«Наша Парафія»

Яропуд Зиновій Петрович (24.04.1949, с. Зубра, Львівщина). Кандидат педагогічних наук, професор, завідувач кафедри методики муз. виховання, вокалу і хор. диригування, відмінник освіти України, член Національної всеукраїнської музичної спілки і Національної спілки кобзарів України, громадський діяч, композитор, диригент церковного хору «Благовіст» (м. Кам’янець-Подільський). Відзначений багатьма державними нагородами.

Послухати хор під орудою
Зиновія Яропуда

Послухати твори
Зиновія Яропуда

Ноти творів

Зубра — сповнене соковитої зелені лісів село, яке східним своїм крилом торкається передмістя Львова (тепер це Зубрянський масив міста Львова) і, видовжившись на захід на п’ять-шість кілометрів, обрамляється лісом, що у народі має назву Сліпа. Переказують, що під час одного з багаторазових нападів татарських орд, а їх тільки упродовж 1512–1612 років було вісім, татари гнались за місцевою дівчиною Софією Гонсюр… Ось-ось наздоженуть. Впавши на коліна, вона промовила молитву і попросила захисту у Матінки Божої. З неба з’явився перст Божий, і засліплені нападники пронеслись мимо. Цю подію далекого 1517 року зафіксовано у фресці в притворі місцевого храму, а ліс цей досі називають Сліпа, тобто місце, у якому відбулось чудо засліплення ворогів.

Ось у таке село внаслідок сумно відомої операції «Вісла» (поляків репатріювали у Польщу, а в село прибули українці, яких депортували із Надсяння, Підляшшя і Холмщини) потрапили, звичайно, не з своєї волі, батьки Зиновія — Петро Степанович і Юлія Антонівна ранньою весною 1945 року з двома маленькими дітьми (шестирічною Марійкою і трирічним Богданом) та з пожитками, які вдалося зібрати з новозбудованої хати за двогодинний термін попередження про виселення і виїзд. Через рік у них народилась донька Дарина. Саме в такому складі родина почала обживати нове місце поселення. А в квітні 1949 року народився — Зиновій.

Хоча в родині Яропудів ніхто не мав професійної музичної освіти, в сім’ї любили пісню, музику. До того ж, батько мав гарний голос, заспівував у церковному хорі, грав на флейті, а мати знала напам’ять багато віршів Т. Шевченка та інших українських поетів. У такому родинному колі, читаючи «Кобзар», слухаючи різноманітні оповідання, проводила родина безліч зимових вечорів. А весняними чи літніми вечорами у святкові або вихідні дні вся сім’я збиралася під крислатими липами, що росли на подвір’ї, до них долучались сусіди, і пісня лилась на весь Підгай (так називалась та частина села (під лісом), де була їхня оселя).

У 1957 році, коли Зіновій пішов у перший клас Зубрянської восьмирічної школи, батьки купили старшому братові гармошку, до якої він особливого зацікавлення не виявив, зате молодший, взявши її до рук, зумів намацати кілька логічно смислових звуків, які дещо нагадували всім відомий вальс «Амурські хвилі», а потім пішов і «Відважний гайовий». Це відкриття стало для батьків незаперечним доказом подальшого шляху найменшого сина, а йому самому додало впевненості, що «не святі горшки ліплять». Через три роки він досяг такого рівня гри, що постало питання вступу до музичної школи.

У 1959 році після успішних вступних екзаменів був зарахований до Львівської музичної школи №2 у клас акордеона. Обидві школи закінчив на «добре» і «відмінно» і у 1964 році вступив до Львівського культурно-освітнього училища. Варто сказати, що в училищі тоді за сумісництвом працювала третина викладачів з консерваторії (М. Оберюхтін, В. Воєводін і М. Корчинський — викладачі Зиновія зі спецінструменту та інструментування, А. Флис, І. Козаков, В. Голубничий, Я. Ковальчук та ін.), що значно підвищувало його імідж.

