Четверте оголошувальне повчання
До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, про десять догматів, на слова з Послання до колосян: «Глядіть, щоб хто не звабив вас філософією й марною оманою, за переданням людським, за стихіями світу» та ін. (Кол. 2: 8).
1. Порок уподібнюється чесноті, і кукіль намагається здатися пшеницею. Правда, з вигляду вона схожа на пшеницю, але ті, що здатні розрізняти, впізнають її при споживанні. І диявол приймає вигляд ангела світла не для того, щоб прийти в свій первісний стан, але щоб звабити людей (бо, маючи тверде серце, як ковадло, він і волю має, яка не може вже розкаятися), щоб тих, які ведуть рівноангельське життя, обкладати мороком сліпоти та смертоносним поширенням невірства. Багато ходить вовків в овечому одязі; одяг овець мають вони, але не мають їхніх копит і зубів. Будучи покриті шкірою лагідної тварини і зовнішністю зваблюючи простих людей, вони випускають зі своїх щелеп згубну отруту нечестя. Отже, нам потрібна Божественна благодать, бадьора думка та обачливі очі, щоб через незнання не з’їсти замість пшениці кукіль і не зазнати нам шкоди, щоб не потрапити на вовка, прийнявши його за вівцю, і щоб не стати їжею злотворного диявола, прийнявши його за благодійного ангела. Бо він, за словами Писання, «ходить, як лев, рикаючи та шукаючи, кого б пожерти» (1 Пет. 5: 8). Для цього Церква пропонує настанови, для цього і робляться нинішні повчання, для цього буває читання Священного Писання.
2. Образ богошанування полягає в таких двох речах: у точному пізнанні догматів благочестя та в добрих ділах. Догмати без добрих діл не благоприємні Богові; не приймає Він і діл, якщо вони засновані не на догматах благочестя. Бо яка користь добре знати вчення про Бога і ганебно чинити любодіяння? З іншого боку, яка користь бути стриманим, як потрібно, і нечестиво богохульствувати? Тому пізнання догматів і бадьорість душі є найбільшим надбанням. Оскільки багато тих, які облещують філософією і марною оманою: язичники захоплюють тих, що навертаються солодкістю мови, мед виливають уста жінки-блудниці (Притч. 5: 3); обрізані зваблюють перекрученням поясненням Божественного Писання, з дитинства до старості працюючи над цим і старіють у невігластві; послідовники єретиків улесливими і красивими словами зваблюють серця простих людей, під іменем Христовим, як під медом, приховуючи отруту злочестивих правил — про всіх них Спаситель говорить: «Стережіться, щоб хто не спокусив вас» (Мф. 24: 4). Для цього і буває наставлення у вірі, для цього робляться її пояснення.
3. Але спершу, ніж вступити в суспільство віруючих, мені здається, що зараз не буде марно скорочено навести потрібні догмати, щоб велика кількість предметів, про які потрібно буде говорити, і тривалість всієї Святої Чотиридесятниці не спричинили у вас забуття про найважливіші для роздумів істини. Втім, запропонувавши зараз скорочено, не забудемо запропонувати про це і ширше. А довершеніші серед тих, які стоять і мають хист та «почуття, привчені розрізняти добро і зло» (Євр. 5: 14), нехай терпеливо понесуть те, що будуть слухати вчення, більш властиве немовлятам, і настанови, подібні до молочної їжі, щоб разом і ті, хто має потребу в оголошенні, отримали користь, і ті, які здобули відання, згадали те, про що вже дізналися раніше.
Про Бога
4. Отже, насамперед нехай буде покладене в основу вашої душі вчення про Бога: Бог є єдиний, єдиний ненароджений, безначальний, незмінний, безперемінний, не народжений від кого-небудь і Той, Який не має в Своєму житті іншого наступника, Який не почав жити в часі і Який кінця життя не має. Він є благий і разом з тим правосудний; тому, якщо колись почуєш слова єретика, що інший бог правосудний, а інший благий, негайно згадавши це, пізнаєш отруту єресі, яка насмілюється розділяти єдиного Бога нечестивим вченням. А інші говорять, що інший є творцем і господом душі, а ще інший — тіла: це безумні і разом з тим нечестиві вчителі. Бо як людина може бути слугою двох господарів, адже Господь говорить у Євангелії: «Ніхто не може двом господарям служити» (Мф. 6: 24)? Тому є тільки один Бог — Творець душі і тіла. Він Творець багато чого, але Єдиного тільки предвічний Отець, Одного тільки Єдинородного Свого Сина, Господа нашого Ісуса Христа, що через Нього створив усе, видиме і невидиме.
