Юрій Олійник
Бандурна творчість Юрія Олійника — це унікальне явище не лише в українській музиці, а й у світовій музичній культурі. Він створив шість (!) концертів для бандури та симфонічного оркестру, які стали неоціненним внеском у скарбницю сучасного бандурного мистецтва України і світу.
Народився Юрій Олійник 1 грудня 1931 року у Тернополі в родині відомого правника Олекси Олійника. Першою його вчителькою була Ірина Крих — видатна українська піаністка і педагог.
В 1944 році, переслідувана радянською владою, родина Олійників була вимушена емігрувати. Перебуваючи в таборах для переселенців у Німеччині, Юрій Олійник навчався у відомого піаніста і педагога Романа Савицького. Згодом, у Баварії його вчителем був Франц Вагнер.
У 1950 році родина переїхала до США, де Юрій продовжив свою музичну освіту. У 1956 році він закінчив фортепіанний відділ Клівлендського музичного інституту (клас Артура Лєссера), здобувши ступінь бакалавра, а в 1959 році — відділ музикології в Кейс Резерв Університеті, де отримав ступінь магістра.
Композиторську творчість Юрія Олійника необхідно розглядати у тісному взаємозв’язку з його багаторічною виконавською та педагогічною діяльністю. Як піаніст Юрій Олійник концертував у США, активно пропагуючи творчість українських композиторів на американському континенті. До своїх концертних програм він залучав твори композиторів-класиків, сучасні композиції, твори В. Барвінського, С. Людкевича, М. Колесси, В. Косенка, Л. Ревуцького, Р. Савицького, а також власні композиції.
Свою педагогічну діяльність Ю. Олійник провадив у Клівлендській школі «Сеттлемент» (1956–59), Музичній консерваторії Сан-Франциско (1960–67), Каліфорнійському Університеті Сакраменто (1985–87, 1990–93).
Юрій Олійник дав багато концертів та виступів у США і його репертуар включає стандартні інтернаціональні концертні твори, як також і композиції українських авторів: Василя Барвінського, Миколи Колесси, Віктора Косенка, Станіслава Людкевича, Левка Ревуцького, Романа Савицького та його власні. Прем’єра його першого «Американського» концерту для бандури з оркестром відбулася зі С’єрра Симфонічним оркестром у грудні 1992 року в Каліфорнії. Протягом травня-червня 1995 року його музика лунала на фестивалі «Віртуози» у Львові. Серед творів був також новий на той час Другий концерт для бандури з оркестром, присвячений дружині Олі. Американська прем’єра того ж концерту відбулася в жовтні 1995 року в Сакраменто з Камелія Симфонічним оркестром і отримала признання як публіки так і критиків. Цей концерт був також виконаний в Голівуді симфонічним оркестром «Вест Голівуд» із солісткою Олею Герасименко в 2004 році.
В 1996 маестро Звонімір Гачко, керівник Симфонічного оркестру Сакраменто, замовляє новий концерт для бандури з оркестром.
У лютому 1997 року прем’єра Четвертого концерту для бандури з оркестром відбулася в Одесі (Україна). Американська прем’єра відбулася в березні 1998 року в Каліфорнії з Одеським філармонічним симфонічним оркестром та солісткою бандуристкою Олею Герасименко. У 1999 році три бандурні концерти Юрія Олійника записано на компакт-диску фірмою YVO Productions з тою ж солісткою. Це був перший історичний запис бандурних концертів з симфонічним оркестром. П’ятий концерт для бандури, хору та оркестру «Тисячолітній» (2007), Оля Герасименко — солістка, і Шостий концерт для 2-х бандур і оркестру «Антифонний» (2012), Тарас Лазуркевич і Олег Созанський — солісти, виконано й записано у Львові під орудою Юрія Луцева.
У листопаді 2000 року відбулася прем’єра Фортепіанного концерту у Львові з Оксаною Рапітою, як солісткою, під дириґентурою лауреата Шевченківської премії, Народного артиста України проф. Юрія Луціва. Цей концерт записано на компакт-диску з тою ж солісткою та видано американською фірмою CRS Artists в 2005 році. У 2001 році чотири концерти для бандури з симфонічним оркестром були опубліковані видавництвом Те-Рус у Львові. У вересні 2003 року Третій «Екзотичний» концерт для бандури та оркестру виконано у світовій прем’єрі з великим успіхом в Сакраменто (Каліфорнія). Оксана Герасименко, якій цей твір був присвячений, була солісткою з оркестром Камелія під орудою Юджіна Кастільйо. У квітні 2006 року цей концерт виконав Державний Філіпінський Симфонічний Оркестр у Манілі, Філіпіни з тою солісткою і дириґентом.
У жовтні 2010 року Філармонічний оркестр м. Сакраменто, Каліфорнія, виконав Четвертий концерт для бандури з оркестром «Трипільський». Оля Герасименко-Олійник була солісткою, дириґент — Майкл Морґан.
Зараз Юрій Олійник разом з дружиною Олею Герасименко представляють Україну та її історію, культуру і мистецтво у серії концертів-лекцій в публічних школах, університетах, музеях, коледжах. Також працює професором Амерікен Рівер коледжу в місті Сакраменто — адміністративній столиці штату Каліфорнія (викладає курси теорії музики та введення в музику), а також має приватну музичну студію по класу фортепіано. Крім творчої та педагогічної праці, Юрій веде активну громадську діяльність. Він є одним із засновників Товариства збереження української спадщини Північної Каліфорнії та Українського академічного товариства Каліфорнії, а також є членом Історичного радного комітету при Каліфорнійському департаменті освіти.
