П’ятнадцяте оголошувальне повчання
До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, на слова: «І прийде судити живих і мертвих». І про антихриста. Також на слова Даниїла: «Бачив, що поставлені були престоли, і возсів Ветхий днями…» та ін. (Дан. 7: 9). «Бачив я уві сні вночі, і ось на хмарах небесних йшов ніби Син Людський…» та ін. (Дан. 7: 13).
1. Ми проповідуємо пришестя Христове не одне тільки, але й друге, яке буде набагато славнішим за перше. Бо в першому Він довів своє терпіння, а в друге явиться у вінці Бога Царя. У Господа нашого Ісуса Христа здебільшого все двояке. Подвійне народження, одне — від Бога предвічне, інше — від Діви. Подвійне зішестя, одне тихе, як дощ на руно; інше — майбутнє, славне. У перше пришестя Він лежав у яслах, обгорнутий пеленами; в друге «одягнеться світлом, як ризою» (Пс. 103: 2). У перше, «перетерпівши хрест, зневажив сором» (Євр. 12: 2); у друге прийде у супроводі воїнства Ангельського, у славі. Тому ми не зупиняємо нашої думки тільки на першому пришесті, але очікуємо і другого. При першому говорили: «Благословен, хто йде в ім’я Господнє» (Мф. 21: 9); і в друге скажемо знову те саме, разом з ангелами зустрівши Владику і вклонившись Йому, скажемо: «Благословен, хто йде в ім’я Господнє» (Мк. 11: 9). Прийде Спаситель не для того, щоб знову суд прийняти, але прийде судити тих, які судили Його. Той, Який спершу, будучи судимим, мовчав, пригадає законопорушникам, які явили при хресті свою зухвалість, і скаже: «Це робили ви, а Я мовчав» (Пс. 49: 21). Як Домобудівник прийшов Він тоді, повчаннями наставляючи людей, а нині з необхідності, хоча б і не хотіли, вони піддадуться Його володарюванню.
2. Про ці два пришестя говорить пророк Малахія: «І несподівано прийде у церкву Свою Господь, Якого ви шукаєте» (Мал. 3: 1, 2, 3). Ось перше пришестя. Далі говорить і про друге пришестя: «І ангел завіту, Якого ви бажаєте 1» (Мал. 3: 4): «Ось іде, говорить Господь Вседержитель, і хто витримає день Його приходу? Або хто встоїть у баченні Його? Той входить як вогонь горнила, і як мило тих, які перуть; і сяде, переплавляючи й очищаючи»… і т. д. І незабаром потім говорить Сам Спаситель: «І прийду до вас з судом, і буду Свідком швидким чаклунів і перелюбників, і тих, які клянуться іменем Моїм неправдиво…» і т. д. (Мал. 3: 5). Тому, застерігаючи нас, Павло говорить: «Якщо хто будує на основі цій із золота, срібла, дорогоцінних каменів, дерева, сіна, соломи» (1 Кор. 3: 12) — «діло кожного виявиться: бо день покаже, бо вогнем відкривається» (1 Кор. 3: 13). І ці два пришестя Павло у Посланні до Тита зображає такими словами: «Лийся благодать Божа, спасительна для всіх людей, навчаючи нас, щоб відкидали нечестя і мирські похоті, цнотливо і праведно, і побожно жили в нинішньому віці, очікуючи блаженного уповання та явлення слави великого Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа» (Тит. 2: 11-13). Бачиш, він говорить і про перший прихід, за який дякує; і про другий, якого очікуємо. Тому й Символ віри, який нами нині проповідується, так велить вірувати: «І вознісся на небеса, і сидить праворуч Отця, і знову прийде у славі судити живих і мертвих, Його ж Царству не буде кінця».
3. Отже, прийде з небес Господь наш Ісус Христос, прийде зі славою при закінченні світу цього в останній день. Бо буде кінець світу цього, і створений світ цей знову обновиться. Оскільки розпуста «крадіжка і перелюб», і всякий рід гріхів, «поширилися по землі, і кров із кров’ю» (Ос. 4: 2) змішалась у світі; а, щоб це чудове поселення творінь не залишилося назавжди сповненим беззаконня, припинить своє існування цей світ, щоб знову явитися кращим. І чи хочеш мати доказ цього зі слів Писання? Вислухай, що говорить Ісая: «І згорнеться небо, наче сувій, і всі зірки упадуть, як листя з лози і як спадає листя смоковниці» (Іс. 34: 4). І Євангеліє говорить: «Сонце померкне, і місяць не дасть свого світла, і зорі попадають з неба» (Мф. 24: 29). Не будемо засмучуватися, наче б ми одні тільки повинні померти; і зірки перестануть існувати, а може бути, що й знову з’являться. Згорне Господь небеса не для того, щоб знищити їх, але щоб знову явити їх у кращому вигляді. Вислухай слова пророка Давида: «На початку Ти, Господи, землю створив, і ділом рук твоїх є небеса» (Пс. 101: 26). «Вони загинуть, Ти ж існуватимеш» (Пс. 101: 27). Але скаже хто-небудь, чому ж він говорить ясно: «Загинуть?» Це видно із наступного: «І всі, як риза, постаріють, і як одяг пошиєш їм, і зміняться. Бо як про людину кажуть, що вона гине, як це сказано: «Бачите, як праведний помирає, і ніхто не приймає серцем» (Іс. 57: 1); тоді як він очікує воскресіння, так само [і ми] очікуємо деякого воскресіння і неба. «Сонце перетвориться на темряву, а місяць — на кров» (Діян. 2: 20). Нехай напоумляться цим ті, що навернулися із маніхеїв, і більше не обожнюють світил; і це сонце, яке повинне померкнути, нехай не шанують нечестиво за Христа. Вислухай також слова Господа: «Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть» (Мк. 13: 31). Бо творіння не мають такої ціни, як слова Владики.