5. Отець Господа нашого Ісуса Христа не обмежений будь-яким місцем і не менший неба, але, навпаки, небеса є ділом рук Його і вся земля тримається в долоні Його. Він у всьому і поза всім. Не думай, ніби Він менший від сонця або рівний йому. Бо Той, Який першопочатково створив сонце, повинен незрівнянно бути більшим і світлішим від нього. Він наперед знає майбутнє, Він могутніший за все; знає і робить так, як хоче. Він не підлягає ні порядкові речей, ні велінню зірок, ні випадку, ні долі; у всьому довершений, містить у Собі всю повноту довершеності, не зростає, але завжди одне і те саме має в однаковій мірі; Той, Який приготував грішним покарання, а праведним — вінець.
6. А багато хто різними шляхами віддалилися від єдиного Бога: деякі обожнили сонце, щоб після заходу сонця, вночі, бути без бога; деякі обожнили місяць, щоб вдень не мати бога; інші — решту частин світу, інші — мистецтва, інші — їжу, інші — задоволення. А деякі, до безумства пристрасні до жінок, на височині поставивши зображення оголеної жінки і називаючи її Венерою, в цьому образі поклоняються своїй пристрасті, а інші, будучи ураженими блиском золота, обожнили як його, так і інші речі. Якщо ж хто покладе в основу свого серця вчення про єдиновладність Божу й увірує в Нього, той знищить всю згубність злого ідолопоклонства і єретичного зваблювання. Отже, цю істину благочестя насамперед за допомогою віри поклади в основу своєї душі.
Про Христа
7. Віруй також і в Сина Божого, одного та єдиного, Господа нашого Ісуса Христа, в Бога, від Бога народженого, в життя від життя народженого, у Світло від Світла народженого, Який у всьому подібний до Того, Хто народив Його; Який не в часі отримав буття, але раніше всіх віків народжений від Отця вічно і незбагненним чином, Який є премудрістю Божою і силою, і правдою самобутньою; Який сидить праворуч Отця раніше всіх віків, бо Він не після страждання, будучи увінчаний, отримав від Бога, як деякі думають, але з самим буттям Своїм престіл праворуч Його Він народжений і завжди має Царственне достоїнство, сидить разом з Отцем, є Богом і Премудрістю, і Силою, як сказано: разом з Отцем царює і все творить з волі Отця, не умаляючись, втім, в Божественному достоїнстві; знає Того, Хто народив так, як знає Його Той, Хто народив. Коротко сказати, згадай написане в Євангелії: «Ніхто не знає Сина, тільки Отець; ні Отця ніхто не знає, тільки Син» (Мф. 11: 27).
8. Не відділяй Сина від Отця і також не змішуй, допускаючи Сино-Отцівство, але віруй, що одного Бога є один Єдинородний Син, Бог-Слово раніше всіх віків; слово не те, яке, будучи вимовлене, розливається в повітрі, слово, не подібне до слів не самобутніх, але Слово-Син, Творець словесних істот, Слово, Яке чує Отця і Саме говорить. Втім, про це, якщо Бог дозволить, з часом ширше буде сказано вам: я пам’ятаю свій намір зробити зараз короткі настанови у вірі.
Про народження від Діви
9. Віруй, що Єдинородний Син Божий заради наших гріхів зійшов з небес на землю, прийнявши на Себе подібне до нашого людство і народившись від Святої Діви і Святого Духа. Не у вигляді і примарі, але істинно звершилося Його втілення; не пройшов Він через Діву так, як через канал, але істинно втілився від Неї; справді споживав їжу, як ми, і справді пив, як ми. Бо якщо втілення є привидом, то і спасіння буде мрією. Два єства мав Христос: Він був людиною, оскільки був видимий, і разом з тим невидимим Богом. Як людина Він справді споживав їжу, як ми (бо мав плоть подібну до нашої), а як Бог наситив п’ятьма хлібами п’ять тисяч чоловік; справді помер як людина, а чотириденного мерця воскресив як Бог; справді спав на кораблі як людина, і як Бог ходив по водах.
