Шістнадцяте оголошувальне повчання
До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, на слова: «І в єдиного Духа Святого, Утішителя, Який говорив через пророків», і також на слова із Послання до коринф’ян: «Про духовне ж, браття, не хочу, щоб не знали ви»… та ін. (1 Кор. 12: 1). «Різні ж є дари, а Дух один і той Самий»… та ін. (1 Кор. 12: 4)
1. Воістину потрібна духовна благодать, щоб розмірковувати про Святого Духа: не тому, щоб, скільки потрібно, сказати про Нього, бо це неможливо, але щоб, говорячи про Нього на підставі Божественного Писання, уникнути таким чином небезпек. Бо справді дуже страшно написано в Євангелії, де Христос ясно сказав: «Якщо хто скаже слово проти Духа Святого, не проститься це йому ні в цьому віці, ні в майбутньому» (Мф. 12: 32); і часто буває потрібно боятися, щоб хто-небудь через незнання або оманливе відчуття благочестя, сказавши щось непристойне про Нього, не піддався осуду. Суддя живих і мертвих Ісус Христос сказав, що такому не буде відпущено. Отже, якщо хто тут впаде, то яка йому залишається надія?
2. Отже, сама благодать Ісуса Христа нехай подасть сили нам все без опущення сказати, а вам — із розумінням вислухати. Бо розуміння необхідне не тільки для тих, що говорять, але й для слухачів; щоб вони не інакше, як чуючи, розуміли своїм розумом. Отже, ми будемо говорити про Духа Святого тільки те, що написано. Якщо ж не написано чогось, тим не станемо цікавитися. Сам Дух Святий прорік Писання; Сам і про Себе сказав, скільки хотів, або скільки ми можемо вмістити. Отже, будемо говорити те, що Він сказав, а чого Він не сказав, того й ми говорити не насмілюймося.
3. Єдиний є тільки Дух Святий, Утішитель. Як єдиний є Бог Отець, а іншого Отця немає, і як єдиний є Єдинородний Син і Слово Боже, а брата не має: так само тільки єдиний є Дух Святий, і немає іншого духа, рівного Йому. Отже, Дух Святий є найбільшою силою, істотою Божественною і незбагненною. Бо Він є істотою живою, розумною і освячує все, що від Бога через Христа створене. Він просвічує душі праведних; Він і в пророках, Він і в апостолах, в Новому Завіті. Зненавидьмо ж тих, які насмілюються розділяти діючого у тих та інших Святого Духа; єдиний Бог Отець, Владика Старого і Нового Завіту, і єдиний Господь Ісус Христос, Який у Старому Завіті був провіщений, а в Новому прийшов, і єдиний Дух Святий, Який через пророків про Христа проповідував, а після пришестя Христа зійшов і показав Його.
4. Отже, ніхто не відділяй Старого Завіту від Нового, ніхто не говори, що один Дух там, а інший тут. Оскільки такий ображає Самого Духа Святого, шанованого разом з Отцем і Сином, Який під час святого Хрещення у Святій Тройці відкрився. Бо Єдинородний Син Божий ясно сказав апостолам: «Ідіть навчіть всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа» (Мф. 28: 19). Надія наша на Отця і Сина, і Духа Святого. Не трьох богів проповідуємо: нехай замовкнуть маркіоніти; але зі Святим Духом через єдиного Сина одного Бога проповідуємо. Немає відмінності у вірі, немає розділення у благочесті. Не розділяємо, подібно до деяких, Святу Тройцю; ні зливаємо, як Савелій. Але з благочестям визнаємо одного Отця, Який послав нам Спасителя Сина; визнаємо одного Сина, Який обіцяв послати від Отця Утішителя; визнаємо Духа Святого, Який говорив через пророків і в день П’ятидесятниці зійшов на апостолів у вигляді вогненних язиків тут, у Єрусалимі, в тому місці, де горня в ім’я апостолів церква. Ми маємо всі переваги: тут Христос зійшов з небес; тут Дух Святий зійшов з небес; і воістину досить пристойним було б і про Духа Святого говорити в цій горній церкві, оскільки ми про Христа і Голгофу говоримо на цій Голгофі. Оскільки ж Той, Який зійшов там, разом приймає славу із Розп’ятим тут, тому про Того, Який зійшов, так говоримо тут, бо нероздільним є благочестя.
5. Ми хочемо сказати дещо про Святого Духа не для того, щоб повністю пояснити Його сутність, бо це неможливо, але для того, щоб показати різні заблудження стосовно Нього, щоб через незнання коли-небудь не впасти в них; і перегородити шляхи неправди, щоб іти одним шляхом царським. Якщо ж для обережності запропонуємо тепер що-небудь сказане єретиками, то це нехай повернеться на їхню голову; ми ж, як ті, що говорять, так і ті, хто слухає, винними не будемо.
