті моєї ризу і спотворив її — те, що за образом Твоїм, Спасе, і за подобою.
Затьмарив я красу душі своєї похотями пристрастей і весь розум свій перетворив на порох.
Розідрав я нині одяг мій перший, що його виткав мені Творець на початку, — і відтоді лежу нагий.
Одягнувся я у розідрану одежу, яку змій зіткав мені порадою, і соромлюся.
Поглянув я на красу дерева і спокусився розумом, і відтоді лежу нагий і соромлюся.
Усі вожді пристрастей орали на хребті моєму, продовжуючи на мені свої беззаконня.
Знівечив я красу первісну, і доброту свою погубив я — тепер лежу нагий і соромлюся.
У ризи шкіряні вдягнув мене гріх і скинув з мене перший боготканий одяг.
Покрито мене одягом сорому, мов листям смоковниці, щоб виявити мої свавільні пристрасті.
Зодягнувся я у ризу сорому, що ганебно закривавлена течією життя мого пристрасного і сластолюбного.
Віддався я на волю пристрастей і земного тління, тому й донині ворог мені допікає.
Я обрав любов до земних речей і багатства нестриманістю своєю, Спасе, і нині знемагаю під важким тягарем.
Прикрасив я свій тілесний образ розмаїтим одягом нечистих помислів, тому і підлягаю нині осудженню.
Піклуючись ревно про зовнішні прикраси, я знехтував внутрішню скинію, що має подобу Божу.
Поховав я пристрастями красу первісного образу, Спасе, а Ти, як колись драхму, шукай і знайди її.
Згрішив я і, як блудниця, каюся: один я згрішив перед Тобою; як миро, прийми, Спасе, і мої сльози.
Спіткнувся я, як Давид, нестриманістю, і осквернився; але обмий мене, Спасе, сльозами моїми.
Очисти мене, як митар, благаю; очисти мене, Спасе, ніхто з дітей Адамових так не згрішив, як я згрішив перед Тобою.
Не маю я ні сліз, ні покаяння, ні зворушення в серці, Сам як Бог даруй мені це, Спасе.
Дверей Твоїх не зачини в той час, Господи, Господи, переді мною, але відкрий їх для мене, бо каюся перед Тобою.
Бажаєш бо всім спастися, й мене приклич, Чоловіколюбче, і як благий прийми мене, що каюся.
Почуй душі моєї зітхання, і сльози прийми очей моїх, Спасе, і спаси мене.
Богородичний: Пречиста Богородице Діво, єдина всехвальна, молися ревно, щоб спастися нам.
Пісня 2
Ірмос: Знайте, знайте, що Я є Бог, Який послав дощем манну і воду пролив із каменя у давні часи народу Моєму в пустелі єдиною десницею і силою Моєю.
Знайте, знайте, що Я — Бог. Слухай, душе моя, Господа, Який взиває, і облиш колишній свій гріх, і бійся Його як непідкупного і як Суддю і Бога.
Кому ти уподібнилася, багатогрішна душе, як не першому Каїну й тому Ламеху, каменувавши тіло злочинствами й розум умертвивши безсловесним прагненнями.
Згадавши всіх, хто жив до Закону, душе моя, не уподібнилася ти Сифові, не наслідувала ні Еноса, ані Еноха, що взятий на небо, ні Ноя; тому залишилася ти, душе, позбавленою життя праведників.
Ти одна, душе моя, відкрила безодні гніву Бога твого. Потопила, немов землю, всю плоть, і діяння, і життя й залишилася поза спасенним ковчегом.
Убив я мужа собі на рану, а юнака — собі на біду, — ридаючи, голосив Ламех; ти ж, душе, забруднила тіло й осквернила розум — і не тремтиш?
О, як наслідував я першого вбивцю Ламеха, душу убив, як мужа, а розум — як юнака, як Каїн-вбивця, убив я тіло, мов брата, любострасними прагненнями.
Вежу примудрилася б ти збудувати, душе моя, і поставити твердиню своїми жаданнями, якби Творець не стримав замисли твої й не скинув на землю хитрощі твої!
Побитий увесь я і зранений: ось стріли ворожі, що уразили мою душу і тіло; це струпи, нагноїння, затьмарення — є наслідком моїх свавільних пристрастей.
Колись Господь послав дощем вогонь, що спалив у гніві беззаконня содомлян; ти ж, душе, розпалила вогонь геєнський, в якому будеш горіти.
Розумійте й дивіться: Я — Бог, Який випробовує серця і пізнає думки, викриває вчинки та спалює гріхи, і захищає сироту, смиренного й убогого.
Преподобній: Простягла ти руки свої до милосердного Бога, Маріє, будучи в безодню зла зануреною, і Він, як Петрові, чоловіколюбно руку Божественну простяг, всіляко шукаючи твого навернення.
Марії: Покинувши колишній шлях гріха, з усією любов’ю та ревністю навернулася ти до Христа, живучи у непрохідних пустелях, виконуючи у чистоті Божественні заповіді.
Андрію: Бачимо, бачимо, о душе, чоловіколюбство Бога і Владики, тому раніше кінця зі сльозами припадімо, взиваючи: молитвами Андрія, Спасе, помилуй нас.
Слава…
Троїчний: Безначальна, несотворенна Тройце, нероздільна Єдинице! Прийми мене, що згрішив і каюся, спаси мене, бо я — Твоє творіння: не викинь, помилуй і визволи мене від вогненного засудження.
І нині…
Богородичний: Пречиста Владичице Богородице, надіє для тих, хто до Тебе прибігає, і пристановище тих, хто в бурі, моли всемилостивого Творця і Твого Сина Твоїми молитвами і мене помилувати.
Пісня 3
Ірмос: На непорушному камені заповідей Твоїх, Христе, утверди мої помисли.
Вогонь від Господа, як дощ, пославши, колись Господь землю Содомську спалив.
Спасайся, душе моя, як той Лот на горі, й у Сигорі ховайся.
Втікай, душе, від полум’я, тікай від содомського горіння, тікай від знищення божественним вогнем.
Сповідуюся Тобі, Спасе: згрішив, згрішив я перед Тобою! Але послаби і прости мене як Милосердний.
Згрішив я один перед Тобою, згрішив більше за всіх, але, Христе Спасе, не відкинь мене!
Ти є Пастир добрий, знайди мене, ягня, й не відкинь мене, заблудлого.
Ти солодкий, Ісусе, Ти єси Сотворитель мій, Тобою, Спасе мій, оправдаюся.
Слава…
Троїчний: Єдиний у Тройці, Боже, спаси нас від омани, спокуси та небезпеки.
І нині…
Богородичний: Радуйся, лоно, що Бога вмістило, радуйся, престоле Господній, радуйся, Мати життя нашого.
Пісня 3
Ірмос: На непорушному камені заповідей Твоїх, Христе, утверди мої помисли.
В Тобі, Хто смерть подолав, знайшов я джерело життя і взиваю до Тебе від серця мого перед кінцем: згрішив я, Господи, очисти і спаси мене!
Наслідував я, Спасе, блудодіяння нечестивих, що жили за праведного Ноя, і тим успадкував їхнє осудження — загибель у потопі.
Згрішив я, Господи, перед Тобою, згрішив я — очисти мене; нема бо такого серед людей, кого я не перевершив би гріхами.
Наслідуючи Хама, глумителя над батьком, ти не прикрила, душе, сорому ближнього, не відвернувши від нього свій погляд.
