Перше тайноводче повчання
До новопросвічених, на слова з Петрового соборного першого послання, від цього місця: «Будьте тверезі, пильнуйте» (1 Пет. 5: 8) навіть до кінця цього послання.
1. Хотів я і раніше, о істинні і бажані діти Церкви, поговорити з вами про ці духовні і небесні тайни. Але оскільки точно знав, що зір більше слуху запевняє, тому й очікував я теперішнього часу, щоб знайти вас через це випробування більш приготовленими до слухання того, що проповідується, і цим би зручніше ввести мені вас у запашний квітник цього раю. Та й ви справді стали здатнішими до прийняття цих Божественних тайн, сподобившись Божественного і животворчого хрещення. І оскільки потрібно запропонувати трапезу найдосконалішого вчення, то ми постараємося навчити вас того, щоб ви пізнали силу цих таїн, яка звершилася над вами в цей вечір хрещення.
2. Спочатку ви ввійшли до переддвір’я хрещального притвору, стоячи обличчям до Заходу, слухали, за повелінням піднімали руку і зрікалися сатани, який начебто там знаходився. Але вам належить знати, що в історії Старого Завіту знаходиться прообраз цього. Бо коли фараон, цей жорстокий і нелюдяний мучитель, пригнічував свобідний і благородний єврейський народ, то Бог послав Мойсея вивести їх від тяжкого єгипетського рабства. І кров’ю агнця були помазані «поперечини» й «одвірки» дверей, щоб всегубитель пройшов повз доми, які мали знамення крові (Вих. 12: 22, 28); і таким чином чудесно був врятований єврейський народ. Але коли ворог переслідував уже звільнених і побачив море, яке розділилося для них надприродною дією, все одно біг поспішно за ними; тоді, раптово покритий хвилями, був потоплений у водах Червоного моря (Вих. 14: 22, 30).
3. Молю тебе перейти від цих древніх речей до нових, від прообразу до істини. Там — Мойсей, за повелінням Божим, прийшов до Єгипту, тут — Христос, Який від Отця посилається в світ. Там — пророк виводить з Єгипту народ пригноблений, тут — Христос визволяє людей, обтяжених у світі гріхом. Там — кров агнця відвернула губителя, тут — кров Агнця пречистого (1 Пет. 1: 19) Ісуса Христа стала вигнанням бісів. Той мучитель гнав до моря тих древніх людей, і тебе переслідував цей лютий, безсоромний і началозлобний демон, навіть до цих спасительних вод. Той у морі потоплений, а цей у спасительній воді зникає.
4. Але ти ще чуєш, дається тобі повеління, простягнувши начебто до того, який знаходиться поблизу тебе, руку, сказати: «Відрікаюся від тебе, сатано». Хочу сказати і те, для чого ви обличчям до заходу стояли, бо це потрібно. Оскільки місце видимої темряви є захід (сатана ж, будучи темрявою, у темряві має і державу), для того, показово дивлячись на захід, ви відрікаєтесь того темного і похмурого князя. Що ж, стоячи, кожний із вас говорив? Відрікаюся від тебе, сатано, тебе злого і найлютішого мучителя. Ти говориш: я вже сили твоєї не боюся, бо її зруйнував Христос, з’єднавшись з моєю кров’ю і плоттю, щоб через це знищити смертю смерть, щоб я не перебував усе життя в рабстві (Євр. 2: 15). Відрікаюся від тебе лукавого і злохитрого змія. Відрікаюся від тебе підступного, який під удаванням дружби зробив всяке беззаконня і вчинив в наших прабатьках відступлення від Бога. Відрікаюся від тебе, сатано, винахідника і співпрацівника всякої злоби.
5. Потім у другому висловленні тебе навчають говорити: «І всіх діл твоїх». Діла сатани — всякий гріх, якого і потрібно зрікатися подібно до того, як хтось, втікши від мучителя, всіляко втікає також і від його зброї. Отже, всякий рід гріха відноситься до діл диявола. Втім знай і це, що все сказане тобою, особливо в цей страшний час, написане в книгах Божих. Отже, якщо ти цьому як злочинець зробиш щось супротивне, будеш засуджений. Ось тому ти зрікаєшся сатанинських діл, всіх, говорю, діянь і помислів, супротивних розуму.