6. Безбожні у всіх випадках єретики і на Святого Духа нагострили свого язика і наважилися стверджувати безглузде, як оповідач Іриней у своїх творах проти єресей написав. Одні наважилися назвати самих себе Духом Святим, із яких перший Симон волхв, який згадується в Діяннях апостольських. Він насмілився вчити цьому після того, як був відкинутий, а так звані гностики, люди нечестиві, ще інше говорили на Святого Духа. Беззаконні валентиніани — ще інше; а безбожний Манес наважився сказати, що він сам є Утішитель, посланий Христом. А інші говорили, що один Дух був у пророках, а інший — в Новому Завіті. Різноманітною є їхня омана або, краще, богохульство. Отже, зненавидь таких і оминай тих, які зневажають Духа Святого, яким немає відпущення. Яке тобі спілкування з відчайдушними, тобі, що має нині хреститися і в Духа Святого? Якщо той, який об’єднується зі злодієм і з ним погоджується, підлягає покаранню, то чого може очікувати той, який ображає Духа Святого?
7. Нехай будуть ненависними і маркіоніти, які знищили в Новому Завіті слова, що наводяться зі Старого Завіту. Бо перший безбожний Маркіон першим допустив трьох богів і бачачи, що в Новому Завіті знаходяться свідчення про Христа із пророків, знищив ті свідчення Старого Завіту, щоб залишити Царя без свідків. Нехай будуть ненависними вищезгадані гностики, знавці по імені, але сповнені невігластва, які осмілилися сказати про Святого Духа таке, про що я не смію говорити.
8. Нехай будуть ненависними Катафриги і Монтан, начальник зла, і дві його пророчиці, Максимілла і Прискілла. Бо цей Монтан, божевільний і справді шалений, не сказав би цього, якщо б не був у нестямі, наважився себе самого назвати Духом Святим, будучи людиною підступною і сповненою усякої нечистоти і гидоти. Щоб не образити цнотливості жінок, які тут знаходяться, досить пояснити це за допомогою знаків. Зайнявши Пепузу, найменше містечко у Фригії, і оманливо найменувавши його Єрусалимом, заколював тут нещасних малих дітей у жінок і роздроблював їх у беззаконну поживу під приводом званих у них таїнств. Саме тому раніше, під час гонінь, нас підозрювали в цьому; оскільки й оці монтаністи, хоча неправдиво, але називалися тим самим іменем християн. Наважився назвати самого себе Святим Духом чоловік, сповнений всякого нечестя і нелюдяний, він як безвідповідальний підлягає осуду.
9. Сподвижником його був, як раніше було сказано, нечестивий Манес, який зібрав зле зі всіх єресей. Він, цей останній рів загибелі, об’єднавши разом усе єретичне вчення, склав нову неправду і навчав їй. Наважився сказати, що він є Утішителем, якого Христос обіцяв послати. Але Спаситель, обіцяючи Утішителя, сказав апостолам: «Ви ж сидіть у місті Єрусалимі, аж поки зодягнетеся силою з висоти» (Лк. 24: 49). Що ж? Невже померлі за двісті років апостоли очікували Манеса, щоб зодягнутись їм силою? І хто наважиться сказати, що вони впродовж цього часу не були сповнені Святого Духа? А написано, що вони «тоді покладали руки, і приймали Духа Святого» (Діян. 8: 17). Чи не раніше за Манеса і раніше багатьох років це збулося, коли в день П’ятидесятниці зійшов Дух Святий?
10. За що засуджений був Симон волхв? Чи не за те, що, прийшовши до апостолів, сказав: «Дайте і мені цю владу, щоб, на кого покладу руки, той приймав Духа Святого» (Діян. 8: 19)? Не сказав він: дайте і мені спілкування Духа Святого, але владу, щоб продавати іншим те, чого продати не можна і чого сам не мав. І срібло приніс до тих, які не були користолюбними. Бачив він, що ті, які приносячи ціну проданого майна, покладали її перед ногами апостолів, але не подумав, що ті, які топчуть ногами багатство, принесене для прожитку убогих, не дадуть за ціну владу Духа Святого. Що ж вони говорять Симону? «Срібло твоє з тобою нехай згине, бо дар Божий хотів ти сріблом придбати» (Діян. 8: 20). Ти — другий Іуда; ти думав, що за срібло можна продавати дар Духа. Отже, якщо Симон, який хотів за ціну отримати владу, загинув, то який безбожний Манес, який назвав себе Духом Святим? Зненавидьмо достойних ненависті; зречімося тих, від яких відвертається Бог. Скажемо і ми Богові з усякою відвагою про всіх єретиків: «Чи не мати ненависті, Господи, до тих, які Тебе ненавидять, і відвертатися від Твоїх ворогів?» (Пс. 138: 21). Бо є й добра ворожнеча, як написано, наприклад: «І ворожнечу покладу між тобою і між сім’ям твоїм» (Бут. 3: 15). Бо любов до змія породжує ворожнечу проти Бога і смерті.
