Церкви українського класицизму
Миколаївська церква, с. Войкове (Київщина)
Вдалині від Петербурга, на тлі розкішної української природи, окремі типові проекти, ретельно складені і проштемпельовані імперським Синодом, почали видозмінюватися. Це не стосується проектів Кваренгі чи Баженова, стосовно яких протягом усього будівництва здійснювався ретельний архітектурний нагляд. Мовимо про храми, які зводилися на кошти дрібнопомісного панства та силами місцевих майстрів. Саме в таких випадках в образі тої чи іншої класицистичної церкви час від часу і вигулькували «малоросійські несподіванки» — чи то в обрисах, чи в плані, чи в оздобленні.
Звісно, пошуки таких «ремінісценцій» є справою вельми суб’єктивною. Та ми не завдаємо собі клопоту, оскільки цей розділ УЦА в будь-якому разі є лише представницьким, тобто не узагальнюючим, а скоріше ознайомчим.
І що нам до того, що хтось зневажливо назве наш український класицизм провінційним. Зрештою, переважна більшість будь-якого народу, головного творця національної культури, — провінціали.