4. Отже, перейде видиме, і прийде очікуване краще за його. Але про час той ніхто нехай не цікавиться. Бо «не є вашим розуміти часи і роки, які Отець поклав у Своїй владі» (Діян. 1: 7). І не намагайся призначати часу, коли це трапиться; втім і не засинай від байдужості: «Пильнуйте, — каже Христос, — бо не знаєте години, в яку Син Людський прийде» (Мф. 24: 42). Оскільки нам належало знати ознаки кінця світу, і оскільки ми очікуємо Христа, щоб не померти в омані і не впасти в оману неправдомовця антихриста, то натхненні Божественною волею апостоли для нашого повчання, приступають до істинного Вчителя і кажуть: «Скажи нам, коли це буде і яке знамення Твого пришестя і кінця віку?» (Мф. 24: 3). Ми сподіваємося, що Ти знову прийдеш; але «сатана перетворюється в ангела світла» (2 Кор. 11: 14); для цього охорони нас, щоб не вклонитися нам замість Тебе іншому. Він, відкривши Свої Божественні і святі уста, говорить: «Стережіться, щоб ніхто вас не спокусив» (Мф. 24: 4). І ви, слухачі, наче споглядаючи Його тепер очима розуму свого, слухайте Його, Який і до вас те ж саме говорить: «Стережіться, щоб ніхто вас не спокусив». Слова ці переконують всіх вас зважати на те, що говориться. Бо це не історія про діла минулі, але пророцтво про майбутнє, що неодмінно має статися. Ми не пророкуємо, бо ми не достойні, але ознаки, що знаходяться в Писанні, відкриваємо і пояснюємо. Помічай же ти, що сталося вже і що повинно статися, і застерігай сам себе.
5. «Стережіться, щоб ніхто вас не спокусив. Бо багато прийдуть в ім’я Моє, кажучи: я є Христос, і спокусять багатьох» (Мф. 24: 5). Це частково вже сталося, бо казали вже це Симон волхв і Менандр, і деякі інші нечестиві єресеначальники. І будуть говорити ще й у наш час, і після нас.
6. Інша ознака: «Почуєте ж ви про війни і чутки про війни» (Мф. 24: 6). Йде нині у персів з римлянами за Месопотамію війна чи ні? «Підніметься народ на народ, і царство на царство», чи ні? «І будуть голод, моровиці і землетруси по місцях» (Мф. 24: 7). Це вже було. І в іншому місці: «Жахливі та великі знамення з неба будуть» (Лк. 21: 11). «Пильнуйте ж, — говорить Христос, — бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде» (Мф. 24: 42).
7. Але ми шукаємо своєї ознаки щодо пришестя; належачи до Церкви, шукаємо церковної ознаки. Спаситель говорить: «І тоді багато спокусяться і один одного зрадять, і зненавидять один одного» (Мф. 24: 10). Якщо почуєш, що єпископи навіть до кровопролиття йдуть проти єпископів, причетники проти причетників і миряни проти мирян, то не засмучуйся, бо про це передбачено в Писанні; не на те дивися, що відбувається нині, але на те, що написано. І хоч би я, що навчаю тебе, загинув, ти не загинеш разом зі мною; можна і слухачеві бути кращим за вчителя, і бути першим тому, хто прийшов потім; оскільки приймає Владика і тих, які приходять в останню годину. Коли в апостолах відкрилася зрада, то чому дивуватися, якщо в єпископах відкриється братоненависництво? Але знамення стосується не тільки правителів Церкви, але й мирян. Бо каже Христос: «І через примноження беззаконня ослабне любов багатьох». Чи похвалиться хтось із предстоячих тим, що він має до ближнього нелицемірну любов? Чи не більшою частиною цілують вустами, являють веселий вигляд і радісний погляд, а в серці будують підступи, «замишляють лихе, говорячи слова миру» (Пс. 27: 3)?
8. І ось ще знамення: «І буде проповіданим це Євангеліє Царства по всій вселенній, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець!» (Мф. 24: 14). Майже весь світ уже, як ми бачимо, сповнений вченням про Христа.