11. Отже, ось що потрібно було сказати нам про відкинутих. Тепер звернемося до Божественного Писання, і будемо пити «воду зі своїх сосудів» (Притч. 5: 15), тобто святих отців, та із джерела своєї криниці. Будемо пити «від води живої, що тече в життя вічне» (Ін. 4: 14). «Це ж говорить Спаситель про Духа, Якого хотіли приймати віруючі в Нього» (Ін. 7: 39). Зауваж, що говорить Він «Хто вірує в Мене» не просто, але «як говорить Писання». Він вказує тобі на слова Старого Завіту: «Ріки живої води потечуть із утроби його» (Ін. 7: 38). Не видимі ріки, що напоюють землю, яка вирощує тільки терен і дерева, але ріки, які просвічують душу. І в іншому місці говорить: «Бо вода, яку Я дам йому, буде в ньому джерелом води, що тече в життя вічне» (Ін. 4: 14), нова вода жива і проточна, що тече на достойних.
12. І для чого духовну благодать найменував Він водою? Оскільки через воду складається все. У воді ростительна і животворча сила. З небес сходить в дощі вода, і хоча сходить в одному вигляді, але має різні дії. Одне джерело напоює весь рай: один і той самий дощ іде в усьому світі, але у лілії буває він білим, в троянді — рум’яним, у фіалках та гіацинтах — багряним, і у всякому роді квітів — інакшим і багатоманітним. У фініку він такий, а у винограді — інший, і всьому дає особливий вигляд, тоді як він єдиновидний і не інакший сам у собі. Бо не змінюваний сам у собі дощ, не сходить то в тому, то в іншому вигляді, але, входячи у склад тих речей, які його сприймають, в кожній робить свою дію. Так і Дух Святий, будучи єдиним, однаковим і нероздільним, кожному розділяє благодать, як Йому угодно. І як сухе дерево, напоюване водою, пускає галуззя, так само і грішна душа, за допомогою покаяння, отримавши Духа Святого, вирощує плоди правди. Бо Він, будучи однаковим, з волі Бога Отця іменем Христа чинить різні дії. В одного язик навертає на слово мудрості, в іншого душу просвічує пророцтвом, іншому дає силу виганяти бісів, а іншому дає здатність пояснювати Божественне Писання. Одного зміцнює в цнотливості, іншого навчає милосердю; іншого навчає посту і подвигам, іншого навчає презирства того, що стосується до тіла, іншого готує до мучеництва; в інших інше чинить: але Сам у Собі не різний, як написано: «Кожному дається явлення Духа на користь» (1 Кор. 12: 7), «бо одному Духом дається слово мудрості, іншому ж — слово розуму в тому Самому Дусі» (1 Кор. 12: 8); «іншому ж — віра тим Самим Духом» (1 Кор. 12: 9), «іншому ж — дії сил; іншому ж — пророцтво; іншому ж — розпізнавання духів, іншому ж — різні мови» (1 Кор. 12: 10). «Все ж це творить один і той Самий Дух, наділяючи владою кожного, як Йому завгодно» (1 Кор. 12: 11).
13. Але оскільки просто про Духа багато і різне сказано в Божественному Писанні, і небезпечно, щоб хтось через незнання не впав у змішання понять, не знаючи про якого духа розуміти написане, то добре тепер для застереження пояснити, якого Духа називає Писання Святим. Бо як Христом (Помазаним) називається Аарон і Давид, і Саул, та й інші називаються христами, тоді як один є істинний Христос, так само рівним чином, оскільки і найменування духа дається різним предметам, то потрібно знати, хто є насправді зветься Духом Святим; бо багато чому дається найменування духа. Ангел називається духом; душа наша називається духом; і цей дихаючий вітер називається духом, і велика сила називається духом, і поганий спосіб життя називається духом, і диявол-противник називається духом. Отже, будь обачним, чуючи це, щоб не шанувати тобі одного замість Іншого через однакове найменування. Про душу нашу говорить Писання: «Вийде дух його і повернеться в землю свою» (Пс. 145: 4). І про цю саму душу йдеться в іншому місці: «Твориш дух людини в ній» (Зах. 12: 1). Про ангелів йдеться у псалмах: «Твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми вогняне полум’я» (Пс. 103: 4). І про вітер говориться: «Духом бурхливим розбив кораблі фарсійські» (Пс. 47: 8), і: «Як у діброві дерево духом захитається» (Пс. 47: 5). І в іншому місці: «Вогонь, град, сніг, голод, дух буйний» (Пс. 143: 8). Про добре вчення Сам Господь говорить: «Слова, які Я говорив вам, є дух і життя» (Ін. 6: 63), тобто вони духовні: Дух же Святий не вимовляється мовою. Він має життя як Премудрий, дає силу говорити і Сам розмовляє.