6. Після цього ти говориш: «І всієї гордині твоєї». Гординя сатани є всілякі шалені видовища і кінські змагання, ловля з псами і всяка така суєта, молячись про визволитися від якої, святий пророк промовляє до Бога: «Відверни очі мої, щоб не бачили суєти» (Пс. 118: 37). Нехай не буде бажаним для тебе видовищне шаленство, де ти побачиш нахабства блазнів, яке виникає з безсоромністю і з усякою розпустою, побачиш божевільні танці жоноподібних чоловіків. Нехай не буде бажаним тобі також безумство тих, які в ловлях віддають себе звірам для похоті своєї окаянної утроби. Такі, щоб догодити своєму череву стравами, самі за справедливістю бувають їжею неприборканих звірів, а правильніше сказати, вони для свого черева, яке є їхнім богом (Флп. 3: 19), своє власне життя занапащують через єдиноборство. Уникай і кінських арен, божевільного видовища, яке вбиває душі, тому що все це є гординею диявола.
7. Ще також і те, що в ідольських святах приносилося чи то м’ясо, чи хліби, чи щось інше, подібне до цього, осквернене закликанням нечистих демонів, належить до гордині диявола. Бо як хліб і вино Євхаристії, раніше святого закликання Тройці, Якій поклоняємося, були простим хлібом і вином; після звершення ж закликання хліб стає тілом Христовим, а вино стає кров’ю Христовою; так само і ця їжа гордині сатанинської, будучи за своєю природою простою, оскверненою стає через закликання демонів.
8. Після цього ти кажеш: «І всього служіння твого». Служіння дияволу є молитва, звершувана в капищах; все, що буває для вшанування бездушних ідолів; запалювання свічок або кадіння при джерелах та річках, оскільки деякі, будучи спокушені сновидіннями або бісами, приходили на ці води в надії отримати зцілення тілесних недуг, або щось інше такого роду, ти до цього не долучайся. Гадання на птахах, чародійство, передбачення або підвіски на шиї проти злих очей, або писання на аркушах, ворожба або інші злі хитрості та інші, подібні до цієї розпусти, є служіння дияволу. Отже, уникай цього, бо якщо ти впадеш у це після зречення сатани і після з’єднання з Христом, то відчуєш велику жорстокість мучителя, який раніше з тобою поводився ніби зі своїм домашнім, даючи послаблення тобі в тяжкому рабстві, а нині сильно ображений на тебе: і Христа втратиш, і від сатани велику злобу на собі побачиш. Чи не чув ти древньої розповіді про Лота і його дочок (Бут. 19: 15, 30)? Чи не врятувався він з дочками, коли пішов у гору, а чи не перетворилася його дружина в соляний стовп, щоб залишитися їй вічним пам’ятником злої волі і звернення погляду назад (Бут. 19: 26)? Отже, пильнуй себе (Втор. 4: 23) і не повертайся більше назад, «поклавши руку на рало» (Лк. 9: 62) і дивлячись назад на марну працю цього життя, але біжи в гору (Бут. 19: 17) до Христа Ісуса, до цього «каменя, який не руками відірвався» (Дан. 2: 35, 45) і наповнив вселенну.
9. Якщо ти відрікаєшся від сатани, розриваючи повністю всякий з ним союз і древню угоду з пеклом (Іс. 28: 15), тоді відкривається тобі рай Божий, насаджений на сході (Бут. 2: 8), звідки за злочин був вигнаний наш праотець (Бут. 3: 23). Означаючи це, ти повернувся від заходу до сходу, до країни світла. У той час було дано тобі повеління промовити: Вірую в Отця і Сина, і Святого Духа, і в одне хрещення покаяння. Про що в перших повчаннях, наскільки благодать Божа посприяла, докладно тобі сказано.
10. Отже, утверджуючись цими словами, будь бадьорий. Бо «супротивник наш диявол», як недавно прочитано, «наче лев, рикаючи ходить, шукаючи, кого б пожерти» (1 Пет. 5: 8). Та й справді в попередні часи «пожирала смерть переможна» (Іс. 25: 8), але при святій «купелі відродження» відняв «Бог всяку сльозу від усіх облич» (Іс. 25: 8). Бо ти більше не будеш плакати, позбувшись старої людини, але радітимеш (Іс. 61: 10), одягнувшись в ризу спасіння, у Христа Ісуса (Рим. 13: 14).
11. І це сталося з вами в притворі (перед дверима) Церкви. Якщо Божою волею в наступних тайноводствах ввійдемо у святе святих, тоді пізнаємо образи речей, які там звершуються. Богу Отцю слава, держава і величність з Сином і Святим Духом на віки віків. Амінь.