9. Про те, що буде після цього, йдеться далі: «Коли ж побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці: хто читає, нехай розуміє» (Мф. 24: 15). І ще: «Тоді, якщо хто скаже вам: ось тут Христос або там, не йміть віри» (Мф. 24: 23). Братоненависництво вже дає місце антихристу. Бо диявол наперед влаштовує чвари в народі, щоб, коли прийде антихрист, зручніше прийняли його. Не дай Боже, щоб хтось зі служителів Христових, що тут або в іншому якомусь місці знаходяться, приєднався до цього ворога. Стосовно нього апостол Павло у своєму посланні явив ясне знамення в цих словах: «Бо не прийде раніше відступлення і відкриється чоловік беззаконня, син погибелі, який противиться та звеличується над усім, що називається Богом або святинею, так що сяде в церкві Божій, видаючи себе за Бога. Чи ви не пам’ятаєте, як я, ще живши у вас, говорив вам це? І нині ви знаєте, що утримує його від того, щоб з’явитися у свій час. Бо тайна беззаконня вже діє, тільки не здійсниться, доти, доки не буде відлучений із середовища той, що утримує тепер. І тоді відкриється беззаконник, якого Господь Ісус уб’є Духом уст Своїх і знищить явленням пришестя Свого. Його ж пришестя, за дією сатани, буде з усякою силою і знаменнями та чудесами неправдивими, і з усякою оманою неправди тих, що гинуть» (2 Сол. 2: 3-10). Ось що говорить Павло. Відступлення і нині є. Бо люди відступили від істинної віри; і деякі проповідують Сино-Отцівство, а інші наважуються говорити, що Христос із небуття в буття приведений. Спочатку були явні єретики, а нині Церква наповнена прихованими єретиками. Відступили люди від істини, «втішені слухом» (2 Тим. 4: 3). Слово оманливе для самолюбства, і всі слухають із задоволенням. Слово про навернення, і всі відвертаються. Велика частина відступила від правильних понять, і зручніше обирають зле, ніж погоджуються на добре. Ось те відступлення, після якого треба чекати ворога. І вже почав він частково посилати своїх попередників, щоб був приготований йому шлях для лову. Тому бережи себе саму, людино, і зміцнюй душу твою. Церква свідчить нині тобі перед Богом живим, застерігає від антихриста раніше, ніж він з’явиться. Чи станеться це за життя твого, ми не знаємо; чи станеться після тебе, не знаємо. Втім добре буде, якщо ти, знаючи це, застережешся.
10. Істинний Христос, Єдинородний Син Божий, не від землі вже прийде. Якщо хто з оманливими видіннями з’явиться в пустелі, ти не виходь. Якщо скажуть: «Ось тут Христос або там» (Мк. 13: 21), ти не вір. Вниз і на землю не дивися вже: бо Владика зійде з небес, не один, як раніше, але в супроводі багатьох міріад ангелів; не таємно, як дощ на руно, а відкрито освітить, як блискавка. Бо Сам Він сказав: «Як блискавка виходить від сходу і являється до заходу, так буде пришестя Сина Людського» (Мф. 24: 27). Також: «І побачать Сина Людського, Який йтиме на хмарах небесних із великою силою та славою, і пошле ангелів Своїх з великим трубним гласом» (Мф. 24: 30-31).
11. Втім, як раніше до Його втілення, коли очікували, що Бог народиться від Діви, диявол зловмисно спотворив цю істину за допомогою байкарського вчення в ідолопоклонників про те, що неправдиві боги народжують і народжуються від жінок, щоб, коли прийнятий буде, як думав він, обман, не повірили й істині; так і перед другим пришестям істинного Христа, противник, обернувши на свою користь очікування простих людей, і особливо обрізаних, явить якогось чоловіка-волхва, вельми досвідченого в оманливому і злому мистецтві чародійства і магії, який привласнить собі владу над Римським царством, неправдиво назве себе Христом і найменуванням Христа буде зваблювати юдеїв, які очікують Месії, а язичників обманювати уявним чародійством.
12. А прийде провіщений антихрист тоді, коли закінчаться часи Римського царства і наблизиться кінець світу. Повстануть десять разом римських царів і, можливо, в різних місцях, але в один і той самий час будуть царювати. Після них одинадцятим повстане антихрист і захопить владу над Римськими царством за допомогою злого чаклунського мистецтва. Трьох з них, які запанують перед ним, він скине, сім інших маючи у своїй владі. Спочатку він буде показувати належить людині славній та розумній здоровий глузд і людинолюбство; і, спокусивши юдеїв як очікуваний Христос знаменнями та чудесами, оманливою та улесливою ворожбою, потім покаже себе всіма злими ділами нелюдяності і беззаконня, так що перевершить усіх, що були перед ним, неправедних і безбожних людей; проти всіх, і особливо проти нас, християн, він буде мати думки вбивчі, жорстокі, немилосердні, які в різних видах відкриватимуться. Впродовж трьох років і шести місяців він буде робити так; а після того буде знищений при другому славному пришесті з небес Єдинородного Сина Божого, Господа і Спасителя нашого Ісуса істинного Христа, Який, убивши антихриста «Духом уст Своїх» (2 Сол. 2: 8), віддасть його вогню геєнському.
13. Цьому навчаємо ми не від своєї вигадки, але довідавшись із божественного в церкві читаного Писання, і особливо з недавно читаного пророцтва Даниїлового; як те Гавриїл архангел пояснив, так кажучи: «Звір четвертий — царство четверте буде на землі, яке перевершить всі царства» (Дан. 7: 23). Церковні тлумачі вважають, що цим царством є Римське. Перше знамените царство Ассирійське, друге — Мідійське разом з Перським, після них третє — Македонське; а четверте царство — нині існуюче Римське. Далі, за порядком пояснюючи, Гавриїл говорить: «Десять рогів його, десять царів повстануть, і після них повстане інший, який попередніх перевершить злість всіх» (Дан. 7: 24), каже він, не тільки десятьох, але й усіх, що були перед ним. «І трьох царів упокорить», які, очевидно, будуть з числа десяти. Трьох із цих десяти скинувши, без сумніву, сам запанує восьмим. «І слова, — говорить далі, — проти Всевишнього буде говорити» (Дан. 7: 23) чоловік богохульник і законопорушник, який отримає царство не від предків, але захопить владу за допомогою ворожби.