Про Хрест
10. Він істинно розп’ятий за наші гріхи. Якщо б ти захотів це відкинути, то видиме місце викрило б тебе, ця блаженна Голгофа, на якій зібралися ми зараз заради Розп’ятого на ній. Та й вся вселенна вже має частини хресного древа, а розп’ятий Він не за Свої гріхи, а для того, щоб ми звільнилися від наших гріхів. Він зганьблений був тоді людьми, і битий був як людина, але пізнаний творінням як Бог. Бо сонце, побачивши знеславленого Владику, з трепетом затьмарилося, не виносячи такого видовища.
Про поховання
11. Він істинно покладений був у кам’яному гробі як людина, але заради Нього розсипалося каміння від страху; зійшов у підземні місця, щоб і звідти звільнити праведних. Скажи мені, чи хотів би ти, щоб живі насолоджувалися благодаттю, тоді як більша частина з них неправедні, а ті, які від Адама на довгий час були замкнені, не отримали свободи? Пророк Ісая велемовно дуже багато провістив про Нього; не побажав би ти, щоб Цар, зійшовши, звільнив провісника? Там був Давид і Самуїл, і всі пророки, і сам Іоан, який говорить через посланих: «Чи Ти є Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати?» (Мф. 11: 3). Чи не побажав би ти, щоб Він, зійшовши, звільнив їх?
Про воскресіння
12. Але Той, Який зійшов в підземні місця і вийшов звідти, і похований Ісус істинно постав на третій день. І якщо юдеї коли-небудь будуть дорікати тобі, то ти, не зволікаючи, взаємно запитай їх так: якщо Іона на третій день вийшов з кита, то чому ж і Христу не встати із землі на третій день? Якщо мертвий, який доторкнувся до Єлисеєвих кісток, устав, то невже Творець усього не міг устати силою Отця? Отже, воістину Він воскрес і, воскреснувши, знову явився ученикам; свідки Його воскресіння — дванадцять учеників, які не облесливими словами засвідчили про воскресіння, але піддали себе мукам і смерті, подвизаючись за істину воскресіння. Якщо «при свідчені двох або трьох свідків підтверджується кожне слово», як говорить Писання (Мф. 18: 16), то про воскресіння Христове свідчать дванадцять чоловік; і невже ти ще не віриш воскресінню?
Про Вознесіння
13. Звершивши подвиг терпіння і викупивши людей від гріхів, Ісус знову вознісся на небеса, будучи піднятий хмарою. Ангели предстали перед Тим, Хто возноситься, апостоли були спостерігачами. Якщо ж хто не вірить цій розповіді, то повинен повірити діям, які бачить сьогодні. Усі царі, помираючи, разом з життям позбавляються і своєї сили, а Розп’ятому Христу поклоняється вся вселенна. Ми промовляємо ім’я Розп’ятого, і тремтять злі духи. Багато хто в різні часи був розп’ятий, але коли ім’я кого-небудь іншого розп’ятого проганяло злих духів?
14. Отже, посоромимся Хреста Христового, але якщо б хто інший і приховував його, ти відкрито знаменуй ним своє чоло, щоб злі духи, пізнавши Царське знамення, з трепетом далеко втікали від тебе. Знаменуй себе ним, коли їси, п’єш, сідаєш, лягаєш, встаєш від сну, говориш, ходиш, взагалі у всякому випадку. Бо Розп’ятий на Хресті перебуває на висоті неба. Якби Розп’ятий і Похований залишився у гробі, тоді мали б причину соромитися, але Розп’ятий на Голгофі зійшов на небо зі східного боку Єлеонської гори. Зійшовши звідси в пекло і вийшовши назад до нас, від нас знову зійшов на небо, при голосі Отця, Який говорив до Нього: «Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх» (Пс. 109: 1).
