Церква Різдва Богородиці (київська група)1755 рік
Місцевий переказ наївно, але переконливо оповідає, що престол храму вирізано із величезного дубового пня — звісно, священного для предків. А місцевий священик в котромусь інтерв’ю розповів про асиметрію у вівтарі: виявляється, престол зміщено відносно осі тризрубної церкви. Він пов’язує цей факт зі стародавнім дубом. Одначе особисто ми не вбачаємо тут прямого зв’язку: хіба стародавні зодчі не могли оббудувати святиню цілком рівномірно? Відтак варто просто уважніше придивитися до осердя храму…(далі…)
Воздвиженська церква (київська група)1787 рік
Церква напрочуд гармонійних і плавних обрисів, чому немало сприяє елегантний залом центральної бані. Зодчі святині мали смак в усьому: надбанні хрести так само виконані з рідкісною елегантністю та тонкістю.
Вишукана краса панує і всередині храму. Тут зберігся бароковий, перехідний до рококо іконостас дивовижної пластики.(далі…)
Михайлівська церква (київська група)1757 рік та дзвіниця 1854 рік
Григорій Логвин назвав церкву «однією з найвидатніших». Погоджуємося, але із одним застереженням. Як на нас, трохи кульгає чистота стилю. Маємо на увазі не тільки уніфіковані хрести над банями, нав’язливу ознаку нинішнього часу. Напівциркульні вікна — то класицизм. Цікаво, що вони прикрашають не лише вівтар, а й наву Михайлівської церкви — украй рідкісне явище в народній УЦА. Трохи напружує і горизонтальна шалівка, непритаманна для подібних храмів.(далі…)
Церква преподобної Параскеви Сербської (київська група)1771 рік
Мандрівка до Рясного виявилася рясною на відкриття. Перше було ботанічним — суцільні зарості реліктової азалії понтійської супроводжували нас від Варшавської траси і до самого села. (далі…)
Михайлівська церква (київська група)ХVІІІ ст.
Маловідома науці і інтернету церква. А дарма. Ми взагалі майже вирішили внести її до архаїчної групи поліської школи, але щось нас стримало. Село із дзвінко-зухвалою, як ґедзь, назвою дуже давнє — документально згадується під 1605 роком. Так що й церква може бути древнішою ніж здається під численними пізнішими нашаруваннями. Знову ж таки — потрібен радіовуглецевий аналіз.(далі…)
Покровська церква (київська група)ХVІІІ ст.
Покровська церква у Калинівці — так до кінця і не розгадана нами таємниця. Сільські мешканці уперто датують її серединою ХІХ століття. Либонь вони не зазирали у каталог В. Слободяна, де чітко зазначено ХVІІІ ст. На жаль, слід визнати, що обидві версії мають цілком рівні права. Із власного досвіду знаємо, що народ помиляється іще частіше, ніж поважний каталог.(далі…)
Цвинтарна каплиця (архаїчна група)ХVІІІ ст.
Назва каплиці лишилася невідомою — мальовниче село на березі Ужа виявилося «закритою зоною». Принаймні, деякі місцеві мешканки були переконані, що для відвідин зарослого сільського цвинтаря і зовнішнього огляду каплиці потрібний письмовий дозвіл як не ООН, то хоча б сільради. І це в умовах жорсткого цейтноту після десятка кілометрів побитої грунтівки! Звісно, ми не пристали на таку дивовижну пропозицію. До того ж і ключа в жодної із присутніх в селі трьох жіночок не виявилося.(далі…)
Миколаївська церква (київська група)1772 рік та дзвіниця ХІХ ст.
Місце для будівництва церкви вибрали вдаліше, ніж зодчеську артіль. Скелястий пагорб над мальовничою річкою Уж тримає на своїх кремезних грудях досить дивну як на поліську архітектуру споруду. Річ у тім, що у давніх майстрів вийшла не так традиційна церква, як її макет. І навіть, до певної міри, «кітч».(далі…)
Миколаївська церква (київська група)1815 рік
Скромний шедевр української архітетури і ікономалярства. Бездоганно збережена церква, бездоганно збережений бароковий іконостас. Річ у тім, що на початку ХІХ ст. місцеві народні зодчі почувалися цілком вольготно: царський указ про заборону будівництва в «малоросійському вкусє» у віддалених повітах Волинської губернії вступив у дію щойно від 1830 року, вже після придушення першого польського повстання.(далі…)
Церква Різдва Богородиці та дзвіниця (київська група)1698 рік
Хоч ми й віднесли жубровицьку церкву до київської групи поліської школи, вона зберегла чимало архаїчних рис — наприклад, приплюснутий центральний верх і прості чотиригранні перекриття бабинця і вівтаря з мікроскопічними заломчиками. Дзвіниця також вигулькнула із тих часів, коли різниця між храмами і замковими баштами була не настільки суттєвою, як нині.(далі…)