У 1999 році за особистий внесок в українську культуру і популяризацію української музики у світі Юрій Олійник був нагороджений Почесною грамотою Кабінету міністрів України, а у 2008 році за вагомий внесок у популяризацію історичних та сучасних надбань України у світі був відзначений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. У 2011 році Юрій Олійник був нагороджений Почесною Відзнакою ІІІ ступеня Міністерства закордонних справ України за значний особистий внесок у збереження і розвиток українського музичного мистецтва, зміцнення українсько-американських відносин, утвердження позитивного іміджу України у світі та з нагоди 80-річчя від дня народження.
В мене склалися сприятливі умови для писання бандурної музики. Я живу в родині Василя Явтуховича Герасименка, творця новітніх концертових бандур і винахідника нової системи перемикачів. Людини, яка ніколи не перестає думати над способами вдосконалення бандури.
… Я тішуся, що є вже багато композиторів, які пишуть сольні або й ансамблеві твори для бандури, і наш національний інструмент крок за кроком рухається вперед. Одначе, увагу світових диригентів і музикологів бандура привертає лише тоді, коли виходить поза межі народної і сольної літератури.
Є світові або американські диригенти, які вже мали певний досвід роботи з бандурою. Серед них — Юджін Кастільйо, Майкл Морґан, Нен Вашбурн, Генк Кінґ, Гобарт Ерл і Звонимир Гачко. Між українськими диригентами це — Юрій Луців і Сергій Бурко. Є ще поодинокі музиканти в Україні, які продиригували бандурний Концерт Миколи Дремлюги, і може ще якісь концерти, про які я не знаю. Я вірю, що це є дорога до світової музики і світової публіки».
Юрій Олійник є згаданий серед українських американських композиторів у виданні 1993 року Енциклопедії України, яка була опублікована в Торонто, а також в Біоґрафічному довіднику, який був опублікований в Україні в 1997 році.
Композиції Юрія Олійника: П’ять спонтанних танків для фортепіано (1959), П’ять етюдів для фортепіано (1969), Соната для фортепіано (1977), Фортепіанна фантазія для лівої руки (1982), Перший «Американський» концерт для Бандури з оркестром (1987), Концерт для фортепіано «Ритуальний», або «Обрядовий» (1988), Соната для бандури (1988), Рондо «Українське Різдво» (1990), Токката для бандури (1991), Другий концерт для бандури з оркестром «Романтичний», написаний для дружини — Олі Герасименко (1993), «Чотири подорожі до України» — сюїта для бандури з фортепіано (1995), Третій концерт «Екзотичний» — для бандури з оркестром (1996-99), Четвертий концерт для бандури з оркестром «Трипільський» (1997), Концерт для кларнету з оркестром (2005), П’ятий концерт для бандури, хору та оркестру «Тисячолітній», присвячений молоді (2007), Сюїта для бандури і фортепіано «Неймовірні пригоди Козака Мамая» в 3-х частинах (грудень 2009), Фантазія і Фуґа для бандури (лютий 2010), Шостий концерт «Антифонний» для двох бандур і оркестру (2012), «Привіт з далекої країни» для бандури соло (2012). Три наспіви і Фуґи для Дмитра Губ’яка (2013).
Також вокальні композиції: Героїчна пісня на слова Олександра Олеся, яка виграла конкурс імені Лариси Целевич у 1975 році, Нью Йорк; «Баллада про Чорнобильське село» на слова Олекси Гай-Головка (1991), та збірник дитячих українських творів для фортепіано.
Оля Герасименко-Олійник
Оля Герасименко-Олійник — перша професійна бандуристка-віртуоз, задіяна як солістка з американськими та європейськими оркестрами.
Народилась у Львові в родині бандуриста Василя Герасименко, професора Львівського вищого музичного інституту, який присвятив останні 40 років свого життя реконструкції та вдосконаленню бандури (Оля грає на інструменті, власноруч виготовленому її батьком).
Перед поселенням у США Оля успішно виступала у складі тріо бандуристок під її керівництвом в Україні, Польщі, Німеччині, Іспанії, Японії, В’єтнамі та Філіппінах. Тепер, разом з чоловіком Юрієм Олійником, вона виступає в лекціях-концертах, презентуючи українську музику та культуру в коледжах, університетах, музеях і бібліотеках. Оля Герасименко отримала вищу освіту у Львівській консерваторії ім. М. Лисенка та Київській консерваторії ім. П. Чайковського.
У її репертуарі — твори українських композиторів, а також світових класиків. Вона записала на компакт диску три концерти Юрія Олійника для бандури з оркестром, що стало першим історичним записом бандури як сольного інструменту з симфонічним оркестром. За заслуги у пропаганді української культури за кордоном Олю Герасименко-Олійник у 1999 році нагороджено званням Заслуженої артистки України.
У Сакраменто Оля Герасименко організувала шкільний ансамбль бандуристів, Український ансамбль класичної музики, з якими активно пропагує українську музику та культуру перед різноманітною авдиторією.