Про майбутній суд
15. Цей Ісус Христос, Який вознісся, знову прийде з небес, не від землі. Не від землі, кажу я, бо від землі невдовзі з’являться багато противників Христа. Вже багато, як відомо тобі, стали говорити: «Я є Христос» (Мф. 24: 5), а наостанок з’явиться «мерзота запустіння» (Мф. 24: 15), яка неправедно присвоює собі ім’я Христове. Але ти очікуй істинного Христа, Єдинородного Сина Божого, Який не від землі приходить, але з небес; Який відкриється всім швидше за блискавку і промені світла, супроводжуваного ангелами, щоб судити живих і мертвих і царювати в Царстві Небесному, вічному та нескінченному. Це відзнач, оскільки багато таких, які говорять, що Царство Христове буде мати кінець.
Про Святого Духа
16. Віруй і в Духа Святого і тих тримайся стосовно Нього думок, які маєш про Отця і Сина, а не слухай богохульного про Нього вчення. Знай, що цей Святий Дух є єдиний, нероздільний, багатомогутній, багатодієвий, але в Собі неподільний, Який знає таємниці, «все досліджує», і «глибини Божі» (1 Кор. 2: 10), Який зійшов у вигляді голуба на Господа Ісуса Христа, Який діяв в законі і пророках, Який і нині під час хрещення запечатує твою душу. У Його освяченні має потребу вся розумна природа. Якщо хто насмілиться вимовити хулу на Нього, той не отримає відпущення «ні в цьому віці, ні в майбутньому» (Мф. 12: 32). Рівною славою Божества вшанований Він з Отцем і Сином; в Ньому мають потребу престоли і господства, начала і власті. Бо єдиний є Бог Отець Христа і єдиний Господь Ісус Христос, Єдинородний Син єдиного Бога, єдиний і Дух Святий, Який все освячує і боготворить, Який говорив в законі і пророках, у Старому Завіті і Новому.
17. Вчення це запечатуй в думці твоїй безперестанно, зараз воно викладене тобі скорочено; якщо ж Господь дозволить, то, по можливості, воно буде викладене з доказами зі Священного Писання. Бо ніяка Божественна і свята тайна віри не повинна сповіщатися без Божественного Писання і не повинна ґрунтуватися на одній лише вірі і вибраних словах. Навіть мені не вір, коли я просто кажу тобі про Нього, якщо на слова мої не будеш мати доказів з Божественного Писання. Бо сила віри, що спасає нас, залежить не від вибору слів, але від доказу Божественними Писаннями.
Про душу
18. Після того, як пізнав ти цю чисту і славну, і всесвяту віру, пізнай і самого себе, ким ти є, пізнай що ти — людина, що складається з двох частин, з душі і тіла, і що, як вище сказано, той Самий Бог є Творцем душі і тіла. Знай, що ти маєш душу свобідну, творіння Боже прекрасне, створене за образом Сотворителя, безсмертне по благодаті Бога, Який робить його безсмертним, творіння живе, розумне, нетлінне по благодаті Того, Який дарував це, творіння, що має владу робити, що хоче. Бо ти не тому грішиш, що народився в той чи інший період часу, не доля змушує тебе чинити перелюб, не розташування зірок, як деякі марнословлять, примушують віддаватися любострастю. Для чого приписуєш невинним зіркам причину, не бажаючи зізнатися у власному злі? Не слухай звіздарів. Бо Божественне Писання про них говорить: «Нехай же виступлять спостерігачі небес, і спасуть тебе», і далі: «Вони як солома: вогонь спалив їх, — не визволили душі своєї від полум’я» (Іс. 47: 13-14).
