Поліська школа
Архаїчна група. Воскресенська церква, 1784, с. Кисоричі, Рівненщина (нині в Київському музеї просто неба, с. Пирогів)
Фахівці украй неодностайні. Одні розтягують поліську школу на всю географічну шир — від Холмщини (нині польської) до північної Сумщини, включаючи в неї дуже різнорідні пам’ятки. Другі взагалі відмовляють їй в існуванні, називаючи більшість храмів північного правобережжя волинськими. Ну а ми, як і належить справжнім християнам, взяли і примирили цих антагоністів. Тобто: а) облишили в спокої лівий берег Дніпра; б) виділили окремо волинську і берестейську школи (про них мова у відповідних розділах); в) зібрали докупи всі церкви правобережного Полісся, позначені патиною архаїки, і саме їх об’єднали в поліську школу.
Київська група. Покровська церква, 1758, с. Кожанка, Київщина
Але й цього виявилося замало! Поліщуки — відомі ретрогради навіть як на досить консервативних українців. Тож і законсервували найдревніший тип українських дерев’яних церков серед своїх непрохідних боліт і дрімучих лісів. Так і з’явилася у нашій класифікації окрема архаїчна група храмів, що своєю архітектурою завдячують уподобанням часів Київської Русі. Решту поліських церков ми найменували київською групою, попри те, що більшість із них розташована на Житомирщині. Цим ми хотіли підкреслити тяглість традицій, а також вказати на першоджерело школи. Адже найдавніші і найцікавіші поліські церкви були збудовані саме в столиці і столичному регіоні. Зокрема, маємо на увазі храм св. Архистратига Михаїла із с. Дорогинка на Фастівщині (ХVІ ст., нині в Київському музеї просто неба) і церкву св. Іоана Золотоустого у Києві (поч. ХVІІ ст., не збереглася).
І останнє, для особливих педантів, які, не зважаючи на архітектуру, автоматично приписують до наддніпрянських церков усі традиційні храми Київщини. Ви від нас такого не діждете, громадяни! Тим паче, що південна межа етнографічного правобережного Полісся проходить по лінії Ржищів — Васильків — Біла Церква — Бердичів…
