Успенська церква1643 – до 1653 р.
Церкву збудовано коштом і стараннями відомого політичного діяча і православного магната Речі Посполитої Адама Киселя. У 1643 році він заснував у Низкиничах родинний монастир, який за наступні віки не розбудувався, а так і залишився по-домашньому камерним і затишним. За десять років Кисіль помер, і його поховали у щойно зведеній Успенській церкві, прикривши знаменитим ренесансним погруддям — завсідником усіх енциклопедій з українського мистецтва. Окрім цього пам`ятника в нинішній Україні про ясновельможного пана нагадує хіба кілька однойменних сіл і київська гора Киселівка, де колись стояв дерев’яний замок достойника в бутність його перебування на посаді київського воєводи.
Замок до наших днів не достояв, натомість Успенська церква сяє як новенька. Вона хрещата і п`ятидільна, та попри перехідну дату будівництва в ній немає і натяку на бароко. Мабуть, її ктитор був людиною консервативною і наказав дотриматися ренесансних канонів. Всі дільниці церкви окрім бабинця круглі, як яблуко, і декоровані дуже скупо. Тільки квадратний у плані бабинець має три білокам`яні портали, щоправда, не дуже розкішні.
В інтер`єрі світло і просторо. Від первісних оздоб тут лишилися тільки ліплені герби в картушах на парусах. А ще — згадане погруддя, яке, звісно, гріх називати оздобою. Особливо після знайомства зі щирою епітафію, яку склала віддана дружина Адама Киселя Анастасія:
«Перехожий! Зупинися, читай. Цей мармур говорить про славного потомка роду Світольда, славу і опору держави — Адама з Брусилова Киселя, що був каштеляном чернігівським, потім воєводою брацлавським і київським, мужа, що відзначився у боях твердістю та далекоглядністю… Плач про втрату цього знаменитого мужа, котрого оплакую разом із його достойними громадянами, хай буде пам’ятником тобі… 3 травня 1653 року. Смерть прийшла на 53-му році життя. Прощавай…»
І все ж ми не погодимося із ясновельможною пані: плач — пам`ятник недовговічний. А от прекрасна церква вже століттями пливе й пливе над Волинню, закликаючи не приліплятися до земного, тимчасового, а дбати про небесне, вічне…
Усі фото