14. І чи хочеш ти знати, про що Він розмовляє і говорить? Филип через ангельське одкровення пішов шляхом, що вів до Гази у той час, коли євнух їхав. «І говорить Дух Филипу: Підійди і пристань до цієї колісниці» (Діян. 8: 29). Бачиш? Дух говорить тому, хто чує. І Єзекиїль говорить так: «Зійшов на мене Дух Господній і промовив до мене: так говорить Господь» (Єз. 11: 5). І в іншому місці: «Говорить Дух Святий до апостолів, які перебували в Антиохії: відокремте Мені Варнаву та Савла на діло, на яке Я покликав їх» (Діян. 13: 2). Бачиш? Що Дух має життя, відокремлює, закликає і з владою посилає. І Павло говорить: «Точно, як Дух Святий по всіх містах свідчить, кажучи: кайдани та скорботи чекають мене» (Діян. 20: 23). Бо цей благий освятитель Церкви і помічник, і вчитель Дух Святий, Утішитель, про Якого сказав Спаситель: «Той вас навчить усього» (не сказав: навчить тільки), але й «нагадає все, про що Я говорив вам» (Ін. 14: 26), бо не одне вчення Христове, а інше Духа Святого, але одне й те саме. Провістив Павлу про те, що має з ним статися, щоб він, дізнавшись про це наперед, був благодушнішим. Це сказано для того, щоб пояснити слова: «Слова, які Я говорив вам, є Дух», тобто, щоб ти не вважав цього Духа простим висловом вуст, але добрим вченням.
15. Називається в Писанні духом і гріх, як ми сказали, але в іншому та протилежному значенні, як, наприклад, говориться: «Духом розпусти спокусилися» (Ос. 4: 12). Називається духом «нечистий дух» (Лк. 11: 24), диявол, проте ж із додатком «нечистий». Кожному духові для означення його властивості дається своє найменування. Якщо Писання називає душу людську духом, то з додаванням: дух «людський». Якщо вітер називається духом, то називається «духом буйним» (бурхливим) (Пс. 47: 8). Якщо гріх називається духом, то називається «духом розпусти» (блуду) (Ос. 4: 12). Якщо диявола називає духом, то називає «духом нечистим», щоб ми знали, про якого саме духа йдеться. Не подумай, що тут йдеться про Святого Духа, — ні; бо найменування духа є дещо спільне, і все те, що не має грубого тіла, зазвичай, називається духом. Оскільки ж і демони не мають таких тіл, то називаються духами. Але тут є велика різниця. Бо нечистий дух, коли нападає на душу людини (нехай збереже від цього Господь душі всіх слухачів, так само і тих, які не є тут!), подібний до кровожерного вовка, який нападає на вівцю, щоб з’їсти її. Поява його найжахливіша, для відчуття найнестерпніша, в думках чинить затьмарення; напади його беззаконні; він викрадає чуже надбання насильно, чинить з чужим тілом, як зі своїм, і чужим знаряддям повалює того, хто стоїть, бо він є спільником того, який упав з неба; перекручує язик, викривляє уста, в яких піна буває замість слів; людина затьмарюється, очі відкриті, але ними не бачить душа, і нещасна людина жахливо стогне перед смертю. Воістину ворогами людей є нечисті духи (дияволи, демони), які настільки мерзенним і немилосердним чином поступають з ними.
16. Ні, не таким є Дух Святий; навпаки, Його дії спрямовані на благо і спасіння. І, по-перше, Його явлення є лагідним, при Його прийнятті бувають приємні пахощі, тягар Його найлегший. Промені світла і відання блищать перед Його явленням. Приходить Він з любов’ю істинного Піклувальника. Бо приходить спасти і вилікувати, навчити, напоумити, утвердити, втішити, просвітити розум спершу того, хто приймає, а через Нього й уми інших. І як той, хто був колись у темряві, а потім раптово побачив сонце, сприймає світло тілесними очима і бачить те, чого ясно не бачив, так і той, який удостоївся Духа Святого, просвічується душею і, ставши вище людини, споглядає те, чого не бачив. На землі тілом, а душею дивиться на небеса. Бачить, як Ісая, «Господа, Який сидить на престолі високому та піднесеному» (Іс. 6: 1); бачить, як Єзекиїль, «Того, Який сидить на херувимах» (Єз. 10); бачить, як Даниїл, «тисячі тисяч» (Дан. 7: 10). І мала людина бачить початок і кінець світу, і середину часів, і наступників царів знає, чого раніше не розуміла, бо перебуває з нею істинний Просвітитель. Всередині стін людина, але сила відання (знання) простягається далеко, і вона (людина) бачить навіть діла інших.