Закінчивши 1967 року училище з відзнакою, Зиновій Яропуд був направлений у м. Радехів, де працював баяністом РБК і викладачем дитячої музичної школи. Інтенсивна концертна діяльність, викладацька робота сприяла професійному становленню молодого фахівця і підготовці до вступу у вищий навчальний заклад. Витримавши вступні випробовування у серпні 1968 року, він став студентом музично-педагогічного факультету Кам’янець-Подільського педагогічного інституту. Академічна група підібралась сильна, всі 25 студентів мали за плечима училища. У такій групі було цікаво навчатись. Читали лекції і проводили практичні заняття В. Васильєв, А. Беккер, В. Іванов, М. Моклович, Є. Юрист, Б. Ліпман та ін. досвідчені викладачі-випускники Московської, Львівської, Одеської, Харківської та інших консерваторій, які розширили світогляд студентів, поглибили їх ерудицію, збагатили знаннями, посприяли формуванню світогляду і навчили дивитися на життя по-новому. Після отримання вищої освіти (з серпня по листопад 1972 р.) Зиновій Петрович працював на посаді викладача баяна Чортківського педагогічного училища, а з листопада 1972 року — викладачем музично-педагогічного факультету Кам’янець-Подільського педагогічного інституту. В тому ж місяці одружився з Любою Клюс, тоді ще студенткою-випускницею філологічного факультету (тепер вчений секретар університету).

Влітку 1975 року у сім’ї Яропудів з’явилася донька Іванна, а влітку 1980 року — син Тарас. Діти пішли слідами батька і стали музикантами. Іванна закінчила Львівську національну музичну академію імені М.В. Лисенка (клас альта у відомого музиканта-педагога Ю.С. Далецького) і аспірантуру у Київській національній музичній академії імені П.І. айковського. Працює в оркестрі Львівської державної філармонії. Тарас — випускник Київської національної музичної академії імені П.І. Чайковського (клас скрипки у всесвітньо відомого скрипаля, музиканта й педагога Б.А. Которовича) і аспірантури у цьому ж навчальному закладі. Працює викладачем скрипки в музичній Академії і концертмейстером державного камерного ансамблю «Київські солісти».

Яропуд З.П. пройшов шлях від викладача-початківця до високопрофесійного науково-педагогічного працівника, музиканта-педагога, кандидата педагогічних наук, доцента, професора. Кандидатську дисертацію захистив на спеціальній раді Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка у 1987 році. Читає провідні музичні курси «Поліфонія», «Аналіз музичних творів», «Диригування», «Основний музичний інструмент». У 1988 році з відкриттям спеціальності «Музичне виховання» очолив кафедру, на якій, власне, він на той час був єдиним кандидатом наук. Відразу ж взято курс на підвищення якісного рівня викладацького складу, і через майже десять років на кафедрі вже було десять викладачів з науковими ступенями і вченими та мистецькими званнями. Таким чином, кафедра виросла до провідної серед подібних кафедр на педагогічних факультетах. Зиновій Петрович домігся відкриття спеціальності «Музичне мистецтво», акредитації її за ІУ рівнем, зросту якісного кадрового потенціалу до 13 викладачів з науковими ступенями і званнями. Це дозволило у 2004 році кафедру музики розділити на дві і краще зосередитись на пріоритетах розвитку спеціальності: зміцнити матеріально-технічну, науково-дослідну базу кафедри, створити науково-дослідну лабораторію, вести робота з підвищення виконавської майстерності через творчо-художню лабораторію, запровадити у навчальний процес низку інноваційних технологій.

Яропуд З.П., як член Національної всеукраїнської музичної спілки, активно веде виконавсько-творчу роботу, яка разом з викладацькою забирає не тільки багато сил і енергії, а й весь вільний час: численні репетиції, виїзди з концертами в села району, області, міста України, гастролі за кордон тощо.

У творчому доробку Зиновія Петровича запис, розшифрування і аранжування фольклорних пісень та оригінальні твори для жіночого, дитячого і мішаних хорів, солоспіви на слова Т. Шевченка, П. Тичини, Л. Костенко, Р. Кіплінга, В. Коротича, В. Дзюпиної, В. Матвієнка, В. Нечитайла, В. Лашка, Л. Талалая, Г. Чубач, твори для фортепіано, оркестрування музики до танців. Його твори видрукувані у власних збірниках та збірниках інших авторів.

