Послання до благочестивого царя Констанція про світлосяйне знамення Хреста, що з’явилося на небі і було видиме в Єрусалимі
Августу, Кирил, Єрусалимський єпископ, (бажає) радіти у Господі.
1. Перший з Єрусалиму до Твоєї боголюбивої царської величності посилаю початки написаного, які належить мені принести, а Тобі прийняти. Вони наповнені не улесливістю слів, але сповіщенням небесних боговидінь і містять не мистецьки складені звороти риторських слів, але самими подіями свідчать Тобі про істину відповідно до пророцтв Святих Євангелій.
2. Інші від свого майна поважну Твою главу часто увінчують, приносячи сплетені із золота вінці, прикрашені блискучим камінням. Але ми не земними речами Тебе увінчуємо (бо для земних дарів є кінцем земля), але Божественну дію небесних речей, яка сталася за часів Твого боголюбивого царювання у Єрусалимі, Твоєму благочестю зі старанністю повідомляємо. Не для того, щоб тільки тепер Ти прийшов від невідання до Богопізнання, бо Ти сам в цьому ділі є першим, навчаючи інших Твоїм благочестям, але щоб те, що Ти пізнав, в тому й утвердився. І щоб, прийнявши отцівську спадщину царювання і знаючи, що вищими від Бога вінцями небесними Ти вшанований, тим більше Богу Всецарю і нині належну подяку Ти віддав, а супроти ворогів ти наповнився б більшою відвагою, пізнавши з досвіду, що Твоє Царство є приємним Богу, Який біля Тебе чудодіє.
3. Бо при боголюбивому і блаженної пам’яті Константанові, батькові Твоєму, було знайдене в Єрусалимі спасительне древо Хреста; коли він, маючи велику ревність до благочестя, за допомогою Божественної благодаті знайшов потаємні Святі місця. При Тобі ж, Владико, Благочестивий Царю, який більшим до Бога благоговінням перевершує батьківське благочестя, вже не від землі, але з небес чудеса діються: і Господа, і Спаса нашого Ісуса Христа, Єдинородного Сина Божого, урочисте над смертю знамення перемоги, блаженний Хрест, кажу я, з’явився, виблискуючи ясним сяйвом променів, у Єрусалимі.
4. Бо в ці святі дні святої П’ятидесятниці, сьомого числа травня, близько третьої години, з’явився великий світлоносний Хрест на небі над святою Голгофою, простягнувшись навіть до Святої гори Оливної, явившись дуже виразно не тільки одному або двом, але всім численним жителям міста і не так, щоб хтось інший подумав, мріючи про щось: але багато годин над землею очима він був видимий, світлоносним блиском перевершуючи промені сонця; інакше він, будучи переможений ними, не був би видимий якщо б не випускав таких променів, сильніших за сонце. Тому, не зволікаючи, відразу всі численні жителі міста, зійшовшись у святу Церкву і бувши охоплені страхом боговидіння і радістю, юнаки і старці, мужі і жінки всякого віку, навіть і ті діви, що знаходилися у внутрішніх чертогах, тутешні мешканці і подорожні, християни і язичники, що прийшли разом з інших країн, одностайно, ніби єдиними устами вихваляли чудодіючого Христа Ісуса, Господа нашого, Єдинородного Сина Божого, дізнавшись на досвіді і через побачене, що християнське благочестиве вчення «не в переконливих словах людської мудрості, але в явленні духа і сили» (1 Кор. 2: 4), не тільки від людей сповіщається, але з небес від Бога засвідчене (Євр. 2: 3-4).
5. Ми ж, жителі Єрусалима, побачивши це преславне чудо своїми очима, Богу всіх, Царю і Єдинородному Сину Божому належне з подякою поклоніння віддали і віддавати будемо; старанні молитви і про Твою Боголюбиву Державу у святих місцях ми принесли і приносити маємо; тому вважаємо своїм обов’язком не мовчати про ці небесні боговидіння, але Твоєму Богопрославленому благочестю сповістити. Тому я цим листом виконати це намірився, щоб на благій основі раніше існуючої в Тобі віри, поставивши знання показаних від Бога речей, Ти отримав тверду надію на Господа нашого Ісуса Христа і щоб разом, будучи сповнений всякої звичайної мужності і ніби маючи Самого Бога помічником, Ти старанніше спорудив урочистий пам’ятник Хреста, обносячи похвалу похвал, показане на небі знамення, образ якого показавши людям, більше б прославилося небо.
6. І саме це чудо, Царю Боголюбивий, за свідченнями пророків і за святими словами Христа, що в Євангелії знаходяться, тепер здійснилося і ще повніше здійсниться. Бо у Євангелії від Матфея, говорячи про пізнання майбутніх речей блаженним Своїм апостолам, а через них промовляючи до їхніх наступників, Спаситель, досить виразно провіщаючи, сказав: «І тоді з’явиться знамення Сина людського на небі» (Мф. 24: 30). Отже, цю євангельську Божественну книгу взявши за звичаєм в руки, Ти знайдеш розміщені про це пророчі свідчення: про які частіше з увагою думай, Владико, молю Тебе, заради інших речей за порядком написаних там. Бо речі, від Спасителя нашого передбачені, вимагають великої спостережливості з благоговінням, щоб не зазнати ані найменшої шкоди від супротивної сили.
7. Ці перші мої слова приношу Тобі, Боголюбивий Царю! Ці від Єрусалиму перші слова промовляю до Тебе, щирого і благочестивого спільного з нами поклонника Христа, Єдинородного Сина Божого і Спаса нашого, Який звершив у Єрусалимі спасіння за Божественним писанням (Пс. 73: 12), Який тут подолав смерть і Своєю чесною кров’ю очистив гріхи людські, дарував життя і нетління, і духовну пренебесну благодать всім віруючим. Через силу Якого дякую Тобі, який веселиться і бережеться, світлими і великими дарами благочестя прикрашається і славиться царськими паростками рідних синів, Сам Цар всіх Бог, всякого блага Податель, нехай збереже (Тебе) з усім домом Твоїм впродовж багатьох мирних років для слави християн і всього світу.
8. Також здоровим, прикрашеним всякого роду чеснотою, являючи звичайне піклування про Святі Церкви і Римську державу і великими подвигами благочестя сяючим, впродовж багатьох мирних років, Сущий над усіма Бог, з усім Твоїм домом нехай береже Тебе, Августе, Царю Боголюбивий, Який завжди славить Святу і Єдиносущну Тройцю, Істинного Бога нашого. Якому належить всяка слава на віки віків. Амінь.
і на Симеона Богоприїмця