Не успадкувала ти, окаянна душе, Симового благословення і не отримала, як Яфет, просторих володінь на землі відпущення.
Із землі Харан, як від гріха, вийди, душе моя, й поспішай у землю вічного нетління, яку колись Авраам успадкував.
Ти чула, душе, про Авраама, що в давнину залишив батьківську землю і став подорожнім: його вибір і ти наслідуй.
Патріарх пригостив ангелів під дубом Мамврійським і тим на старість отримав обіцяне насліддя.
Зрозумій, окаянна душе моя, нову жертву всепалення — Ісаака, — що таємно принесена Господові, і наслідуй його добровільний вибір.
Ти чула, душе, про вигнання Ізмаїла, бо був народжений рабинею; пильнуй, щоб не постраждала ти подібно за твою похітливість.
Давній єгиптянці Агарі уподібнилася ти, душе моя, і стала рабою добросвавільно, й породила нового Ізмаїла — свою зухвалість.
Ти знала, душе моя, про ліствицю Якова, що була від землі до неба, чому ж не маєш сходження твердого у благочесті?
Священика Божого і царя усамітненого (Мелхиседека), Христову подобу, наслідуй, душе моя, твоїм життям у світі серед людей.
Не будь стовпом соляним, душе, повернувшись назад, бійся прикладу содомлян і рятуйся на горі в Сигорі.
Втікай, душе моя, від полум’я гріха, як Лот, утікай від Содома і Гоморри, втікай від вогню усякого нерозсудливого бажання.
Помилуй, благаю Тебе, Господи, помилуй мене, коли прийдеш з ангелами Своїми, щоб воздати всім справедливо за їхні діяння.
Моління тих, що оспівують Тебе, не відкинь, Владико, але будь милосердним, Чоловіколюбче, і подай прощення тим, що з вірою просять.
Преподобній Марії: Охоплений я бурею і гріховним хвилюванням, але, мати, ти сама нині спаси мене і до пристановища Божественного покаяння приведи.
Марії: Рабське благання нині принісши милосердній Богородиці, преподобна, молитвами твоїми викрий мені Божественний вхід.
Андрію: Твоїми молитвами даруй і мені відпущення гріхів, о Андрію, Критський предстоятелю, бо ти покаяння таїнник преславний.
Слава…
Троїчний: Тройце проста, несотворенна, безначальне єство, славима у трьох Особах, спаси нас, хто з вірою покладається Твоїй державі.
І нині…
Богородичний: Від Отця безлітного Сина Ти, Богородице, породила безмужно в літі. О дивне чудо: залишаючись Дівою, грудьми годуєш.
Сідальний, Йосифа, глас 8.
Подібний: Воскресши з гробу…
Світила богоподібні, апостоли Спасові, просвітіть нас у темряві життя, щоб, як у дні, ми жили благочинно, відганяючи нічні пристрасті світлом стриманості, і щоб у радості побачили світлі страсті Христові.
Слава…
Інший сідальний, глас 8.
Подібний: Зрозумівши таємне повеління…
Дванадцять апостолів богообраннх, принесіть нині Христові своє благання, щоб усім нам пройти дорогу посту, в зворушенні творячи молитви і ревно плекаючи чесноти, щоб так перед усіма ми бачили славне Воскресіння Христа Бога, хвалу і славу Йому возносячи.
І нині…
Богородичний: Моли, Богородице, разом з апостолами Неосяжного Бога, Сина і Слово, що невимовно і незбагненно з Тебе народився, — мир чистий подати усьому світові, простити перед кінцем наші прогрішення і Царства Небесного найвищою милістю сподобити рабів Твоїх.
Читаємо житіє Марії Єгипетської на двоє, потім трипіснець четверга, без поклонів, глас 8.
Пісня 4, глас 8
Ірмос: Почув я, Господи, про таїнство Твого провидіння, зрозумів діла Твої і прославив Твоє Божество.
Просвітлені Христові апостоли, що провели життя у стриманості, час здержливості і нам полегшують своїм заступництвом перед Богом.
Собор Божественних учеників, органе дванадцятиструнний, вознеси пісню спасительну, бентежачи тим співи лукаві.
Вселенну напоїли ви дощем духовним і відігнали посуху багатобожжя, о всеблаженні!
Богородичний: О Діво Всечиста, що породила Того, Хто возніс нашу смиренну природу, спаси мене, упокореного, що жив зарозуміло.
Інший (трипіснець)
Ірмос і глас той самий: Почув я, Господи…
Соборе всечесних апостолів, Творця всіх ублагай помилувати нас, що тебе оспівуємо.
Як робітники Христові, апостоли, ви осяяли увесь світ Божественним словом і плоди Йому приносите завжди.
Улюбленим виноградом Христовим воістину ви були, апостоли, духовне бо вино дали ви для світу.
Слава…
Троїчний: Безначальна, єдиноподібна, всесильна Свята Тройце, Отче, Слове і Святий Душе, Боже наш, Світло і Життя, збережи своє стадо.
І нині…
Богородичний: Радуйся, престоле пломенистий, радуйся, світильнику світлоносний, радуйся, горо освячення, ковчеже життя, святого святих скиніє.
Ірмос: Почув пророк про Твоє пришестя, Господи, і убоявся, що хочеш Ти від Діви народитися і людям явитися, та й каже: почув я вістку про Тебе і жахнувся — слава силі Твоїй, Господи!
Діл Твоїх не зневаж і творіння Твого не відкинь, Судде праведний! Хоч один я згрішив як людина більше за будь-яку людину, Чоловіколюбче, але як Господь усіх Ти маєш владу відпускати гріхи.
Наближається, душе, кінець, наближається, а ти не дбаєш, не готуєшся, нас бо скорочується — Суддя вже близько, біля дверей. Як сон, як цвіт, минає життя — навіщо марно турбуємось?
Пробудись, душе моя, і замислись над учинками своїми, постав їх перед очі свої і пролий над ними сльози; безбоязно відкрий Христу свої думки та діяння й оправдайся.
Немає в житті гріха чи діяння, ані зла, де я не згрішив би, Спасе, розумом і словом, бажанням та наміром, думкою і діянням згрішив я, як ніхто ніколи.
Тому й звинувачений був я й осуджений совістю своєю, окаянний, нічого нема у світі суворішого за неї. Судде, Визволителю мій і Провидче, помилуй, визволи і спаси мене, раба Твого.
Сходинки, які бачив колись великий серед патріархів, є указанням, душе моя, про сходження ділами і піднесення розумом — коли хочеш жити в діянні, мудрості та умоглядності, то оновися.
Спекоту дня та мороз нічний мусив терпіти патріарх, щоденно творячи прибуток: пас, трудився і служив, щоб узяти собі дві дружини.
Під цими двома дружинами розумій діяння та розум у спогляданні. Діяння — це Лія, бо багатодітна, а Рахіль — це розум, бо здобута зусиллям. Отож без трудів, душе моя, ні діянь, ні умоглядности не здобудеш.
Не спи, душе моя, кріпись, як колись великий із патріархів, і здобудеш діяння з розумом, і будеш бачити умом Бога, і через умоспоглядання проникнеш у неприступний морок, і станеш великим володарем.
Дванадцять патріархів породив великий серед патріархів і таємно утвердив для тебе, душе моя, сходинки діяльного сходження: премудро розмістив дітей як сходинки, а кроки свої — по них сходження.