14. Хто ж це такий і якою буде діяти силою, поясни нам, Павле! «Його ж, — говорить він, — пришестя за дією сатани буде з усякою силою і знаменнями та чудесами неправдивими» (2 Сол. 2: 9). Цим означує, що сатана застосує його знаряддям, діючи в ньому сам собою. Бо знаючи, що не буде вже йому прощення на суді, відкриє явну війну не через своїх служителів, як звичайно, але сам собою, у всіх знаменнях та неправдивих чудесах. Будучи батьком неправди, він за допомогою неправдивих дій буде обманювати уяву, так що народу здаватиметься, ніби бачить воскреслого мерця, тоді як він не воскрешений; ніби бачить кривих, що ходять, і сліпих, які бачать, тоді як не було зцілення.
15. І ще каже Павло: «Супротивник і той, який звеличується над усім, що називається Богом або святинею» (2 Сол. 2: 4). Над усім, що називається Богом; тобто ідолів буде ненавидіти антихрист, бо він сяде в церкві Божій. В якій же церкві? У зруйнованому храмі юдейському, а не в тому, в якому ми тепер перебуваємо. Чому це ми говоримо? Нехай не подумає про нас хто-небудь, що ми звеличуємо себе. Якщо він прийде до юдеїв під ім’ям Христа і захоче, щоб юдеї поклонялися йому, то, щоб більше звабити їх, особливо подбає про храм, показуючи їм, що він, будучи з роду Давидового, хоче створити храм, побудований Соломоном. А прийде антихрист тоді, коли в храмі юдейському не залишиться каменя на камені, за висловом Спасителя; коли або сам упаде від старості, або зруйнований буде з тією метою, щоб створити новий, або з інших причин, а тому розкидані будуть всі камені. Не кажу я про зовнішню окружність храму, але про храм внутрішній, в якому були херувими. Тоді прийде антихрист з усіма чудесами і знаменнями неправдивими; воюватиме проти всіх ідолів, спочатку лицемірно буде показувати людинолюбство, а потім виявить жорстокість, особливо проти святих Божих. Бо говорить Даниїл: «Бачив, як ріг цей вів битву зі святими» (Дан. 7: 21). І ще в іншому місці: «Буде час скорботи, якого не було від часу створення людей на землі, навіть до часу цього» (Дан. 12: 1). Страшний звір, великий дракон, непереможний людьми, готовий поглинати; багато треба буде говорити нам про нього із Божественного Писання; тепер же, за браком часу, досить і цього.
16. Тому, знаючи велику силу противника і даючи пораду благочестивим, Господь говорить: «Тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори» (Мф. 24: 16). Якщо ж хто відчуває в собі велику силу, так що може опиратися сатані, той нехай протистане йому (бо не зневіряюся я в силах Церкви) і нехай скаже: «Хто відлучить нас від любові Христової?» (Рим. 8: 35). Якщо ми слабкі, то будемо берегти себе; коли ж надіємося на себе, то протистанемо. «Бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде» (Мф. 24: 21). Але подяка Богові, Який зменшить величину скорботи короткістю часу. Бо Він каже: «Заради обраних скоротяться ті дні» (Мф. 24: 22). Царюватиме антихрист тільки три з половиною роки. Ми говоримо це, запозичуючи не із книг, богонатхненність яких невідома, але із Даниїла. Він говорить: «І дасться в руку його аж до часу, і часів, і половини часу» (Дан. 7: 23). Під часом розуміється один рік, у який він з’явиться і посилиться; під часами — наступні два роки його злочинного панування, які разом з першим складуть три роки, а під половиною часу розуміються шість місяців. І ще в іншому місці те саме говорить Даниїл: «Клявся Тим, Хто живе повіки, що до кінця часу і часів, і напівчасу» (Дан. 12: 7). Деякі в тому ж значенні приймають і наступні слова: «Тисяча двісті дев’яносто днів» (Дан. 12: 11), і ці: «Блаженний, хто терплячий і досягне тисячі трьохсот тридцятьох п’ятьох днів» (Дан. 12: 12). Тому треба ховатися і тікати. Бо, можливо, не встигнемо «обійти ще міста Ізраїлеві, як прийде Син Людський» (Мф. 10: 23).
