18. До заздрісників
18. До заздрісників 1
Тому до Бога прийшов я, життя залишаючи позаду, оточений багатьма і небезпечними хвилюваннями, і дме мені назустріч заздрість, бажаючи відкинути подалі від Бога і зробити насупленим. 5. Чому друзі зробилися моїми ворогами, добрі — злими? [Стали] всі в дурному заодно. Як міг я здалеку нести чуже слово такому місту, адже я знав його як перше місто серед усіх міст, що під променями сонця [на сході], і що я придбав [тут] більше, 10. [ніж] гноблення лихами й хворобами, що супроводжували мене? Але думаю це є для мене випробування вогненне (1 Пет. 4, 12) і утішаюся [любов’ю синівською до Тебе]. Тільки слави Твоєї сподоби мене, Христе, незаздрісної!
- Переклад для цього видання за PG. Т. 37. Соl. 1270. — Ред. [↩]