Наслідуючи, душе, зневаженого Ісава, віддала ти спокусникові первісну красу первородства, втратила батьківське благословення і двічі впала у спокусу — діянням та розумом; тому, окаянна душе, нині покайся.
За пристрасть до жінок названі Ісава Едомом, він завжди палав нестриманістю й осквернявся похіттю, то й звався Едомом, що значить: розпалення душі гріхолюбивої.
Знаючи про Іова, що сидів на гноїщі й оправдався, ти не наслідувала його мужності, не мала ти, душе, твердої волі в усьому, що знала і чим випробовувалася, але виявилася ти, душе, нетерплячою.
Той, хто сидів раніше на престолі, нині — на гноїщі нагий та в струпах; хто був багатий дітьми і славний, раптом — бездітний і бездомний, замість палацу маючи гноїще і червів — замість бісеру.
Убраний у царську гідність, вінець та багряницю, чоловік праведний та вельми багатий. — численні отари його та розкішні маєтки, — і вмить зубожів він, багатства та слави царської позбувшись.
Якщо, будучи праведним і чистим, він не уникнув сітей спокусника і пастки, то ти, гріхолюбна й окаянна душе, що робитимеш, коли щось несподіване тебе спіткає?
Осквернив я тіло, дух забруднив й увесь покрився струпами; але, Христе, як лікар, зціли одне і друге, покаянням моїм омий та очисти, чистішим від снігу яви мене, Спасе.
Розпинаючись, Ти віддав за всіх нас тіло Своє і кров Свою, Слове: тіло — щоб мене оновити, а кров — щоб омити, і дух віддав Ти, Христе, щоб привести мене до Твого Отця.
Посеред землі, Щедрий, вчинив Ти спасіння, щоб ми змогли спастися; добровільно розіп’явся Ти на древі — й Едем зачинений відкрився; небесні й земні створіння, народи всі, що спаслися, Тобі поклоняються.
Купіллю і питтям нехай буде мені кров з Твоїх ребер, бо з них витікає вода відпущення; п’ючи її й помазуючись, очищуся ззовні та зсередини; питієм бо і помазанням, Слове, є Твої животворчі слова.
Залишений я поза чертогом — без весілля, а також і без вечері; світильник мій погас, бо не мав єлею, чертог замкнули, коли я спав, і вечеря скінчилася без мене; а я, зв’язаний по руках і ногах, геть викинений.
Церква здобула собі чашу, Спасе, — Твої живоносні ребра, бо з них витікає подвійний потік — відпущення і розуміння: на образ єднання обох Завітів — Старого й Нового.
Короткий час життя мого і переповнений хворобами та лукавством, але прийми мене в покаянні і заклич до розуму, щоб не став я здобиччю і поживою чужинця. Ти Сам, Спасе, помилуй мене.
Марна й пуста високомовність моя, і серцем я жорстокий, та разом з фарисеєм не осуди мене; подай мені смирення митареве й до нього прилучи мене, єдиний милостивий і праведний Судде.
Знаю, Милосердний, що згрішив я, осквернивши сосуд моєї плоті, та прийми мене в покаянні і заклич до розуму, щоб не став я здобиччю і поживою для чужинця; Ти Сам, Спасе, змилуйся наді мною.
Душу мою осквернивши пристрастями, став я сам собі ідолом, але, Щедрий, прийми мене в покаянні і заклич до розуму, щоб не став я здобиччю і поживою для чужинця; Ти Сам, Спасе, змилуйся наді мною.
Не послухав я Твого гласу і на Писання Твоє, Законодавче, не зважав, але прийми мене в покаянні і заклич до розуму, щоб не став я здобиччю і поживою для чужинця; Ти Сам, Спасе, змилуйся наді мною.
Марії: Живучи життям безтілесних, преподобна, ти воістину прийняла велику милість від Бога — заступатися за тих, що з вірою тебе шанують. Тому молимося тобі: молитвами твоїми визволи нас від усяких напастей.
Марії: Ти впала у глибину великого неподобства і була нестриманою, але думкою благою прийшла до крайніх діянь, піднявшись до найвищих чеснот, і цим здивувала, Маріє, ангельську природу.
Андрію: Андрію, отцівська похвало, стоячи перед Пребожественною Тройцею, не переставай молитися, щоб визволитися нам від муки, — з любов’ю призиваємо тебе, всеблаженний, Божественний предстоятелю, окрасо Криту.
Слава…
Троїчний: Нероздільне єством, незлитне в Особах триєдине Божество, богословлю Тебе, як єдиноцарствене і співпрестольне. Возношу Тобі пісню величну, що у вишніх триславно співається.
І нині…
Богородичний: І народжуєш, і дівствуєш, і залишаєшся завжди за єством Дівою: бо Народжений оновлює закони природи, утроба ж народжує, ненароджувана. Бог, коли хоче, перемагає закони природи, бо Він творить, як хоче.
Пісня 5
Ірмос: Від ночі до ранку шукаю Тебе і молюся: просвіти, Чоловіколюбче, настав мене Твоїми заповідями і навчи мене, Спасе, творити Твою волю.
Прожив життя своє я серед ночі, бо темрявою глибокою й пітьмою була для мене ніч гріха, але яви мене як сина дня, Спасе.
Подібно до Рувима, здійснив я, окаянний, беззаконний і переступний намір перед Богом Всевишнім: осквернив ложе своє, як той батькове.
Сповідуюся Тобі, Христе Царю, згрішив я, згрішив, як колись ті брати, які продали Йосифа — плід чистоти та цнотливости.
Родичі зв’язали праведну душу і продали улюбленого в рабство — як прообраз Господній. А ти, душе моя, вся віддалася у рабство гріхам своїм.
Наслідуй мудрість праведного, чистого розумом Йосифа, окаянна й нестямна душе, і не оскверняйся безсловесними похотями, постійно творячи беззаконня.
Хоч і перебував тоді Йосиф у рові, але то був прообраз Твого погребіння і воскресіння, Владико Господи; що ж зможу я колись подібне Тобі принести?
Ти чула, душе, про кошик з Мойсеєм, який у древності носили річні води, щоб він, мов у палаті, уникнув гіркої долі від задуму фараона.
Ти чула, окаянна душе, про повитух, які вбивали творіння чистоти — немовлят чоловічої статі: тож нині, як великий Мойсей, споживай премудрість.
Як великий Мойсей убив єгиптянина, ти, окаянна душе, не вбила гріха свого розуму: тож як, скажи, вселишся ти в пустелю пристрастей через покаяння?
Великий Мойсей оселився в пустелі; поспішай і ти, душе, його наслідувати, щоб могла споглядати Богоявлення в купині.
Уяви собі, душе, Мойсеїв жезл, яким він ударив по морю й утворилася суша; цей жезл — прообраз хреста Божественного, яким і ти, душе, можеш звершувати величне.
Аарон приносив Богу вогонь чистий, без омани, але Офні та Фінеес, як і ти, душе, принесли Богу нечисте життя своє, чуже Богові.
Норов мій — як у жорстокого фараона, душею і тілом я подібний до Яннія та Ямврія і розум свій занапастив, але допоможи мені, Владико.
Змішав я, окаянний, розум свій з нечистотами — омий мене, Владико, в купелі сліз моїх, відбіли, як сніг, одяг тіла мого — благаю Тебе.
Коли дивлюсь на свої вчинки, Спасе, бачу себе найбільшим грішником, бо я грішив свідомим розумом, а не через невідання.
Зглянься, Господи, зглянься над своїм створінням, згрішив я — прости мені: один бо Ти чистий єством, й нікого немає, крім Тебе, хто був би без скверни.