17. Не був Петро з Ананією і Сапфірою, коли вони продавали майно, але духом був там. «Навіщо, — каже він, — наповнив сатана серце твоє думкою сказати неправду Духові Святому?» (Діян. 5: 3). Викривача не було, свідка також не було. Звідки ж він довідався про те, що трапилося? «Чи не твоїм було те, що ти мав? І чи продане не було у твоїй владі? Навіщо ти поклав у твоєму серці так зробити?» (Діян. 5: 4). Невчений Петро благодаттю Духа дізнався про те, чого не розуміли і грецькі мудреці. Ти знаєш подібне до цього і про Єлисея, бо коли він задарма зцілив від прокази Неємана, то Гієзій взяв плату, прийнявши нагороду за чужу працю, і, взявши з Неємана гроші, заховав їх у темному місці, але темрява не є темною для святих. Бо, як тільки прийшов він, Єлисей запитує його; і як Петро каже: «Скажи мені, чи за стільки ви продали землю?» (Діян. 5: 8). Так і цей випробовує: «Звідки, Гієзію?» (4 Цар. 5: 25). Не тому, що не знав, звідки, але від скорботи говорив «Звідки?». Ти від темряви прийшов, і в темряву підеш. Ти продав зцілення прокаженому, і отримаєш взамін проказу його. Я виконав, каже він, повеління Того, Який сказав мені: «Задарма прийняли, задарма давайте»; ти ж, продавши дар цей, прийми проказу, яка була випадком для продажу. Що ж при цьому говорить до нього Єлисей? «І чи серце моє ходило з тобою?» (4 Цар. 5: 26). Хоча я тілом перебував тут, але Дух, даний мені від Бога, бачив і віддалене і показував мені ясно, що в іншому місці відбувалося. Бачиш, що Дух Святий не тільки виводить з невідання, але й сповіщає відання? Бачиш, як він просвічує душі?
18. Ісая майже за тисячу років бачив Сион як «курінь», тоді як місто це ще стояло, було прикрашене торжищами і було у славі, а інший пророк говорить: «Сион, як нива, зореться» (Мих. 3: 12), передбачаючи те, що нині при нас сповнилося. Зауваж же точність у пророцтві; воно говорить: «Залишиться дочка Сиону, як курінь у винограднику і як овочеве сховище на городі» (Іс. 1: 8). Нині на цих місцях майже скрізь огіркові грядки. Бачиш, як святих просвічує Дух Святий? Отже, дивися, щоб замість Нього через подібність назви не прийняти тобі іншого духа, але намагайся знаходити точні ознаки.
19. Якщо тобі, коли ти сидиш, приходить думка про чистоту або дівство, то це вчення Святого Духа. Чи не часто ми бачимо, що дівчина, бувши вже при шлюбному ложі, тікала від нього, будучи Ним навчена дівству? Чи не часто бачимо, як славний царедворець зневажав багатство і почесті, будучи навчений Духом Святим? Чи не часто бачимо, що юнак, побачивши красу тілесну, закривав очі, віддалявся, щоб не бачити її, і таким чином уникав осквернення? Ти хочеш знати, від чого це сталося: Дух Святий навчив душу юнака. Стільки є у світі оманливих вигод, але християни нічого не мають. Від чого? За натхненням Духа Святого. Неоціненний воістину дар, Святий і благий Дух. Праведно ми хрестимося в Отця і Сина, і Святого Духа. Людина, ще будучи у плоті, протидіє багатьом найлютішим нечистим духам. І часто нечистий дух, якого багато хто не міг упокорити залізними ланцюгами, корився молитвослів’ям того, в кому перебувала сила Духа Святого; і один подих заклинаючого буває вогнем для цих невидимих ворогів. Отже, ми маємо від Бога великого Поборника і Заступника, великого Вчителя Церкви, великого Покровителя. Не станемо боятися злих духів, ні самого диявола, бо Захисник наш є більшим; тільки відкриємо Йому двері. Бо Він, обходячи всюди, шукає достойних, шукає, щоб дарувати кому-небудь Свої дари.