17. Хто ж та блаженна людина, яка з благочестя буде мучитися тоді за Христа? Бо тодішні мученики, на мою думку, вищі всіх мучеників. Попередні мученики боролися з одними людьми, а мученики при антихристі будуть вести війну з самим сатаною; і спочатку за царів, які проводили гоніння, тільки вбивали, а не вводили в оману інших, що вони воскрешають мертвих, не являли примар знамень і чудес; а тут будуть діяти і страх, і омана, «щоб спокусити, якщо можливо, і обраних» (Мф. 24: 24). Нехай не прийде тоді на чиє-небудь серце думка: чи більше створив Христос? Якою ж силою він діє? Якби Бог не хотів цього, то і не дав би йому. Апостол застерігає тебе від цього і каже: «І заради цього пошле їм Бог дію омани» (2 Сол. 2: 11). «Пошле» означає те саме, що й допустить бути не для того, щоб цим вони виправдалися, але щоб були засуджені. Чому? «Бо не повірили істині» (2 Сол. 2: 12), тобто істинному Христу; але «благоволіли у неправді», тобто в антихристі. Попустить же Бог цьому бути під час гоніння не тому, що не зможе перешкодити, але для того, щоб за терпіння, як зазвичай буває, увінчати Своїх подвижників, подібно до Його пророків і апостолів, щоб вони за короткочасні страждання успадкували вічне Царство Небесне, як говорить Даниїл: «І в той час спасуться люди Твої всі, які виявилися вписаними у книгу» (Дан. 12: 1); явно, що в книзі життя: «І багато з тих, що сплять в земному поросі, постануть, ці в життя вічне, а ті на докір і у вічний сором» (2 Сол. 2: 2). «І розумні будуть сяяти, як світила на тверді, і від праведних багато, як зірки на віки» (Дан. 12: 3).
18. Тому укріпляй себе, людино! Відомі тобі ознаки пришестя антихриста. Не тільки один ти пам’ятай їх, але і всім повідомляй з любов’ю. Якщо маєш сина по плоті, і його напоум. І якщо породив когось за допомогою настанови в істинах віри, і його застережи, щоб не прийняти йому неправди замість істини. «Бо тайна беззаконня вже діє» (2 Сол. 2: 7). Лякають мене війни народні, лякають розбрати церковні, лякає ненависть брата до брата. Нехай буде так тільки сказано; не дай же Боже, щоб це трапилася при нас. Проте ж повинні ми бути обережними. І цього досить про антихриста.
19. Ми будемо ми очікувати і сподіватися, що Господь прийде з небес на хмарах. «Труби ангельські виголосять тоді, мертві у Христі першими воскреснуть» (1 Сол. 4: 16); благочестиві, які знаходитимуться в живих, взяті будуть на хмарах, в нагороду за свої труди отримають шану, що перевищує людину; оскільки й подвиги їх перевищували людину, як апостол Павло у своєму посланні каже: «Бо й Сам Господь у повелінні, при голосі архангела і сурми Божої зійде з неба, і мертві у Христі воскреснуть раніше; потім же ми, що залишились живими, разом з ними будемо піднесені на хмарах назустріч Господу у повітря і так завжди з Господом будемо» (1 Сол. 4: 16-17).
20. Це пришестя Господнє і кінець світу передбачив Екклезіаст, який говорить: «Радій, юначе, в юності твоїй»… і т. д. «І віддали лють від серця свого, і відкинь лукавство від плоті твоєї» (Еккл. 11: 9, 10). «І пом’яни Того, Який створив тебе, доки не прийдуть дні злоби: доки не померкне сонце і світло, і місяць, і зорі, і потемніють ті, що дивляться у вікно» (Еккл. 12: 1-3): (силу зору означаючи цими словами): «Доки не перетвориться ланцюг срібний» (Еккл. 12: 6), (розуміючи під цим розташування зірок, бо вони уявляються сріблоподібними), і не скрутиться золота анфема (означаючи тим золотоподібне сонце, бо анфемою є відома рослина, що має багато з усіх сторін паростків з листям, подібним до променів), і повстануть «на голос птаха» (Еккл. 12: 4), (горобці), і «з висоти побачать, і жах на шляху» (Еккл. 12: 5). Що побачать? «Тоді побачать Сина Людського, Який йтиме на хмарах небесних, і заплачуть всі племена» (Мф. 24: 30; Зах. 12: 12). Що ж буде після пришестя Господа? «Розквітне мигдаль і обважніє коник, і розсиплеться каперс» (Еккл. 12: 5). Розквітаючий мигдаль показує, як кажуть тлумачі, що минула зима. Тіла наші після закінченні зими будуть цвісти тоді небесним цвітом. «І обважніє коник», тобто окрилена душа зодягнеться тілом. «І розсиплеться каперс» — розсипляться порушники закону, подібні до тернини.
21. Бачиш, як всі передбачають прихід Господній; бачиш, як вони знають голос горобця. Який це голос, подивимося: «Бо Сам Господь у повелінні, при голосі архангельському і сурми Божої, зійде з неба» (1 Сол. 4: 16). Архангел виголосить і скаже всім: «Уставайте на зустріч Господа». Страшним є пришестя Владики! Давид каже: «Бог гряде наш — і не мовчить, перед ним вогонь, що все палить, навкруги Нього сильна буря» і т. д. (Пс. 49: 3). Прийде до Отця, як говорить нині прочитане Писання, Син Людський на хмарах, тоді як тектиме річка вогненна, в якій повинні бути випробувані люди. Якщо у когось золоті діла, той буде світлішим; у кого ж діла є нетвердими, як очерет, той буде горіти у вогні. «А Отець сяде, і одежа Його біліша за сніг, і волосся голови Його, наче вовна чиста» (Дан. 7: 9). Людиноподібно зображено це. Чому? Тому що Він є Цар людей, неосквернених гріхами. Бо Він говорить: «Я убілю гріхи ваші, як сніг і як вовну» (Іс. 1: 18). Через це означується відпущення гріхів або навіть і безгрішний стан. Прийде Господь з небес на хмарах, оскільки на хмарах Він і вознісся. Бо Сам Він сказав: «І побачать Сина Людського, Який йтиме на хмарах небесних із силою і славою великою» (Мф. 24: 30).