Задля мене, Господи, Ти, будучи Богом, прийняв мою подобу і творив чуда: зціляв прокажених, укріпив розслабленого, кровотечу спинив у жінки доторканням до риз.
Наслідуй кровоточиву, окаянна душе, припади до ніг Ісусових і втримай поли Христові, щоб визволитися тобі від ран, і почуєш від Нього: віра твоя спасла тебе.
Наслідуй, о душе, схилену додолу, прийди і припади до ніг Ісусових, щоб Він тебе виправив і ти прямо ходила стезями Господніми.
Якщо Ти, Владико, є глибокий колодязь, то виточи мені воду з пречистих Твоїх жил, щоб, як самарянка, напився я і вже ніколи не відчував спраги, бо Ти струмки життя виточуєш.
Нехай сльози мої будуть мені Силоамом, Владико Господи, щоб і я омив очі серця і розумом умоспоглядав Тебе, Світло превічне.
Марії: З безмежним бажанням ти, всеблаженна, прагнула вклонитися Животворчому Дереву і сподобилася бажаного; сподоби ж і мене досягти небесної слави.
Марії: Потоки Йорданські перейшовши, знайшла ти спокій безболісний, від плотських пристрастей звільнившись; позбав від них і нас молитвами твоїми, преподобна.
Андрію: Як пастиря обраного і найславнішого, Андрію премудрий, благаю тебе з великою любов’ю і страхом, щоб твоїми молитвами здобути спасіння і життя вічне.
Слава…
Троїчний: Тройце, Тебе прославляємо, єдиного Бога: свят, свят, свят — Отець, Син і Дух — просте єство, Єдиниця, Якій вічно поклоняємось.
І нині…
Богородичний: З Тебе, нетлінна і безмужна Мати Діво, зодягнувся в мою природу Господь, Який сотворив віки, і з Собою з’єднав людську природу.
Пісня 6
Ірмос: Взивав я всім серцем моїм до милосердного Бога, і Він почув мене з пекла підземного і спас життя моє від тління.
Сльози очей моїх, Спасе, і щирі зітхання з глибини душі приношу, благаючи серцем: Боже, згрішив я перед Тобою, очисти мене!
Відхилилася ти, душе, від Господа, як Дафант і Авірон, але, щоб не поглинула тебе земна безодня, взивай з пекла підземного до Бога: помилуй!
Як розлютована телиця, душе, уподібнилася ти Єфрему, але, як сарна остерігається тенет, так і ти збережи життя, підносячись діянням та умоспогляданням.
Нехай, душе, упевнить нас рука Мойсея, як може Бог прокажене життя убілити й очистити, тому не впадай у відчай, якщо ти й прокажена.
Хвилі гріхів моїх, Спасе, повернувшись, як у Червоному морі, несподівано покрили мене, як колись єгиптян і колісниці.
Нерозсудливий вибір зробила ти, душе, як колись Ізраїль, ти воліла насолоджуватись пристрастями, замість того, щоб споживати Божественну манну.
Ти обрала, душе, криниці хананейських думок замість скелі, з якої джерело премудрости, мов з чаші, виливає потоки богослів’я.
Проміняла ти, душе, небесну їжу на свиняче м’ясо, котли і єгипетський хліб, як колись народ нерозсудливий у пустелі.
Коли раб Твій Мойсей ударив жезлом по каменю, то образно показав Твоє ребро животворче, з якого ми черпаємо напій життя.
Пізнай і досліди, душе, як Ісус Навин, обітовану землю, яка вона, і оселися в ній через життя благочестиве.
Піднімись і побори плотські пристрасті, як Ісус Амалика, і, як тих гаваонитян, завжди перемагай облесливі помисли.
Перейди, душе, швидкоплинну природу часу, як колись — ковчег; візьми у володіння обітовану землю, бо так Бог повеліває.
Як врятував Ти Петра, який благав: спаси! — так поспіши і до мене, Спасе; простягнувши руку, врятуй від звіра і з безодні гріховної підніми мене.
Знаю Тебе як тихе пристановище, Владико, Владико Христе, — з непрохідних глибин гріха та відчаю поспіши врятувати мене, Спасе.
Спасе мій, я є та колись загублена царська драхма, але, засвітивши світильник — Предтечу Твого, Слове, шукай і знайди Твій образ.
Марії: Щоб погасити полум’я пристрастей, ти, Маріє, палаючи душею, завжди проливала сльози; ту ж благодать подай і мені, рабу твоєму.
Марії: Воістину безпристрасність небесну придбала ти незвичайним життям на землі, мати, тому молися за тих, що оспівують тебе, щоб визволитися нам від пристрастей молитвами твоїми.
Андрію: Як пастиря і предстоятеля Критського і молитовника за весь світ тебе знаючи, припадаю до тебе, Андрію, і благаю: визволи мене, отче, з глибини гріха.
Слава…
Троїчний: Тройця Я проста, нероздільна, розділена в Особах і єством з’єднана Єдиниця, про це свідчить Отець, Син і Божественний Дух.
І нині…
Богородичний: Утроба Твоя породила нам Бога, Який уподібнився нам; Його як Творця всього моли, Богородице, щоб молитвами Твоїми оправдатися нам.
Кондак, глас 6: Душе моя, душе моя, встань, чому ти спиш? Кінець наближається, і маєш засмутитися; підведись же, щоб пощадив тебе Христос Бог, Який всюди є і все наповнює.
Ікос: Бачачи явне Христове зцілення, від якого в Адама вливалося здоров’я, диявол був уражений і страждав та побивався: ридаючи, закричав він до своїх друзів: що зроблю Синові Марії, вбиває бо мене Вифлиємлянин, що всюди є і все наповнює.
Стихи: Подай, Христе мій, образи зворушення тим, що нині співають Тобі Великий Канон.
У цей день, згідно з давнім переданням, співаємо службу Великого канону. Цей Канон справді найбільший серед усіх канонів; його вишукано й учено уклав і записав святий отець наш Андрій, архиєпископ Критський, якого називають ще Єрусалимським. Насправді він походив із Дамаска; у віці 14 років його віддали до школи граматики, де він вивчив багато наук. Потім він прийшов до Єрусалима і приняв чернечий стан, Провадячи там святе і миле Богові життя, спокійне і нетривожне, залишив Божій Церкві багато писань, корисних для людей, а також немало канонів та проповідей, а найбільше — панегіриків, тобто похвальних святкових проповідей, у яких був і є найпромовистішим і найвишуканішим.
Як і інші свої писання, цей Великий Канон святий отець склав, переживаючи зворушення або надзвичайно велику скруху. Зібравши всю історію Старого і Нового Завітів, об’єднавши її, він створив цю пісню: від Адама і Єви й аж до самого Христового Вознесіння та проповідування апостолів.
Цим Каноном він нагадує кожній душі, що в тій історії добре, яке слід любити і, за можливістю, наслідувати, а що зле, чого треба остерігатися і завжди звертатися до Бога через покуту, через сльози, через визнання гріхів та інші милі Богові дії.
Цей Канон написаний настільки гарною плинною мовою і настільки гармонійно укладений, що здатний пом’якшити й найтвердішу душу, зворушити її і спонукати навернутися до добра, — якщо співати його із скрушенннм серцем і пильною увагою.