20. Утішителем же називається Він тому, що втішає, наставляє і полегшує нашу неміч. «Про що молитися, як належить, не знаємо: але сам Дух заступається за нас зітханнями невимовними» (Рим. 8: 26), очевидно, що перед Богом. Часто буває, що хтось терпить за Христа несправедливе озлоблення і безчестя: настає мученицький подвиг, звідусіль муки і вогонь, і мечі, і звірі, і безодня. Але Дух Святий вселяє віру, кажучи: «Чекай допомоги від Господа» (Пс. 26: 14); людино! Не важливим є те, що відбувається з тобою, а дари є великими: не довго тут потрудившись, будеш вічно жити з ангелами. «Недостойними є нинішні страждання порівняно зі славою, яка має явитися в нас» (Рим. 8: 18). Він зображує людині Царство Небесне, показує і рай солодкості; і мученики, з необхідності стоячи перед судами особисто в тілі, силою Духа перебуваючи вже в раю, зневажали видимі для них жорстокості.
21. І чи хочеш ти знати, що силою Святого Духа мученики звершують мученицький подвиг: про це говорить до учеників Спаситель: «Коли ж приведуть вас на зборища і власті, і панування, не турбуйтеся, як або що відповідати, або що говорити. Святий Дух навчить вас у той час, що належить казати» (Лк. 12: 11, 12). Бо неможливо звершити мученицький подвиг за Христа, якщо хто не звершує його за допомогою Святого Духа. «Бо якщо ніхто не може назвати Ісуса Господом, як тільки Духом Святим» (1 Кор. 12: 3), то хто віддасть своє життя за Ісуса без допомоги Духа Святого?
22. Великий, в даруваннях всемогутній і дивний Дух Святий. Згадай, скільки вас знаходиться тепер, скільки душ тут! Він діє, пристосовуючись до кожного, і, перебуваючи серед нас, бачить властивість кожного, бачить думки і совість, знає і те, що говоримо і про що думаємо. Велике воістину те, що я сказав про Нього, але це ще мало. Ти, який маєш просвічений від Нього розум, подивися, скільки християн знаходиться в нашій області і по всій Палестині; потім від цієї області зверни мисленний погляд на все Римське царство, а після цього подивися на весь світ, на племена перські, на народи індійські, на готів і сарматів, на галлів та іспанців, на маврів та лівіїв і ефіопів, і на інші народи, невідомі нам. Бо багатьох народів ми не знаємо і по імені. Подивися в кожному народі на єпископів, пресвітерів, дияконів, дів, які ведуть чернечий спосіб життя, також і на мирян. Подивися, Який великий Заступник і Податель дарів у всьому світі одному дарує чистоту, іншому — постійне дівство, іншому — прихильність до милостині, іншому — любов до убогості, а іншому — силу виганяти супротивних духів; і як світло одним променем осяює все, так і Дух Святий просвічує тих, які мають очі. Отже, якщо хто, будучи сліпим, не удостоюється благодаті, нехай той не докоряє Духові, але своєму невір’ю.
23. Ти бачив Його силу, що діє у всьому світі; не зупиняйся на землі, але піднесися на висоту; піднесися розумом на перше небо і подивися там хоча б тільки на міріади ангелів. Піднесися думками, якщо можеш, і вище. Подивися на архангелів, подивися на цих духів, подивися на сили, подивися на начала, подивися на власті, подивися на престоли, подивися на господства. Утішитель для всіх них Правитель від Бога і Вчитель, і Освятитель. У Ньому мають потребу люди — Ілля і Єлисей, та Ісая; в Ньому мають потребу ангели — Михаїл і Гавриїл. Ніщо зі створеного не має рівної Йому гідності. Чини ангелів і все їх у сукупності воїнство не має рівності зі Святим Духом. Всі вони не видні перед всеблагою силою Утішителя. Вони посилаються на служіння, а цей «відає і глибини Божі», як говорить апостол, «Бо Дух все відає, і глибини Божі. Хто бо знає від людей, що в людині, як тільки дух людини, що живе в ній? Так і Божого ніхто не знає, тільки Дух Божий» (1 Кор. 2: 10, 11).
24. Він провістив про Христа через пророків; Він діяв у апостолах; Він досі просвічує душі у хрещенні. І хоча Отець все дає Сину, але Син передає Святому Духу. Сам Ісус говорить це, не я: «Все Мені передане Отцем Моїм» (Мф. 11: 27). І про Святого Духа каже: «Коли прийде Він, Дух істини…» і т. д. (Ін. 16: 13). «Він Мене прославить, бо від Мого прийме і вам сповістить» (Ін. 16: 14). Все дарує Отець через Сина разом зі Святим Духом. Не різними є дарування Отця, Сина і Святого Духа. Єдине спасіння, єдина сила, єдина віра, єдиний Бог Отець, єдиний Господь, Єдинородний Син Його, єдиний Дух Святий Утішитель. Досить для нас знати й це; про єство ж або сутність Його не цікався. Бо якщо б про це було написано, ми б сказали. Чого не написано, ми того говорити не сміємо. Досить нам знати для спасіння, що є Отець і Син, і Святий Дух.