19. Пізнай і те, що душа зовсім не грішила до того, як з’явилася у цьому світі; прийшовши в нього безгрішними, ми грішимо нині через волевиявлення. Зовсім не слухай того, хто погано пояснює таке місце: «Роблю те, чого не хочу» (Рим. 7: 16), але згадай слова: «Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага землі; якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас» (Іс. 1: 19-20) і т. д., і в іншому місці: «Як віддавали ви члени ваші в раби нечистоті і беззаконню на беззаконня, так і нині представте члени ваші в раби праведності на освячення» (Рим. 6: 19), згадай також і наступні слова Писання: «Вони не вважали за потрібне мати Бога в розумі» (Рим. 1, 28; 1: 19); і ще: «Розумне Боже явилося в них», і ці: «Очі свої закрили» (Мф. 13: 15), і в іншому місці слова Самого Бога: «Я насадив тебе як виноград плодоносний, істинний: як же ти перетворився на паросток, чужий виноград» (Єр. 2: 21)?
20. Душа безсмертна, і душі чоловіків і жінок подібні; різні тільки члени тіла. Не так влаштовані душі, щоб одні за природою грішили, а інші за природою чинили добро; але те й інше залежить від волевиявлення, а єство душ у всіх однакове і подібне. Багато про що міг би я говорити з вами, але часу пройшло вже багато; втім, про що ще нам говорити, як не про спасіння? Невже не бажаєш ти прийняти настанови для подвигу з єретиками? Невже не бажаєш дізнатися поворотів цього шляху, щоб через невідання не впасти з висоти? Якщо наставники бачать чималу користь у тому, що ти пізнаєш це, то ти, якого наставляють, чи не повинен із задоволенням приймати все, що тобі говорять?
21. Душа самовладна; тому диявол може підбурювати, але примусити проти волі не має влади. Вселяє він тобі думку про перелюб; якщо захочеш, то приймеш її, якщо ж не захочеш, то не приймеш. Бо якщо б чинив ти перелюб за потребою, то для чого Бог приготував геєну? Якби за природою, а не за свободою робив ти добро, то для чого приготував Бог невимовні вінці? Вівця лагідна, але вона ніколи за свою лагідність не увінчається, бо її лагідність походить не від свободи, а від природи.
Про тіло
22. Улюблений, пізнав ти зараз про душу, наскільки це можливо; прийми посилене повчання і про тіло твоє. Нікого не слухай, хто говорить, що воно не від Бога. Бо ті, які вірять, що тіло не від Бога, його, як чужорідний сосуд, свобідно використовують для любодіяння. І чому зневажають достойне подиву тіло своє? Який недолік воно має у красі? Якого мистецтва бракує в його будові? Чи не належало б їм уявити собі прозорішого складу очей? Уявити, як вуха, що криво утворені, можуть безперешкодно чути? І як нюх здатний до сприйняття і розрізнення запахів? Як язик служить в двох випадках: для розрізнення смаку і для словесної дії? Як легені, які приховані всередині, безперестанно дихають повітрям? Хто змусив серце бути в безперервному битті? Хто влаштував стільки малих і великих жил? Хто мудро поєднав кістки з нервами? Хто одну частину їжі призначив для підтримки життя, а іншу відділив для виверження, і соромні члени приховав у неблагородних місцях? Хто людський рід, який би вже міг закінчити своє існування, робить безперервним за допомогою зручного з’єднання?
23. Не говори мені, що тіло винне в гріхові. Бо якщо тіло винне в гріхові, то чому мертвий не грішить? Вклади меч у руку тому, хто щойно помер; вбивства не буде. Нехай усі прикраси з’являться перед померлою молодою людиною — похоті до любодіяння в ній не буде. Чому? Тому що тіло саме по собі не грішить, але грішить душа за допомогою тіла. Тіло є знаряддям і, ніби, одягом та покровом душі. Якщо вона наважується на любодіяння, тоді тіло буває нечистим; коли ж з’єднане буде зі святою душею, то стає храмом Духа Святого. Це не я кажу, але апостол Павло сказав: «Хіба не знаєте, що тіла ваші храм Святого Духа, Який живе у вас?» (1 Кор. 6: 19) Отже, бережи твоє тіло, оскільки воно є храмом Духа Святого. Не оскверняй плоті своєї перелюбом, не клади плям на цей прекрасний твій одяг. Якщо ж і заплямував, то очисти тепер покаянням, вимийся, поки є час.