Андрій Критський створив цей Канон тоді, коли великий Софроній, патріарх Єрусалимський, написав житіє Марії Єгипетської. Житіє це викликає в нас велике зворушення, даруючи велику радість тим, які чинили і чинять гріх, лише б вони забажали відступити від зла.
Прийнято співати Канон і читати житіє (Марії) у цей день з такої причини: наближається до кінця Свята Велика
Чотиридесятниця, і щоб люди не стали лінивими до духовної праці та подвигів і не перестали зовсім жити у всьому розсудливо і скромно.
Бо й справді Великий Андрій, мов той учитель, через історії Великого Канону описуючи чесноти великих мужів, як і злобу злих, підносить як найдоблесніших і найсердечніших тих, які зберігають чесноти, що допомагають їм твердо стояти проти супротивників.
Святий Софроній через свою обширну і прекрасну проповідь також робить нас витривалими в чеснотах і спонукає до Бога, навчає не падати, не зневірюватися, тобто не втрачати надії на своє спасіння, хоч якими гріхами хтось був би зв’язаний. Бо історія Марії Єгипетської свідчить про безмежні доброту і милосердя Боже до тих, які мають щирий намір покаятися і навернутися від попередніх гріхів.
Канон називається Великим також і з огляду на його проникливість і глибину, яких надав йому його творець, що мистецьки його уклав і впорядкував. Якщо інші канони мають по тридцять і менше тропарів, то цей налічує до двохсот п’ятдесяти стихів, наповнених невимовною насолодою. Тож і призначений цей Канон для Святої Великої Чотиридесятниці, бо викликає велике зворушення.
До Константинополя цей найвишуканіший і найбільший Канон і Слово про преподобну Марію приніс наш отець Андрій у той час, коли патріарх Єрусалимський Федір послав його як помічника на Шостий Вселенський Собор. Тоді, будучи ще простим ченцем, він виступив проти монофелітів, тобто проти єретиків-єдиновольців. Згодом він був причислений до клиросу Константинопольської Церкви, а потім був поставлений у ній дияконом і орфанотрофом, тобто кормителем убогих. Невдовзі св. Андрій став архиєпископом Критським. Урешті, недалеко від місця, названого Ієрісо, на Мітиліні, відійшов до Господа, добре упорядкувавши свою єпископську столицю.
Його молитвами, Боже, помилуй нас.
Також співаємо Блаженні з поклонами, шістнадцять стихів, глас 6.
У Царстві Твоїм, коли прийдеш, пом’яни нас, Господи.
Жителем раю, Христе, зробив Ти розбійника, що на хресті сказав Тобі: пом’яни мене; його покаяння сподоби й мене, недостойного.
Стих: Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.
Ти чула, душе моя, про Маноя, якому колись явився Богу видінні, й від неплідної прийняв він плід обітниці. — його благочестя наслідуй.
Стих: Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.
Наслідуючи Самсонові лінощі, ти обстригла, душе, голову діл своїх і чужинцям передала життя чисте і блаженне.
Стих: Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.
Хто колись переміг чужинців ослячою щелепою, той тепер опинився у полоні пристрасної легковажности; уникай же, душе, подібної слабкости.
Стих: Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться.
Варак та Ієфай — воєводи, судді Ізраїля, були обрані, і з ними Девора, розумом досконала; чеснотами їхніми, душе, змужній і укріпися.
Стих: Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.
Про хоробру Яілі дізналася ти, душе моя, чула, як вона принесла спасіння, Сисару пробивши гострим деревом, яке є для тебе образом хреста.
Стих: Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
Принеси, душе, жертву хваління, діяння принеси, як дочку, чистішу від Єфтової, тілесні пристрасті заколи, як жертву Господеві своєму.
Стих: Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
Про Гедеонове руно подумай, душе моя, збери росу небесну і припади, як пес, воду пий, що тече від закону тисненням писемним.
Стих: Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.
Осуд священика Іллі ти прийняла, душе моя, і придбала собі пристрасті, як він дітей, через позбавлення розуму, щоб чинити беззаконня.
Стих: Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас, і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи — Мене ради.
Між суддями левит через необачність розділив свою жінку між дванадцятьма колінами, душе моя, щоб виявити скверну беззаконня Веніаміна.
Стих: Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах.
Доброчесна Анна у молитві лише рухала устами, а голосу її не було чути, і, хоч була неплідною, народила вона сина, достойного молитви.
Стих: Пом’яни нас, Господи, коли прийдеш, у царстві Твоїм.
Між суддями було визнане Анни породження — великий Самуїл, вихований Арматемою в домі Господнім; уподібнися до нього, душе моя, діла свої суди спершу, не інших.
Стих: Пом’яни нас, Владико, коли прийдеш, у Царстві Твоїм.
Обраний на царство Давид по-царськи був помазаний з рога Божественного мира. Так і ти, душе моя, якщо бажаєш Небесного Царства, як миром, помаж себе сльозами.
Стих: Пом’яни нас, Святий, коли прийдеш, у Царстві Твоїм.
Помилуй створіння Своє, Милостивий, змилосердься над творінням рук Твоїх і помилуй усіх, хто згрішив, і мене, що більше за всіх зневажав Твої повеління.
Слава…
Троїчний: Безначальному народженню і походженню поклоняюсь, Отцеві, що породив, Сина родженого прославляю, оспівую Духа Святого, що з Отцем і Сином засяяв.
І нині…
Богородичний: Надприродному Різдву Твоєму поклоняємося, за природою славу не розділяючи Дитяти Твого, Богородице, одна бо Особа визнається у двох природах.
Пісня 7
Ірмос: Згрішили ми, чинили беззаконня і несправедливість перед Тобою, не зберегли, не виконали Твоїх заповідей, але до кінця не покидай нас, отців Боже.
Згрішив я, чинив беззаконня і заповіді Твої відкинув, бо в гріхах я був народжений, і до ран додав собі ще струпів, але помилуй мене Сам як милосердний, отців Боже.
Таємниці серця мого відкрив я Тобі, Судді моєму; зглянься на моє смирення, поглянь на мою скорботу, зваж на мій осуд нині і Сам помилуй мене як милосердний, отців Боже.
Колись Саул загубив ослів отця свого і разом з вісткою про них несподівано отримав царство. А ти, душе, пильнуй, не забувай себе, віддаючись тваринним похотям, а не думкам про Царство Христове.
Богоотець Давид згрішив колись, подвійно згрішив, душе моя, будучи ураженим стрілою перелюбу й отруєним списом убивства; але твої недуги ще страшніші — це свавільні твої прагнення.
Поєднав Давид беззаконня із беззаконням, бо сполучив перелюб з убивством, та покаяння подвійне приніс одразу; а ти, душе, вчинила ще лукавіше, — і не покаялася перед Богом.
Давид колись, зобразивши, як ікону, написав пісню, якою викривав вчинені ним діяння, благаючи: помилуй мене, перед Тобою єдиним згрішив я, Богом усіх, Ти Сам очисти мене.
Коли везли на колісниці кивот, то Оза торкнувся до нього, бо воли похилилися, і був покараний за це гнівом Божим; і ти, душе, уникай зухвальства і свято шануй Божественне.
Ти чула, душе, про Авесалома, як він постав проти єства, знаєш про його мерзенні вчинки, якими осквернив він ложе Давида-отця, але і ти наслідувала його пристрасні й любострасні прагнення.
Підкорила ти, душе моя, своєму тілу свою нерабську гідність; знайшовши другого ворога — Ахітофела, ти слухалася його поради, але Сам Христос це знищив, щоб ти все ж спаслася.