25. Цей Дух зійшов на сімдесят старців при Мойсеї (але тривала бесіда нехай не буде тягарем для вас, улюблені; Сам Той, про Якого ми говоримо, нехай подає всім нам сили, як мені, що говорю, так і вам, які слухають). Цей Дух зійшов, як я сказав, на сімдесят старців при Мойсеї. Це ж пропоную вам для того, щоб тепер показати, що Він все знає і діє, як Йому угодне. Обрано було сімдесят старців: «І зійшов Господь у хмарі, і взяв від Духа, Який на Мойсеї, і поклав на сімдесят мужів старших» (Чис. 11: 23); не Дух розділився, але благодать розділилася в міру готовності та здатності тих, які приймають. Але шістдесят вісім там були і пророкували: Елдада ж і Модада не було там. Отже, щоб показати, що не Мойсей дарував цей дар, але діючий Дух, Який діє, Елдад і Модад, хоча й були покликані, але не прийшли, і все одно пророкували.
26. Вражений був подивом Ісус Навин, наступник Мойсея, і, прийшовши, сказав до Мойсея: Ти чув, що Елдад і Модад пророкують, вони були покликані, і не прийшли: «Господи мій, Мойсею! Заборони їм» (Чис. 11: 28). Не можу заборонити їм, говорить Мойсей, бо це дар небесний: і тим паче не можу заборонити їм, що я і сам дар благодаті маю. Але я не думаю, щоб ти це сказав із заздрості. Не заздри, що вони пророкують, а ти ще не пророкуєш. Чекай часу. «І хто дасть усім людям Господнім бути пророками, коли дасть Господь Духа Свого на них» (Чис. 11: 29)? Пророчо і це сказав Мойсей: «Коли дасть Господь». Нині ще не дав: тому й ти ще не маєш. Невже Авраам, Ісаак, Яків та Йосиф не мали цього Духа? Невже ті, які жили раніше за них, також не мали Його? Але ці слова — «коли дасть Господь», очевидно означають, що дасть на всіх. Нині благодать часткова, тоді дасться рясно. Він загадково говорив про те, що має статися у нас в день П’ятидесятниці, бо Той Самий Дух зійшов і в нас. Він сходив на багатьох і раніше. Бо написано: «Й Ісус, син Навинів, наповнився Духа» премудрості, «бо поклав Мойсей руки свої на нього» (Втор. 34: 9). Бачиш, що скрізь, і в Старому, і в Новому Завіті, одним і тим самим чином дарувався Дух? При Мойсеї дарувався Дух за допомогою рукоположення; і Петро сповіщав Духа за допомогою рукопокладання: і на тебе, коли ти будеш хреститися, зійде благодать: яким же чином? Не кажу, бо ще не час.
27. Цей Дух зійшов на всіх праведників і пророків, тобто Єноса, Єноха, Ноя та інших: на Авраама, Ісаака, Якова. А щодо Йосифа, що він мав Духа Божого в собі, знав уже й фараон. Про Мойсея і чудесні дії його, звершувані силою Духа, ти чув багато разів. Цього Духа мав і мужній Іов, і всі святі: хоча імен всіх їх не порахуємо.
28. Силою Цього Духа, як ми читаємо в книзі Суддів, судив (Гофониїл); сильний був Гедеон, перемагав Ієфай, вела боротьбу жінка Девора; і Самсон, доки поступав праведно і не ображав Духа, звершував силою Його діла, що перевищують людину. Про Самуїла і Давида ясно читаємо в книгах Царств, як вони Духом Святим самі пророкували та інших пророків були начальниками. Самуїл називався «прозорливцем» (1 Цар. 9: 9), а Давид ясно говорить: «Дух Господній промовляє в мені» (2 Цар. 23: 2); і в псалмах: «І Духа Твого Святого не відніми від мене» (Пс. 50: 13); і в іншому місці: «Дух Твій благий наставить мене на землю правди» (Пс. 142: 10). У книзі Параліпоменон читаємо, що Духа Святого сподобилися Азарія за царювання Аси, та Іозиїл за царювання Йосафата; і ще інший Азарія, побитий камінням. Ездра говорить: «І Дух твій благий дав Ти, щоб навчити їх» (Неєм. 9: 20). Про Іллю, взятого на небо, і Єлисея, цих духоносців і чудотворців, хоча й не говоримо, проте відомо, що вони сповнені були Духа Святого.