24. Вислухайте вчення і про цнотливість, по-перше, ви, які належите до стану ченців та дів, на землі проводите рівноангельське життя, а потім й інші члени Церкви. Великий вінець готується вам, браття; не проміняйте важливого достоїнства на незначні задоволення, вислухайте слова апостола: «Щоб не було між вами якого блудника або нечестивця, який би, як Ісав, за одну лише їжу відмовився від свого первородства» (Євр. 12: 16). Ти вже вписаний в ангельські книги за рішучість зберігати цнотливість; дивися, щоб тобі знову не бути викресленим за блудні діла.
25. З іншого боку, той, хто живе цнотливим життям, не загордися перед тими, які вступили в шлюб. Бо «шлюб у всіх нехай буде чесний і ложе непорочне» (Євр. 13: 4), як говорить апостол. І ти, який зберігаєш невинність, чи не від шлюбу народжений? Не зневажай срібла через те, що маєш золото. Нехай перебувають в благій надії і ті, що перебувають в шлюбі, які живуть у шлюбі як належить, які вступають у шлюб за законом, а не за любострастям, слідуючи неприборканій волі; які знають час для утримання, щоб свобідно зайнятися молитвою; які в церковних зібраннях з чистим одягом мають і чисті тіла; які вступили в шлюб для дітонародження, а не через любострастя.
26. Одношлюбні нехай не зневажають тих, які вступили в другий шлюб: стриманість воістину добра і дивовижна річ, втім, прощається вступ у другий шлюб, щоб слабкі не чинили перелюбу. «Добре їм залишатися, як я, — говорить апостол, — але якщо не можуть стримуватися, нехай одружуються, бо краще одружитися, ніж розпалюватися» (1 Кор. 7: 8-9). А все інше — блуд, перелюб і всякий вид нестриманості нехай будуть віддалені вами від себе; нехай зберігається тіло в чистоті для Господа, щоб і Господь зглянувся на тіло. Нехай тіло готується їжею тільки для підтримання життя і для безперешкодного служіння, а не для того, щоб йому віддаватися задоволенням.
Про їжу
27. Стосовно їжі ось для вас правила, оскільки багато хто через їжу грішить. Одні без розбору приступають до ідольських жертв, а інші утримуються від них, втім осуджують тих, хто споживає, і різним чином в судженнях про їжу осквернюються душі деяких, які не знають ґрунтовних причин їсти що-небудь чи не їсти. Ми постимо, утримуємося від вина і від м’яса не тому, що ненавидимо їх як речі нечисті, але тому, що чекаємо за те винагороди; щоб через відкидання чуттєвого насолодитися нам духовною та мисленною трапезою і щоб, посіявши нині сльозами, з радістю зібрати плід в майбутньому віці. Отже, не зневажай тих, хто споживає їжу через тілесну неміч, і не дорікай тим, що вживають небагато вина «заради шлунка і частих недуг» (1 Тим. 5: 23), і не осуджуй їх як грішників, не гордуй м’ясом як річчю, яка тобі не властива. Бо таких має на увазі апостол, коли говорить: «Забороняють одружуватися і вживати в їжу те, що Бог сотворив, аби вірні і ті, що пізнали істину, споживали з подякою» (1 Тим. 4: 3). Тому, утримуючись від нього, утримуйся не так як від скверної речі, бо інакше за це не буде нагороди. Але, вважаючи її доброю річчю, зневажай, тому що тобі запропоновано краще — духовне.
28. Будь твердий душею, щоб ніколи не їсти споживи, принесеної ідолам. Про це не тільки я зараз дбаю, але турбувалися і апостоли, і Яків, єпископ цієї Церкви; апостоли і пресвітери писали до всіх народів соборне послання про те, щоб вони особливо утримувалися від ідольських жертв, а потім «від крові та удушенини» (Діян. 15: 20). Бо багато хто з людей, будучи звіроподібними і живучи подібно до собак, п’ють кров за прикладом хижих звірів і з жадібністю їдять удушенину. А ти, рабе Христа, і під час споживання їжі дотримуйся благоговіння. Цього достатньо про їжу.
29. Одяг на собі май простий, не для прикраси, але для необхідного покривання, не для того, щоб одягатися пишно, але щоб зігрітися взимку і прикрити наготу тіла. Піклуючись про одяг під приводом прикриття сорому, не піддавайся іншому сорому.