Дивний Соломон, сповнений благодаті премудрости, учинив колись зло і відступив від Бога: і ти, душе, йому уподібнилася своїм проклятим життям.
Приваблений насолодами пристрастей, Соломон осквернився і відступив від Бога. О горе, ревнитель премудрости став любителем розпусних жінок! І ти, душе, уподібнилася йому скверною сластолюбства.
Ти наслідувала, душе, Ровоама, який не послухав поради батька, а ще — Єровоама, злого раба-відступника; покинь це, душе, і взивай до Бога: згрішила я, помилуй мене!
Наслідувала ти скверни Ахавові й тілесних нечистот була вмістилищем; горе мені, душе моя, бо ти була ганебною посудиною пристрастей, але зітхни з глибини своєї і Богові відкрий гріхи свої.
Колись Ілля двічі спалив по п’ятдесят слуг Ієзавелі, щоб знищити нечестивих пророків — для викриття Ахава; а ти, душе, уникай наслідувати їх обох і утверджуйся.
Замкнулося для тебе, душе, небо, і голод Божий спіткав тебе, як колись це сталося з Ахавом, який не послухав слів Іллі Фесфітянина; а ти, душе, наслідуй сарептянку й нагодуй душу пророка.
Добровільно зібрала ти, душе, гріхи Манасієві, поставивши як ідолів свої пристрасті, і примножила свої мерзоти, але наслідуй щиро його покаяння й отримай утішення.
Припадаю до Тебе і приношу, як сльози, слова мої: згрішив я, як не згрішила блудниця, й беззаконня чинив, як ніхто на землі, але, Владико, змилуйся над творінням Твоїм і приклич мене.
Поховав я Твій образ і порушив заповідь, зів’яла уся краса моя, і пристрасті загасили світильник, але змилуйся, Спасе, і поверни мені радість спасіння, як співає Давид.
Навернися, покайся, відкрий потаємне, скажи всевідаючому Богу: єдиний Ти знаєш мої таємниці, Спасе, але Сам помилуй мене, як співає Давид, з милости Твоєї.
Мов сон у пробудженого, зникають дні мої, тому я плачу на постелі моїй, як Єзекія, щоб дні життя мого були продовжені; але який Ісая прийде до тебе, душе, коли не Бог усіх?
Марії: Взиваючи до Пречистої Богоматері, ти насамперед відкинула несамовитість пристрастей, що невідступно гнітили тебе, і посоромила ворога-спокусника; подай же нині поміч у скорботах і мені, рабу твоєму.
Марії: Того, Кого полюбила, Кого бажала, задля Кого виснажила тіло твоє, преподобна, благай нині Христа за рабів, щоб був милостивим до всіх нас і дарував мир тим, що шанують Його.
Андрію: На камені віри утверди мене, отче, молитвами твоїми, Божим страхом охороняючи мене, і покаяння подай мені; молюся тобі, Андрію: спаси мене від сітей ворогів, що мене шукають.
Слава…
Троїчний: Тройце проста, нероздільна, єдиносущна — і єство єдине світла, і світло: три — святі і одне — святе. А ти, душе, співай, прославляючи Бога — в житті і життях оспівується Бог Тройця.
І нині…
Богородичний: Оспівуємо Тебе, благословляємо Тебе, поклоняємося Тобі, Богомати, бо Ти Єдиного з нероздільної Тройці Христа Бога породила й Сама відкрила нам, сущим на землі, небесне.
Трипіснець без поклонів
Пісня 8, глас 8
Ірмос: Безначальному Цареві Слави, перед Яким трепечуть небесні сили і трясуться ангельські чини, співайте, священики, прославляйте, люди [на всі віки].
Як вуглини вогню неземного, спаліть, апостоли, мої земні пристрасті, запалюючи в мені ревність любови божественної.
Вшануймо благоголосі сурми Слова, від яких попадали нестійкі стіни ворожі і тим утвердилися заборола Богопізнання.
Апостоли Господні, храми освячені, як зруйнували ви ворожі стовпи і храми, так ідолів пристрасної душі моєї здолайте.
Богородичний: Вмістила Ти Невмістимого єством, носила Того, Хто все носить, Богородице Діво, годувала, Чиста, Того, хто Сам годує творіння, — Христа Життєдавця.
Ірмос той самий.
Основоположною мудрістю Духа, Христові апостоли, збудували ви Церкву, у ній благословіть Христа навіки.
Сурмлячи сурмою вчення, апостоли повалили всю оману ідольську, Христа возносячи на всі віки.
Достойне ваше переселення, апостоли: ви, охоронці світу й небесні мешканці, визволіть віл бід тих, що вас завжди величають.
Слава…
Троїчний: Трисонячне всесвітле Боже начало, єство єдинославне і однопрестольне, Отче, Творче усього, Сине і Душе Божественний, славлю Тебе навіки.
І нині…
Богородичний: Прославляймо, люди, безперестанно Божу Матір як престіл всечесний і пренебесний, єдину після різдва Матір і Діву.
Ірмос: Того, Кого славлять небесні воїнства і перед Ким тремтять херувими і серафими, — все живе, усі творіння, оспівуйте, благословляйте і величайте по всі віки.
Помилуй, Спасе, мене грішного, пробуди мій розум до навернення, прийми мене, що каюся, змилосердься наді мною, що взиваю: згрішив я перед Тобою єдиним — спаси, вчинив беззаконня — помилуй мене!
Колісничник Ілля, зійшовши на колісницю чеснот, піднісся над усім земним, наче на небеса: ти ж, душе моя, думай про піднесення.
Зупинив Єлисей плащем Іллі потік Йордану, і той розступився на два боки; а ти, душе, не причастилася благодаті через нестриманість.
Колись Єлисей, прийнявши плащ Іллі, отримав подвійну благодать від Бога; а ти, душе, не причастилася цієї благодаті через нестриманість.
Колись доброзичлива соманитянка пригостила праведного, а ти, душе моя, ніколи не ввела у дім свій мандрівника чи подорожнього, тому викинуть тебе із чертога в риданні.
Ти завжди наслідувала, окаянна душе, нечистий розум Гієзії; хоч на старості відкинь його сріблолюбство, втікай од вогню пекельного, облиш свої лиходійства.
Наслідуючи Озію, ти, душе, подвійно вражена його проказою, бо думаєш негідне і твориш беззаконня; покинь же те, до чого привернулася, і поспішай до покаяння.
Ти чула, душе, про ніневитян, що каялися Богу у веретищі та попелі, але ти їх не наслідувала і виявилася лукавішою за всіх, що згрішили до і після закону.
Ти чула, душе, про Єремію у багнистій ямі, що з плачем взивав до міста Сиона, благаючи зі сльозами; його плачевне життя наслідуй — і спасешся.
Колись Іона утік до Фарсиса, передбачаючи навернення ніневитян, знав бо як пророк милосердя Боже і ревно прагнув здійснення пророцтва.
Ти чула, душе, про Даниїла, який у ямі закрив пащі звірам, дізналася й про юнаків з Азарією, що вірою погасили вогонь у печі розпаленій.
Всі повчальні приклади із Старого Завіту нагадав я тобі, моя душе; наслідуй боголюбиві діяння праведних, гріхів же людей лукавих стережися.
Помилуй і врятуй від вогню і покарання, о Правосудний Спасе, мене, що на сулі чаю справедливо перетерпіти, але перед кончиною прости мене через покаяння і доброчесність.