29. Якщо хто всі книги дванадцятьох та інших пророків прочитає, той знайде багато свідчень про Святого Духа. Михей від імені Божого каже: «Якщо я не наповню сили Духом Господнім» (Мих. 3: 8). Іоїль виголошує: «І буде після цього, говорить Бог, виллю від Духа Свого на всяку плоть» (Іоїл. 2: 28). Аггей говорить: «Поки Я є з вами, говорить Господь Вседержитель, і Дух мій перебуває посеред вас» (Агг. 2: 5-6). Так само і Захарія: «Виконаєте слова Мої і закони Мої приймете, які Я заповідаю в Дусі Моєму рабам моїм пророкам»… і т. д. (Зах. 1: 6).
30. Ісая велемовно говорить: «І спочине на ньому Дух Божий, Дух премудрості і розуму, Дух ради і кріпості, дух пізнання та благочестя, і наповнить його Дух страхом Божим» (Іс. 11: 2, 3). Пророк показує, що хоча Дух є єдиним і нероздільним, але дії Його є різними. І в іншому місці: «Яків, отрок Мій» (Іс. 41: 1), і потім: «Накладу Дух мій на твоє сім’я» (Іс. 44: 3). І ще: «Господь послав мене і Дух Його» (Іс. 48: 16). Також: «Цей їм, що від Мене, завіт, говорить Господь: Дух Мій, Який є у тобі» (Іс. 59: 21). І також: «Дух Господній на Мені, заради Нього ж помазав Мене» (Іс. 61: 1); потім, кажучи на юдеїв: «Ті ж не підкорилися і розгнівали Духа Святого Його» (Іс. 63: 10), ще: «Де є Той, Хто вклав у них Духа Святого» (Іс. 63: 11)? Пам’ятаєш, (якщо тільки ти від слухання не втомився) і наведене вже з Єзекиїля свідчення: «І найшов на мене Дух Господній, і говорив до мене: говори, це каже Господь» (Єз. 11: 5). Слова ці, «найшов (напав) на мене», потрібно приймати в добру сторону: вони означають сильну любов; як, наприклад, Яків, побачивши Йосифа, «напав на шию його» (Бут. 46: 20), і як дітолюбний, згадуваний у Євангелії, батько, побачивши сина, який повернувся з країни далекої, був спонуканий милосердям, і підійшов, «напав на шию його, і розцілував його» (Лк. 15: 20); і ще у Єзекиїля: «І приніс мене на землю Халдейську полоненим; у видінні Духом Божим» (Єз. 11: 24). І інші свідчення раніше ти чув у повчанні про Хрещення: «І окроплю вас водою чистою» (Єз. 36: 25) і «дам вам» (26). І тут само: «І Дух мій дам вам потім: І була на мені Господня рука, і вивів мене в Дусі Господньому» (Єз. 37: 1).
31. Цей Дух Святий умудрив душу Даниїла, так що він став суддею старців, бувши юнаком. Цнотлива Сусанна засуджена була як розпусниця: захисника не було, хто міг позбавити її від суддів? Ведена була на смерть, була вже в руках убивць. Але Помічник явився, Утішитель, Дух, Який освячує все розумне єство. Піди, юначе, каже Він Даниїлу, викрий старців в гріхах юності. Бо написано: «Поставив Бог Духом Святим отрока юного» (Дан. 13: 45), до того ж, скажемо ми коротко, гласом Даниїла врятована цнотлива Сусанна. Тільки свідчення це пропонуємо. Бо тепер не час розповідати докладно. І Навуходоносор знав, що в Даниїлові був Дух Святий. Бо казав йому: «Валтасаре, главо мудреців! Я знаю, що в тобі дух Святого Бога» (Дан. 4: 6). З одного боку він сказав істину, а з іншого — злу неправду: що він мав Духа Святого, це істинно. Але не був він главою мудреців, бо не був волхвом, але був мудрий від Духа Святого. Раніше від цього Даниїл пояснив йому видіння образу, якого сам той, що бачив, не розумів; скажи мені, говорив він, видіння, яке я бачив, але не знаю. Бачиш силу Духа Святого; чого самі, що бачили, не знають, те ті, які не бачили, знають і пояснюють.
32. Можна було воістину зібрати досить багато свідчень зі Старого Завіту і ширше побачити про Святого Духа, але часу не багато; при тому треба остерігатися, щоб не обтяжити слухачів. Тому нині поки будьмо задоволеними свідченнями зі Старого Завіту, решту з Нового, якщо угодно буде Богу, викладемо у наступному повчанні. Бог же миру «Господом нашим Ісусом Христом і любов’ю Духа» (Рим. 15: 30) всіх вас нехай сподобить духовних і небесних дарів. Слава Йому і влада на віки віків. Амінь.