Про воскресіння мертвих
30. Прошу тебе, бережи тіло твоє і знай, що ти воскреснеш з мертвих і будеш судимий з цим тілом. Якщо ж ти цьому не віриш як неможливому, то з того, що бачиш на самому собі, запам’ятай хоч трохи і про те, чого не бачиш. Уяви і скажи мені, в якому стані ти був сам до десятьох років, або більше, з наскільки малозначного і слабкого стану ти досягнув настільки великого віку і такої краси. Невже Той, Хто небуття привів до буття, не в змозі воскресити те, що вже існувало і знову зруйнувалося? Тому, Хто оживотворює пшеницю, що сіється для них і кожного року знищується, невже важко буде воскресити нас самих, для яких і Він воскрес? Чи бачиш ти, що дерева зараз упродовж стількох місяців стоять без плодів і без листя, а коли пройде зима, то всі знову, ніби з мертвих, оживуть? Чи не на багато краще і зручніше буде ожити нам? Мойсеїв жезл з волі Божої перетворився на чуже для нього єство змія, а людина, що піддалася смерті, невже знову не прийде в первісний стан?
31. Не слухай тих, які говорять, що не воскресне це тіло — воно воскресне. Про це свідчить Ісая, кажучи: «Воскреснуть мертві і встануть ті, що в гробах» (Іс. 26: 19), і ангел, який розмовляв з Даниїлом: «І багато з тих, що сплять у поросі землі, пробудяться: одні для життя вічного, інші — на вічну наругу і посоромлення» (Дан. 12: 2). Всім людям належить воскреснути, але воскресіння не для всіх однакове. Всі ми отримаємо вічні тіла, але не всі однакові. Праведні отримають для того, щоб вічно радіти з ангелами, а грішні — щоб вічно терпіти муки за гріхи.
Про хрещення
32. Тому Господь попередньо, зі Свого чоловіколюбства, дав нам викуплення за допомогою покаяння, щоб, скинувши з себе більший або, краще, весь тягар гріхів і прийнявши печать від Святого Духа, ми стали спадкоємцями життя вічного. Але я раніше достатньо говорив про покаяння, тепер залишається дати остаточне приготувальне вчення.
Про Божественне Писання
33. Так навчає нас Богонатхненне Писання Старого і Нового Завіту. Бо обох Завітів є єдиний Бог, Який про Христа, Який явився в Новому Завіті, сповіщав у Старому, Який скеровував до Христа через закон і пророків. «Бо до пришестя віри ми були замкнені під охороною закону; закон був вихователем, який вів нас до Христа» (Гал. 3: 23-24). І якщо колись почуєш, що хто-небудь з єретиків хулить закон або пророків, то всупереч йому скажи ці спасительні слова: «Не прийшов Ісус зруйнувати закон, а виконати» (Мф. 5: 17). Уважно досліди в Церкві, які книги Старого Завіту і які Нового, а книги, в яких Богонатхненність прихована, зовсім не читай. Бо, не пізнавши того, що всі сповідують, для чого даремно мучитися над тим, що сумнівно? Читай Божественні Писання, двадцять дві книги Старого Завіту, перекладені сімдесятьма двома тлумачами.
34. Після смерті Олександра, царя Македонського, і після розділення його царства на чотири держави: Вавилонську, Македонську, Азійську і Єгипетську один з царів Єгипту, Птоломей Філадельф, цар дуже відданий до наук, звідусіль збирав книги і, коли почув від Димитрія Фалерейского, начальника книгосховища, про Божественні Писання закону і пророків, то, вважаючи набагато кращим придбати ці книги не примусом проти волі володарів, але схиленням їх на свій бік за допомогою дарів та дружби (він знав, що вимушене яке, здебільшого, віддається без свобідної волі, буває оманливим, а те, що віддається з волі, завжди буває вірним), послав до Єлеазара, тодішнього архієрея, багаті дари в місцевий Єрусалимський храм і попросив у нього для перекладу по шість чоловік від усіх дванадцятьох колін Ізраїлевих. Потім, як для випробування, чи Божественими були книги, так і для тієї обережності, щоб перекладачі, яких прислали, не бачилися один з одним, кожному з них призначивши особливий будинок у так званій Фарі, що знаходиться поблизу Олександрії, і велів кожному перекладати все писання. Коли ж вони впродовж сімдесятьох двох днів закінчили справу, то він, порівнявши переклади, над якими працювали всі в різних будинках і не бачилися один з одним, помітив, що вони мали не лише одну думку, але і слова. Бо не від винаходу краси і людських мудрувань залежала справа, але як Божественні Писання були відкриті Святим Духом, так і їхній переклад був звершений при співдїї Духа Святого.