22. Але якою б мала бути ознака Його пришестя, щоб супротивна сила не насмілилася Йому уподібнитися? «І тоді з’явиться, — говорить Христос, — знамення Сина Людського на небі» (Мф. 24: 30). А істинне, власне Христу, знамення є Хрест. Світловидне знамення Хреста передує Царю, Який спочатку був розп’ятий, щоб, побачивши це, юдеї, які спочатку прокололи Його і замислили зло проти Нього, заплакали всі з усіх племен, кажучи: це Той, Якого били по щоках; це Той, Чиє лице заплювали; це Той, Якого зв’язали узами; це Той, Якого, розіп’явши, спочатку принижували. Куди, скажуть вони, втечемо ми від гніву Твого? Будучи оточені ангельськими воїнствами, нікуди не зможуть втекти вони. Знамення Хреста — страх ворогам Ісуса, а радість друзям Його, віруючим в Нього або тим, які проповідували Його чи постраждали за Нього. Хто ж буде тоді настільки блаженним, щоб явитися другом Христовим? Не погордує рабами Своїми настільки великий, славний Цар, супроводжуваний ангелами, Який сидить на престолі з Отцем. Бо щоб не змішалися обрані з ворогами Його, «пошле ангелів Своїх з сурмою великою, і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів» (Мф. 24: 31). (Одного Лота не зневажив Він; як же погордує багатьма праведниками?) «Прийдіть благословенні Отця Мого» (Мф. 25: 34), — Він буде казати їм, що носитимуться тоді на колісницях хмарних, зібрані ангелами.
23. Але скаже хто-небудь із тих, що стоятимуть: я бідний або, можливо, тоді і хворим лежати буду на постелі; або чи буде зневажена жінка взята від жорен? Чи не знехтують нами? Зміцнися, людино! Суддя дивиться на особу: «Не за славою судитиме, ні за слово картатиме» (Іс. 11: 3); Він не буде віддавати перевагу вченим перед невігласами, ні багатим перед бідними. Хоча б ти був на полі, візьмуть тебе ангели. Не подумай, що Він володарів землі візьме, а тебе, хлібороба, залишить. Хоча ти раб, хоча бідний, ніскільки не бійся: Той, Хто прийняв образ раба (Флп. 2: 7) не знехтує рабами; не бійся, хоч би ти у хворобі лежав на ліжку; сказано в Писанні: «Тоді двоє будуть на ложі єдиному, один візьметься, а другий залишиться» (Лк. 17: 34). Хоча б з потреби ти був проданий на роботу до млина, чоловік ти чи жінка; хоча б, маючи дітей, постійно працював біля жорен, не знехтує тобою Той, «Який визволяє в’язнів із кайданів» (Пс. 67: 7). Той, Який вивів Йосифа з рабства та в’язниці на царство, і тебе визволить від скорботи і введе у Царство Небесне. Май тільки надію, тільки трудися, тільки старанно подвизайся. Ніщо не загине. Записана всяка твоя молитва і псалмоспів; записана всяка милостиня; записаний кожен піст; записаний всякий вірно дотриманий шлюб; записана стриманість, збережена для Бога. А переважно з усього того, що записано, отримають вінці дівство і чистота; і ти засяєш, подібно до ангела. Але як ти охоче слухав про добре, так само терпляче послухай і протилежне тому. Записане усяке користолюбство твоє; записана усяка розпуста твоя, записане усяке клятвопорушення твоє і богохульство, і чари, і викрадення, і вбивство. Все це запишеться вже тепер, якщо після хрещення будеш робити це: бо попереднє згладжується.
24. «Коли ж прийде, — говорить Христос, — Син Людський у славі Своїй, і всі ангели з Ним» (Мф. 25: 31). Дивися, людино, при скількох свідках станеш ти на суд: весь рід людський буде знаходитися там. Уяви ж, наскільки численне плем’я римське; уяви, які численні інші грубі народи, що існують зараз, і скільки їх за сто років померло; уяви, скільки поховано за тисячу років; уяви людей, починаючи від Адама аж до цього дня: велика кількість їх, але вона є ще малою порівняно з ангелами, яких більше. Їх дев’яносто дев’ять овець, а рід людський є тільки однією вівцею, бо з того, яким широким є місце, потрібно судити і про чисельність мешканців. Населена нами земля є наче деякою крапкою, що знаходиться посередині одного неба, через що оточуюче її небо настільки ж більше має число мешканців, наскільки більшим є простір; а небеса небес містять їх неосяжну кількість. А що написано: «Тисяча тисяч служили Йому і тисяча тисяч стояли перед Ним» (Дан. 7: 10); це не тому, щоб саме такою була кількість, але тому, що більшого числа пророк проректи не міг. Буде тоді на суді Бог, Отець усіх, з Ним сяде Христос і разом з Ними Святий Дух. Сурма ангельська покличе усіх нас з нашими ділами. Чи не повинні ми навіть цього одного злякатися? Не вважай, людино, маловажливим і немучительним для тебе покаранням бути засудженою при такій великій кількості! Чи не бажаємо ми часто краще померти, ніж бути засудженими друзями?