Основний список творчих проектів Зиновія Петровича:

• 1974–1984 рр. Робота з народним танцювальним колективом «Горлиця». Музичний керівник оркестрової групи.
• 1975–1980 рр. Художній керівник інструментального ансамблю «Смотрич». Низка концертів для жителів Хмельницької області, студентської молоді. Концертні програми у телепередачах «Сяйво» на Чернівецькому телебаченні.
• 1978 р. Підготовка народного танцювального колективу «Горлиця» до участі в ХІ Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Гавані. Лауреат цього фестивалю.
• 1982 р. Підготовка народного танцювального колективу «Горлиця» (музичний керівник) до творчого звіту-концерту майстрів мистецтв і художніх колективів Хмельницької області перед трудящими міста-героя Києва.
• 1983 р. Підготовка фольклорно-етнографічної композиції «Подільські вечорниці» для театралізованого концерту-вистави «Квітневі вечорниці» (20 концертів у Палаці культури «Україна», м. Київ) у рамках республіканського фестивалю гумору і сатири «Вишневі усмішки».
• 1984 р. Участь у концертній програмі «Шире круг» всесоюзного телебачення (м. Москва). Запис у Ш студії телебачення програми інструментальних творів української народної музики.
• 1984 р. Підготовка танцювального колективу «Горлиця» і участь у «Круїзі дружби» п’ятьма африканськими країнами.
• 1992 р. Підготовка танцювального колективу «Горлиця» і участь у фольклорному фестивалі у Іспанії (міста Барселона, Мурсія, Мадрид, Сарагоса).
• 1995–2000 рр. Фольклорні експедиції південно-західним Поділлям. Записано і розшифровано понад 200 фольклорних пісень. На основі розшифрованого пісенно-фольклорного матеріалу видано монографію «Прилетіла ластівочка» (українська пісенно-фольклорна спадщина), у якій описано пісенний матеріал, розкрито найхарактерніші ладово-інтонаційні засоби музичної виразності у зв’язку з їх змістом і жанровою приналежністю, видано репертуарний збірник «Українські народні пісні для хору без супроводу».
• 1997 р. Організація і проведення І Всеукраїнської науково-теоретичної конференції «Музично-педагогічна і творча діяльність М. Леонтовича в контексті відродження національної освіти та культури» (до 120-річчя від дня народження). Опубліковано науковий збірник (редактор-упорядник) «Музично-педагогічна діяльність М. Леонтовича в контексті відродження національної освіти і культури».
• 2002 р. Організація і проведення ІІ Всеукраїнської науково-теоретичної конференції «М. Леонтович і сучасна освіта і культура» (до 125-річчя від дня народження). У рамках конференції — організація концерту «Криниця Леонтовича». Опубліковано науковий збірник (редактор-упорядник) «Микола Леонтович і сучасна освіта і культура» (матеріали до українського мистецтвознавства).
• 2002 р. Відкриття меморіальної дошки М.Д. Леонтовичу на будинку колишньої духовної семінарії по вул. Шевченка, 13.
• 2003 р. Створення і відкриття кабінету-музею М.Д. Леонтовича в мистецькому корпусі Кам’янець-Подільського державного університету.
• 2003 р. Участь у підготовці хорового колективу університету «Ясинець» і участь у міжнародному фестивалі-конкурсі в м. Бієрнем Королівства Бельгія.
• 2004 р. Вийшли у світ два навчально-репертуарні посібники: «Українські народні пісні в обробці для хору без супроводу» «(українська пісенно-фольклорна спадщина) і «Пісні та хори у супроводі фортепіано».
• 2006 р. Створення хору церкви Матері Божої Почаївської у м. Кам’янці-Подільському (регент хору). Створення репертуарного збірника «Колядки, щедрівки і духовні піснеспіви».
• 2006 р. Творчий звіт «І слово музикою озветься» (хори і вокальні твори на слова українських поетів, до 88-річчя університету).
• 2007 р. Представник міжнародного благодійного фонду «Українське виконавське мистецтво» у м. Кам’янці-Подільському.
• 2007 р. Організація і проведення ІІІ Всеукраїнської науково-теоретичної конференції «Творча спадщина М.Д. Леонтовича в сучасній та світовій культурі і освіті» (до 130-річчя від дня народження). Опубліковано збірник наукових праць (відповідальний редактор). У рамках конференції організація і проведення (директор фестивалю) І Всеукраїнського фестивалю дитячих і юнацьких хорових колективів «Товтри 2007».
• 2009 р. Організація І Всеукраїнського конкурсу дитячих і юнацьких хорових колективів «Товтри — 2009» (до 132 річчя від дня народження М.Д. Леонтовича).
• 2009 р. Творчий звіт «Я йду до Вас із піснею» (вокально-хорові твори на слова українських поетів).
• 2011 р. Опублікування монографії «Практичний курс з диригування» (на матеріалі духовних творів немензурованого безрозмірного письма).
• 2012 р. участь у міжнародному фестивалі-конкурсі церковної музики «Hajnowka — 2012» у м. Білосток (Польща).
• 2013р. Публікація навчально-репертуарного посібника «Камерні вокально-інструментальні твори».
• 2014 р. Участь хору «Благовіст» у святковій просфорі з Патріархом (м. Київ) і всеукраїнському фестивалі колядок у м. Черкасах.