35. Читай перекладені ними двадцять дві книги, а тих, в яких Богонатхненність прихована, зовсім не торкайся. Тими одними старанно займайся, які ми безпечно читаємо і в Церкві. Набагато розумнішими за тебе були апостоли і древні єпископи, предстоятелі Церкви; вони передали ці книги. А ти як син Церкви не змінюй законів її. Зі Старого Завіту займайся двадцятьма двома книгами, як сказано, і якщо ти хочеш навчитися, то намагайся з моїх слів запам’ятати їх поіменно. Перші п’ять книг — книги Мойсея, відомі під іменем Закону: книги Буття, Виходу, Левит, Чисел, Второзаконня, потім Ісус, син Навина, далі — книга Суддів з книгою Руфі, які рахуються сьомою; з решти історичних книг — перша і друга книги Царств у євреїв складають одну книгу, одну також третя і четверта, таким чином перша і друга книги Параліпоменон у них є однією книгою, і Ездри перша і друга за одну книгу рахуються. Дванадцята книга Есфирі. Це історичні книги. П’ять книг, написаних у віршованій формі: Іов, Псалми, Притчі, Екклезіаст та Пісня Пісень, яка буде вже сімнадцятою книгою. Крім того, п’ять пророчих книг. Одна дванадцятьох пророків, одна Ісаї, одна Єремії разом з Варухом, з Плачем і Посланням, потім одна Єзекиїля і на кінець Даниїла — двадцять друга книга Старого Завіту.
36. Книги ж Нового Завіту: чотири Євангелія, а інші Євангелія є підробленими й шкідливими. І маніхеї написали Євангеліє від Фоми, яке, будучи намащене пахощами Євангельського найменування, розбещує душі простих людей. За Богонатхненні також приймай і Діяння дванадцятьох апостолів; окрім того, сім Соборних послань: Якова, Петра, Іоана та Іуди; а печать всього і остання справа для учеників — чотирнадцять Павлових послань, а інші писання нехай будуть поза цими і повинні вважатися другорядними. Нічого того, що не читається в Церквах, сам по собі не читай і ти, як про це вже ти чув. Але про це достатньо.
37. Втікай від усякої диавольської дії і не корися цьому відступнику, який самовільно змінив своє добре єство. Він може підкорити собі того, кого хоче, але примусити до того не може нікого. Не слухай вчення звіздарів, ні гадань на птахах, ні віщунів, ні байкарських еллінських пророцтв; навіть не слухай про чародійства і чаклунські наговори, і найбеззаконіші справи, які звершуються при викликанні мертвих. Відкидай всякого роду нестриманність, не догоджай череву, не люби задоволень. Будь вищим над пристрастю сріблолюбства і лихварства. Не входь у язичницькі зібрання на видовища і під час хвороб ніколи не вживай чаклунських замовлянь. Цілком відвертайся від непотребу шинкарів; не схиляйся ні до самарянства, ні до жидівства, бо Ісус Христос вже викупив тебе. Залиш всяке дотримання субот, а особливо цурайся всяких зібрань законопорушних єретиків; всебічно зміцнюй душу свою, дотримуючись постів, подаючи милостиню та читаючи Божественні Писання, щоб після того, як ти в цнотливості при благочестивих догматах віри проживеш у плоті решту часу, насолодитися єдиним спасительним даром Хрещення, і таким чином бути співпричисленим Отцем і Богом до небесних воїнств та удостоїтися небесних вінців у Христі Ісусі, Господі нашому. Йому слава на віки віків. Амінь.