25. Отже, устрашимося, браття, щоб не засудив нас Бог, Який для осуду не має потреби ні у випробуванні, ні в доказах. Не кажи: я вночі чинив розпусту або ворожив, або інше що-небудь робив, і нікого не було при тому. По твоїй совісті Він буде судити тебе; «і думки, які звинувачують або виправдовують одна одну у день, коли судитиме Бог таємні діла людей» (Рим. 2: 15, 16). Страшне лице Судді змусить тебе сказати правду; або краще, хоча б ти і не сказав, Він викриє тебе. Бо ти станеш, будучи викритим або у гріхах своїх, або у праведних ділах. Це показують слова Самого Судді, бо Суддею є Христос: «Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові» (Ін. 5: 22). Отець не позбавляє Себе влади, Він судить через Сина. Отже, з волі Отця судити буде Син; бо не одна воля Отця, а інша — Сина, але одна і та сама. Що ж говорить Суддя стосовно того, що ти принесеш діла свої? «І зберуться перед Ним всі народи» (Мф. 25: 32). Бо має перед Христом схилитися «всяке коліно небесних і земних, і підземних» (Флп. 2: 10). «І відділить їх один від одного, як пастир відділяє овець від козлів» (Мф. 25: 32). Як же відокремлює їх Пастир? Чи справляється Він з книгою, яка вівця, і який козел? Чи розрізняє з вигляду? Чи не показує м’яка шерсть вівцю, а кошлата і жорстка — козла? Так, якщо ти очистишся тепер від гріхів, то будеш мати тоді діла, як чисту вовну: одежа Твоя буде чиста, і ти завжди будеш говорити ці слова: «Скинуті ризи мої, як же одягнуся в них» (Пісн. 5: 3). За одежею ти будеш визнаний вівцею. Якщо ж виявишся волохатим, подібно до Ісава, з густою шерстю, з низькими думками, подібно до Ісава, який за споживу втратив право первородства і продав перевагу свою, то будеш ти на лівому боці. Втім, не дай Боже комусь із тих, які стоятимуть, бути відкинутими від благодаті і через злі діла опинитися на лівому боці, серед грішників!
26. Воістину страшним є суд; саме нагадування про нього приводить в тремтіння. Царство небесне стоїть поряд, і уготований вогонь вічний. Яким же чином, скаже хто-небудь, ми уникнемо вогню? І як увійдемо в Царство Небесне? «Зголоднів, — говорить Христос, — і дали Мені їсти» (Мф. 26: 35). Впізнайте ж шлях; не потрібно вдаватися до алегорій, а потрібно виконати те, про що йдеться. «Зголоднів, і дали Мені їсти; спраглим був, і напоїли Мене; подорожнім був і прийняли Мене; нагим, і одягнули Мене; хворим, і відвідали Мене; в темниці був, і прийшли до Мене» (Мф. 25: 36). Якщо це робиш, то зацарюєш разом з Ним; якщо ж не зробиш, то будеш засуджений. Отже, почни ж робити це і перебувай твердим у вірі, щоб тобі, подібно до юродивих дів, коли будемо купувати єлей, не бути залишеним за дверима. Не сподівайся тільки на те одне, що ти маєш в руках світильник; але бережи його, щоб він горів. «Нехай просвітиться світло» добрих діл твоїх «перед людьми» (Мф. 5: 16), і нехай не зневажається через тебе Христос. Зодягнися в одежу нетління, прикрашаючись добрими ділами: і яке приймеш ти від Бога, по провидінню Його, для виконання діло, виконуй його з користю. Майно ввірене тобі? Використовуй добре, як належить; маєш здатність набувати для Бога душі тих, які слухають тебе? Роби це ретельно. Багато маємо випадків показати добре служіння: тільки б хто із нас, піддавшись осуду, не був відкинутий, але щоб з відвагою могли ми зустріти вічного Царя Христа, Який царює на віки. Бо царюватиме на віки Той, Який буде судити живих і мертвих; Який за живих і за мертвих помер, як каже Павло: «На це бо Христос і помер, і ожив, щоб і мертвими, і живими володіти» (Рим. 14: 9).
27. А якщо коли почуєш від когось, що Царство Христове буде мати кінець, зненавидь цю єресь; вона є другою головою змія, яка недавно виросла в Галатії. Насмілився хтось говорити, що після закінчення світу Христос не буде царювати; насмілився стверджувати, що Слово, Яке вийшло із Отця, повернувшись до Отця, не буде більше існувати. Богохульствує таким чином для свого осудження, бо не слухав слів Господа: «Син перебуває вічно» (Ін. 8: 35). Не слухав слів Гавриїла: «І зацарює в домі Якова на віки, і Царству Його не буде кінця» (Лк. 1: 33). Розбери діло, про яке кажу. Нині люди-єретики вчать проти Христа, тоді як архангел Гавриїл навчив про вічне перебування Спасителя. Кому ж ти більше повіриш? Чи не Гавриїлу? Вислухай читане нині свідчення Даниїла: «Бачив уві сні вночі, і ось на хмарах небесних, наче Син Людський йшов, і навіть до Вітхого днями дійшов» (Дан. 7: 13). «І Тому дасться влада і честь, і царство, і всі люди, племена і народи Тому підкоряться: влада Його, влада вічна, яка не припиниться, а царство не розсиплеться» (Дан. 7: 14): цього тримайся, тільки цьому вір; а від єретичного вчення відвертайся, бо дуже ясно чув ти про нескінченність Царства Христового.