Благаю Тебе, як розбійник, — пом’яни мене: плачу гірко, як Петро, — прости мене; взиваю, як митар, сльози проливаю, як блудниця, — прийми мої ридання, Спасе, як колись від хананеянки.
Зціли від гноїння смиренну мою душу, Спасе — єдиний лікарю, приклади мені, як пластир, єлей і вино, — діла покаяння та сльози зворушення.
Наслідуючи хананеянку, благаю: помилуй мене, Сину Давидів; торкаюся Твоїх риз, як кровоточива, і плачу, як Марфа й Марія над Лазарем.
Чашу сліз, немов миро, виливаю я на голову Твою, Спасе, і взиваю до Тебе, як блудниця, яка шукає милости, приношу моління й благаю прощення подати.
Хоч ніхто і не згрішив перед Тобою, як я, але прийми, милосердний Спасе, і мене, що каюся зі страхом і закликаю з любов’ю: згрішив я перед Тобою єдиним, помилуй мене, Милостивий!
Зглянься, Спасе, над Твоїм творінням і як пастир знайди заблудного, захисти від вовка, зроби мене ягням на пасовищі Твоїх овець.
Коли, милосердний Спасе, сядеш як Суддя і покажеш страшну славу Твою, який тоді страх перед полум’ям печі відчують усі, що бояться Твого невідворотного суду.
Марії: Світла незаходимого Мати, просвітивши, визволила тебе з темряви пристрастей; тому, одержавши благодать Духа, просвіти, Маріє, тих, що з вірою славлять тебе.
Марії: Побачивши в тобі, мати, воістину нове чудо, божественний Зосима жахнувся, побачив ангела у плоті і, весь охоплений подивом, оспівував Христа повіки.
Андрію: Андрію Критський, чесна похвало, ти маєш сміливість до Господа, молися, благаю, щоб звільнитися мені від кайданів беззаконня молитвами твоїми, учителю покаяння і преподобних славо.
Благословимо Отця, і Сина, і Святого Духа — Господа.
Слава…
Троїчний: Безначальний Отче, Сину співбезначальний, Утішителю благий, Душе правий, Слова Божого Родителю, Отця безначального Слове, Душе живий і всетворчий — Тройце Єдинице, помилуй мене!
І нині…
Богородичний: Мов із пурпуру, Пречиста, виткалася мислена багряниця — тіло Еммануїла — у Твоєму лоні; тому Тебе, Богородицю істинну, величаємо.
Хвалимо, благословимо, поклоняємось Господу.
І знову ірмос.
Пісня 9
Ірмос: Воістину Богородицею Тебе визнаємо, Діво чиста, спасенні Тобою, з безплотними хорами Тебе величаємо.
Апостоли, джерела води спасенної, зросіть мою душу, знеможену гріховною спрагою.
Ученики, ви, що є сіллю прісних, висушіть гнилість мого розуму і відженіть темряву незнання.
Мене, що плаваю у погибельній безодні і тону, спаси, Господи, як Петра, десницею Твоєю.
Богородичний: Як Та, що породила Радість, даруй мені плач, Владичице, бо ним Божественну втіху в майбутній день зможу здобути.
Ірмос: Заступницю неба і землі, величають Тебе всі роди, бо в Тебе вселилося плоттю втілення Божества.
Доброчесний соборе апостольський, тебе величаємо піснями, явилися ви всесвіту як світлі світила, відганяючи оману.
Словесних риб, блаженні апостоли, спіймали ви неводами благовісти і жертву цю приносите завжди Христові.
Пом’яніть і нас, апостоли, у ваших проханнях до Бога, щоб визволитися нам від усякої спокуси, оспівуючи вас із любов’ю, — так молимося.
Слава…
Троїчний: Тебе, триіпостасну Єдиницю, Отче, Сину з Духом, Єдиного Бога єдиносущного оспівую, Тройцю єдиносильну і безначальну.
І нині…
Богородичний: Тебе, що породила Дитя і Дівою залишилась, усі роди прославляють; Тобою звільнилися ми від прокляття, бо радість Ти нам породила — Бога і Господа.
Пісня 9, глас 6
Ірмос: Безсіменного зачаття Різдво незбагненне, безмужної Матері плід нетлінний; Боже Різдво оновлює єство, тому Тебе ми, усі роди, як Богоневісну Матір православно величаємо.
Розум струпом укрився, тіло стало немічним, занедужав дух, і слово знесилилося, завмирає життя — кінець біля дверей; що чинитимеш, душе моя окаянна, коли Суддя прийде викрити твої діяння?
Мойсеєву розповідь про світобуття нагадав я тобі, душе, і Писання Завіту про праведних і неправедних, та ти наслідувала останніх, а не перших, згрішивши перед Богом.
Закон утратив силу, і Євангеліє недієве, знехтуване усе Писання, пророки і всяке праведне слово безсилі; рани твої, о душе, примножилися — бо нема лікаря, який зцілив би тебе.
Щоб зворушити тебе, душе, приведу тобі приклади з Нового Завіту; отже, наслідуй праведних і цурайся неправедних; і умилостив Христа молитвами, постом, чистотою і говінням.
Коли Христос став людиною, то закликав до покаяння блудниць і розбійників; покайся і ти, душе моя, бо двері у Царство відчинені і входять до нього фарисеї, митарі та перелюбники, що каються.
Христос став людиною, з’єднавшись тілом зі мною, і все, що властиве нашому єству, окрім гріха. Він добровільно узяв на Себе, показуючи тобі, душе, образ і подобу Свого примноження.
Христос спас волхвів і скликав пастухів, немовлят удостоїв мучеництва, прославив старців і старих вдовиць, яких ти, душе, не наслідувала ні життям, ні діянням; горе тобі, коли станеш перед Судом Божим.
Сорок днів Господь постився у пустелі і зголоднів нарешті, виявивши людське; не будь безпечною, душе, коли приступить ворог до тебе, нехай постом і молитвою від ніг твоїх відкинутим буде.
Христа спокушав диявол, кажучи перетворити каміння на хліб, і звів Його на гору, щоб умить показати всі царства світу; ти ж бійся, душе, подібного підступу, будь тверезою, молися безперестанно Богу.
Пустельнолюбна горлиця, глас вопіющого, світильник Христів проповідував покаяння, а Ірод з Іродіадою чинили беззаконня; дивись, душе моя, щоб не заплутатися тобі у сітях беззаконня, але полюби покаяння.
В пустелі оселився Предтеча благодаті, і Юдея вся й Самарія йшли його слухати і сповідувати гріхи свої, ревно приймаючи хрещення, а ти, душе моя, їх не наслідувала.
Чесним є шлюб і непорочним ложе, бо колись благословив їх Христос; на весіллі у Кані Галилейській як людина Він їв і перетворив воду на вино, являючи перше чудо, щоб ти, душе, змінилася.
Христос уздоровив розслабленого, і той узяв своє ложе, підняв з мертвих юнака, сина вдовиці, зцілив слугу сотника і відкрився самарянці, показуючи, як тобі, душе, у дусі служити Богу.
Кровоточиву Господь зцілив лише доторканням до Його ризи, прокажених Він очистив, сліпих і кривих просвітив і виправив, глухих, німих і зігнутих додолу зцілив словом, щоб ти, окаянна душе, могла спастися.
Зцілюючи недуги, Христос Слово проповідував убогим, лікував прокажених, їв з митарями, розмовляв з грішниками і дотиком руки повернув душу вже померлої дочки Яіра.