Яропуд З.П. проводить значну музично-просвітницьку роботу серед студентів і громадськості міста і області: концертні виступи (участь (як сопілкар) у ансамблі троїстих музик — керівник Олексій Бец), статті в газетах, виступи-бесіди на радіо, присвячені українським композиторам М. Лисенку, М. Леонтовичу, Б. Лятошинському, організація концертів зустрічей з державним камерним ансамблем «Київські солісти» і видатним українським скрипалем Богодаром Которовичем, струнним квартетом «Collegium» Київської національної музичної Академії імені П.І. Чайковського, ансамблем альтистів «Viola +» Львівської національної музичної Академії ім. М. Лисенка тощо.

Яропуд З.П. — автор понад 100 наукових і творчих праць, учасник міжнародних і всеукраїнських наукових конференцій. Серед наукових уподобань — розкриття й обґрунтування найхарактерніших ладово-інтонаційних засобів виразності фольклорних пісень південно-західного Поділля у зв’язку з їх змістом і жанровою приналежністю. Аналіз будови пісень при всій їх різноманітності дав йому можливість створити своєрідну стильову модель будови мелодії і стверджувати, що в більшості фольклорного матеріалу південно-західного Поділля лежать особливі норми розвитку мелодії, її внутрішньої організації, що виявляється в характерних ходах, інтервальних поєднаннях і особливо в каденційних завершеннях. Цю структуру мелодії фольклорних пісень південно-західного Поділля можна зобразити так: висхідний рух по ступенях по ступенях тонічного тризвуку або його обернень, рідко — низхідний, далі різноманітні комбінації сполучення великих і малих секунд, терцій, інколи ходи на кварту, рідше квінту і, як правило, закінчення музичної фрази чи пісні в цілому низхідним поступенним ходом або низхідним квартовим (рідше квінтовим) у тоніку. Зиновію Петровичу також належить створення і обґрунтування методики вибору тактових схем у творах безрозмірного немензурованого письма. Науковець керує написанням дисертаційних, магістерських і дипломних робіт.

Як педагог З.П. Яропуд багато сил віддає вихованню і навчанню студентської молоді, передає студентам свої знання і досвід, показує приклад сумлінного ставлення до праці, виконання своїх обов’язків, творчого горіння, навчає їх порядності, принциповості і доброзичливості у стосунках між людьми. Учні Зиновія Петровича, продовжуючи і розвиваючи справу вчителя, сповідують любов і відданість українській пісні, рідному народові.

За самовіддану працю на музично-педагогічній ниві кандидат педагогічних наук, професор, завідувач кафедри методики музичного виховання, вокалу і хорового диригування, відмінник освіти України, член Національної всеукраїнської музичної спілки і Національної спілки кобзарів України, член вченої ради Подільського відділення ІМФЕ імені М.Т. Рильського НАН України, відомий композитор і громадський діяч Яропуд Зиновій Петрович відзначений багатьма державними нагородами.