28. Подібне до цього ти чув і в тлумаченні про той камінь, що без рук відколовся від гори, який є Христос по плоті: «І царство Його людям іншим не залишиться» (Дан. 2: 44). І Давид в одному місці говорить: «Престіл Твій, Боже, навік віку» (Пс. 44: 7), і в іншому: «На початку Ти, Господи, землю заснував єси…» і т. д. (Пс. 101: 26). «Ті загинуть. Ти ж перебуваєш…» і т. д. (Пс. 101: 27). «Ти є Той Самий, і літа твої не скінчаться» (Пс. 101: 28). А Павло це пояснив про Сина.
29. І чи хочеш дізнатися, від чого ті, які вчать протилежному, дійшли до такого безумства? Читали вони зі злим наміром добрі слова апостола: «Бо належить Йому царювати, поки покладе всіх ворогів під ногами Своїми» (1 Кор. 15: 25). І кажуть, що коли вороги будуть скинуті до ніг Його, то Він не буде більше царювати, але говорять погано і безглуздо. Бо Той, Який царював раніше, ніж скинув ворогів, чи не буде тим більше царювати після того, як переможе їх?
30. Наважилися ще сказати, ніби написане: «Коли підкорить Йому все, тоді і Сам Син підкориться Тому, Хто підкорив Йому все» (1 Кор. 15: 28) означає, що Син знищиться в Отці 2. Найбезбожніші з усіх! Ви, творіння Христа, будете існувати, невже ж припиниться буття Христа, Яким ви і все створене? Богохульний народе! Як же підкорене буде Йому все? Чи загине це, чи буде продовжувати буття? Якщо ж те, що підкоряється Сину, буде продовжувати буття, то невже Сина, Який підкориться Отцю, не буде? Підкоритися не те також означає, ніби Він тоді почне коритися Отцю, бо Він завжди угодне Йому творить, але те, що Він і тоді буде покірним Йому, являючи невимушену покірність, але свобідну покору, бо Він не раб, який з примусу підкоряється, але Син, Який кориться з волі і з любові.
31. Запитаємо ми їх, як розуміти слова «поки» або «доки». Бо, подібним чином заперечивши їм, самим цим словом я постараюся спростувати їхній обман. Оскільки вони наважилися сказати, що слова: «Поки підкорить ворогів під ногами Своїми» означають кінець Його царювання, наважилися призначити межі вічному Царству Христовому і навчати, що припиниться нескінченна влада Його; то прочитаємо подібні місця із апостола: «Але царювала смерть від Адама аж до Мойсея» (Рим. 5: 14). Невже раніше помирали, а після Мойсея деякі більше не помирали? І невже після закону не було у людей смерті? Бачиш, що словом «навіть» не означається межа часу, але Павло показує ним, що, хоча Мойсей був праведним та достойним здивування мужем, проте ж смертне визначення, проголошене на Адама, спіткало і його, і наступних за ним, і притому тих, які не згрішили, подібно до Адама, непослухом, показаним через плід дерева.
32. Ось ще й інше подібне скажете: «Бо навіть до цього дня, коли шанується Мойсей, покривало лежить на їхньому серці» (2 Кор. 3: 15). «До цього дня». Невже тільки до Павла, а «не досі» або й до кінця? Коли Павло говорить коринф’янам: «Бо навіть до вас досягли благовістям Христовим, маючи надію, зростаючій вірі вашій, у вас і в дальших від вас (країнах) благовістити» (2 Кор. 10: 15), то бачиш тут ясно, що слово «навіть до» не означає кінця, але має щось наступне за собою. Як же повинен ти приймати тепер слова: «Поки покладе ворогів?» Так, як в іншому місці говорить Павло: «І втішайте себе кожного дня, поки сьогодні називається». Явно, що завжди. Бо як не можна сказати, щоб був початок днів у Христа, так само не слухай, якщо стане хтось говорити про кінець Царства Його, бо написано: «Царство Його — царство вічне» (Дан. 3: 100).
33. Маю я й дуже багато інших свідчень зі Священного Писання про нескінченність навіки Царства Христового, але досить поки й наведених, бо дня минуло вже багато. А ти, слухачу, поклоняйся тільки цьому Царю, уникаючи всякої єретичної спокуси. Якщо ж сподобить благодать Божа, то й інші істини віри з часом пояснені будуть вам. Бог всього нехай збереже всіх вас, щоб ви пам’ятали ознаки кінця світу і залишилися непереможеними антихристом. Наведені тобі ознаки спокусника, що має прийти; наведені докази того, що істинний Христос явно зійде з небес. Від першого тікай, як від неправдивого; а цього чекай, як істинного. Дізнався ти засіб, як під час суду стати праворуч. Збережи завіт з Христом, прикрашаючись добрими ділами, щоб, сміливо вставши перед Суддею, міг ти успадкувати Царство Небесне. Через Нього і з Ним нехай буде слава Богу разом зі Святим Духом на віки віків! Амінь.