Спасся митар, і блудниця стала цнотливою, а фарисей, який хвалився, був осуджений. Бо перший благав: очисти мене! А друга: помилуй мене! А цей, величаючись, казав: дякую Тобі, Боже, та інші слова безглузді.
Закхей був митарем, але здобув спасіння; фарисей Симон спокусився, а блудниця отримала відпущення гріхів від Того, хто має владу прощати; і ти, душе моя, намагайся наслідувати її.
Не наслідувала ти, окаянна душе, блудницю, яка взяла посудину з миром і помазувала зі сльозами й витирала волоссям ноги Спасові, Який розірвав рукопис її давніх гріхів.
Ти знаєш, душе моя, як були прокляті міста, що їм приніс Христос благовістя; стережися, щоб не бути тобі як вони: прирівняв їх Владика до Содома і аж до пекла засудив.
У відчаї не показуй себе, душе моя, гіршою за хананеянку, яка мала віру; через віру зцілилася Словом Божим дочка її; і ти, як вона, з глибини серця благай Христа: Сину Давидів, спаси і мене.
Змилосердься і спаси мене, Сину Давидів, що біснуватих зціляв словом, скажи і мені милосердним голосом, як розбійникові: воістину будеш в раю зі Мною, коли Я прийду в славі Моїй.
Розбійник Тебе ганьбив, і розбійник визнав Тебе Богом — обидва бо на хресті висіли: але, як вірному розбійникові Твоєму, що пізнав у Тобі Бога, і мені відкрий двері славного Царства Твого.
Все творіння тремтіло, бачачи Тебе розіп’ятого, розпадалися від жаху гори і каміння, земля тряслася, пекло відкрилося і вдень світло затьмарилося, побачивши Тебе, Ісусе, тілом прибитого до хреста.
Не вимагай від мене достойних плодів покаяння, бо сила моя в мені ослабла, даруй мені завжди скрушене серце й смиренність духу, щоб я приносив Тобі це як жертву угодну, єдиний Спасе.
Судде мій і Всезнавче, Ти маєш удруге прийти з ангелами судити світ; тоді милостивим оком поглянь на мене, помилуй і ущедри мене, Ісусе, бо я згрішив більше, ніж будь-яка людська істота.
Марії: Здивувала ти всіх незвичайним життям своїм — і ангельські чини, і собори людей, подолала земне і жила неземним, перевершивши єство, тому безтілесними ногами ти, Маріє, Йордан перейшла.
Марії: Умилостив Творця до тих, що прославляють тебе, преподобна мати, щоб, визволившись від скорбот і лиха, що приходять з усіх боків, величали безперестанно Господа, що прославив Тебе.
Андрію: Андрію чесний, отче триблаженний, пастирю Критський, не переставай молитися за тих, хто оспівує тебе, щоб позбавитися гніву, скорбот та тління і гріхів безмірних всім нам, хто вшановує пам’ять твою вірно.
Слава…
Троїчний: Тройце єдиносущна, Єдинице триіпостасна, оспівуємо Тебе, прославляючи Отця, Сина величаючи і Духу поклоняючись, — Єству єдиному, Богу істинному — життю і вічному Царству безкінечному.
І нині…
Богородичний: Град Твій охорони, Пречиста Богородице, в Тобі він вірою царює, в Тобі утверджується кріпкістю і, перемагаючи, Тобою поборює усі спокуси, полонить ворогів своїх і підкорює їх.
Також Достойно, світильний.
На стиховні стихири самогласні, глас 8.
В розбійницькі пута потрапивши, душе моя, ти сильно постраждала від своїх прогрішень, бо віддалася ворогам нерозумним; але, поки маєш ще час, благай зворушено: Надіє зневірених, Життя тих, що у відчаї, підніми і спаси мене, Спасителю! (двічі ).
Мученичий: Зодягнувшись добре у броню віри й озброївши себе хреста знаменням, стати ви сильними воїнами, що мужньо протистояли мучителям і диявола облестивість побороли; ви, що, переможцями будучи, сподобилися вінця, моліться завжди за нас, щоб спаслися душі наші.
Слава: і нині.
Богородичний, глас той самий.
Прийми голоси рабів Твоїх, всечесна Богородице Діво; щоб мир дарувався нам і відпущення гріхів, моли безнастанно.
Також: Благо є… Приєднуємо і перший час без кафизми. Після трисвятого на всіх часах кондак:
Душе моя, душе моя, встань, чому ти спиш? Кінець наближається, і маєш засмутитися: підведись же, щоб пощадив тебе Христос Бог, Який всюди є і все наповнює.
І звичайний відпуст.
На 3-му часі кафизма 9, на 6-му — 10.
На 6-му ж часі тропар пророцтва, глас 6.
Милосердний, довготерпеливий, Вседержителю Господи, пошли милість Твою на людей Твоїх.
Прокимен, глас 6: Господь царює, нехай радіє земля (Пс. 96, 1).
Стих: Нехай веселяться численні острови її (Пс. 96, 1).
Пророцтва Ісаї читання (Іс. 42, 5-16).
Так говорить Господь Бог, Який створив небеса і простір їх, розпростер землю, і все, що на ній, дає дихання людям на ній і дух тим, що ходять по ній. Я, Господь Бог покликав Тебе для правди, і буду тримати Тебе за руку, і поставлю Тебе в Завіт для народу, світлом для язичників, щоб відкрити очі сліпих, щоб ув’язнених вивести на свободу, і тих, що сидять у темряві — із в’язниці. Я Господь, це — Моє ім’я, і не дам слави Моєї іншому і хвали Моєї ідолам. Ось, передрічене раніше збулося, і нове Я провіщу; раніш ніж воно збудеться, Я сповіщу вам. Співайте Господу нову пісню, хвалу Йому від кінців землі, ви, що плаваєте по морю, і все, що наповнює його, острова і хто живе на них. Нехай піднесе голос пустеля і міста її, селища, де росте кидар; нехай торжествують ті, хто живе в скелях, нехай сповістять з вершин гір. Нехай воздадуть Господу славу, і хвалу Його нехай сповістять на островах. Господь вийде як велетень, як муж брані пробудить ревність; викликне і підніме воїнський крик, і покаже Себе сильним проти ворогів Своїх. Довго мовчав Я, терпів, стримувався; тепер буду кричати, як та, що народжує, буду руйнувати і поглинати все; спустошу гори і пагорби, і всю траву їх висушу; і ріки зроблю островами, й осушу озера; і поведу сліпих дорогою, якої вони не знають, невідомими шляхами буду вести їх; морок зроблю світлом перед ними, і криві дороги — прямими: ось, що зроблю Я для них і не покину їх.
Прокимен, глас 6: Заспівайте Господу пісню нову, бо дивне сотворив Господь. Правиця Його і сила Його дали Йому перемогу (Пс. 97, 1).
Стих: Побачили всі кінці землі спасіння Бога нашого (Пс. 97, 3).
На 9-му часі кафизма 11.
Доброго дня виправте будь ласка:У Царстві Твоїй (ТвоїМ).Дякую
Неправильний ірмос третьої пісні (другого канону)
Кілька дрібних одруків:
1) 1 пісня канону, 5 тропар. «постала в мені Єва числена» – має бути: «Єва мислена»;
2) 4 пісня, 2 тропар. «нас бо скорочується» – має бути «час»;
3) на блаженних «якому колись явився Богу видінні» – має бути «Бог у видінні»;
4) там же, «Про хоробру Яілі» – має бути «Яілю».